Постанова

від 01.10.2024 по справі 128/1004/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/1004/21

Провадження № 22-ц/801/2022/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Фанда О. А.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 рокуСправа № 128/1004/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, постановлену суддею Фандою О.А., повна ухвала складена 12 серпня 2024 року, в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом Споживчого товариства «Райдуга» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

встановив:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 серпня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити СП «Райдуга» в задоволенні позову.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 серпня 2022 року задоволено позовні вимоги СТ «Райдуга» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу 1/2 частки будівлі магазину площею 302,6 кв.м. в АДРЕСА_1 . Задовольняючи позовні вимоги СТ «Райдуга», суд не прийняв до уваги його пояснення з приводу того, що він є добросовісним набувачем, вважаючи, що він був обізнаний про наявність арешту на магазин, так як є далеким родичем ОСОБА_2 ..

Вказує, що ані суду, ані йому під час розгляду справи не було відомо про те, що рішенням Вінницького районного суду від 12 лютого 2016 року у справі № 128/4249/ 15-ц було вирішене питання власності на магазин - визнане право власності за ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - будівлю магазину «А», загальною площею 302,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , який належав боржнику - СТ «Райдуга». Вказане рішення суду набрало законної сили, оскільки є ухвала суду апеляційної інстанції від 13 квітня 2016 року про прийняття відмови відповідача СТ «Райдуга» від апеляційної скарги.

Заявник не був учасником розгляду справи № 128/4249/ 15-ц і йому не було відомо про наявність такого судового рішення, але позивач СТ «Райдуга» і відповідач ОСОБА_2 були учасниками даної справи і приховали від суду даний факт, що за ОСОБА_2 вже було визнане право власності на магазин згідно з рішенням суду.

Ця обставина має значення для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки підтверджує, що не він використовував право на зло, а позивач СТ «Райдуга» та відповідач ОСОБА_2 діяли йому на шкоду, а той факт, що він був з ОСОБА_2 далекими родичами не був визначальним у їхніх відносинах.

За наявності рішення суду від 12 лютого 2016 року, яким визнане право власності на спірний магазин за ОСОБА_2 у справі №128/4249/15-ц, не було значення, яке рішення прийме суд у справі №128/974/19, в якій оспорювався товариством «Райдуга» договір купівлі - продажу магазину від 12 квітня 2016 року (в якій накладався арешт на магазин).

У справі №128/974/19 і СТ «Райдуга», і ОСОБА_2 діяли узгоджено, обидва добивалися визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Дане вказує на те, що і відповідач ОСОБА_2 , і позивач СТ «Райдуга» створили видимість спору між ними про власність на магазин, в той час, як рішенням Вінницького районного суду від 12 лютого 2016 року право власності на магазин вже було визнане за ОСОБА_2 ..

Неврахування вказаних обставин, які не були відомі ні йому, ні суду під час розгляду справи перешкодило суду впевнитися в тому, що він є добросовісним набувачем, спричинило постановлення неправильного, несправедливого рішення та збагачення відповідача ОСОБА_2 за його рахунок на велику суму.

Про зазначені обставини, тобто наявність рішення Вінницького районного суду від 12 лютого 2016 року, яким визнане право власності на магазин за ОСОБА_2 йому стало відомо із тексту рішення Вінницького районного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 128/974/19, копію якого він не отримав, подавав заяву про його видачу від 03 січня 2024 року, але так і не отримав, а про його зміст дізнався коли його представник 12 січня 2024 року ознайомився із даною справою.

Посилаючись на вказані обставини, заявник просив скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 серпня 2022 року у даній справі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката КухараО.І.про переглядрішення занововиявленими обставинамиу даній цивільнійсправі. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом СТ «Райдуга» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу залишено в силі.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 серпня 2022 року, скасувавши це рішення за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що за наявності рішення суду від 12 лютого 2016 року, яким визнано право власності на спірний магазин за ОСОБА_2 у справі №128/4249/15-ц, не мало ніякого значення, яке рішення прийме суд у даній справі, оскільки магазин знаходився у власності ОСОБА_2 не тільки на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу, але і на підставі рішення суду від 12 лютого 2016 року, яке набрало законної сили. Тобто спір у даній справі не мав предмету позову, порушення правил забезпечення позову ніяк не впливало на можливість СТ «Райдуга» отримати у власність магазин. Під час розгляду справи і позивач СТ «Райдуга», і відповідач ОСОБА_2 , зловживаючи своїми процесуальними правами, утаїли від суду і від відповідача ОСОБА_3 про наявність рішення Вінницького районного суду від 12 лютого 2016 року, яким визнане право власності за ОСОБА_2 на магазин та створили видимість судового спору між ними. Позиція суду першої інстанції, що вказані обставини не впливали на рішення суду, є помилковою.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві СТ «Райдуга» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд,перевіривши законністьі обґрунтованістьухвали судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги дійшовдо висновку,що апеляційнаскарга непідлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що в квітні 2021 року СТ «Райдуга» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

В обґрунтування позову зазначено, що 03 листопада 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклалидоговір купівлі-продажу1/2частки магазинупо АДРЕСА_1 . Також між ними02 квітня 2021 рокубуло укладенодоговір купівлі-продажуіншої 1/2частки цього магазину.

СТ «Райдуга» вважало, що вказані договори купівлі-продажу укладені із порушенням вимог закону та порушують його права. Так, позивач вказував, що предмет оспорюваних договорів, а саме магазин площею 302,6 кв.м в АДРЕСА_1 ,одночасно єпредметом іншогопозову в цивільній справі №128/974/19 за позовомСТ «Райдуга»до ОСОБА_2 про визнаннянедійсним договорукупівлі-продажумагазину від12 квітня 2016 року. У вказаній справі СТ«Райдуга» просило визнати договіркупівлі-продажу магазину від 12 квітня 2016 року недійсним з підстав фіктивностіукладеного правочину між колишнімкерівником СТ«Райдуга» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .. Ухвалою судувід 24 квітня 2019 рокуу даній справі зазаявою СТ«Райдуга» буловжито заходизабезпечення позовушляхом накладення арешту та заборонено проводити дії, пов`язаніз відчуженням будівлі магазинупо АДРЕСА_1 . Тому позивач стверджував, що оспорювані договори купівлі-продажу магазину підлягають визнанню недійсними з підстав, визначених статтями 203, 215-216 ЦК України, оскільки ці договори було укладено в період дії встановленої судом заборони на відчуження магазину, про яку відповідачу ОСОБА_5 було достеменно відомо.

Позивач зазначав, що вимоги СТ «Райдуга» спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину, а інтерес споживчого товариства полягав в тому, щоб предмет правочину перебував у власності ОСОБА_2 , оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації прав СТ «Райдуга».

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 серпня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки будівлі магазину, яка в цілому складається з: будівлі магазину літ. «А», загальною площею 302, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецькою О.Ю. 03 листопада 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №1007.

Визнано недійсним договір купівлі-продаж 1/2 частки будівлі магазину, яка в цілому складається з: будівлі магазину літ. «А», загальною площею 302, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецькою О.Ю. 02 квітня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №293.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь СТ «Райдуга» судові витрати по сплаті судового збору по 2 270 грн (а.с.19-24 т.2).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кухара О.І. залишено без задоволення, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 серпня 2022 року у даній цивільній справі залишено без змін (а.с.74-77 т.2).

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року касаційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 серпня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року залишено без змін.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанції, Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції, з якимпогодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що відчужуючи спірне майно, ОСОБА_2 був обізнаний про наявністьухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2019 року про накладення арешту та заборону вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням будівлі магазину по АДРЕСА_1 . Копію цієї судової ухвали було направлено для виконання відділу з питань державної реєстрації Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області та для відома усім учасникам справи, а, отже, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення. ОСОБА_2 очевидно діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою попередження нівелювання негативних наслідків судового рішення про визнання договору недійсним в іншій справі.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що оспорюваний договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки дії сторін під час його укладання були направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу, а з метою приховання цього майна від виконання за його рахунок грошового зобов`язання.

Суди встановили, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладено між близькими друзями, які мали родинні відносини; суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано звернули увагу, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору купівлі-продажу) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди), а також правильно врахували, що продавець, який відчужує майно на підставі договору купівлі-продажу на користь свого кума, маючи грошові зобов`язання перед СТ «Райдуга», діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу направлено на недопущення звернення стягнення на майно боржника; суди дійшли правильних висновків, що оспорюваний договір купівлі-продажу є фраудаторним.

Щодо добросовісності набувача ОСОБА_1 , судами встановлено родинно- дружні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , які тривалий час мали спільні та усталені відносини, були обізнані з існуванням судового спору щодо відчуженого майна та претензіями на нього СТ «Райдуга», що підтверджено як показами ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 , так і самими показами ОСОБА_1 , який не заперечував, що був обізнаний з тим, що щодо даного майна існував судовий спір, та ним не вживалися заходи для перевірки обставин судового спору та його вирішення, а лише перевірялася наявність чи відсутність обтяжень у відповідному державному реєстрі (а.с.107-113 т.2).

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із заявою про перегляд рішення цього суду від 25 серпня 2022 року за нововиявленими обставинами.

Як на нововиявлену обставину ОСОБА_1 посилався на те, що ні суду, ні йому під час розгляду цивільної справи 128/1004/21 не було відомо про те, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі №128/4249/15-ц було вирішено питання власності на магазин, а саме визнано право власності за ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на магазин, який був предметом іпотеки та який належав СТ «Райдуга». Саме ця обставина підтверджує, що не він використовував право на зло, а що позивач СТ «Райдуга» та відповідач ОСОБА_2 діяли йому на шкоду і той факт, який прийняв суд до уваги, що він з ОСОБА_2 є далекими родичами не був визначальним у їхніх відносинах, а визначальними були спільні інтереси СТ «Райдуга» та ОСОБА_2 ..

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами в розумінні ст. 423 ЦПК України, не спростовують висновків суду та зводяться до незгоди з ухваленим судом рішенням, яке він просить переглянути.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною першої статті 423 ЦПК України визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. ст. 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом донововиявленихобставин.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Необхідними умоваминововиявленихобставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони: існували на час розгляду справи; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставининововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку знововиявленимиобставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявністьнововиявленихобставин суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, єнововиявленимиобставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку знововиявленимиобставинами.

Не може вважатисянововиявленоюобставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПКУкраїни є підставою для переглядусудового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто, ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.

Згідно з частиною четвертоюстатті 423 ЦПКУкраїнине є підставою для переглядурішення суду за нововиявленимиобставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку знововиявленимиобставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від переглядусудового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження підставою такого переглядує не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто переглядсправи у зв`язку знововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Із усталеної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку ізнововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя.

Встановлено, що із позовом у даній справі про визнання недійсним договорів купівлі-проваджу магазину по вул. Миру, б/н, в с. Сосонка СТ «Райдуга» звернулося у квітні 2021 року.

Підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу став факт укладення таких договорів під час дії ухвали суду про забезпечення позову в іншій цивільній справі №128/974/19, якою було накладено арешт на цей магазин та заборонено вчиняти щодо вказаного нерухомого майна будь-які правочини.

Суди за результатами розгляду цього позову вважали доведеними підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу магазину, встановивши, що вони вчиненні під час дії ухвали суду в іншій справі про накладення арешту та заборону вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням будівлі цього ж магазину, тобто дійшли висновку про фіктивність договорів. При цьому, судом також було надано оцінку добросовісності сторін договору.

ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами зазначає про те, що приймав участь в цивільній справі №128/974/19 за позовом СТ «Райдуга» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а учасником справи №128/4249/15-ц за позовом ОСОБА_2 до СТ «Райдуга» про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності не був.

З Єдиного державногореєстру судовихрішень встановлено,що при розгляді цивільної справи №128/974/19 ОСОБА_1 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. В обґрунтування вимог позову у зазначеній справі СТ «Райдуга» посилалося на існування рішення Вінницького районного суду Вінницької області у справі 128/4249/15-ц за позовом ОСОБА_2 до СТ «Райдуга» про звернення стягнення на предмет іпотекита визнання права власності за ОСОБА_2 на будівлю магазину.

Тобто, на момент розгляду вказаної цивільної справи №128/1004/21, ОСОБА_1 було відомо про наявність рішення суду за 2016 рік, на яке він посилається в заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Відповідні правові позиції щодо визначення нововиявленихобставин наведено у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі 2а-7523/10/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14 (454/2641/14-а), від 19 червня 2019 року у справі № 815/1918/15, від 06 вересня 2022 року у справі № 363/1900/13-ц (провадження № 61-89св20), постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 9901/230/20 (провадження №11-452заі21).

Системний аналіз заяви, доданих до неї документів з огляду на зазначені норми права дає підстави для висновку, що наведені заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки: зазначені обставини існували на час розгляду справи і заявник, за умови належної реалізації своїх процесуальних прав, в ході розгляду справи не був позбавлений можливості отримати зазначену інформацію; заявником не доведено факту неможливості подати відповідні докази під час розгляду справи.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи, на думку колегії суддів, не є нововиявленимиобставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав, а відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Крім цього, заявник не спростував висновок суду про те, що в рішенні, яке він просить переглянути, підставою для визнання недійсними договорів було те, що оспорювані правочини вчинені під час дії ухвали суду в справі №128/974/19 про накладення заборони відчуження спірного нерухомого майна, і право власності на нерухоме майно продавця було зареєстроване саме на підставі договору купівлі-продажу спірного магазину, а не рішення суду.

Тобто, апеляційний суд вважає, що наявність судового рішення за 2016 рік не впливає на згадані висновки суду першої інстанції.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки вона постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького районногосуду Вінницькоїобласті від08серпня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2024 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк