Рішення

від 30.09.2024 по справі 340/3788/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3788/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом керівника Олександрійської окружної прокуратури до Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальний заклад "Онуфріївський краєзнавчий музей" Онуфріївської селищної ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його вжити заходів, спрямованих на встановлення меж земельної ділянки, на якій розташований КЗ "Онуфріївський краєзнавчий музей" Онуфріївської селищної ради, за адресою: Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, смт. Онуфріївка, вул. Назаренка, 3, площею 0,05 га, в натурі (на місцевості), внесення відомостей щодо неї до Державного земельного кадастру, здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що Онуфріївською селищною радою упродовж тривалого часу не здійснено належних та достатніх дій і заходів із формування даної земельної ділянки історико-культурного призначення, винесення її меж в натурі (на місцевості), присвоєння їй кадастрового номера, внесення даних до Державного земельного кадастру, державної реєстрації на земельну ділянку даного закладу культури, чим допущено протиправну бездіяльність. Зазначене створює передумови зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики нормального функціонування закладу та культурного процесу, що можуть призвести до негативних наслідків та порушення прав жителів громади. При цьому, як зазначив прокурор, належне оформлення та реєстрація земельної ділянки закладу культури дозволить покращити роботу останнього, привести її у відповідність до вимог чинного законодавства та унеможливити зловживання щодо розпорядження майном такого закладу.

Ухвалою судді від 14.06.2024 відкрито провадження, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунальний заклад "Онуфріївський краєзнавчий музей" Онуфріївської селищної ради.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Третьою особою пояснення по суті позовних вимог також не подано.

Дослідивши наявні в справі матеріали, судом встановлено наступне.

Вивченням стану додержання вимог земельного законодавства в діяльності Онуфріївської селищної ради в частині оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під закладом культури, встановлено, що на території Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району перебуває КЗ "Онуфріївський краєзнавчий музей" Онуфріївської селищної ради за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Онуфріївка, вул. Назаренка, 3, та належить до державної частини Музейного фонду України, відповідно до постанови КМУ від 02.12.2021 №1388 "Про затвердження переліку музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України".

Згідно Державного акту на право постійного користування землею за адресою: Кіровоградська обл., смт. Онуфріївка, вул. Назаренка, 3, з цільовим призначенням для обслуговування приміщення площею 0,05 га, який виготовлений у 2001 р., відомості про кадастровий номер земельної ділянки відсутні (а.с.26).

Згідно з рішенням сесії Онуфріївської селищної ради від 26.01.2021 № 81 до комунальної власності Онуфріївської селищної ради було прийнято юридичну особу Музей історії Онуфріївського району та закріплене за ним майно, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Онуфріївка, вул. Назаренка, 3, і передано на баланс відділу культури, молоді та спорту Онуфріївської селищної ради (а.с.25).

Згідно до технічного паспорту, який виготовлено 05.12.2023, за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Онуфріївка, вул. Назаренка, 3, розміщена будівля музею (код ДКБС: 1262.1 Музеї та художні галереї) загальною площею 282,8 кв.м. (а.с.27).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на будівлі за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Онуфріївка, вул. Назаренка, 3, чи земельні ділянки не зареєстровано.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 10.04.2024 року від 10-11-0.2-1521/2-24 відповідно до даних Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку, на якій розташована будівля КЗ "Онуфріївський краєзнавчий музей" Онуфріївської селищної ради, до Державного земельного кадастру не внесено. Документація із землеустрою до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель не надходила (а.с.34).

Згідно інформації Онуфріївської селищної ради від 13.05.2024 року № 01.01-24/1068/1 станом на 10.05.2024 відомості про земельну ділянку, на якій розташована будівля КЗ "Онуфріївський краєзнавчий музей" Онуфріївської селищної ради не внесені до Державного земельного кадастру. Однак, робота щодо державної реєстрації земельної ділянки проводиться (а.с.42).

Згідно інформації Онуфріївської селищної ради від 27.05.2024 року № 01.01-24/1131/1 додаткового повідомлено, що завершивши дії по внесенню нерухомого майна комунального закладу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно буде замовлено розробку проекту землеустрою (а.с.45).

Оскільки Онуфріївською селищною радою не надано підтверджуючих документів щодо вжиття належних заходів стосовно встановлення меж земельної ділянки площею 0,05 га, на якій розташований комунальний заклад в натурі (на місцевості), присвоєння їй кадастрового номера, внесення відомостей до Державного земельного кадастру, державної реєстрації вказаної земельної ділянки прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Статтею 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на звернення прокурора (його заступника) до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII) та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Так, згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 Закону №1697-VІІ представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно до частини четвертої та п`ятої статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про культуру" основними засадами державної політики у сфері культури є, зокрема: гарантування прав громадян у сфері культури; забезпечення доступності для кожного якісних культурних послуг; забезпечення діяльності базової мережі закладів культури.

Частиною 2 статті 12 цього Закону визначено, що суб`єктами діяльності у сфері культури є, зокрема: територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування;

З метою задоволення потреби громадян у мистецькому аматорстві, створення умов для їх дозвілля органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування формують базову мережу закладів культури (клубних закладів, культурних центрів, парків культури та відпочинку, центрів народної творчості тощо), медіа і надають їм фінансову підтримку, а також сприяють створенню недержавних закладів культури, клубів, мистецьких аматорських об`єднань, гуртків, студій за інтересами та провадженню ними діяльності (частина 1 статті 18 Закону України "Про культуру").

