Постанова

від 02.10.2024 по справі 440/382/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 р. Справа № 440/382/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 р. (ухвалене суддею Т.С. Канигіна) по справі № 440/382/24

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області, в якому просила: визнати протиправною та скасувати відмову Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області, оформлену листом від 04.01.2024 р. № 47.05-9, зарахувати до вислуги років для обчислення стажу служби в Службі судової охорони період роботи в Роті міліції особливого призначення "Беркут", п/п УМВС України в Полтавській області; зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 вислугу років в Службі судової охорони, відповідно до пункту 5 розділу І Положення про проходження Служби співробітниками Служби судової охорони, з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя № 2236/0/15-21 від 18.11.2021 р., та зарахувати до вислуги років для обчислення стажу служби в Службі судової охорони час роботи Роті міліції особливого призначення "Беркут", підпорядкованій УМВС України в Полтавській області (05 років 08 місяців 07 днів).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт пзазначає, що відповідно до приписів пункту "и" статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №393 час роботи в державних органах у разі переходу на службу в Службу судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується головою Служби судової охорони зараховується до вислуги років для призначення пенсії. При цьому, наказом голови Служби судової охорони від 24.10.2022 р. № 454 "Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах" затверджено перелік посад середнього і вищого складу, в якому посада "головний спеціаліст (служба зв`язку, інформатизації та ТЗО) територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області" відсутня.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Територіального управління служби судової охорони у Полтавській області від 22.10.2019 р. № 17к ОСОБА_1 прийнято провідним бухгалтером (з дипломом спеціаліста) фінансо-економічного відділу з 23.10.2019 р., установивши їй посадовий оклад у розмірі 2958 грн. на місяць та надбавку за складність, напруженість у роботі у розмірі 50% посадового окладу.

Відповідно до витягу з наказу Територіального управління служби судової охорони у Полтавській області від 18.05.2020 р. № 114к, звільнено ОСОБА_1 , провідного бухгалтера (з дипломом спеціаліста) фінансово-економічного відділу, 18.05.2020 р. за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу Законів про працю України.

Згідно із витягом з наказу Територіального управління служби судової охорони у Полтавській області від 19.05.2020 р. № 117к, наказано вважати такою, що лейтенант Служби судової охорони ОСОБА_1 (02832) з 19.05.2020 р. приступила до виконання обов`язків за посадою провідного спеціаліста фінансово-економічного відділу територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області.

Відповідно до витягу з наказу Територіального управління служби судової охорони у Полтавській області від 03.01.2024 р. № 6/ос, оголошено вислугу років на 01.01.2024 р. співробітникам Територіального управління служби судової охорони у Полтавській області для виплати надбавки за стаж служби та визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки, зокрема старшому лейтенанту Служби судової охорони ОСОБА_1 , провідному спеціалісту фінансово-економічного відділу - 3 роки 07 місяців 13 днів.

04.01.2024 р. позивач звернулась до керівництва Територіального управління служби судової охорони у Полтавській області з рапортом щодо зарахування до стажу служби в Службі судової охорони роботу в Роті міліції особливого призначення "Беркут", п/п УМВС України в Полтавській області.

За результатами розгляду вищезазначеного звернення, листом начальник Територіального управління служби судової охорони у Полтавській області від 04.01.2024 р. № 47.05-9 позивачці повідомлено, що наказом Голови Служби судової охорони від 24.10.2022 р. № 454 "Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах" затверджено перелік посад середнього і вищого складу, у якому посада провідного спеціаліста фінансово-економічного відділу територіального управління відсутня. З урахування вимог пункту 19 розділу ІІ наказу Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 р. № 384 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони" наказом Територіального управління служби судової охорони у Полтавській області від 03.01.2024 р. № 6/ос "Про оголошення вислуги років співробітникам" ОСОБА_1 до вислуги років для виплати надбавки за стаж служби зараховано періоди служби в територіальному управлінні служби судової охорони у Полтавській області з 19.05.2020 р. по 01.01.2024 р. У зв`язку з вищевикладеним відсутні законодавчі підстави для врахування часу роботи в ГУМВС України в Полтавській області з 01.09.2008 р. по 04.08.2010 р. та в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з 05.08.2010 р. по 07.05.2014 р. до вислуги років для виплати надбавки за стаж служби.

Позивач не погодилася з вищезазначеною відмовою відповідача у зарахуванні до стажу служби в Службі судової охорони спірних періодів роботи та звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 6, 7 ст. 161 Закону України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 р. № 1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (в подальшому - Положення).

Відповідно до п. 5 Положення (у редакції, чинній на час прийняття позивача провідним бухгалтером у ТУ Служби судової охорони у Полтавській області), час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.

До стажу служби у Службі зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.11.2021 р. № 2236/0/15-21 були внесені зміни до Положення, згідно з якими пункт 5 розділу І викладено в такій редакції:

"Час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.

Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей".

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в подальшому - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до п. "и" ч. 1 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у п.п. "б"-"д", ст. 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Відповідно до абз. 12 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в подальшому - Постанова), крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб", установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у п.п. "б"-"д", "ж" і "з" ст. 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.

Отже, особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи у державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони, і, відповідно, до стажу служби у Службі судової охорони.

Суд звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, ще не був затверджений.

Суд враховує висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 18.11.2019 р. у справі № 813/5876/15, від 20.09.2019 р. у справі № 813/904/15, згідно з якими Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема встановлює для окремих категорій осіб гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Отже, реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку посад.

Таким чином, до вислуги років для виплати співробітникам надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені Законом № 2262-ХІІ, Постановою № 393 (п.п. 17-19 розділу II Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 26.08.2020 р. № 384).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судовим розглядом встановлено, що позивач з 01.09.2008 р. по 07.05.2014 р. працювала бухгалтером фінансової частини роти міліції особливого призначення "Беркут", підпорядкованої Головно управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області; наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.08.2010 р. № 371 Головно управління Міністерства внутрішніх справ України України в Полтавській області реорганізовано в Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, що підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 .

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що незарахування відповідачем спірного періоду до стажу служби у Службі судової охорони суперечить вимогам норм чинного законодавстваз.

Щодо доводів апелянта, що наказ Служби судової охорони "Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах" № 454 від 24.10.2022 р. суд зазначає наступне.

Пунктом "и" частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІвизначено, що зарахування відповідного попереднього часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони саме на посади середнього і вищого складу.

Статтею 164 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" установлюються спеціальні звання співробітників Служби судової охорони.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" спеціальними званнями середнього складу є молодший лейтенант Служби судової охорони; лейтенант Служби судової охорони; старший лейтенант Служби судової охорони; капітан Служби судової охорони; майор Служби судової охорони; підполковник Служби судової охорони; полковник Служби судової охорони.

Судовим розглядом всановлено, що згідно з витягом з наказу Територіального управління служби судової охорони у Полтавській області від 19.05.2020 р. № 117к, наказано вважати такою, що лейтенант Служби судової охорони ОСОБА_1 (02832) з 19.05.2020 р. приступила до виконання обов`язків за посадою провідного спеціаліста фінансово-економічного відділу територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області.

Таким чином, позивач перебув на посаді у Службі судової охорони, у разі переходу на яку підлягає зарахуванню попередній період роботи в державних органах.

Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, у даному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме: реалізацію права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони за правилами, встановленими п. "и" ч. 1 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ, держава, у даному випадку в особі відповідача, безпідставно, відступаючи від гарантованих позивачу прав та правомірних сподівань не зарахувала до стажу службу в державних органах особі, на яку поширюється дія Закону № 2262-ХІІ.

Отже, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до служби в Службі судової охорони спірного періоду роботи позивача.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до служби в Службі судової охорони спірного періоду роботи позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вимоги апеляційної скарги відповідача не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 р. по справі № 440/382/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич