Ухвала

від 19.05.2010 по справі 48/487-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"19" травня 2010 р.                               м. Київ                                        К-16312/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

   Головуючого: судді    Гончар Л.Я.,     

   суддів: Харченка В.В., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Островича С.Е.,

         при секретарі :     Фурдичко Б.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 11 квітня 2007 року та ухвалу Київського  апеляційного адміністративного суду від              5 липня 2007 року у справі за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України по земельних ресурсах до Київської міської ради, треті особи: Державне управління справами, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві, Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, Головне управління МВС України у Київській області, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Міська санітарно-епідеміологічна станція, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Головне управління охорони культурної спадщини, ТОВ «Холдингова компанія «Укрінвестбуд»про скасування п.2 рішення від 29.04.2004 № 238-2/1448, –

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України по земельних ресурсах звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про скасування п.2 рішення від 29 квітня 2004 року №238-2/1448 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що п. 2 рішення Київської міської ради від 29 квітня 2004 року №238-2/1448 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»прийнято всупереч вимогам Земельного кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Господарського суду м. Києва від 11 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2007 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, заступник прокурора міста Києва подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами  першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів  вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської міської ради від 29.04.04 №238-2/1448 «Про надання вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»Державному управлінню справами було надано земельну ділянку площею 0,21 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземною автостоянкою на вул. Захарівській, 3 у Подільському районі м. Києва, втому числі: площею 0,19 га –в постійне користування, зокрема 0,09 га –за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови та площею 0,10 га –за рахунок земель міської забудови; площею 0,02 га, в межах червоних ліній,  в короткострокову оренду на 5 років за рахунок земель міської забудови.

Також, даним рішенням припинено Управлінню внутрішніх справ Київського облвиконкому право користування частиною земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №123/11 від 16.02.1976 «Про відведення земельної ділянки Управлінню внутрішніх справ Київського облвиконкому по вул. Петропавлівській у Подільському районі під житлове будівництво»площею 0.04 га та зараховано її до земель запасу житлової та громадської забудови; припинено Міському відділу охорони здоров’я право користування частиною земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №3514 від 21.04.1980 «Про відведення земельної ділянки міському відділу охорони здоров’я під будівництво житлового будинку для малосімейних»площею 0,05 га та зараховано її до земель запасу житлової та громадської забудови.

На підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 29.04.2004 N238-2/1448 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»між Київською міською радою та Державним управлінням справами укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0205 га строком на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземною автостоянкою на вул. Захарівській, 3 у Подільському районі м. Києва. Цей договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів від 27.09.2004 за N 85-6-00149. Також Державному управлінню справами видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1949 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземною автостоянкою на вул. Захарівській, 3 у Подільському районі м. Києва. Державний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 27.09.04 за №03-9-00004.

Прокуратурою міста Києва 22.02.2006 до Київської міської ради на оспорювань рішення відповідача від 29.04.2004 подано протест.

Рішенням Київської міської ради від 16.03.2006 №335/3426 протест прокуратури міста Києва відхилено.

Рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог мотивовані тим, що відповідні частини земельної ділянки були надані Управлінню внутрішніх справи Київської обласного виконкому та Міському відділу охорони здоров’я відповідно до рішень ради народних депутатів трудящих, а відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій зважаючи на наступне.

Так, суди послалися на те, що ні Головним управлінням МВС України у Київській області, ні Головним управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, ні позивачем не надано належних та допустимих доказів, оформлених документів, що посвідчують право користування спірною земельною ділянкою та фактичного використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 16.02.1976 №123/11 «Про відведення земельної ділянки управлінню внутрішніх справ Київського облвиконкому по вул. Петропавлівській в Подільському районі під житлове будівництво», відведено управлінню внутрішніх справ виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих земельну ділянку площею близько 0,5 га по вул. Петропавлівській, 11 в Подільському районі під житлове будівництва.

Рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 21.04.1980 №514 відведено міському відділу охорони здоров’я земельну ділянку площею близько 0,3 га під будівництво житлового будинку для малосімейних по вул. Захар’ївській, 5-9 в Подільському районі.

Зазначена земельна ділянка розташована в межах існуючої забудови. Згідно з Генеральним планом міста Києва, затвердженим рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804, територія, яку надано оскаржуваним рішенням за функціональним призначенням належить до житлової території з багатоповерховою забудовою, а отже суди дійшли помилкового висновку, що у справі відсутні докази належного оформлення Управлінням внутрішніх справ Київського облвиконкому та Міським відділом охорони здоров’я права користування земельною ділянкою, оскільки відповідно до п.п.1.4. ст.42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу територій кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Крім того, Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією в погодженні  відведення земельної ділянки Державному управлінню справами по вул. Захарівській, 3, яка межує з вул. Петропавловською, відмовлено двічі. Підставою для відмови в погодженні відведення земельної ділянки є те, що вказана земельна ділянка знаходиться на проїжджій частині, що є місцем загального користування для обслуговування будинків, розташованих на пров. Петропавлівському та вул. Петропавлівській.

Між тим, суди неправомірно залишили поза увагою той факт, що  проект відведення земельної ділянки не погоджено Подільською районною в                   м. Києві радою та місцевим комітетом самоврядування, а також не складення акту обстежень існуючий зелених насаджень в районному управлінні ДКР «Київзеленбуд»та непогодження Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві акту обстеження зелених насаджень, оскільки Згідно з ст.ст. 38, 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до вимог ст.ст. 17. 21 Закону України «Про основи містобудування», вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою. Містобудівна документація включає розроблення детального плану території.

Згідно з ст.ст. 12, 13 Закону України «Про планування і забудову територій»генеральним планом населеного пункту визначаються потреби в територіях для забудови та іншого використання, межі функціональних зон.

Відповідно до генеральних планів населених пунктів міські ради та їх виконавчі органи, у межах повноважень, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об’єктів містобудування. Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури відповідно до детального плану території подають висновки міським радам щодо вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі з’ясовані обставини справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

          Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 11 квітня 2007 року та ухвалу Київського  апеляційного адміністративного суду від  5 липня 2007 року–скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України.