Ухвала

від 25.09.2024 по справі 761/22230/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/22230/24 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5225/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСКАР ОПТИМА» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000306 від 31.03.2023,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2024 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління і організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000306 від 31.03.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 111-1 КК України та накладено арешт на майно, вилучене у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ТОВ «ОСКАР ОПТІМА», а саме на мінеральні добрива (карбамід гранульований) у біг-бегах, загальною вагою (масою) 378 тон, із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ТОВ «ОСКАР ОПТІМА» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що клопотання про арешт майна подане до суду першої інстанції з пропуском строку, встановленого абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

Вказує, що слідчим суддею не було досліджено необхідності накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки воно не відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

В судове засідання представник власника майна ТОВ «ОСКАР ОПТІМА» - адвокат ОСОБА_6 та прокурор, належним чином повідомлені про розгляд справи, повторно не з`явилися.

Представник власника майна про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подав.

Від прокурора до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що у даному кримінальному провадженні особам повідомлено про підозру, крім цього вказує, що прокурор зайнятий в іншому судовому засіданні, однак, жодних доказів на підтвердження неможливості прибути в судове засідання прокурор до клопотання не додав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна та прокурора, які не прибули в судове засідання, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000306 від 31.03.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 212, ч. З ст. 209, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи та представники ТОВ «ОСКАР ОПТІМА» (код ЄДРПОУ 42888946) навесні 2023 року організували транспортування в Україну із російської федерації мінеральних добрив білоруського походження та розмитнення на підставі документації, що містить неправдиві відомості щодо країни походження товару (мінеральних добрив) з метою подальшої реалізації на території України.

Зокрема, у березні 2023 року мінеральне добриво (карбамід гранульований) масою більше 4 900 тон з рф (порт ростова-на-дону) доставлено в порт м. Бургаз (Болгарія), де його розфасовано у мішки (біг-беги) та перевезено у порт м. Русе на річці Дунай (Болгарія). Після чого дані добрива суднами «White Star», «Marina», «Dobrich», «Danimex 3», «Leda», «Paul P» перевезено до ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт». В подальшому, перші 4 судна квітні 2023 року розмитнено, а товар перевезено до м. Дніпро та частково реалізовано.

Так, налагодивши схему ввозу добрив, на адресу ТОВ «ОСКАР ОПТІМА», до ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» в середині квітня доставлено ще 3 баржі («627», «490», «DDS-1»), якими завезено мінеральні добрива (карбамідно-аміачну суміш КАС-32) в рідкому вигляді загальною вагою 4506 тон. Згідно наявних документів, дані мінеральні добрива були завантажені в портовому терміналі м. Констанца (Румунія), звідки доставлені в Україну.

Країною походження всіх вказаних добрив за документами є Республіка Туркменістан, вантажовідправником є нерезидент «Argo Chain general traiding LLC.» (Дубаї, OAE), отримувачем ТОВ «ОСКАР ОПТІМА».

В ході досудового розслідування отримано докази, що документи, які подавались до митних органів під час розмитнення є підробленими. Зокрема, листом від 27.04.2023 №20/20- 01-01/8.6/442 від Держмитслужби України отримано копію листа від Торгово-промислової палати Туркменістану про те, що сертифікати походження товарів, на підставі яких розмитнювався товар, даною установою не видавались. За даним фактом митницею складено адміністративний протокол.

Під час проведення обшуків у особи, яка фактично фінансувала придбання мінеральних добрив та займалась їх реалізацією на території України ОСОБА_8 виявлено у телефоні переписку із гр. Туреччини, які керують діяльність постачальника мінеральних добрив «Argo Chain general traiding LLC.» (Дубаї, ОАЕ). В ході огляду даної переписки і було встановлено, що перші партії мінеральних добрив постачались із порта м. Ростов-на-дону (до порту товар доставлено залізничним транспортом).

У подальшому, оглядом сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 досліджено фактичний рух кораблів (до м. Бургаз, Болгарія). Також встановлено, що фактичним відправником та виробником карбаміду гранульованого є ОАО «Гродно Азот» (м. Гродно, білорусь).

При цьому, у Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» проведено експертизи матеріалів, речовин та виробів, за результати яких отримано висновки, що: надані на дослідження зразки карбаміду гранульованого ОАО «Гродно Азот» та зразки карбаміду гранульованого вилучені у ТОВ «ОСКАР ОПТІМА» мають спільну родову (групову) належність; надані на дослідження зразки КАС-32 вилучені у ТОВ «ОСКАР ОПТІМА» за своїми фізико-хімічними параметрами відповідають зразку виробництва заводу ОАО «Гродно Азот».

Крім того, в ході огляду сайтів Державного концерну «Туркменхимия», та Державної товарно-сировинної біржі Туркменістану, встановлено, що на заводах даної країни не виготовляється та не реалізується за кордон такий вид товару, як карбамідно-аміачна суміш (КАС 32), виготовляється лише карбамід гранульований.

02 червня 2023 року у зв`язку із невідкладним випадком, з метою врятування (збереження) майна, окремих речей, предметів та документів, слідчим ГСУ СБ України, на підставі ч. З ст. 233 КПК України, проведено обшук складського приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який являється місцем зберігання товарів ТОВ «ОСКАР ОПТІМА» (ЄДРПОУ 42888946), під час якого виявлено та вилучено: копію довідки № 1 від 02.06.2023 ТОВ «Рона-2» на арк.; копію договору оренди № 31 від 14.02.2023 на 6 арк.; мінеральні добрива (карбамід гранульований) у біг-бегах, загальною вагою (масою) 378 тон.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року надано дозвіл на проведення обшуку у складському приміщенні розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Курсанта Скоробагатько, 6. 5, літ А-1, який являється місцем зберігання товарів ТОВ «ОСКАР ОПТІМА» (ЄДРПОУ 42888946), ТОВ «Рапірус» (код 42806329), та на виявлення «мінеральних добрив (карбамід гранульований) у біг- бегах, загальною вагою (масою) 378 тон».

02 червня 2023 року постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 вищевказані мінеральні добрива (карбамід гранульований) у біг-бегах визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2024 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління і організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000306 від 31.03.2023 та накладено арешт на майно, вилучене у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ТОВ «ОСКАР ОПТІМА», а саме на мінеральні добрива (карбамід гранульований) у біг-бегах, загальною вагою (масою) 378 тон, із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя, беручи до уваги зміст винесеної 02 червня 2023 року постанови про визнання майна речовим доказом, зважаючи на наявність достатніх доказів того, що зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, вилучене під час обшуку у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ТОВ «ОСКАР ОПТІМА», а саме на мінеральні добрива (карбамід гранульований) у біг-бегах, загальною вагою (масою) 378 тон, із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апелянта про невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вищевказане вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, недотримання органом досудового розслідування визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України строку звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт вищевказаного майна, вочевидь є недотриманням вимог КПК України, проте, таке порушення саме по собі не може бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст.170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСКАР ОПТІМА» - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

---

ОСОБА_2

Судді:

ОСОБА_10