Постанова

від 25.09.2024 по справі 380/13157/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13157/24 пров. № А/857/18976/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Шаповалової Ю.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сподарик Н.І.) з питань вжиття заходів забезпечення позову, ухвалене у письмовому проваджені в м. Львів 09 липня 2024 року, у справі №380/13157/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гольцварен» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

19.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гольцварен» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня Головного Управління ДПС у Львівській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризикованості платника податку №399621 від 09.12.2021, №248725 від 30.05.2022, №20197 від 09.05.2024, №13375 від 04.04.2024, №25049 від 21.05.2024; зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити ТОВ «Гольцваген» з переліку платників, які відповідають критеріям ризикованості платника податку.

На адресу суду першої інстанції 05.07.2024 надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому представник позивача просить: зупинити дію рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ТзОВ «Гольцварен» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду; заборонити Головному управлінню ДПС у Львівській області включати Товариство з обмеженою відповідальністю «Гольцварен» до переліку ризикових платників податку на додану вартість до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року заяву Товариства про забезпечення позову у справі №380/13157/24 задоволено частково: зупинено дію рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ТзОВ «Гольцварен» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову- відмовлено.

Частково задовольняючи клопотання Товариства суд першої інстанції виходив з того, що після віднесення платника податку до категорії ризикового реєстрація всіх без виключення складених ним податкових накладних/розрахунків коригування зупиняється, що підтверджує доводи позивача про фактичну неможливість вести господарську діяльність до часу винесення рішення у даній справі, оскільки без вибірково всі здійснені господарські операції та всі контрагенти підпадають під дію негативних наслідків оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції врахував і ту обставину, що оскаржувані рішення впливають на права та обов`язки не тільки заявника, а і його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, контрагенти заявника позбавлені можливості формувати податковий кредит. Суд першої інстанції оцінюючи заяву про забезпечення позову виснував, що наявними є докази очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. Стосовно вимог заборонити Головному управлінню ДПС у Львівській області включати Товариство до переліку ризикових платників податку на додану вартість до набрання законної сили судовим рішенням у справі, суд першої інстанції зазначив, що ця вимога не підлягає задоволенню, як така, що не підтверджена належними доказами.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить ухвалу Львівського оружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року з питань вжиття заходів забезпечення позову скасувати. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що віднесення Товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, ніяким чином не вплинуло на можливість складання та реєстрації податкових накладних, ведення господарської діяльності. Скаржник зазначає, що ні в заяві позивача, ані в ухвалі від 09.07.2024 про забезпечення позову не наводиться жодних змістовних (конкретних) економічних та будь-яких інших обґрунтувань (розрахунків) та доказів, що в наслідок прийняття ГУ ДПС у Львівській області рішення Товариство зазнало яких-небудь негативних наслідків як-то скорочення обсягів виробництва та реалізації, відмови контрагентів від співпраці. Скаржник зазначає, що доводи позивача, викладені ним у заяві про забезпечення позову, зводяться лише до того, що зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань буде мати виключно негативні для Товариства наслідки та воно буде позбавлений можливості нормально здійснювати діяльність, проте не наведено жодних доводів, що у випадку задоволення позову виконання рішення суду буде неможливим або ускладненим. По суті всі доводи позивача зводяться до можливих у майбутньому порушень його прав, тобто фактично до припущень. На думку скаржника, такі можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не наступили взагалі і невідоме чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати. Представник позивач щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризикованості платника податку №399621 від 09.12.2021, на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. У зазначеному рішенні відповідачем вказано, що наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючий орган завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної у поданих на реєстрацію податкових накладених/розрахунках коригування. Проте позивач зазначає, що податковим органом не деталізовано податкову інформацію, визначену у додатку 1, п.8 Критерій ризиковості платника податку, визначених у Постанові Кабінету Міністрів №1165 від 11.12.2019. Зокрема, не зазначено, яка саме господарська операція була ніби то ризиковою та яку податкову накладну/розрахунок коригування відповідач має на увазі. За наслідком подачі скарги на вищезазначене рішення відповідачем прийнято наступне рішення №248725 від 30.05.2022. Згодом до Товариства було прийнято рішення №20197 від 09.05.2024, №13375 від 04.04.2024, №25049 від 21.05.2024.

Вважаючи вказані рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, Товариство звернулось з позовом до суду.

В свою чергу вважаючи, що оскаржувані рішення самі по собі значно погіршують правове становище Товариства, такі наслідки несуть для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а невжиття заходів забезпечення позову тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником, які мають негативний характер для ТзОВ «Гольцварен» з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на Товариство покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, в свою чергу негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначених рішень полягають у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між Товариством та контрагентами, а наслідком цього є неотримання позивачем прибутку, Товариство подало заяву про забезпечення позову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року (справа №520/1545/19), від 01 жовтня 2019 року (справа №420/912/19) ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або - очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21.

При вирішенні заяви про забезпечення позову судом першої інстанції правильно враховано правові висновки Верховного Суду у постановах №420/10012/22 від 27.09.2023 року, №160/24752/23 від 28.02.2024 року.

Апеляційний суд також враховує положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку № 1165, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Так, прийняття оскаржуваного рішення призводить до блокування реєстрації податкових накладних і, як наслідок, позбавлення права займатись господарською діяльністю, зокрема контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між підприємством та контрагентами. Наслідком цього є неотримання позивачем прибутку.

Припинення діяльності Товариства, матиме насідком неотримання прибутку та можливості виплати заробітної плати, сплати митних та податкових платежів.

В свою чергу, суд зауважує, що застосування заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер та не є вирішенням спірних правовідносин чи наданням будь-якої попередньої оцінки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №420/10012/22.

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами Товариства, що після віднесення платника податку до категорії ризикового реєстрація всіх без виключення складені ним податкові накладні/розрахунки коригування будуть зупинені, що підтверджує доводи позивача про фактичну неможливість вести господарську діяльність до часу винесення рішення у даній справі, оскільки без вибірково всі здійснені господарські операції та всі контрагенти підпадають під дію негативних наслідків оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що забезпечення позову визначеним способом не позбавляє відповідача можливості здійснювати перевірку окремо поданих податкових накладних/розрахунків коригування, тобто реалізовувати свої контролюючі функції за наявності обґрунтованих сумнівів щодо певної господарської операції, проте невжиття заходів забезпечення позову очевидно істотно ускладнить виконання рішення суду (в разі задоволення позовних вимог) в частині поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки всі вчинені до того часу господарські операції та контрагенти будуть піддані негативному впливу, можливої дискредитації, як такі, що фактично мали взаємовідносини з ризиковим платником податку на додану вартість.

Також суд враховує, що рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, відповідно до пунктів 6, 10, підпункту 2 пункту 11 Порядку № 1165, є підставою для безумовного зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником.

З урахуванням зазначеного, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки факт віднесення позивача до переліку ризикових платників податків згідно із оскаржуваного рішення зумовило настання для нього негативних наслідків у вигляді зупинення реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що передбачає покладення додаткового обов`язку щодо надання пояснень та документів по кожній податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, призводить до збільшення строку їх реєстрації, можливого судового оскарження відмови у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, що також негативно впливає на господарську діяльність позивача та його взаємовідносини із контрагентами, ставить під загрозу здійснення господарської діяльності через розірвання ділових відносин з контрагентами.

Отже, оскаржувані рішення впливають на права та обов`язки не тільки заявника, а і його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, контрагенти заявника позбавлені можливості формувати податковий кредит.

Так, судом першої інстанції встановлено, що одним із контрагентів позивача є ТзОВ «Профбудмат».

За результатами господарської операції між ТзОВ «Гольцварен» (продавець) та ТзОВ «Профбудмат» складено податку накладу №9 від 28.06.2024 та відправлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманою позивачем квитанцією податкову накладну №9 від 28.06.2024 прийнято, але реєстрацію зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Також зазначено, що ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомлено: показник=.0000%,=0. Запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено вплив оскаржуваного рішення на контрагентів позивача, які перебувають у господарських відносинах із останнім.

Факт настання негативних наслідків для господарської діяльності як ТзОВ «Гольцварен», так і для його контрагентів представником позивача підтверджено належними доказами.

Оскільки правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та водночас вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки перебуваючи в статусі ризикових підприємств позивач не зможе здійснювати свій основний вид господарської діяльності - реалізацію роздрібної торгівлі товару, придбаного у постачальників.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2024 року у постанові у справі №240/32606/23, проаналізував господарську діяльність позивача, існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин для вжиття заходів забезпечення позову, та майбутні ризики, в разі невжиття заходів забезпечення позову, та зазначив, що наслідками невжиття заходів забезпечення позову може бути зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою втрату прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою на товаристві в рамках Кодексу законів про працю тощо.

З урахуванням наведеного, на думку суду апеляційної інстанції, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки на цей час сам факт віднесення позивача до переліку ризикових платників податків згідно із оскаржуваним рішенням зумовив настання для нього негативних наслідків у вигляді зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, що передбачає покладення додаткового обов`язку щодо надання пояснень та документів по кожній податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, призводить до збільшення строку їх реєстрації, можливого судового оскарження щодо відмови їх реєстрації, що також негативно впливає на господарську діяльність позивача та його взаємовідносини із контрагентами, ставить під загрозу здійснення господарської діяльності через розірвання ділових відносин з контрагентами.

Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність оскаржуваного рішення буде встановлюватися судом в межах цієї адміністративної справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та підставами такого позову, а виконання оскаржуваного рішення до ухвалення рішення в цій адміністративній справі створює очевидні труднощі та істотно ускладнює, ба навіть унеможливлює виконання рішення суду та, відповідно, унеможливлює ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку буде мати наслідком збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті, при цьому, заходи забезпечення позову, про які просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки є тимчасовими.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Товариством доведено необхідність вжиття застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини 2 статті 150 КАС України, застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є такими, що відповідають приписам частини 2 статті 151 КАС України.

За таких обставин, з врахуванням положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 230, 241, 243, 308, 312, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року з питань вжиття заходів забезпечення позову у справі 380/13157/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 02.10.2024 відповідно до ч.3 статті 321 КАС України