Рішення

від 01.10.2024 по справі 520/6766/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 жовтня 2024 року № 520/6766/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради до ОСОБА_1 про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта Реконструкція квартири АДРЕСА_1 № ХК 143162932295 від 20.10.2016 (замовник будівництва - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що декларація про готовність до експлуатації об`єкта Реконструкція квартири АДРЕСА_1 № ХК 143162932295 від 20.10.2016 року підлягає скасуванню з огляду на те, що сама назва об`єкта будівництва, що передбачає зміну зовнішньої конфігурації об`єкта, недостовірність зазначених даних щодо необхідності отримання містобудівних умов та обмежень є очевидною.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Зінченка А.В. від 19.03.2024 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом; роз`яснено сторонам, що справу буде розглянуто протягом розумного строку, але не більше шестидесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалу суду від 19.03.2024 року було направлено на адресу відповідача, що відповідає даним Реєстру територіальної громади міста Харкова, проте до суду повернувся конверт із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку зі звільненням судді з посади проведено повторний автоматизований перерозподіл справи.

Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу 15.05.2024 року передано в провадження судді Мельникова Р.В.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. від 20.05.2024 року адміністративну справу за вказаним вище позовом прийнято до розгляду; розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалу суду від 20.05.2024 року було направлено на адресу відповідача, що відповідає даним Реєстру територіальної громади міста Харкова, проте до суду повернувся конверт із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Приписами ч.11 ст. 126 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, заяв про визнання позову або про надання додаткового часу для подання відзиву на позов до суду не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Департаментом земельних відносин Харківської міської ради вивченням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено що квартири АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 380 від 22.03.2016, договору купівлі-продажу № 390 від 22.03.2016, декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ХК 143162932295 виданої 20.10.2016.

Згідно договору купівлі-продажу № 380 від 22.03.2016 ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 67,3 кв.м, житловою 53,0 кв.м, по АДРЕСА_4 . Відповідно до умов вказаного договору відповідач придбав нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-:-9 загальною площею 201,0 кв.м в житловому будинку літ. «Б-4» по АДРЕСА_4 та в подальшому здійснив реконструкцію вказаних об`єктів нерухомого майна.

Під час розгляду справи встановлено, що згідно поданої відповідачем декларації про готовність до експлуатації об`єкта «Реконструкція квартири АДРЕСА_5 » з приєднанням нежитлових приміщень 3-го поверху № 1-:-9 за адресою: АДРЕСА_4 » № ХК 143162932295 від 20.10.2016 загальна площа квартири після реконструкції складає 268,3 кв.м., житлова 215,9 кв.м.

Як зазначено представником позивача у позовній заяві, реконструкція квартири здійснювалась зі збільшенням загальної площі квартири з 67,3 кв.м до 268,3 кв.м, житлової з 53,0 кв.м до 215,9 кв.м.

В п. 13 вказаної декларації зазначено посилання на ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно із якою відсутня необхідність отримання містобудівних умов та обмежень для проектування вказаного об`єкта.

Із посиланням на положення ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на час подання вказаної декларації) та Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011 (чинний на час подання декларації) (далі Перелік) вказано, що оскільки реконструкція квартири здійснювалась зі збільшенням загальної площі квартири з 67,3 кв.м до 268,3 кв.м, житлової з 53,0 кв.м до

215,9 кв.м, тобто зі зміною конфігурації квартири, то вказане свідчить про те, що відповідачем наведено недостовірні відомості в декларації № ХК 143162932295 щодо необхідності отримання містобудівних умов та обмежень.

Вказані обставини на переконання позивача також підтверджуються і листом Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 07.03.2024 № 678/0/605-24 містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва: «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 в житловому будинку літ. «Б-4» з приєднанням нежитлових приміщень 3-го поверху № 1-:-9 за адресою: АДРЕСА_4 » Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не надавались.

Представником позивача вказано, що оскільки декларація про готовність об`єкту до експлуатації № ХК 143162932295 не була «первісною» підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_6 , тобто право власності зареєстроване не на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не можна застосовувати в даному випадку правовий висновок Верховного Суду щодо того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного.

Оскільки об`єкт: «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 в житловому будинку літ. «Б-4» з приєднанням нежитлових приміщень 3-го поверху № 1-:-9 за адресою: АДРЕСА_4 », реконструйовано без вихідних даних на проєктування, а саме: містобудівних умов та обмежень, та як наслідок належно затвердженої проєктної документації, а сама назва об`єкта будівництва, що передбачає зміну зовнішньої конфігурації об`єкта, недостовірність зазначених у декларації даних щодо необхідності отримання містобудівних умов та обмежень є очевидними, то позивачем перевірки на об`єкті: «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 в житловому будинку літ. «Б-4» з приєднанням нежитлових приміщень 3-го поверху № 1-:-9 за адресою: АДРЕСА_4 » не проводились.

Вказані обставини призвели до звернення позивача до суду із позовом у цій справі.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-IV) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно зі статтею 41 Закону № 3038-IV державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону № 3038-IV управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України Про архітектурну діяльність.

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Статтею 9 Закону України Про архітектурну діяльність (далі - Закон № 687- XIV) визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно зі статтею 4 Закону № 3038-VI об`єктом будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Суб`єктами містобудування є, поміж іншого, фізичні та юридичні особи.

Частиною 1 статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону № 3038-VI зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Частиною 1 статті 36 Закону № 3038-VI визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 303 8-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Таким чином, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації можлива виключно після завершення його будівництва.

Статтею 36 Закону № 3038-VI передбачено, що право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Згідно зі статтею 41 Закону № 3038- VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 640/20369/18, зі змісту положень статті 41 Закону №3038-VI та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, заходи, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Отже, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Положеннями ч.5 ст.26 Закону № 3038-VI передбачено, що завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

З наявної в матеріалах справи копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №368660591 від 06.03.2024 року вбачається, що на підставі, зокрема, декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХК143162932295, виданої 20.10.2016 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради проведено реєстрацію права власності на квартиру, 7-кімнатну, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею: 268,3 кв.м, житлова площа 215,9 кв.м.

Отже, декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до І-ІІІ категорії складності щодо об`єкта: 61002, АДРЕСА_7 , Київський р-н, Реконструкція квартири АДРЕСА_3 в житловому будинку літ. «Б-4» з приєднанням нежитлових приміщень 3-го поверху №1-:-9 за адресою: АДРЕСА_4 , від 20.10.2016 року №ХК143162932295 вичерпала свою дію.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про те, що після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна відсутні підстави для скасування вказаної вище декларації, на підставі якої у подальшому зареєстроване право власності відповідача.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі Рисовський проти України визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування. ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування, зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону). Недоліки в роботі органу державної влади не можуть в подальшому призводити до негативних наслідків для особи.

Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на побудований об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, відповідач вправі сумлінно розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 640/20369/18, від 24 жовтня 2022 року у справі № 640/22599/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 826/10042/17, і Другий апеляційний адміністративний суду у постанові від 03.10.2023 року у справі №520/6865/23.

Також суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №826/12543/16 Суд дійшов висновку, що після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, у разі наявності підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивач може ініціювати перед належними суб`єктами реалізацію їхнього права на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва у порядку, встановленому законом. Саме такий спосіб захисту прав учасників зазначених правовідносин буде належним і за наявності підстав захистить права осіб на безпечне довкілля та дасть можливість перевірити дотримання вимог містобудівного законодавства забудовником та контролюючим органом.

Таку позицію підтримано Верховним Судом в ухвалі від 10.07.2024 року у справі №320/15143/21.

Стосовно посилань представника позивача у позовній заяві на позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 24.11.2021 року у справі №420/998/21 (стосовно того, що виключною підставою для звернення з позовом до суду про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про введення об`єкта до експлуатації є встановлений факт здійснення самочинного будівництва) та від 19.08.2020 року у справі №826/6660/16 (стосовно відсутності підстав для проведення перевірки з огляду на очевидність недостовірності зазначених у декларації даних) суд зазначає, що останні не можуть вважатися судом обґрунтованими та доведеними, оскільки спірні правовідносини, що виникли між сторонами в рамках зазначених справ є відмінними від тих, що виникли у цій справі.

Відповідно до положень ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради (м-н Павлівський, буд. 4,м.Харків,61003, код ЄДРПОУ44493552) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.