Рішення

від 02.10.2024 по справі 520/14604/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2024 року справа №520/14604/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43983495), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкову вимогу № 0002460-1314-2040, прийняту Відповідачем відносно Позивача 26.04.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкова вимога № 0002460-1314-2040 від 26.04.2023 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 16.10.2023 по 20.10.2023 перебував на навчанні, з 23.10.2023 по 26.10.2023 перебував на лікарняному, з 17.01.2024 по 05.02.2024 та з 01.07.2024 по 29.07.2024 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування (група-2, ставка 10%) згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 21.01.2012 № 2295.

Судом встановлено, на підставі рішення 2 сесії ХМР 7 скликання від 23.12.2015 № 44/15 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», 27.10.2017 між Позивачем та ХМР було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310136900:05:015:0012, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0278 га.

На підставі рішення 2 сесії ХМР 7 скликання від 23.12.2015 року № 44/15 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», 20.04.2019 року, між Позивачем та ХМР було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310136900:05:015:0034, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0586 га.

Відповідно до пункту 8 зазначених договорів, строк дії договорів закінчився 31.12.2020 року.

13.12.2020 року та 13,11.2020 року Позивачем було подано до ХМР заяви про поновлення (продовження) договору оренди землі.

Однак, станом на 12.06.2023 року, договори оренди земельних ділянок не поновлено.

Відповідно до п. 21 вказаних Договорів оренди землі, після припинення дії договору Орендар за актом приймання-перердачі повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до даних ІКС «Податковий блок» по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 26.04.2023 (дату виставлення податкової вимоги) обліковувався податковий борг у сумі 298 388,05 грн, у тому числі:

- орендна плата з фізичних осіб (код КДБ 18010900) - 253 281,01 грн., за самостійно визначеними платником податків податковими зобов?язаннями на підставі податкової декларації з плати за землю від 18.02.2022 № 9035675539 (платежі за 12 календарних місяців);

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості (код КДБ 18010300) - 44 727,21 грн., що нарахований контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.11.2021 № 0915214-2416-2038 та № 0915215-2416-2038;

- єдиний податок з фізичних осіб (код КДБ 18050400) - 379,83 грн.

Податковий борг виник 03.03.2022 в результаті несплати податкових зобов?язань самостійно визначених платником згідно податкової декларації з плати за землю від 18.02.2022 № 9035675539, а саме платіж за січень 2022 року з терміном сплати 02.03.2022.

Керуючись ст. 59 ПКУ була сформована податкова вимога (форма «Ф») від 26.04.2023 № 002460-1314-2040 та вручена платнику засобами поштового зв`язку.

Вважаючи прийняту відповідачем податкову вимогу протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі -ПК України).

Відповідно до п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

За умовами п.270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування платою за землю є:

270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком:

270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності;

270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності;

270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

При цьому, згідно з п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За приписами п.285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Умовами п.285.2 ст. 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

Пунктами285.1,285.2 ст. 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За умовами п.286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Згідно з п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Відповідно до п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

При цьому, умовами п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Приписами п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

288.5.3. не може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Пунктом 289.1. статті 289 Податкового кодексу України обумовлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За правилами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Відповідно до п .289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за наведеною в цьому пункті формулою.

Водночас відповідно до матеріалів справи, на підставі рішення 2 сесії ХМР 7 скликання від 23.12.2015 № 44/15 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», 27.10.2017 між Позивачем та ХМР було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310136900:05:015:0012, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0278 га. На підставі рішення 2 сесії ХМР 7 скликання від 23.12.2015 року № 44/15 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», 20.04.2019 року, між Позивачем та ХМР було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310136900:05:015:0034, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0586 га.

Відповідно до пункту 8 зазначених договорів, строк дії договорів закінчився 31.12.2020.

13.12.2020 року та 13,11.2020 року Позивачем було подано до ХМР заяви про поновлення (продовження) договору оренди землі.

Однак, станом на 12.06.2023 року, договори оренди земельних ділянок не поновлено.

Позивач зазначає, що договори оренди земельних ділянок припинені 31.12.2020 у зв`язку із закінченням строку дії договору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії). припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями".

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Правочин про розірвання договору оренди (суборенди) землі сільськогосподарського призначення, орендарем (суборендарем) за яким є юридична особа приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства), є значним правочином та потребує попереднього прийняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом такої юридичної особи рішення про надання згоди на його вчинення (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним). У разі неприйняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом юридичної особи рішення про надання згоди на вчинення такого значного правочину (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним) такий правочин є нікчемним. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною сьомою статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що якщо орендодавець не пізніше ніж у 30-денний строк до закінчення строку дії договору з орендарем, який є інвестором із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями", не повідомив відповідним листом-повідомленням про непродовження дії договору та за умови, що орендар має намір продовжити користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк на умовах, передбачених договором оренди землі, крім розміру орендної плати. Зміна розміру орендної плати оформлюється додатковим договором (угодою) до договору оренди землі.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною сьомою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект договору. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту договору є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект договору.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів пролонгації договорів оренди від 27.10.2017 та від 20.04.2019.

За умовами п.286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Разом із тим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 21 вказаних Договорів оренди землі, після припинення дії договору Орендар за актом приймання-перердачі повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Однак, матеріали справи не містять акту приймання-перердачі повернення Орендодавцеві земельної ділянки позивачем.

Відповідно до реєстру речових прав вищезазначені договори оренди, реєстраційний номер 731800363101 та 322636663101 зареєстровані, як діючі, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого, що містяться у матеріалах справи.

На підставі вищезазначеного, ФО-П ОСОБА_1 до ГУ ДПС 18.02.2022, надав податкову декларацію з плати за землю (орендна плата) за 2022 рік, реєстраційний номер 9035675539 з нарахуванням зобов?язання по орендній платі, що підлягає сплаті на рік у розмірі 253 460,94 грн.

На підставі п. 54.1 ст. 54 Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов?язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов?язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов?язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, доводи позивача щодо протиправності нарахувань з орендної плати з фізичних осіб спростовуються фактом самостійного визначення платником податків таких зобов?язань, шляхом подання податкової декларації.

Крім того, повідомляємо, що ФО-П ОСОБА_1 до ГУ ДПС 11.02.2021, надана податкова декларація з плати за землю (орендна плата) за 2021 рік, реєстраційний номер 9021835992, з нарахуванням зобов?язання по орендній платі що підлягає сплаті за рік у розмірі 230 419,04 грн. Нараховані зобов?язання за 2021 рік платником були сплачені.

Відповідно інтегрованої картки платника податків з орендної плати з фізичних осіб по коду платежу 18010900 станом на 01.01.2022 наявна переплата у розмірі 17 881,48 грн. Всього у 2022 році нараховано платником податків 251 540,80 грн., у тому числі згідно декларації за 2021 рік - 19 201,55 грн (платіж за грудень 2022 року з терміном сплати 31.01.2023) та декларації за 2022 рік - 232 339,25 грн. (декларація за 2022 рік на загальну суму 253 460,94 гривень, сума у розмірі 232 339,25 грн. зазначена за 11 календарних місяців 2022 року з термінами сплати протягом 2022 року, так як строк сплати за грудень місяць 2022 року встановлений 31.01.2023). Сплачено у 2022 - 1 500,00 грн. Заборгованість станом на 01.01.2023 становить 232 159,32 грн. Всього нараховано у 2023 році - 21 121,69 грн., а саме згідно декларації за 2022 рік (платіж за грудень 2022 року).

Водночас, позивачем 18.05.2023 надана уточнююча податкова декларація з плати за землю (орендна плата) за 2022 рік, реєстраційний номер № 11917 на зменшення зобов?язання по орендній платі у розмірі 211217,44 грн.

Станом на 01.06.2023 рік, заборгованість становить - 42 063,57 грн. (платежі за січень - лютий 2022 року згідно декларації № 9035675539).

Таким чином, станом на дату подання позову, позивач оскаржує податку вимогу в частині податкового боргу, який вже був зменшений останнім шляхом подання уточнюючої податкової декларації до самого звернення з позовом до суду.

Щодо нарахувань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об??єктів нежитлової нерухомості

Згідно з даними інформаційних ресурсів Державної податкової служби України, що знаходяться в розпорядженні ГУ ДПС у Харківській області у власності ОСОБА_1 знаходиться:

- нежитлове приміщення за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 800,9 кв. метрів;

- нежитлове приміщення за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 232,2 кв. метрів;

Податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік від 30.11.2021 № 0915214-2416-2038 на суму 34 674,30 грн. та № 0915215-2416-2038 на суму 10 052,91 грн сформовані в автоматичному режимі та направлені платнику засобами поштового зв?язку.

Підпунктом 266.7.3 пунктом 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними платника, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних.

Станом на 30.06.2023 заява на проведення звірки від ОСОБА_1 не надходила.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною - особою підприємцем. Вид діяльності - 56,10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування та 68.20 - надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно інтегрованої картки платника податків з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по коду платежу 18010300 всього нараховано у 2022 році - 44 727,21 грн, а саме відповідно до податкових повідомлень рішень по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік податкове повідомлення-рішення від 30.11.2021 № 0915214-2416-2038 на суму 34674,30 грн та податкове повідомлення-рішення № 0915215-2416-2038 на суму 10052,91 грн.

Протягом 2022 року сплачено податку у розмірі 0,00 грн. Заборгованість станом на 01.01.2023 - 44 727,21 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному та/або судовому порядку не оскаржувалися.

Щодо нарахованого єдиного податку з фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування (група-2, ставка 10%) згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 21.01.2012 № 2295 (копія заяви надається).

Згідно положень ст. 293 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (ст. 294 ПКУ).

Відповідно до ст. 295 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 ПКУ).

Водночас, на всій території України запроваджено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого

Законом України від 24.02.2022 № 2102- IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року Nє 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), зокрема, підрозділ 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ доповнено новим п. 9.

Так, тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, згідно з абзацом першим п.п. 9.1 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої груп, мають право не сплачувати єдиний податок.

При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого п. п. 9.1 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ єдиний податок не сплачувався (абзац другий п. п. 9.1 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Відповідно до п. 9 Законом України від 15 березня 2022 року Nє 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, положення розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ застосовуються з урахуванням таких особливостей : фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої груп, мають право не сплачувати єдиний податок.

Податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2022 надана 14.07.2023 № 9035675539.

Нарахування по єдиному податку з квітня по грудень 2022 списані в автоматичному режимі на рівні Державної податкової служби України 23.12.2022.

3 січня 2023 в автоматичному режимі на підставі Податкового кодексу в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) ФОП ОСОБА_1 по єдиному податку були проведені нарахування в сумі 670 грн за кожен місяць.

Згідно чинного законодавства на рівні Державної податкової служби України зменшено нарахування в автоматичному режимі з січня по березень 2023 - 20.03.2023, за квітень 2023 - 20.04.2023, за травень 2023 - 20.05.2023, за червень 2023 - 20.06.2023.

Автоматичне нарахування авансових сум по єдиного податку та списання нарахувань по єдиному податку не є повноваженнями Головного управління у Харківській області.

Станом на 10.07.2023 заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у ФОП ОСОБА_1 відсутня.

Щодо направлення податкової вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно зі ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов?язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов?язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно підпункту 60.1.1. пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, в тому числі, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог визначено Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам

податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 610).

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов?язання та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом - пункт 2 розділу ІІ Порядку № 610.

Податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів (далі - ІТС) - пункт 1 розділу Ш Порядку № 610.

Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов?язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, проведення публічних торгів з продажу заставного майна - пункт 3 розділу Ш Порядку № 610.

Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи / уповноваженої особи за договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції / управителя майна за договором управління майном) наведена в додатку 1 до Порядку № 610 (форма «Ю»), а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до Порядку № 610 (форма «Ф») - пункт 5 розділу Ш Порядку № 610.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов?язання - пункт 1 розділу IV Порядку № 610.

Сформована в ІТС податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у паперовій та/або електронній формі.

Податкова вимога, що надсилається (вручається) у паперовій формі, у день її формування в ІТС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та не пізніше наступного робочого дня один примірник надсилається (вручається) платнику податків, другий долучається до справи платника податків - пункт 5 розділу IV Порядку № 610.

Податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі - пункт 1 розділу VI Порядку № 610.

Законом України від 30.11.2021 № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованих бюджетних надходжень» статтю 59 ПК доповнено словами, що податкові вимоги надсилаються платникам податків разом з детальним розрахунком суми податкового боргу.

Крім того, виникнення податкового боргу не пов?язане з фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже є на підставі закону. Законодавець установив обов?язковість інформування платника про такий стан і наслідки непогашення податкового боргу як передумову для виникнення в контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу.

3 огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що податкова вимога від 26.04.2023 № 0002460-1314-2040 сформована згідно приписів визначеного Порядку, на суми узгодженого податкового боргу, які не сплачені позивачем добровільно, є правомірною та не підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.М. Тітов