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України "Про культуру" до базової мережі закладів у сфері культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об`єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, студії, центри народної творчості, центри народної культури, центри культурних послуг, парки культури та відпочинку тощо), заклади освіти сфери культури (мистецькі школи, мистецькі ліцеї, фахові мистецькі коледжі, заклади вищої мистецької освіти).

Згідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про культуру" заклади культури загальнодержавного та місцевого рівня базової мережі залежно від форми власності утримуються або отримують фінансову підтримку відповідно за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, інших місцевих бюджетів, а також коштів установ, організацій, громадян та їх об`єднань.

Музей науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини (статті 1 Закону України "Про музеї та музейну справу").

Статтею 11 Закону України "Про музеї та музейну справу" визначено, що територія, відведена для музею, належить до земель історико-культурного призначення. На цій території та в музейних будівлях (спорудах) забороняється діяльність, що суперечить його функціональному призначенню або може негативно впливати на стан зберігання музейного зібрання, та інша діяльність, несумісна з діяльністю музею як закладу культури.

Територія, відведена для музею, підлягає просторово-функціональному зонуванню.

На території, відведеній для музею, згідно із статутом музею може бути виділено зони:

заповідна - для зберігання і охорони найбільш цінних історико-культурних, меморіальних комплексів та окремих об`єктів;

експозиційна - для стаціонарного демонстрування великогабаритних музейних предметів і використання в культурно-пізнавальних цілях;

наукова - для проведення науково-дослідної роботи;

рекреаційна - для відпочинку відвідувачів музею та їх обслуговування, зокрема розташування музейних крамниць, буфетів, кафе, інших пунктів громадського харчування, проведення мистецьких, культурно-освітніх заходів, гостьових місць для паркування автомобілів;

господарська - для розміщення допоміжних господарських об`єктів, місць для паркування службових автомобілів та інших транспортних засобів.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про музеї та музейну справу" музей здійснює користування землею, іншими природними ресурсами та несе відповідальність за дотримання норм щодо їх охорони і раціонального використання згідно з чинним законодавством.

Так, прокурор в адміністративному позові, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення із цим позовом зазначив, що бездіяльність відповідача у не здійснені належних та достатніх дій і заходів упродовж тривалого часу із формування земельної ділянки історико-культурного призначення, винесення її меж в натурі (на місцевості), присвоєння їй кадастрового номера, внесення даних до Державного земельного кадастру та державної реєстрації на земельну ділянку даного закладу культури створює передумови зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики нормального функціонування закладу культури і культурного процесу, що можуть призвести до негативних наслідків та порушення прав жителів громади. Крім того, належне оформлення та реєстрація земельної ділянки закладу культури дозволить покращити роботу закладу, привести її у відповідність до вимог чинного законодавства та унеможливити зловживання щодо розпорядження майном закладу.

На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Згідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 374 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Статтями 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-ІV (далі - Закон № 1952-ІV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1952-ІV передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Згідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав, на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, відповідно до частини 3 статті 16 Закону № 280/97-ВР, є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 5 статті 16 Закону № 280/97-ВР передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону № 280/97-ВР підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Таким чином, Онуфріївська селищна рада, яка уповноважена управляти комунальним майном, несе обов`язок щодо державної реєстрації в установленому порядку права власності територіальної громади та належного оформлення правовстановлюючих документів на всі об`єкти права власності територіальної громади. Крім того, без реєстрації права комунальної власності орган місцевого самоврядування не може реалізовувати функції власника, в тому числі звертатись до суду в разі самовільного зайняття вказаного нерухомого майна чи вчинення інших протиправних дій якими порушуються інтереси територіальної громади.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Частинами 1, 3-5, 9-10 ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Водночас, правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою визначає Закон України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон № 858-IV).

За правилами частини 2 статті 25 Закону № 858-IV видами документації із землеустрою є, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 55 Закону № 858-IV передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) матеріали топографо-геодезичних робіт;

г) кадастровий план земельної ділянки;

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) відомості про встановлені межові знаки.

Так, пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до пункту 115 даного Порядку державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) або їх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або особи, якій надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що розробляється для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з метою передачі її в оренду в порядку управління спадщиною, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території, або іншої визначеної законом особи в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

Онуфріївською селищною радою не надано підтверджуючих документів щодо вжиття належних заходів стосовно встановлення меж земельної ділянки площею 0,05 га, на якій розташований комунальний заклад "Онуфріївський краєзнавчий музей" Онуфріївської селищної ради, в натурі (на місцевості), присвоєння їй кадастрового номера, внесення відомостей до Державного земельного кадастру, державної реєстрації вказаної земельної ділянки.

Відтак, суд зазначає про протиправну бездіяльність відповідача щодо забезпечення реєстрації права комунальної власності на вказане нерухоме майно, а тому, вважає, за необхідне зобов`язати відповідача вжити заходів щодо проведення державної реєстрації права власності на об`єкти комунальної власності.

Згідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вказане, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо невжиття заходів, спрямованих на встановлення меж земельної ділянки, на якій розташований комунальний заклад "Онуфріївський краєзнавчий музей" Онуфріївської селищної ради, за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Онуфріївка, вул. Назаренка, 3, площею 0,05 га, в натурі (на місцевості), внесення відомостей щодо неї до Державного земельного кадастру, здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.

Зобов`язати Онуфріївську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області вжити заходів, спрямованих на встановлення меж земельної ділянки, на якій розташований комунальний заклад "Онуфріївський краєзнавчий музей" Онуфріївської селищної ради, за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Онуфріївка, вул. Назаренка, 3, площею 0,05 га, в натурі (на місцевості), внесення відомостей щодо неї до Державного земельного кадастру, здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО