Постанова

від 02.10.2024 по справі 240/6317/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6317/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

02 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Богунського району, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача - Управління соціального захисту населення Богунського району щодо відмови встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, відповідно до вимог саме ч.1 ст.7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язати Управління соціального захисту населення Богунського встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, відповідно до вимог саме ч.1 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.»

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України. Під час виконання обов`язків військової служби отримав травму. Відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, Серія 12 ААВ №588217 від 09.08.2021, позивачу вже встановлена ІII група інвалідності до 01.09.2024, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. На своє звернення щодо надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідачем відмовлено у надані такого статусу, що і стало підставою для подання даного адміністративного позову.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Зазначає, що відповідачем ігноруються вимоги саме ч.1 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.», щодо встановлення статусу інваліда війни особам, які отримали травми під час виконання обов`язків військової служби, а не проходження військової служби, чим грубо порушуються його права на соціальний захист та отримання відповідної пенсії по інвалідності.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

12.09.2017 під час виконання обов`язків військової служби (здійснення стрибка з парашутом) позивач отримав травму, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою про обставини травми №185 від 06.10.2017 та протоколом військово-лікарської комісії №1069 від 08.06.2022.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №489 від 07.03.2018 у пункті 12 (Діагноз і постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання і поранення, травми, контузїї, каліцтва) якого за результатами медичного огляду ОСОБА_1 комісія дійшла висновку: наслідки компресійного перелому (12.09.2017) хребта у вигляді клиновидної деформації І (перша) ступінь Th7, Th8, L1 хребців, посттравматичного поширеного міжхребцевого остеохондрозу шийного, грудного та поперекового відділів хребта з больовим синдромом з незначним порушенням функції - Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Аналогічні висновки військово-лікарською комісією викладено в свідоцтві про хворобу №1305 від 11.06.2019 та №964 від 11.06.2021.

03.09.2018 згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №102593 позивачу з 27.08.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності та встановлено, що травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, строком дії до 01.09.2021.

09.08.2021 позивачу при повторному огляді з 05.08.2021 встановлена інвалідність ІІІ групи з причини травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, строком дії до 05.08.2024.

Управлінням соціального захисту населення Богунського району 18.08.2021 видано посвідчення ветерана війни-інваліда війни строком дії до 01.09.2024.

21.02.2024 позивач пройшов черговий огляд та відповідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №649039 позивачу з 01.02.2024 встановлена ІІІ група інвалідності з причини інвалідності - травми, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, строком дії до 01.03.2027.

В подальшому, 26.02.2024 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Богунського району із заявою про видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, відповідно до вимог ч.1 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Однак, листом від 26.02.2024 за №К/03/1007 Управлінням соціального захисту населення Богунського району повідомлено позивача, що оскільки причиною настання інвалідності визначено травму, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при здійсненні стрибка з парашутом у 2017 році не в районах, де велись бойові дії, встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни в управління немає законних підстав.

Позивач вважаючи, що йому протиправно відмовлено у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання позивачу статуту особи з інвалідністю внаслідок війни.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 (далі - Порядок № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Положення №302, визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Положеннями абзацу третього пункту 3 Положення №302 встановлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни».

За змістом абзацу 2 пункту 7 Положення №302 встановлено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно пункту 10 Положення №302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Системний аналіз зазначених вище положень дозволяє дійти висновку, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.

Так, з матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови ОСОБА_2 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни слугували висновки відповідача про те, що інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статей 4, 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій), тому позивач не може вважатися інвалідом війни (особою з інвалідністю внаслідок війни).

Відповідно до ст.4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно зі ст. 7 Закону № 3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 7 Закону № 3551, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Із аналізу вимог статей 4, 7 Закону №3551 слідує, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551 безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Отже, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. У цьому контексті положення ст. 7 Закону №3551 необхідно тлумачити таким чином, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю внаслідок війни, у тому числі отриманої під час виконання інших обов`язків військової служби, є факт участі особи у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з проходженням військової служби або виконання обов`язків військової служби (службових обов"язків) проводиться військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим Міністерством юстиції 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення).

Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) приймаються, зокрема, у формулюваннях: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов"язане із захистом Батьківщини» (підпункт «а» пункту 21.5 розділу II Положення) або «Захворювання, ТАК, пов"язане із захистом Батьківщини» (підпункт «г» пункту 21.5 розділу II Положення) - якщо військовослужбовець одержав поранення (травму, контузію, каліцтво або захворювання) під час захисту Батьківщини або виконання обов"язків військової служби під час служби у складі діючої армії та флоту, у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу, корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угрупувань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

«Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії», - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік таких країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій (підпункт «г» пункту 21.5 розділу ІІ Положення).

Якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння) у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які входили до складу діючої армії, постанови ВЛК приймаються у формулюванні: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» (підпункт «б» пункту 21.5 розділу ІІ Положення).

В той же час, як встановлено із матеріалів справи, 12.09.2017 під час виконання обов`язків військової служби (здійснення стрибка з парашутом) позивач отримав травму, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою про обставини травми №185 від 06.10.2017 та протоколом військово-лікарської комісії №1069 від 08.06.2022.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №489 від 07.03.2018 у пункті 12 (Діагноз і постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання і поранення, травми, контузїї, каліцтва) якого за результатами медичного огляду ОСОБА_1 комісія дійшла висновку: наслідки компресійного перелому (12.09.2017) хребта у вигляді клиновидної деформації І (перша) ступінь Th7, Th8, L1 хребців, посттравматичного поширеного міжхребцевого остеохондрозу шийного, грудного та поперекового відділів хребта з больовим синдромом з незначним порушенням функції - Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Аналогічні висновки військово-лікарською комісією викладено в свідоцтві про хворобу №1305 від 11.06.2019 та №964 від 11.06.2021.

Тобто, відповідно до вищезазначеного, причинний зв`язок інвалідності позивача (травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в 2017 році) свідчить про одержання травми в період фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частині, яка не входила до складу діючої армії.

Отже, оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання позивачу статуту особи з інвалідністю внаслідок війни.

Водночас, колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2021 року у справі № 540/9350/18, від 18 листопада 2020 року у справі №1140/2362/18 та від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19, які згідно з положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 черпня 2024 року відповідає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.