Ухвала

від 09.09.2024 по справі 367/8943/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8943/24

Провадження №2-з/367/196/2024

УХВАЛА

Іменем України

09вересня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Карпенка Віктора Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Бучанська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочна Оксана Анатоліївна про визнання правочинів недійсними та визнання права власності на майно у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Бучанська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочна Оксана Анатоліївна про визнання правочинів недійсними та визнання права власності на майно у порядку спадкування.

Одночасно з поданням позовної заяви представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на:

житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 23217812732109;

земельну ділянку з кадастровим номером: 3210945600:01:075:3022 площею 0,15 га реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2321771832109, за адресою: АДРЕСА_1 ; з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

земельну ділянку з кадастровим номером: 3210945600:01:075:3021, площею 0,0556 га Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2321762332109, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Також, позивач просить суд у порядку забезпечення позову заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, обтяження правами інших осіб, поділ, об?єднання тощо щодо спірного майна.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що предметом спору є спадкове майна після смерті чоловіка позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яке складається з: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 159,4 кв.м., житлова площа 94,6 кв.м.; земельної ділянки з кадастровим номером: 3210945600:01:075:3022 площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельної ділянки з кадастровим номером: 3210945600:01:075:3021, площею 0,0556 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказується, що 23 березня 2024 року позивачем від приватного нотаріуса Бучанського районного округу Запісочної О.А. отримано листа, в якому повідомлено, що за життя ОСОБА_3 склав заповіт, який було посвідчено державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковською Л.М. 27 лютого 2021 року за реєстровим № 316, яким заповів все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, громадянину ОСОБА_2 .

До того ж, позивач зазначає, що в зв`язку з поданням декларації про майно та доходи, вона дізналася, що за життя її чоловік 09.09.2022 відчужив на користь матері відповідача право власності на 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 3210945600:01:075:3022 площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на майно 11.04.2024 відповідач ОСОБА_2 переоформив право власності на 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , та 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 3210945600:01:075:3022 площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на свою користь, отримавши свідоцтва про право на спадщину.

Позивач стверджує, що, починаючи з дня смерті чоловіка, вона не має доступу до будинку, де він постійно проживав.

На думку заявника, вказані обставини свідчать про наявність підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення цього позову може істотно ускладнити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, просить задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову.

Сторони не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог частини першої статті 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду цієї заяви.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

З точки зору закону, значення заходів забезпечення позову полягає в тому, що такими заходами захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 752/20385/18 (провадження № 61-5600св19) викладено правову позицію, відповідно до якої, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Ураховуючи вищевикладене, наведені у заяві про забезпечення позову обставини та обґрунтування, те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, з якими позивач звернувся до суду, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову.

До такого висновку суд приходить також, виходячи із того, що вимоги, які містяться в заяві про забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними із предметом позову, який позивач подав до суду, та з урахуванням того, що спір виник саме стосовно вказаного майна, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, при цьому заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, суд зауважує, що таке забезпечення позову має тимчасовий характер і спрямоване лише на запобігання розпорядженню майном та жодним чином не обмежує відповідача у праві користування належним йому майном.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином заходи забезпечення позову в даному випадку можуть завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 149-154, 157 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Карпенка Віктора Миколайовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Бучанська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочна Оксана Анатоліївна, про визнання правочинів недійсними та визнання права власності на майно у порядку спадкування - задовольнити.

Накласти арешт на:

житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2321782732109;

земельну ділянку з кадастровим номером: 3210945600:01:075:3022, площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2321771832109;

земельну ділянку з кадастровим номером: 3210945600:01:075:3021, площею 0,0556 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2321762332109.

Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, обтяження правами інших осіб, поділ, об?єднання тощо щодо майна: житлового будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2321782732109; земельної ділянки з кадастровим номером: 3210945600:01:075:3022, площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2321771832109; земельної ділянки з кадастровим номером: 3210945600:01:075:3021, площею 0,0556 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2321762332109.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Інформація проборжника: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя Я.М.Третяк