Ухвала

від 03.10.2024 по справі 496/6338/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/6338/24

Провадження № 2-о/496/196/24

У Х В А Л А

03 жовтня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утримані, -

В С Т А Н О В И В :

Представник заявника звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утримані.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 року, цивільну справу № 496/6338/24 було передано до провадження головуючій судді Портній О.П.

В обґрунтування вимог заявник зазначив, що з 14.05.2022 року уклав шлюб з ОСОБА_4 , від першого шлюбу у ОСОБА_4 є дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після реєстрації шлюбу дитина проживає з матір`ю та біологічний батько ніякої участі у виховані дитини не приймає. Наразі ОСОБА_1 є військовослужбовцем, його дружина ОСОБА_4 ніде не працює. Він є єдиним хто працює і може утримувати сім`ю. в даний час ОСОБА_1 має намір звільнитися зі служби за сімейними обставинами, проте це не можливо без підтвердження факту утримання ним дитини, яка входить до складу сім`ї. В 203 році він закінчив аграрний університет і отримав вищу повну освіту за спеціальністю «Облік та аудит» та здобув кваліфікацію спеціаліста з обліку та аудити. Дана освіта у разі звільнення з ЗСУ надасть заявнику можливість робити в подальшому також утримувати сім`ю

Суддя перевіривши надану заяву, приходить до висновку, що ОСОБА_1 у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 7 ст. 19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23.01.2019 року у справі № 536/1039/17 (пункт 17)).

Розгляд справи у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві неможливий, якщо: (а) спір про право уже існує/існував на час подання у цьому порядку заяви про встановлення факту; (б) спір про право виникає під час розгляду справи у такому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Спір про право необхідно розуміти як певний стан суб`єктивного права; спір є конфліктом, суперечністю, протиборством сторін. Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідно його встановлення.

Як убачається із заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про встановлення факту перебування на його утриманні малолітньої ОСОБА_5 , яка є донькою його дружини ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, врегульовані положеннямиСімейного кодексу України. Так, відповідно дост. 180 СК України, саме батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положенняст. 268 СК Українивизначають, що у вітчима (мачухи), обов`язок по утриманню малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, виникає лише у разі, коли в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже, питання утримання дітей до 18 років, унормовано саме положеннямиСК України, відповідно до положень якого саме батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

У заявника, як вітчима малолітньої ОСОБА_7 , обов`язок по утриманню виникає лише за умов, визначенихст. 268 СК України, тобто за умови відсутності у дитини батьків, дідів, бабів, та неможливості цих осіб, саме з поважних причин, надавати дитині належне утримання.

Факт, про встановлення якого просить заявник, не породжує для нього жодних особистих немайнових чи майнових прав, не підтверджує наявності чи відсутності неоспорюваних прав, що є завданнями окремого провадження.

При цьому, враховуючи, що у дитини ОСОБА_7 є матір, яка відповідно до положень СК України зобов`язана її утримувати до досягнення повноліття, вбачається спір про порядок утримання малолітньої дитини.

Окрім того, заявник просить встановити факт не з метою підтвердження особистих немайнових чи майнових прав, а з метою звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»громадяни зобов`язаніз`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з ч. 5ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»передбачено підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, серед іншого, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінкита чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Право на отримання відстрочки не є особистим немайновим правом особи.

Визначаючи, чи пов`язується з встановленням зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1ЦК України, за змістом якої цивільним законодавством регулюються особисті немайнова та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно до порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору залежить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Із аналізу наведених мотивів випливає, що встановлення факту утримання заявником малолітньої дитини, безпосередньо стосується проходження військової служби заявником.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 08.06.2022 року (справи № 362/643/21) зазначено, що військова служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, належать до юрисдикції адміністративних судів.

За викладених обставин, встановлення факту утримання ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_5 за своїми наслідками призведе до публічно-правових відносин заявника з державою.

За предметом та можливими правовими наслідками заявлений потенційний спір може існувати у сфері публічно-прававих відносин, а, отже, підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим (Постанова від 22.03.2023 року у справі № 290/289/22-ц).

Згідно положення п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщозаява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, оскільки судом з`ясовано, що спір виник з приводу вимог на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, тому є підстави для відмови у відкритті провадження по справі, на підставі положення п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На виконання вимог ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суддя роз`ясняє заявнику, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Одеського окружного адміністративного суду.

При таких обставинах вважаю необхідним відмовити у відкритті провадження, а заяву повернути разом з додатками.

Керуючись ст. ст. 186, 3.2004 до 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004">187,315 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утримані.

Заяву з додатками повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя О.П. Портна