Ухвала

від 02.10.2024 по справі 761/31242/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/31242/24

Провадження № 1-кс/761/20670/2024

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ТОВ "АССА ПП" (код ЄДРПОУ 33640238), про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2024 року, по справі № 761/10219/24, в межах кримінального провадження № 12024100000000326 від 18.03.2024 року

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2024 року, по справі № 761/10219/24, в межах кримінального провадження № 12024100000000326 від 18.03.2024 року було накладено арешт на вилучений 18.03.2024 під час огляду автомобіль «Infiniti QX80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «АССА ПП». Також вказаною ухвалою була встановлена заборона відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Клопотання обґрунтовано тим, що вказаний арешт перешкоджає законному власнику користуватися та розпоряджатися ним, а також тим, що органом досудового розслідування проведено всі необхідні слідчі дії з вказаним транспортним засобом, а відтак, в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Заявник просив слідчого суддю проводити розгляд скарги без його участі.

Прокурор Київської міської прокуратури, за клопотанням якого було накладено арешт, у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі заявника та прокурора, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Судом встановлено, що у провадженні ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12024100000000326 від 18.03.2024.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2024 року, по справі № 761/10219/24, в межах кримінального провадження № 12024100000000326 від 18.03.2024 року було накладено арешт на вилучений 18.03.2024 під час огляду автомобіль «Infiniti QX80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «АССА ПП».

Мотивуючи вказану ухвалу, слідчий суддя вказав, що матеріалами клопотання доведено, що вищевказаний автомобіль відповідає критеріям ст. 98 КПК України, є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, містить відомості, що будуть використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час розслідування кримінального провадження, має суттєве значення для встановлення важливих обставин даного кримінального провадження, проведення необхідних експертиз транспортного засобу, що є підставою для накладення арешту.

Особа, якою подано клопотання зазначає, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення як арешт майна відпала потреба, оскільки всі необхідні дії з ним проведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

У даному випадку арешт на транспортний засіб накладено у зв`язку з тим, що вказане майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України. З метою його збереження, забезпечення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування й застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Арешт на вказане майно накладено обґрунтовано.

Разом із тим, згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя враховує, що в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Із змісту вищезазначених норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.

Даних про те, що у кримінальному провадженні потребується проведення додаткових досліджень транспортного засобу, чи проведення з ним будь-яких слідчих чи процесуальних дій в ході досудового розслідування, органом досудового розслідування не надано, як і не надано доказів необхідності подальшого обмеження власника у праві користування транспортним засобом.

З огляду на зазначене, доводи особи, якою подано клопотання, суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування відпала потреба у арешті вказаного автомобіля в частині заборони користування ним, та відсутні підстави вважати, що незастосування арешту у цій частині призведе до приховування чи втрати цього майна.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2024 року, по справі № 761/10219/24, в межах кримінального провадження № 12024100000000326 від 18.03.2024 року на вилучений 18.03.2024 під час огляду автомобіль «Infiniti QX80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ "АССА ПП", в частині заборони користування ним.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1