Рішення

від 20.09.2024 по справі 522/23496/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/23496/23

Провадження№ 2/522/2507/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Глущенко Т. О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Україна» про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кредитної спілки «Україна» про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.02.2016 з КС «Україна» на його користь стягнуто матеріальну шкоду, завдану злочином у розмірі 27 040 грн. На примусове виконання указаного судового рішення видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Кошти у повному обсязі за виконавчим документом стягнуто з відповідача та постановою виконавця від 13.11.2023 закінчено виконавче провадження.

Указував, що на підставі свідоцтв про внесення пайового внеску в Кредитну спілку «Україна» від 29.12.2005, 29.12.2006 та 03.01.2008 остання зобов`язалася прийняти пайовий внесок, нарахувати щомісячний дохід у розмірі 27 % та здійснити його щоквартальну виплату. По закінченню строку знаходження суми пайового внеску у спілці, остання зобов`язалась виплатити члену спілки суму його пайового внеску, а також нарахований дохід у відповідності до порядку, передбаченого п. 8 свідоцтва.

Станом на 29.12.2008 пайовий внесок і ненарахований дохід за 4-й квартал 2008 року КС «Україна» не виплатила.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.02.2016 стягнуто з КС «Україна» за період з 01.10.2008 по 01.10.2012 невиплачений пайовий внесок і дохід за 4-й квартал 2008 року у сумі 27 040 грн.

Зазначав, що відповідач не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором і за період з 29.12.2008 по 13.11.2023 не приступив до його виконання. Покликався на те, що невиконання відповідачем договірного зобов`язання та судового рішення упродовж 14 років 10 місяців порушує його права.

З посиланням на ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за прострочення грошового зобов`язання за період з 01.10.2012 по 13.11.2023 у розмірі 1021381 грн.

У подальшому від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та остаточне визначення розміру позовної вимоги, в якій він просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 32 258 грн.

Указує, що станом на 01.10.2012 сума боргу становила 27040 грн. За період з 01.12.2012 по 13.11.2023 термін прострочення відповідачем зобов`язання складає 11 років.

З урахуванням 3% річних та індексу інфляції за даними Статуправління України в газеті «Урядовий кур`єр» за вищевказаний період сума боргу становить 32258 грн, з яких 8923 грн - 3% річних та 23335 грн сума інфляційних втрат.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.04.2024 прийнято заяву ОСОБА_1 про зменшення розміру позовних вимог, вирішено питання про повернення позивачу судового збору відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов, у редакції заяви про зменшення розміру та остаточне вирішення позовних вимог, підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від відповідача до суду не надходило. Останній повідомлявся про розгляд справи належним чином.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2016 року у справі № 522/16988/15-ц стягнуто з Кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану злочином у розмірі 27040 грн.

22.03.2016 на виконання зазначеного рішення суду Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 522/16988/15-ц.

Постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 19.04.2019 відкрито виконавче провадження № 50812230 про примусове виконання виконавчого листа № 522/16988/15-ц, виданого 22.03.2016 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з Кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 27040 грн.

Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашникова М. Р. від 13.11.2023 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 522/16988/15-ц, виданого 22.03.2016 Приморським районним судом м. Одеси закінчено.

Предметом даного позову є стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та суми інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, разом із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та трьох процентів річних від простроченої суми.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу стчягувача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати стягувачу.

Із матеріалівсправи слідує,що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2016 року у справі № 522/16988/15-ц з Кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду, завдану злочином у розмірі 27 040 грн.

За правилом ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Між тим, указане судове рішення виконано відповідачем лише у 2023 році, у зв`язку з чим постановою виконавця від 13.11.2023 закінчено виконавче провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) вирішила відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у: постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Таким чином, правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми, яке боржник не виконав, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбачено статтею 625 цього Кодексу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 та Верховним Судом не встановлено підстав для відступлення від неї.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за період з 01.10.2012 по 13.11.2023 на загальну суму 32 258 грн.

Однак, визначаючи період, за який підлягають стягненню з відповідача суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

При цьому, указане обмеження не пов`язане із поданням заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яке є підставою для відмови у задоволенні позову, а лише встановлює певні часові проміжки, за які кредитор має право на стягнення з боржника заборгованості, що пов`язана із невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, суми згідно зі ст. 625 ЦК України, підлягають сплаті за останні три роки, які передували подачі позову.

Звертаючись досуду ізпозовом позивачпросив стягнутиз відповідача три процентирічних всумі 8923грн таінфляційні втратив сумі23335грн за період з 01.10.2012 по 13.11.2023.

Однак, як слідує з матеріалів справи, з даним позовом позивач звернувся до суду 07.12.2023, а тому період обчислення 3% річних та інфляційних втрат має обмежуватися періодом з 07.12.2020 по 13.11.2023.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягає 3 % річних від простроченої суми, заявленої позивачем (27040 грн), в розмірі 2382,48 грн та інфляційні втрати в розмірі 12418,10 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, розрахованої на підставі статті 625 ЦК України складає 14800,58 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 492,67 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Україна» про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_1 14 800 (чотирнадцять тисяч вісімсот) грн 58 коп. заборгованості, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка складається із: 2382,48 грн 3 % річних та 12418,10грн суми інфляційних втрат.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_1 492,67 грн судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Кредитна спілка «Україна», код ЄДРПОУ 23989657, адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 02.10.2024.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА