Рішення

від 11.09.2024 по справі 317/2527/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 11.09.2024

Справа № 317/2527/24

Провадження № 2-о/334/286/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Жураківської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Запорізька міська рада, Запорізький міський центр соціальних служб, Приазовська селищна рада, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

установив:

Заявник звернувся до суду з вищевказаною заявою у якій зазначив, що 12 жовтня 2007 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , був зареєстрований відділом РАЦС по місту Мелітополю Мелітопольського МРУЮ Запорізької області, актовий запис № 1121.

Від шлюбу заявник та ОСОБА_2 мають двох неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Наприкінці 2018 року ОСОБА_2 виїхала в Польщу на заробітки та з вказаного часу постійно проживає за кордоном. У зв`язку з цим, а також внаслідок відсутності ведення спільного господарства та фактичних шлюбних відносин, ОСОБА_1 у 2023 році звернувся до суду з вимогою розірвати шлюб.

18 березня 2024 року рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя № 333/61/24 шлюб було розірвано. Судове рішення набрало законної сили 18 квітня 2024 року.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 спілкується інтернетом з дітьми та періодично надсилає грошові кошти на утримання дітей, а також враховуючи декілька її приїздів до дітей протягом п`яти років, ОСОБА_1 до суду з вимогою про позбавлення її батьківських прав не звертався. Однак, іншої участі в житті дітей, крім наведеного вище, ОСОБА_2 , не бере. Заявник самостійно здійснює виховання та догляд за дітьми, без будь-чиєї сторонньої допомоги.

Встановлення факту самостійного виховання дітей заявнику потрібно для виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 для підтвердження факту самостійного утримання дітей.

Ухвалою суду від 19.07.2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.08.2024 року витребувано у Державній прикордонній служби України інформацію про перетин державного кордону ОСОБА_2 , та дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також вказаною ухвалою долучено до участі у розгляді справи ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Ковальов Д.В. підтримали подану заяву у повному обсязі.

Представник Запорізького міського центру соціальних служб не заперечував проти її задоволення, вказавши на те, що працівники Центру відвідували місце проживання заявника та зафіксували факт його самостійного проживання із двома доньками, які мають усі необхідні умови для проживання.

Від органу опіки та піклування районної адміністрації по Дніпровському району Запорізької міської ради надійшли письмові заперечення проти задоволення заяви, у якій представник органу опіки та піклування вказує на те, що заява ОСОБА_1 не може бути розглянута в порядку окремого провадження, адже в контексті мети з якою заявник пов`язує цей факт не залежить від виникнення у нього прав та обов`язків. Крім того, вказує на те, що факт самостійного утримання дітей має доводитись лише в порядку розгляду справи про позбавлення одного з батьків батьківських прав.

Інші заінтересовані особи заяв по суті не надавали.

Заслухавши пояснення учасників та дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов до таких висновків.

Частиною другою статті 315 ЦПК України унормовано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення..

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію вказаного вище Порядку для підтвердження права на відстрочку жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці мають подати, у тому числі, рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, спеціальним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України визначено, що факт перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного може бути підтверджено рішенням суду ухваленим в порядку окремого провадження.

При цьому судом встановлено, що між батьками дітей відсутній спір щодо участі у їх вихованні чи визначення їхнього місця проживання.

Відтак, суд відхиляє доводи органу опіки та піклування про те, що встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітніми дітьми батьком не пов`язано із виникненням його особистих немайнових прав.

Судом витребувано інформацію у Державної прикордонної служби про перетин державного кордону ОСОБА_2 , та дітьми. Згідно із відповіддю ОСОБА_2 20.11.2021 року виїхали за межі України і того часу назад не поверталась. Натомість відомостей про перетин державного кордону ОСОБА_5 та ОСОБА_6 немає. Вказане підтверджує факт того, що діти на постійній основі проживають разом із батьком, а мати перебуває закордоном.

Крім того, суду надані акти обстеження умов проживання родини та висновки щодо потреб сім`ї, які також підтверджують факт спільного проживання заявника із доньками та їх самостійного утримання.

При цьому суд також відхиляє доводи органу опіки та піклування про те, що єдиним законодавчо врегульованим способом встановити, що діти перебувають на утриманні одного з батьків є позов про позбавлення батьківських прав, адже позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і можливе лише за умови, що поведінка особи та її ставлення до дитини загрожує інтересам самої дитини.

Приписами ст. 157 СК України унормовано, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Водночас, держава має втручатись у життя родини та відносини батьків і дітей, лише у крайніх випадках, коли таке втручання необхідне для захисту інтересів дітей, в інших випадках усі питання мають вирішуватись самими батьками на основі взаємної згоди та розуміння. Не завжди такі домовленості люди оформлюють договором, і чинне законодавство не зобов`язує це робити. Тобто, між батьками може існувати і усна домовленість про участь кожного з них у вихованні дітей та їхнього проживання з кимось із батьків.

Заявник не просить суд вирішити спір про проживання дітей чи іншим чином юридично змінити обставини, які вже існують, а просить суд підтвердити той факт, який дійсно існує. При цьому суд враховує й те, що встановлення такого факту не є рішенням суду про визначення місця проживання дітей або ж про визначення порядку спілкування батьків із дітьми, а тому не вплине на права та інтереси самих дітей. За вказаних вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 .

За приписами ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 263-265, 319 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Запорізька міська рада, Запорізький міський центр соціальних служб, Приазовська селищна рада, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт здійснення самостійного виховання та догляду за неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їхнім батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін