Рішення

від 24.09.2024 по справі 585/1255/24

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/1255/24

Номер провадження 2/585/489/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Цвєлодуб Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Шемчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої як представник діє адвокат Мороз Леся Олексіївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод кондитерських виробів» про стягнення заборгованості з заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Мороз Л.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з даним позовом та просить: стягнути з ТОВ «Роменський завод продтоварів» та ТОВ «Роменський завод кондитерських виробів» у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 23584,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказала про те, що позивач працювала з 15.08.2018 року у ТОВ «Роменський завод продтоварів» на посаді оператора лінії з виробництва харчової продукції та відповідно до наказу №86/к від 28.02.2023 року її було переведено до ТОВ «Роменський завод кондитерських виробів», 01.03.2023 року її було прийнято на цю ж посаду, а 29.02.2023 року відповідно до наказу № 24/к позивачку звільнено з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. При цьому, всупереч нормам чинного законодавства з нею не проведено розрахунку по заробітній платі у день звільнення. При цьому заборгованість з заробітної плати перед позивачкою на день її звільнення за її розрахунком становить 23584,12 грн. Так, згідно розрахункового листка за період лютий, березень, квітень 2023 року становила відповідно 36674,12, 34293,07 32935,18, що свідчить про те, що відповідачем-2 (як правонаступником), яке фактично здійснює свою діяльність на базі відповідача-1 було визнано і частково погашено заборгованість відповідача-1 (з якого відбулося переведення позивачки). Це також слідує з відомостей з ДРФОПП про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29.02.2024 року. Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості з заробітної плати заявляються до двох відповідачів у солідарному порядку.

Ухвалою суду від 15 березня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати у спрощеному позовному провадженні, з повідомленням (викликом) сторін.

19.03.2024 року до суду від представника відповідача ТОВ «Роменський завод кондитерських виробів» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні вимог посилаючись на те, що ТОВ «Роменський завод кондитерських виробів» не має заборгованості по заробітній платі перед позивачем, не є право приємником ТОВ «Роменський завод продтоварів» та не несе повну відповідальність за останнього.

В заяві до суду представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, просила справу розглядати без її та позивача присутності.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні до суду не подали.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України, суд визнав за можливе здійснити розгляд заяви без участі сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.08.2018 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в ТОВ «Роменський завод продтоварів» на посаду оператора лінії з виробництва харчової продукції та відповідно до наказу №86/к від 28.02.2023 року її було переведено до ТОВ «Роменський завод кондитерських виробів».

01.03.2023 року ОСОБА_1 було прийнято на цю ж посаду до ТОВ «Роменський завод кондитерських виробів».

29.02.2023 року відповідно до наказу № 24/к ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно розрахунків позивача на день її звільнення борг підприємства по виплаті заробітної плати становить 23584,12 грн.

Статтею 43Конституції України передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення досуду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що в день звільнення позивачу, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі.

Як вбачається з розрахунку заборгованості борг по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 становить 23584,12 грн., який остання просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів.

Відповідно до положень ст.ст. 540, 541 ЦК України, якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Тобто, з вказаних норм слідує, що солідарне зобов`язання виникає виключно у випадках встановлених договором або законом.

ТОВ «Роменський завод кондитерських виробів» та ТОВ «Роменський завод продтоварів» є окремими юридичними особами з якими позивач перебував в трудових відносинах в різний період.

Твердження позивача про те, що ТОВ «Роменський завод кондитерських виробів» є правонаступником ТОВ «Роменський завод продтоварів» суд не бере до уваги, оскільки останнє товариство станом на день ухвалення рішення не ліквідовано і не перебуває в стані припинення.

При цьому, судом враховано, що ТОВ «Роменський завод кондитерських виробів» заборгованості по нарахованій та невиплаченій заробітній платі перед позивачем не має.

ТОВ «Роменський завод продтоварів» відзиву на позов не подав, заперечення щодо розрахунку заборгованості по заробітній платі не надходило, при цьому, судом неодноразово витребовувались довідку щодо відомостей про нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 , проте до цього часу ухвали суду не виконані.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути з відповідача ТОВ «Роменський завод продтоварів» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 23584,12 грн.

Позивач у відповідності до положень п.1 ч. 1 ст.5Закону України « Про судовийзбір» звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до положень ст.141ЦПК України судовий збір у сумі 1211,20 грн. за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Роменський завод продтоварів» на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265, п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, ст.116 КЗпП України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 23584 (двадцять три тисячі п`ятсот вісімдесят чорити) грн. 12 коп.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Роменський заводпродтоварів» накористьдержави судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області 27 вересня 2024 року або у електронному кабінеті користувача у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» за відповідним номером справи.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