Постанова

від 02.10.2024 по справі 235/3160/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7064/24 Справа № 235/3160/24 Суддя у 1-й інстанції - Філь О. Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., КорчистоїО.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської областіцивільну справу №235/3160/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерноготовариства «Шахтоуправління«Покровське»про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, з апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Філь О.Є., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до судуіз зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав,що уперіод з 08 грудня 2008 року по 01.11.2009р.перебував у трудових відносинахз ВАТ «Вугільнакомпанія «ШахтаКрасноармійська -Західна-1».З16травня2011року позивачперебував утрудових відносинахз Публічнимакціонерним товариством«Шахтоуправління«Покровське`правонаступникомякоїєвідповідачпосправіПриватнеакціонернетовариство «Шахтоуправління«Покровське».

За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок. Пунктом 6акту розслідуваннянещасного випадкуформи Н-5 встановлено, що нещасний випадок пов`язаним з виробництвом.

Згідно довідкиМедико-соціальноїекспертної комісіївід 24квітня 2013року серії10ААА №131762позивачупервинновстановлено20%втратипрацездатності.

У зв`язкуз вказаноютравмою порушенота порушуються його нормальні життєвізв`язки,вінпозбавленийможливостіреалізовуватисвоїзвичкитабажання.Тривалийпроцеслікування,позбавляєможливостіпозивачавестиповноціннийспосібжиття.Змоментуотриманнятравми,вінпостійновідчуваєфізичністраждання табіль,обґрунтовані важкістюсамопочуття таособливостями лікування.Окрімтого,внаслідокотриманоїтравми,щосупроводжуєтьсязначноювтратоюпрацездатності,систематичноюнеобхідністюотриманнямедичноїдопомоги,вінпостійновідчуваєпсихологічнийдискомфорт,порушеннядушевноїрівноваги,вираженоїупочуттяхрозпачу,тривоги,дратівливості.Всецепостійноінегативнопозначалосяіпозначаєтьсясьогоднінадушевномутафізичномустанах.На даний час йогосамопочуття не поліпшується,негативні зміниу йогожитті єнезворотними, усвідомлення чого,завдає йому душевного болю та страждань.

Переліченінегативніявищанеможутьневикликатипереживання,страждання,стрес,депресію.Ушкодженнямаєнегативнийвпливнелишенапрацездатністьпозивача,а йзагаломнаможливість організовуватисвоє життя.Ця набута,внаслідоквиробничої травми,ваданагадуєпро себепозивачу щохвилинита створюєдля ньогопостійнийбезперервнийдискомфорт.

Отже,факт моральнихстраждань єочевидним іне потребуєдоказуванню іншимизасобамидоказування.

Позивачвважає,щозатакихобставинзісторонивідповідачайомумаєбутивідшкодованаморальнашкода,яказавданаушкодженнямздоров`я,внаслідокненалежноговиконаннявідповідачемвимогзаконодавствастосовноствореннятапідтриманнябезпечнихумовпраці,щоспричиниловиникненняуньоготравми.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 245 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров`я.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково стягнуто зПриватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з нещасним випадком, пов`язаним з виробництвом у розмірі40 000грн. без утриманняз цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» судовий збір в доход держави у розмірі 400 грн. 00 коп.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити, збільшивши його до заявленого ним у позові без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що при постановленні рішення суду не взято до уваги, що у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та втратою професійної працездатностіпорушено нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізуватисвої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок травми, що супроводжується втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

Наданий час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є значними та незворотними, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань.

В апеляційній сказіПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванняапеляційної скаргивідповідач зазначив,щопри винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень та неправильно застосовав норми матеріального права ст.ст.14, 18, 162 ПК України та порушивши вимоги ст.ст.8,13,129 Конституції України, ст.19 Конституції України, безпідставно прийняв рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб із зазначеній суми, що є грубим порушення конституційного принципу законності.

Положеннями ЗаконуУкраїни від16січня 2020року №466-ІХ«Про внесеннязмін доПодаткового кодексуУкраїни щодовдосконалення адмініструванняподатків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.

Вважає, що сплачуючи податок не за рахунок коштів позивача, а за рахунок своїх коштів підприємство надає йому додаткове благо, яке також підлягає додатковому оподаткуванню. Тому стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить діючому законодавству України.

Відзив на апеляційну скаргу надано не було.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст.368ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст.369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна у позову у даній справі складає 245 000грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 08 грудня 2008 року був прийнятий прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна1».08.02.2009р. бувпереведенийпрохідником5розрядузповнимробочимднемвшахті;01.11.2009р.бувзвільнений;16.05.2011р. позивач бувприйнятийпрохідником4розрядупідземнимзповнимробочимднем доПАТ«Шахтоуправління«Покровське»;01.07.2012р.бувпереведениймашиністомгірничо-виїмковихмашинпідземним5розрядузповнимробочимднемвшахті;18.03.2015рокубувзвільнений(а.с.7-11).

Відповідно до Акту № 70 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом зазначено, що 24.12.2012 року о 18 годині 05 хвилин у 3 зміну начальних дільниці ПР-3 ОСОБА_3 видав наряд ланці прохідників дільниці ПР-3: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 іМГВМ ОСОБА_1 напроведення1-гопівденногоконвеєрногоштрекублоку1,воб`ємі1,6метрівтакріплення2-храм.Передпочатком зміни гірничиймайстер ОСОБА_8 провів інструктаж про вимір газу,правилапересуванняпогірничимвиробленням,технологіїробіт,паспортамкріплення. Безпечне ведення робіт під часзмінизабезпечував гірничий майстерділянкиПР-3 ОСОБА_8 ..

Спустившисьушахту,ланкапрохідниківпопрямуваланамісцевиконаннявиробничого завдання забій 1 південного конвеєрного штреку блоку 1, куди вониприбулио20годині00хвилиніприйнялисьдовиконаннянаряду.Післявирубкикомбайном2П-110-01на1-юрамуікріпленнярами арочного кріплення ОСОБА_2 приступив до проведення гірничого вироблення комбайном 2П-110 на 2-гу раму.Післявирубкикомбайномна один ОСОБА_9 почаввиконувативирубкувиконавчиморганомкомбайнупідліву стійкуметалоарочногокріплення,знаходячись настрілцівиконавчогооргану комбайна. Підчасвирубкивиконавчиморганомкомбайну2П-110-01підлівустійкуметалоарочного кріпленняо22годині55хвилинвідкупивибоювідколовсяшматокпородирозміром0,6х0,8х0,3м тавдаривЦебенякаО.М. по правій нозі. ОСОБА_6 який виконував роботи по розробцінегабариту,знаходячисьбілямагнітноїстанціїкомбайну2П-110-01,почувкрикпотерпілого,знявнапругузкомбайну.Післячого,сумісноз ОСОБА_10 ,КомісаровимМ.Н., ОСОБА_11 надалипотерпіломупершудопомогу тасупроводилитравмованого на ВПС-1, де потерпілоговидалина «гору» і перевезли доповерхневого медпункту на проммайданчику головногостволу для надання медичноїдопомоги.

Пунктом 6 акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 встановлено, що нещаснийвипадокєпов`язанимзвиробництвом (а.с. 14-15).

Висновком МСЕК від 24.04.2013 року позивачу первинно встановлено 20% втрати професійноїпрацездатності.

При повторному переогляді висновкомМедико-соціальноїекспертноїкомісіївід30.03.2022р. позивачу визначеноступіньвтратипрофесійноїпрацездатностінарівні20%безстроково (а.с.16).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.153, ч.1ст.237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням та трудовим каліцтвом.

Визначаючи розмірморальної шкодив розмірі40000гривень,суд першоїінстанції врахував,ступінь втратипозивачем професійноїпрацездатності, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те що професійна працездатність втрачена безстроково на 20%.

Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційних скарг виходить з наступного.

Згідностатті 4 Закону України «Про охорону праці»державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до вимогст.153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідност.173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1ст.237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем надано Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, акт проведення розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 24.12.2012 року о 22 год.55хв. та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 20 відсотків втрати працездатності.

Згідно акту проведення розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 24.12.2012 року о 22 год.55хв, стосовно ОСОБА_12 зазначено, що причинами настання нещасного випадку є: основнаневиконання вимог інструкції з охорони праці, знаходженя потерпілого в небезпечній зоні. Супутня: невиконання посадових обов`язків, відсутність посадового контролю за небезпечним виконанням робіт на даній дільниці збоку осіб контрюючих дільницю.

Таким чином, в даному випадку нещасний випадок є таким, що пов`язаний з виробництвом, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство-відповідача).

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу ОСОБА_13 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок правонаступника роботодавця, тобто ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 40000 грн., суд виходив з обставин характеру захворювання, фізичними і моральними стражданнями позивачау зв`язку з нещасним випадком, їх тривалості і тяжкості, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках.

Між тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третійстатті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд констатував у справі №210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (40000 грн.) не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) по аналогічним справам, рішення суду підлягає зміні в частині розміру матеріальної компенсаціїморальних страждань позивача.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Якщо втрачене здоров`я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_13 безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 20%, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п.2ч.1ст.376ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з40000грн. до 80 000грн., що на переконання колегії суддів більш відповідає встановленим судом обставинам справи (рівню моральних страждань позивача), та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що пунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України кошти, стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а тому, грошові кошти, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров`я, мають бути стягнуті без утримання податків і обов`язкових платежів, та доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів зазначає на наступне.

У пункті163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт164.1 статті 164 ПКУкраїнита підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаєтьсядохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 рокупункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Колегія суддів зауважує, що застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частинпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1)суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2)суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, щоморальна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, оскаржуване рішення змінити в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також в частині розподілу судових витрат, зазначивши, що сума маральної шкоди підлягає стягненню без утримання податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263ЦПК України.

Згідно ч.13ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Задовольняючі апеляційну скаргу позивача частково, з урахуванням вимог ст.141ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір» та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Держави суму судового збору у розмірі1211,20грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі1816,80грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, а разом 3028грн. 00коп..

Керуючись статтями374,376,381-384ЦПК України,апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2024року в частині розміру моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 , та розподілу судових витрат, змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське`на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь Держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та судовий збір у розмірі 1816,80 гривень, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, а разом3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді: