Рішення

від 02.10.2024 по справі 520/19721/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2024 р. № 520/19721/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Пак ЛТД" (вул. Мала Гончарівська, буд. 28/30,м. Харків,61052) до Вінницької митниці Державної митної служби України (вул. Лебединського, буд. 17,м. Вінниця,Вінницька область,21034) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Пак ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Вінницької митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р.

2. Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000786 до рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000786 до рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р. є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 16.07.2024 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 31.07.2024 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувані позивачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000786 до рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р. є такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

05.08.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Пак ЛТД" як покупцем та Asia Pack Inter Trade Limited (Гонконг) як продавцем був укладений Контракт № МР61-0311-55 від 11.03.2019 р.

Відповідно до п. 1.1. вказаного контракту передбачалась поставка товару, поліпропіленового полотна тканинного, виробництва Shree Nilkanth Polytex (Республіка Індія).

Згідно з п. 3.5. вказаного контракту передбачалась поставка товару на умовах FOB «Інкотермс» в редакції 2010 р., що означає «Free on board», тобто із покладанням всіх можливих витрат, пов`язаних із доставкою товару на борт, на продавця.

Протягом 2021-2023 р. р. умови вказаного контракту змінювались п`ятьма доповненнями до нього: - доповненням № 1 було розширено предмет поставки та змінено умови поставки, які з цього моменту визначаються у специфікаціях та інвойсах; - доповненням № 2 було розширено валюти договірних платежів, змінено реквізити сторін; - доповненням № 3 було врегульовано питання заборгованості за договором; - доповненням № 4 був продовжений термін дії договору; - доповненням № 5 було розширено предмет поставки.

01.03.2024 р. до вказаного контракту була підписана специфікація № 37/2 на поставку товарів.

Відповідно до умов вказаної специфікації передбачалась поставка товару (поліпропіленових тканних мішків згідно з номенклатурою з ціною від 1,660 долари США за 1 кг) на умовах CIF (м. Констанца, Румунія) «Інкотермс» в редакції 2010 р., що означає «Cost, Insurance and Freight», тобто із наданням товару в митному режимі експорту у порту відправлення. При цій умові поставки продавець вважається таким, що здійснив постачання, коли товар фактично поміщений на борт судна (перейшов через поручні судна) в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики втрати чи ушкодження товару несе покупець.

Станом на момент поставки товару оплата замовленої партії товару не здійснювалась.

Закупівля продавцем товару для здійснення поставки за вказаною специфікацією підтверджується наступними документами: - прайс-лист компанії Shree Nilkanth Polytex № SPP/10/2021-08 від 23.02.2024 р.; - інвойс (комерційний) компанії Shree Nilkanth Polytex № SNP/001/2024-25 від 02.04.2024 р.; - калькуляція виробництва компанії Shree Nilkanth Polytex № SNP/001/2024-25 від 02.04.2024 р. до інвойсу № SNP/001/2024-25 від 02.04.2024 р.; - сертифікат якості на товар № QC/01 від 01.04.2024 р. до інвойсу № SNP/001/2024- 25 від 02.04.2024 р.; - виробнича ліцензія компанії Shree Nilkanth Polytex від 12.05.2018 р.

Перевезення товару морем з Республіки Індія до Румунії підтверджується наступними документами: - митна (експортна) декларація № SB22030420241555 від 02.04.2024 р.; - сертифікат походження № 289647 00994 від 05.04.2024 р.; - інвойс № MP-0410/1542 від 10.04.2024 р.; - пакувальний лист № MP-0410/1542 від 10.04.2024 р.; - сертифікат страхування № C002088931 від 15.04.2024 р.; - коносамент № 237483053.

Перевезення товару сушею з Румунії до України підтверджується наступними документами: - договір транспортного експедирування № UM-HT 050821-01 від 05.08.2021 р.; - заявка надання транспортно-експедиторських послуг № 20-03 від 03.06.2024 р. до договору транспортного експедирування № UM-HT 050821-01 від 05.08.2021 р.; - довідка про витрати з доставки вантажу № 12/06-02 від 12.06.2024 р.

Для виконання митних процедур позивачем був залучений відповідний митний брокер, що підтверджується договором доручення № 379 від 27.04.2023 р.

Також судом встановлено, що для розмитнення товару була подана митна декларація № 24UA401020032477U0.

Разом із вказаною митною декларацією контролюючому органу були подані наступні документи, а саме: 1. 0003 QC/01 01/04/24 Сертифікат якості на товар № QC/01 від 01.04.2024 р. до інвойсу № SNP/001/2024-25 від 02.04.2024 р.; 2. 0271 MP-0410/1542 10/04/24 Інвойс № MP-0410/1542 від 10.04.2024 р.; 3. 0380 MP-0410/1542 10/04/24 Пакувальний лист № MP-0410/1542 від 10.04.2024 р.; 4. 0705 237483053 13/04/24 Коносамент № 237483053; 5. 0730 805 10/06/24 CMR № 805 від 10.06.2024 р. (міжнародна автомобільна накладна від субперевізника, що залучався транспортно-експедиційною компанією); 6. 0821 24ROCT1900PV7239K4 11/06/24 Транзитна декларація № 24ROCT1900PV7239K4 від 11.06.2024 р. (від субперевізника, що залучався транспортно-експедиційною компанією); 7. 0861 289647 00994 05/04/24 Сертифікат походження № 289647 00994 від 05.04.2024 р.; 8 3004 676 12/06/24 Рахунок на оплату № 676 від 12.06.2024 р.; 9. 3007 12/06-02 12/06/24 Довідка про витрати з доставки вантажу № 12/06-02 від 12.06.2024 р.; 10. m3014 SPP/10/2021-08 23/02/24 Прайс-лист компанії Shree Nilkanth Polytex № SPP/10/2021-08 від 23.02.2024 р.; 11. 3016 1139 11/06/24 Висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» про ринкову вартість товару № 1139 від 11.06.2024 р.; 12. m3017 ДЦТСР №244 16/02/24 Дайджест Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» цін товарів на світових ринках № 244 (за період з 16.02.2024 р. по 31.02.2024 р.); 13. 3021 Калькуляція виробництва 02/04/24 Калькуляція виробництва компанії Shree Nilkanth Polytex № SNP/001/2024-25 від 02.04.2024 р. до інвойсу № SNP/001/2024-25 від 02.04.2024 р.; 14 3022 Інвойс вироб.№SNP/001/2024-25 02/04/24 Інвойс (комерційний) компанії Shree Nilkanth Polytex № SNP/001/2024-25 від 02.04.2024 р.; 15. 3530 C002088931 15/04/24 Сертифікат страхування № C002088931 від 15.04.2024 р.; 16. m4100 MP61-0311-55 11/03/19 Контракт № МР61-0311-55 від 11.03.2019 р.; 17. 4103 Специф. №37/2 01/03/24 Специфікація № 37/2 від 01.03.2024 р. до контракту № МР61-0311-55 від 11.03.2019 р.; 18. m4103 4 29/12/22 Доповнення № 4 від 29.12.2022 р. до контракту № МР61-0311-55 від 11.03.2019 р.; 19 m4103 5 24/01/23 Доповнення № 5 від 24.01.2023 р. до контракту № МР61-0311-55 від 11.03.2019 р.; 20. d4207 379 27/04/23 Договір доручення № 379 від 27.04.2023 р.; 21. d4301 0106/24 01/06/24 Договір перевезення вантажів у контейнерах № 0106/24 від 01.06.2024 р. (від субперевізника, що залучався транспортною експедиційною компанією); 22. d4301 UM-HT050821-01 05/08/21 Договір транспортного експедирування № UM-HT 050821-01 від 05.08.2021 р.; 23. d4301 Заявка №20-03 03/06/24 Заявка надання транспортно-експедиторських послуг № 20-03 від 03.06.2024 р. до договору транспортного експедирування № UM-HT 050821-01 від 05.08.2021 р.; 24. m9000 Витяг ЄДРЮОФОПГФ 12/03/20 Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Мега Пак ЛТД»; 25. m9000 скріншот про компанію 10/06/20 Знімок екрану з головної сторінки веб-сайту ТОВ «Мега Пак ЛТД»; 26. m9000 Вироб.ліцензія SHREE NILKANTH POLYTEX 12/05/18 Виробнича ліцензія від 12.05.2018 р.; 27. m9000 Лист №15/07-1 15/07/23 Лист ТОВ «Мега Пак ЛТД» № 15/07-1; 28. 9000 лист 17/06/24 Лист ТОВ «Мега Пак ЛТД» № 17\06-1 від 17.06.2024 р.; 29. 9000 лист2 17/06/24 Лист ТОВ «Мега Пак ЛТД» № 17\06 від 17.06.2024 р.; 30. 9610 SB22030420241555 03/04/24 Митна (експортна) декларація № SB22030420241555 від 02.04.2024 р.

Під час виконання митних процедур відповідачем було надіслано позивачу запити наступного змісту: «Прошу Вас надати документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості , що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.».

«У відповідності до ч.3 ст.53 МКУ, оскільки надані Вами не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Інші документи за власним бажанням декларанта.»

На вказані запит позивач надав відповідь № 17\06-1 від 17.06.2024 р., згідно з якою повідомив, що надав усі наявні документи.

17.06.2024 року відповідачем було прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р. та відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000786.

В обґрунтування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р. було зазначено наступне: «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 11.03.2019 №MP61-0311-55 та доповнення до нього, рахунок-фактура (інвойс) від 10.04.2024 №MP-0410/1542, коносамент від 13.04.2024 №237483053, комерційна пропозиція (PRICE OFFER) від 23.02.2024 №SPP/10/2021-08, митна декларація країни відправлення від 28.03.2024 № SB22280320241209 та інші документи, зазначені в гр.44 ЕМД. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу України (далі - МКУ) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МКУ). Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: 1) згідно поданого до митного оформлення коносаменту від 13.04.2024 №237483053 дата завантаження товару на борт судна зазначена 09.04.2024, його видачі зазначена 02.04.2024, а інвойс №MP-0410/1542 виставлений 10.04.2024, що не є логічним; 2) комерційна пропозиція (PRICE OFFER) від 23.02.2024 №SPP/10/2021-08 видана на умовах FOB Mundra (India), а інвойс від 10.04.2024 №MP-0410/1542 на умовах CIF Constanta (Romania); 3) наданий висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1139 від 11.06.2024 не є достовірним підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності. При цьому, зазначений висновок носить лише консультаційний та довідковий характер. Отже надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в ст.53 МКУ. Листом б/н від 17.06.2024 декларант повідомив, які документи було надано, та відмовився від надання додаткових документів. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 30.05.2024 № UA401020/2024/030001, за якою оформлено за резервним методом ідентичний товар «Мішки пакувальні…» за ціною 2,56 дол. США/кг. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.».

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідач в оскаржуваному рішенні стверджує, що надані позивачем документи, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме:

1) згідно з поданим до митного оформлення коносаменту від 13.04.2024 р. № 237483053 дата завантаження товару на борт судна зазначена 09.04.2024 р., дата його видачі зазначена 02.04.2024 р., а інвойс № MP-0410/1542 виставлений 10.04.2024 р., що не є логічним;

2) комерційна пропозиція від 23.02.2024 р. № SPP/10/2021-08 видана на умовах FOB Mundra (India), а інвойс від 10.04.2024 р. № MP-0410/1542 на умовах CIF Constanta (Romania);

3) наданий висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1139 від 11.06.2024 р. не є достовірним підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності.

Суд зазначає, що товар перевозився за схемою «море-суша-суша» за маршрутом «Індія-Румунія-Україна». Перед видачою коносаменту (тобто товаророзпорядчого документу, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу) відповідний товар має пройти відповідне митне оформлення (у даному випадку, за законодавством Республіки Індія). Спочатку іноземний митний орган підтверджує правильність виконання митних процедур шляхом видачі митної (експортної) декларації і тільки після цього морський перевізник може прийняти відповідний товар та видати коносамент.

Згідно з коносаментом № 237483053 товар фактично був завантажений на борт 09.04.2024 р., при цьому, сам коносамент був виданий 13.04.2024 р., а не 02.04.2024 р. як про це помилково зазначає митний орган.

Таким чином суд зазначає, що немає жодної розбіжності із інвойсом № MP-0410/1542 від 10.04.2024 р., оскільки такий був погоджений і підписаний сторонами одночасно із підготовкою постачальником товару до відправки (оформлення митної (експортної) декларації та фактична загрузка товару на морське судно, про що зазначено у самому коносаменті у графі щодо перевірки стану товару). Саме цим і пояснюється «розбіжності», про які зазначив митний орган, яких фактично не існує.

Відповідно до умов укладеної специфікації передбачалась поставка товару (поліпропіленових тканних мішків згідно з номенклатурою з ціною від 1,660 долари США за 1 кг) на умовах CIF (м. Констанца, Румунія) «Інкотермс» в редакції 2010 р., що означає «Cost, Insurance and Freight», тобто із наданням товару в митному режимі експорту у порту відправлення. При цій умові поставки продавець вважається таким, що здійснив постачання, коли товар фактично поміщений на борт судна (перейшов через поручні судна) в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики втрати чи ушкодження товару несе покупець.

В свою чергу, поставка товару на умовах FOB «Інкотермс» в редакції 2010 р. означає «Free On Board», тобто із наданням товару в митному режимі експорту у порту відправлення. При цій умові поставки продавець вважається таким, що здійснив постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару несе покупець. Різниця між цими умовами поставки стосується виключно умов відповідальності та не містить економічної складової. Умови CIF це такі ж умови поставки як і умови FOB, за винятком однієї обставини, що за морський фрахт та оформлення страхового поліса відповідальний відправник вантажу.

Оскільки умови CIF та FOB є, по суті, майже ідентичними і не містять розбіжностей у економічній складовій відповідної моделі поставки, враховуючи, що прайс-лист компанії Shree Nilkanth Polytex № SPP/10/2021-08 від 23.02.2024 р. та інші документи, пов`язані із поставкою, мають прив`язку до реквізитів один одного, зважаючи, що митним органом не доведено зміну економічної складової вартості товару в залежності від умов поставки, то висновки митного органу є безпідставними та не могли слугувати причиною для прийняття оскаржуваного рішення.

Також суд зазначає, що Державне підприємство «Укрпромзовнішекспертиза» належить до сфери управління Фонду державного майна України, що лише підтверджує авторитетність та належність інформації у висновку, що був наданий до митного оформлення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. В свою чергу, згідно з положеннями п. 8 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митному органу можуть подаватись висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з відкритою інформацією, що розміщена на веб-сайті Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» останнє у якості джерел використовує, зокрема: дані міжнародних товарних бірж, таких як: Лондонської біржі металів (LME), Чиказької товарної біржі (CME), Нью-йоркської товарно-сировинної біржі (NYMEX), Чиказької торгової палати (CBOT), Міжнародної нафтової біржі (IPE), Індонезійської, Токійської та Малазійської Бірж, Державної товарно-сировинної біржі Туркменістану, тощо; дані Світового банку, «Індекс Мунді» (indexmundi.com), данні міжнародних аналітичних видань, досліджень, публікацій, таких як: «AsianMetal», «МetalBulletin», «ICIS», «Platts», «SteelOrbis», «SteelHome», «Chem99.com», «Ринок брухту чорних металів в світі та Україні», спеціалозоване видання «АПК-Інформ», тощо; дані спеціалізованих торгівельних площадок, а також власні методики, формули та укрупнені показники[1].

Зважаючи на те, що вимоги ст. 53 Митного кодексу України не встановлюють для декларанта обов`язку подання звіту про оцінку майна у інституційному розумінні цього терміну, зокрема за Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», то висновок відповідача про неналежність висновку Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» про ринкову вартість товару № 1139 від 11.06.2024 р. як документу, що підтверджує митну вартість, є необґрунтованим.

Митному органу були надані достатні документи для підтвердження митної вартості товару, а саме висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» про ринкову вартість товару № 1139 від 11.06.2024 р. та дайджест Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» цін товарів на світових ринках № 244 (за період з 16.02.2024 р. по 31.02.2024 р.).

В свою чергу, митним органом не спростовано надану інформацію та не обґрунтовано причини її недостатності при прийнятті оскаржуваного рішення.

Таким чином суд зазначає, що позивачем був наданий достатній пакет документів, що підтверджує операцію поставки та ціноутворення товару у межах такої операції.

Окремо суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано застосування останнього методу визначення митної вартості товарів і неможливості застосування 5 інших методів, які мали бути застосовані перед резервним методом.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

В оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено інформації про дотримання умов ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України та дотримання принципів, зазначених у ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Таким чином суд дійшов висновку, що коригування митної вартості за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України є необґрунтованим.

Як підставу для застосування ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України відповідач зазначає: «…ЕМД від 30.05.2024 № UA401020/2024/030001, за якою оформлено за резервним методом ідентичний товар «Мішки пакувальні…» за ціною 2,56 дол. США/кг…».

При цьому, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає: «…Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості…».

Тобто, спочатку відповідач зазначає про неможливість визначення митної вартості товару по принципу ідентичних та подібних (аналогічних) товарів у зв`язку з відсутністю відповідної інформації у нього, а потім посилається на ЕМД від 30.05.2024 № UA401020/2024/030001 з інформацією про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що є взаємовиключними твердженнями.

У Постанові Верховного Суду від 10.05.2023 р. у справі № 815/1780/17 зазначено: «…Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника…».

У Постанові Верховного Суду від 25.09.2020 р. у справі № 810/2520/16 зазначено: «…відповідач, обмежившись лише загальним висновком про те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не зазначив у рішенні про коригування митної вартості товарів, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах, а також які відомості можуть підтвердити запитувані документи, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті частини другої статті 55 МК України…».

У Постанові Верховного Суду від 15.02.2023 р. у справі № 815/2552/16 зазначено: «…формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості…».

У Постанові Верховного Суду від 09.04.2020 р. у справі № 826/4827/16 зазначено: «…Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована; наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Також колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення…».

У Постанові Верховного Суду від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а зазначено: «…самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення…».

У Постанові Верховного Суду від 23.11.2022 р. у справі № 810/2547/17 зазначено: «…відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо)…».

Згідно з ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000786 до рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р. є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Пак ЛТД" (вул. Мала Гончарівська, буд. 28/30,м. Харків,61052) до Вінницької митниці Державної митної служби України (вул. Лебединського, буд. 17,м. Вінниця,Вінницька область,21034) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000786 до рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000187/2 від 17.06.2024 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Пак ЛТД" сплачений судовий збір у сумі 2453 (дві тисячі чотириста п`ятдесят три) грн. 07 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.