Постанова

від 02.10.2024 по справі 210/3816/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8757/24 Справа № 210/3816/24 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргупозивача ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє представник адвокатГузєв ІгорГригорович,на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року, ухваленого суддею Скотарем Р.Є.в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 18 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В

У червні 2024 року до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок ушкодження його здоров`я.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 в проміжок часу з 21.03.2018 року по 05.12.2023 року перебував в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод».

05.12.2023 року Позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Під час виконання трудових обов`язків на підприємстві Відповідача, Позивач підпадав під вплив на його організм шкідливих факторів виробничого середовища таких як аерозолі фіброгенної дії та важка фізична праця.

У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці та недосконалістю технологічних процесів, Позивачем отримано наступні хронічні професійні захворювання: «радикулопатія поперекова-крижова L5, S1 і шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФдругого ступеня)» (далі радикулопатія); «хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого-другого ст., група В» (далі ХОЗЛ).

У зв`язку із заподіянням зазначеної шкоди здоров`ю, 25.06.2024 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією. За результатами даного огляду Позивачу БЕЗСТРОКОВО встановлено ІІІ групу інвалідності та визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 65%, з яких 30% - внаслідок радикулопатії, 15% - внаслідок дефартрозу; 10 % - внаслідок ХОЗЛ, 5% - внаслідок туговухості, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА-02 №031834.

Внаслідок отриманих захворювань, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №670258, Позивачу протипоказана робота в підземних умовах, під впливом вібрації, важка фізична праця в умовах несприятливого мікроклімату, встановлена потреба в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, постійний нагляд лікарів.

У зв`язкуз вказанимихронічними професійнимизахворюваннями тачастковою втратоюпрофесійної працездатності,порушено звичнийспосіб життяпозивача,останній позбавленийможливості реалізовуватисвої звичкита бажання,позивач відчуваєзадишку при незначному фізичному навантаженні, його систематично турбує нападоподібний кашель, відчуття нестачі повітря, задишка,що порушуєсон Позивачата позбавляє його можливостінормально відпочивати,призводить доголовного болю,до постійноговідчуття втоми,загальної слабкості,зниження увагиПозивача, тому просив суд стягнути на його користь з відповідача 302800,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди без утримання податків, зборів та обов`язкових платежів.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року позовні вимоги адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок ушкодження його здоров`я задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 35748028, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження її здоров`я у розмірі 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 35748028, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1) на користь держави судовий збір у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного до стягнення розміру відшкодування моральної шкоди, збільшивши цей розмір до заявлених у позові вимог, тобто до 302800 грн.

При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неповно врахував висновки Верховного Суду, викладені в аналогічних справах та положення Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Представник позивача вважає, що при визначенні розміру грошового відшкодування присудженого на користь позивача, судом не враховано віку потерпілого, в якому його життя зазнало вимушених негативних змін та ретельно не взято до уваги характер і безстроковість, спричиненої шкоди, не враховано, що рівень шкідливих факторів на підприємстві відповідача істотно перевищував гранично-допустимі показники.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_3 який заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріаламисправи, підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 21.03.2018 року по 05.12.2023 року працював у відповідача на ТОВ «Ливарно-механічний завод» на посаді плавильника металу. 05.12.2023 року звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП.

У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримані хронічні професійні захворювання. Відповідно до пункту 18 акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06 травня 2024 року,причиною виникненняпрофесійного захворюванняПозивача є важкафізична праця:величина статичногонавантаження зазміну приутриманні вантажудвома рукамискладала 100200-100680кг/спри нормідо 70000кг/с,нахили корпусу310-325за змінупри нормі 51-100,згідно звимогами Державнихсанітарних нормта правил«Гігієнічна класифікаціяпраці запоказниками шкідливостіта небезпечностіфакторів виробничогосередовища,важкості танапруженості трудовогопроцесу»,затвердженого наказомМОЗ України№248від 08.04.2014року;хімічні фактори:концентрація пилуз вмістомкремнію діоксидукристалічного від2до 10%в повітріробочої зониперевищувала нормативнезначення в1,3-1,65рази таскладала 5,2-6,6мг/м3при нормативномузначенніц 4,0 мг/м3) згідно вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом МОЗ від 14.07.2020 №1596.

Крім того, 02.04.2024 року ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» позивачу було установлено такі професійні захворювання: «радикулопатія поперекова-крижова L5, S1 і шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФдругого ступеня)»; «хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого-другого ст., група В». Захворювання професійні.

25 червня 2024 року Позивачу висновком МСЕК встановлено 65% втрати професійної працездатності (50% радикулопатія, 15% - ХОЗЛ) та третю групу інвалідності безстроково .

Згідно довідки до акта МСЕК серії 12ААГ № 573648 від 25.06.2024 року ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві Відповідача, тому Позивачу роботодавець ТОВ «Ливарно-механічний завод», зобов`язаний відшкодувати спричинену втратою здоров`я моральну шкоду, правові підстави для стягнення якої визначені статтями 153, 237-1 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, та не може погодитись з доводами відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.

Статтею 3КонституціїУкраїни передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46КонституціїУкраїни передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту п.1 ч.2 ст.23 ЦК України (в редакції 2004 року) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз`яснив право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст.237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган та, як встановлено судом за Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 05 жовтня 2023 року втрата працездатності позивача настала внаслідок професійних захворювань, спричинених негативними виробничими факторами та пов`язаними із виконанням безпосередніх трудових обов`язків позивачем, а роботодавець, у свою чергу, не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність провини відповідача у заподіянні моральної шкоди ОСОБА_1 ушкодженням його здоров`я, внаслідок чого існує необхідність відшкодування позивачу завданої моральної шкоди за рахунок саме ТОВ «Ливарно-механічний завод».

Так невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у нього професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Доводи відповідачащодо винисамого позивачау виникненніу ньогопрофесійних захворювань,колегія суддіввідхиляє,оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

З оскаржуваногорішення вбачається,що,визначаючи розмірвідшкодування моральноїшкоди судпершої інстанціївиходив змеж позовнихвимог тадоводів позовноїзаяви,суд врахував,що ОСОБА_1 з червня2024було підтверджено65%втрати нимпрацездатності професійногозахворювання,взяв доуваги кількістьчасу,яку ОСОБА_1 пропрацював напідприємстві 5років 8місяців,ушкідливих умовах,працював наінших підприємствахтакож вумовах шквідливихфакторів, ступінь втрати ним працездатності через отримані професійні захворювання 65%, групу інвалідності позивача (ІІІ) та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив до стягнення розмір компенсації моральної шкоди 150000 грн.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, які останній переносить у зв`язку із отриманим на підприємстві відповідача професійним захворюванням, тому відхиляє доводи сторони позивача щодо заниженого розміру відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди, а доводи позивача в апеляційній скарзі щодо необґрунтовано заниженого розміру відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє представник адвокатГузєв ІгорГригорович залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текстсудового рішенняскладено 03 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: