Ухвала

від 03.10.2024 по справі 755/16800/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/16800/24

Провадження №: 2-н/755/526/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ УКРДОРПРОЕКТ», -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ УКРДОРПРОЕКТ», в якій заявник просить стягнути нараховану, але не виплачену суму заробітної плати у розмірі 164 433,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 липня 2024 року по дату видачі судового наказу та судовий збір в розмірі 302,80 грн.

Вивчивши заяву та додані до неї документи, суддя доходить наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ч. 1 ст. 4 ЦПК України)

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом, для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про оплату праці» трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно із ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

До внесення змін ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, після внесених змін до ст. 233 КЗпП України, частина друга вказаної статті була викладена в новій редакції, а із статті було виключено норму про відсутність обмеження щодо строку звернення до суду у разі виникнення спору з оплати праці.

При цьому суд звертає увагу, що виходячи з позиції Конституційного Суду України, спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум заробітної плати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Таким чином, у разі перебування працівника в трудових відносинах строк звернення з трудовим спором щодо оплати праці встановлюється ст. 233 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX).

За змістом доданих до заяви доказів убачається, що заявник просить стягнути з підприємства суму заборгованості по заробітній платі, яка нарахована, але не виплачена працівнику, за період з грудня 2023 року по 09 липня 2024 року (дата звільнення працівника), про що за місцем роботи заявника видано довідку, датовану 09 липня 2024 року вих.№ ВЛ-ЗП-157-07/24.

Заяву про видачу судового наказу заявник подав до суду 28 вересня 2024 року.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

В той же час, із долучених до заяви документів убачається спір між стягувачем та боржником щодо розміру належних до виплати сум заробітної плати, що виключає правові підстави для видачі судового наказу щодо їх стягнення, оскільки згідно положень ст. 161 ЦПК України, такі суми заробітної плати мають бути нараховані працівнику, але не виплачені роботодавцем і щодо розміру таких належних до виплати сум заробітної плати між працівником та роботодавцем відсутній спір.

У відповідності до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі викладеного та керуючись статтями 161, 165-167, 260, 261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ УКРДОРПРОЕКТ».

Роз`яснити заявнику його право на звернення до суду з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: