Рішення

від 02.10.2024 по справі 340/4141/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4141/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу культури, туризму та культурної спадщини Гайворонської міської ради до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу культури, туризму та культурної спадщини Гайворонської міської ради звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить постановити рішення, яким зобов`язати ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО НИВА (26331, Україна, Голованівський р-н, Кіровоградська обл., село Хащувате, вулиця Небесної Сотні 50, код ЄДРПОУ 05527195) укласти з Відділом культури, туризму та культурної спадщини Гайворонської міської ради (26300, Україна, Голованівський р-н, Кіровоградська обл., місто Гайворон, вулиця Василя Стуса, будинок, 17, код ЄДРПОУ 43940850) охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини курган №4 курганної групи І в с. Хащувате розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 3521186800:02:000:0243 площею 2,52 га, на умовах і в порядку, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

В обґрунтування вимог зазначив, що рішенням Кіровоградської обласної ради №227 від 14.07.1988 Про взяття на державний облік нововиявлених пам`яток археології та затвердження охоронних зон навколо них, затверджено список нововиявлених пам`яток археології місцевого значення та взято їх облік та затверджено охоронні зони навколо них, а саме для курганів в радіусі 3 м. від підніжжя кургану. До затвердженого списку увійшла і курганна група І в с. Хащувате до якого входить курган №4.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 04.08.2016 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3521186800:02:000:0243 площею 2,52 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ІП-КР №034220 від 04.12.2001 виданого Хащуватською сільською радою.

17.02.2007 року між ОСОБА_1 та ПСП «Нива» було укладено договір №243, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521186800:02:000:0243 площею 2,52 га. Вказаний договір оренди продовжено на 10 років додатковою угодою без дати та номеру, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 04.08.2016 року здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521186800:02:000:0243 площею 2,52 га за ПСП «Нива».

На даний час охоронний договір на вказаний об`єкт, а саме курган №4 курганної групи І в с. Хащувате не укладено, звернення від користувача земельної ділянки про укладення охоронного договору до Гайворонської міської ради чи відділу культури, туризму та культурної спадщини Гайворонської міської ради, не надходили.

Наведене свідчить про порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини та може призвести до псування та зміни зовнішнього вигляду пам`ятки, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби та втрати її матеріальної автентичності.

Ухвалою суду від 27.06.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 70).

Директором приватного сільськогосподарського підприємства Нива подано відзив на позовну заяву не є користувачем даної земельної ділянки (а.с. 79).

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зокрема просив залучити співвідповідача ОСОБА_1 (а.с. 79-82).

Ухвалою суду від 06.08.2024 залучено у справі № 340/4141/24 другого відповідача - ОСОБА_1 , а також зобов`язано його протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати до суду інформацію щодо укладання охоронного договору. У разі його неукладання -вказати причини (а.с. 88)

ОСОБА_1 зазначену ухвалу суду отримав 10.08.2024 (а.с. 93).

У встановлений ухвалою суду від 06.08.2024, строк відзив на позовну заяву не подано, як і не надана інформація щодо укладання охоронного договору.

Також, станом на день винесення рішення у справі, відзив на позовну заяву відповідачем 2 не подано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Кіровоградської обласної ради №227 від 14.07.1988 Про взяття на державний облік нововиявлених пам`яток археології та затвердження охоронних зон навколо них, затверджено список нововиявлених пам`яток археології місцевого значення та взято їх облік та затверджено охоронні зони навколо них, а саме для курганів в радіусі 3 м. від підніжжя кургану. До затвердженого списку увійшла і курганна група І в с. Хащувате до якого входить курган №4 (а.с. 36-40).

Відповідача повідомлено про відсутність укладеного охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини кургану №4 (І-курганної групи), на земельній ділянці якого він розташований та необхідність його укладення (а.с. 27-28).

Відповідно до положень п.6-1 Розділу 5 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, розпорядження Кабінету Міністрів України № 716-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області, Рішення другої сесії Гайворонської міської ради восьмого скликання Про початок реорганізації Бандурівської сільської ради, Берестягівської сільської ради, Долинівської сільської ради, Казавчинської сільської ради , Покровської сільської ради, Мощенської сільської ради, Вікнинської сільської ради, Солгутівської сільської ради, Соломіївської сільської ради, Тополівської сільської ради, Хащуватської сільської ради, Червоненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області від 09.12.2020 №20 території вказаних сіл увійшла до складу Гайворонської міської ради. Тому, Гайворонська міська рада набула статусу правонаступника всіх прав та обов`язків Хащуватської сільської ради, в тому числі стосовно об`єктів історико-культурного призначення.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 04.08.2016 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3521186800:02:000:0243 площею 2,52 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ІІІ-КР №034220 від 04.12.2001 виданого Хащуватською сільською радою (а.с.21).

17.02.2007 між ОСОБА_1 та ПСП «Нива» було укладено договір №243, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521186800:02:000:0243 площею 2,52 га. Вказаний договір оренди продовжено на 10 років додатковою угодою без дати та номеру, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 04.08.2016 року здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521186800:02:000:0243 площею 2,52 га за ПСП «Нива» (а.с. 21-22).

У липні 2024 року договір укладений між ОСОБА_1 та ПСП «Нива» було розірвано (а.с. 76).

На даний час охоронний договір на вказаний об`єкт, а саме курган №4 курганної групи І в с. Хащувате не укладено, звернення від власника земельної ділянки про укладення охоронного договору до Гайворонської міської ради чи відділу культури, туризму та культурної спадщини Гайворонської міської ради, не надходили.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду.

Частиною третьою статті 5 КАС України встановлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 КАС України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За змістом частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Отже, прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прийнятої з метою врегулювання розбіжностей у викладених раніше правових позиціях, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

В даному випадку, невиконання відповідачем чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині охорони та контролю пам`ятки культурної спадщини кургану.

Відповідно до положень з ч.ч.4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України Про охорону культурної спадщини.

За приписами статті 1 Закону України Про охорону культурної спадщини культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Частиною 2 статті 5 цього Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Пунктами 4, 7-9 розділу ІІ Взяття на облік об`єкта культурної спадщини Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України 11.03.2013 №158 (далі - Порядок обліку №158) (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), передбачено, що рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу.

Об`єкт набуває статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з дня його внесення до Переліку.

Про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта уповноважений орган у десятиденний строк з дня прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку надсилає власнику цього об`єкта або уповноваженому(ній) ним органу (особі) відповідне повідомлення рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(а) ним орган (особа) зобов`язаний вжити заходів щодо укладення охоронного договору у місячний строк з дня отримання повідомлення уповноваженого органу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 24 Закону України Про охорону культурної спадщини власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено те, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

За таких обставин суд першої інстанції вірно зазначив, що охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України Про охорону культурної спадщини. Укладання договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму. Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Отже, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України Про охорону культурної спадщини, є адміністративним договором, що відповідає висновку викладеному у постанові Верховного Суд від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18.

Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок) (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

З огляду на викладене, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка.

Таким чином, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури (вул. Паркова 13, смт Голованівськ, Голованівський район, Кіровоградська область, 26500, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави в особі Відділу культури, туризму та культурної спадщини Гайворонської міської ради (26300, вул. Василя Стуса, будинок, 17, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 43940850) до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива (26331, вул. Небесної Сотні, буд., 50, с. Хащувате, Голованівський район, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 05527195), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укласти з Відділом культури, туризму та культурної спадщини Гайворонської міської ради (26300, Україна, Голованівський р-н, Кіровоградська обл., місто Гайворон, вулиця Василя Стуса, будинок, 17, код ЄДРПОУ 43940850) охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини курган №4 курганної групи І в с. Хащувате розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 3521186800:02:000:0243 площею 2,52 га, на умовах і в порядку, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН