Постанова

від 01.10.2024 по справі 600/5822/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5822/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

01 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Буковина Трек» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку від 20.02.2023 № 015514, 20.02.2023 на автомобільній дорозі М-19 499 км в с. Магала уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , з причепом марки KRONE, номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , керував транспортним засобом водій - ОСОБА_1 , що здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно товарно- транспортної накладної № В234 від 20.02.2023 (а.с. 37, 38).

Під час здійснення рейдової перевірки 20.02.2023 водієм транспортного засобу надано для перевірки інспекторам Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області серед інших документів також посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб та товарно-транспортну накладну (а.с. 43 - 48).

В ході перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено факт порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт водієм транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а саме порушення статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт, під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія особистою карткою водія до цифрового тахографу, чим порушено статтю 48 Закону України Про автомобільний транспорт відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт (а.с. ас. 39).

За результатами проведення рейдової перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 352086 від 20.02.2023 (а.с. 39).

Водій надав для перевірки: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортну накладну, де вказано перевізником Захід Сервіс.

07.06.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті оформлено повідомлення N 41942/42/24-23, згідно якого ПП Буковина Трек запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 248 У, 2 поверх кабінет № 1 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 20.06.2023 (а.с. 42).

Дане повідомлення отримано позивачем лише 22.06.2023, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти (track.ukrposhta.ua) про перевірку статусу відстеження (трекінг) рекомендованого поштового відправлення (а.с. 9 на звороті).

На підставі акту № 352086 від 20.02.2023, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ПП Буковина Трек, 20.06.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області винесено постанову № 032122 про застосування адміністративно-господарський штрафу до позивача у сумі 17000 гривень за порушення вимог ст. ст. 34, 39 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт (а.с. 49).

Згадану вище постанову отримано позивачем 29.06.2023, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 50).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Закон № 2344-III регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно ст. 2 Закону № 2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення № 103).

Частиною 14 ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з ч. 17 20 ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: 1) наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; 2) додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; 3) додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); 4) відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; 5) оснащення таксі справним таксометром; 6) відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; 7) додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; 8) наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; 9) додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; 10) виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); 11) виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе: використання спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис Укртрансбезпека; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів; використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення; здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

В абзаці 3 пункту 20 Порядку № 1567 зазначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 352086 від 20.02.2023.

У акті перевірки № 352086 від 20.02.2023 зафіксовано, що 20.02.2023 посадовими особами Відділу Державної служби України з безпеки на транспорті на автомобільній дорозі М-19 499 км в с. Магала здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , з причепом марки KRONE, номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , керував транспортним засобом водій - ОСОБА_1 , виявлено порушення ст. 34 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: встановлено, під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія особистою карткою водія до цифрового тахографу, чим порушено статтю 48 Закону України Про автомобільний транспорт відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт

Водій надав для перевірки: посвідчення водія, свідоцтво реєстрації транспортного засобу та товарно-транспортну накладну.

В акті також зафіксовано, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 з актом ознайомився та підписав його не надавши жодних письмових пояснень.

Згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 власником є - ОСОБА_2 , м. Київ, проспект Правди 9-В.

У відзиві відповідач зазначав, що акт № 352086 від 20.02.2023 надісланий до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві, за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (а.с. 41).

Згідно повідомлення про розгляд справи за вих. № 17405/28/24-23 від 17.03.2023 ОСОБА_2 запрошувався на розгляд справи згідно акту № 352086 від 20.02.2023 (а.с. 33). Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві встановлено, що ОСОБА_2 не являється суб`єктом господарювання, не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

На акті вчинено напис, що ОСОБА_2 не являється суб`єктом господарювання, не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Наведена обставина не підтверджена відповідачем допустимими та належними доказами, крім відмітки на акті. Доказів чи пояснень від власника транспортного засобу ОСОБА_2 відповідачем до суду не надано.

Згідно товарно-транспортної накладної № В234 від 20.02.2023, у графах "Автомобільний перевізник" зазначено ЗАХІД Сервіс (код ЄДРПОУ 33395168), "Вантажовідправник" зазначено ПП Буковина Трек (код ЄДРПОУ 33395168), згідно вказаного коду зареєстроване приватне підприємство Буковина Трек вул. Ярослава Мудрого, 64 Б, м. Чернівці, 58007.

У зв`язку з цим, 12.04.2023 Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві повернув акт № 352086 від 20.02.2023 до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області для розгляду справи (а.с. 31).

07.06.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті оформлено повідомлення N 41942/42/24-23, згідно якого ПП Буковина Трек запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 248 У, 2 поверх кабінет № 1 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 20.06.2023 (а.с. 42).

Дане повідомлення отримано позивачем лише 22.06.2023, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти (track.ukrposhta.ua) про перевірку статусу відстеження (трекінг) рекомендованого поштового відправлення (а.с. 9 на звороті).

На підставі акту № 352086 від 20.02.2023, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ПП Буковина Трек, 20.06.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області винесено постанову № 032122 про застосування адміністративно-господарський штрафу до позивача у сумі 17000 гривень за порушення вимог ст. ст. 34, 39 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт (а.с. 49).

Згадану вище постанову отримано позивачем 29.06.2023, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 50).

Тобто, справу розглянуто та притягнуто до відповідальності позивача передчасно, без з`ясування чи вручено акт та повідомлення позивачу про розгляд справи.

Відповідно до ст. 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: 1) виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; 2) утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; 3) забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; 4) забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; 5) організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; 6) забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; 7) забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; 8) забезпечувати безпеку дорожнього руху; 9) забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до частин першої-другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частинами третьою та четвертою цієї статті Закону встановлено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання;

- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Крім того, суд зазначає, що абзацом 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 (далі Правила № 363, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами

Відповідно до пункту 11.1 глави 11 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно з пунктами 11.3-11.5 глави 11 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Отже під час здійснення перевезення вантажів водій повинен мати товарно-транспортну накладну із зазначенням у ній усіх обов`язкових реквізитів, передбачених частиною третьою статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема коду ЄДРПОУ автомобільного перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача та у разі відсутності належним чином оформленої товарно-транспортної накладної автомобільний перевізник несе відповідальність, передбачену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Дослідженням товарно-транспортної накладної № В234 від 20.02.2023 судом установлено, що у графах «Автомобільний перевізник» зазначено ЗАХІД Сервіс (код ЄДРПОУ 33395168); «Замовник» - Кока-Кола Україна Лімітед (м. Київ, код ЄДРПОУ 21651322); «Вантажовідправник» - ПП Буковина Трек (код ЄДРПОУ 33395168); «Вантажоотримувач» - Кока-Кола Україна Лімітед (м. Київ, код ЄДРПОУ 21651322).

За змістом частини першої статті 238, частини першої статті 239 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин першої, другої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Таким чином, системний аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту, під час перевезення вантажів, несуть перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 Правил дорожнього руху України.

Крім того, статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція, тощо).

У позові позивач зазначав, що він у спірних правовідносинах не є перевізником та не перебуває у трудових відносинах з водієм Мар ОСОБА_3 та не є власником транспортного засобу. Жодних договорів про надання послуг з наведеними суб`єктами позивачем не укладалося.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що у даних спірних правовідносинах позивач не мав статуту автомобільного перевізника у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", тому не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно положень ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому, суд зазначає, що встановлення особи перевізника лише за одним написом в товарно-транспортній накладній є недоведеним, оскільки товарно-транспортна накладна не є первинним документом на підставі якого здійснюється перевезення вантажів. Відповідно до абз.7 глави 1 Правил №363 юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання є Договір про перевезення вантажів, який укладається між перевізником та вантажовідправником чи вантажоодержувачем.

Посилання відповідача на ненадання водієм під час проведення перевірки усіх необхідних документів на підтвердження особи перевізника не є підставою для притягнення до відповідальності особи, яка не є таким перевізником. Автомобільним перевізником є особа за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Необхідно враховувати, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом сімнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Автомобільний перевізник визначається на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

Проте відповідач застосував адміністративно-господарський штраф до позивача, як до особи, причетність якої до перевезення вантажу не підтверджена належними доказами.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, від 12.06.2024 № 140/2050/22.

Суд також звертає увагу на те, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зафіксовано, що згідно № В234 від 20.02.2023 - автомобільний перевізник ЗАХІД СЕРВІС.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен був з`ясувати достовірні відомості про фактичного перевізника на підставі належних та достатніх доказів.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на встановлення особи правопорушника автомобільного перевізника.

Отже суд, приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами ту обставину, що перевізником в спірних правовідносинах був саме позивач, тому останній не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке було виявлене під час рейдової перевірки працівниками відповідача.

За встановлених обставин висновок відповідача щодо допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем, як автомобільним перевізником, не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи, що на час проведення перевірки у діях позивача відсутній склад правопорушення, визначеного статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Отже, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач не дотримався вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", тому оскаржувана постанова не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України як така, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення, тобто необґрунтовано.

Щодо порушення процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та строку прийняття постанови, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно п.26 та п.27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Таким чином, на орган державного контролю покладено обов`язок розглянути справу про порушення суб`єктом господарювання не пізніше двох місяців з дня його виявлення та за наявності підстав - винести постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт виявлено відповідачем 20.02.2023, водночас, розгляд справи проведено та винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу 20.06.2023, тобто більше ніж через два місяці після виявлення правопорушення.

Суд звертає увагу, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини першої статті 250 Господарського кодексу України, якою встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки, положеннями статі 60 спеціального у межах спірних правовідносин Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що порядок розгляду справи про порушення стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Як вже зазначалось судом вище по тексту рішення, процедура розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт закінчується саме прийняттям постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Застосування адміністративно-господарського штрафу поза межами процедури, передбаченої Порядком № 1567, є неможливим з точки зору дотримання вказаної процедури. А вказана норма Господарського кодексу України може бути застосована лише у разі відсутності спеціального закону або порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15.04.2021 у справі № 815/1565/16 з подібних правовідносин щодо механізму дії статті 250 Господарського кодексу України.

Суд наголошує, що порушення строку винесення постанови не є формальним порушенням процедури та може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, враховуючи, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про протиправність спірної постанови та наявності підстав для її скасування.

При цьому, суд листом від 07.06.2023 №41942/42/24-23 відповідач повідомив позивача про те, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначений на 20.06.2023.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем дане повідомлення про розгляд справи отримане 22.06.2023, тобто після часу, на який був призначений розгляд, що, в свою чергу, позбавило позивача можливості забезпечити участь свого представника в розгляді справи. Наведена вище обставина підтверджується інформацією з сайту Укрпошти (track.ukrposhta.ua) про перевірку статусу відстеження (трекінг) рекомендованого поштового відправлення.

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт без участі представника Позивача, на підставі акту № 352086 від 20.02.2023, Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті 20.06.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №352086, якою за допущені порушення вимог ст. ст. 34, 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт, з позивача стягнуто адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Проте, несвоєчасне інформування позивача, відповідач залишив поза увагою під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладено, суд вважає, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем без урахуванням всіх обставин, що мають значення для її прийняття.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.