Постанова
від 02.10.2024 по справі 235/2689/24
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6955/24 Справа № 235/2689/24 Суддя у 1-й інстанції - Хмельова С. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №235/2689/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Хмельової С.М., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що з 02.04.2007 року він з відповідачем перебував у трудових відносинах. Звільнений був за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. 25 травня 2023 року під час виконання трудових відносин, пересуваючись по повітроподавальному хіднику блоку №3 на ПК 105 з незатягнутої ділянки покрівлі випав шматок породи і впав на стопу правової ноги позивача, при цьому травмувавши її. В результаті падіння породи позивач отримав травму: закритий косо-поздовжній багато уламковий перелом 5 плеснової кістки зі зміщенням, косий перелом н/3 в /3 4 плесневої кістки з незначним зміщенням, перелом основи 3 плеснової кістки правої стопи незначним зміщенням; закритий перелом кубовидної кістки правої стопи зі зміщенням; садно правої стопи.

За результатами розслідування нещасного випадку, відповідачем було складено акти розслідування нещасного випадку (Н-5) від 30.05.2013 року та про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 37 (Н-1) від 30.05.2013 року. 28.11.2013 року Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Красноармійська було встановлено 15% втрати працездатності, терміном переогляду 28.11.2014.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 року №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317.

Таким чином на момент звернення до суду з даним позовом позивачу встановлено 15

відсотків втрати працездатності.

У зв`язку з отриманої травмою позивач відчував страшенний фізичний біль, який його

переслідує до теперішнього часу. Він проходив тривале лікування і впродовж десяти років проходить періодично лікування. Враховуючи, що страхові виплати, у зв`язку зі втратою працездатності мізерні він змушений був продовжувати працювати, щоб утримувати свою сім`ю. Йому нелегко було продовжувати працювати прохідником, він ледь терпів нестерпний біль в нозі. Після зміни він втрачав сили жити своїм звичайним життям. Все це негативно відображалося і на відносинах в сім`ї.

Враховуючи, що позивачу неодноразово продовжувати ступінь втрати працездатності, його стан здоров`я не відновлюється. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію, що є складовою моральних страждань розмір якої він оцінює в сумі 60000 гривень, яку просив стягнути з відповідача на його користь.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди 30 000 гривень 00 копійок, без утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. В задоволені решти вимог відмовлено. Також стягнуто з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» судовий збір в доход держави у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду змінити, зменшити присуджену суму відшкодування моральної шкоди, до 15000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач маєтривалий стажроботи вшахті,пройшов попереднійінструктаж зправил технікибезпеки передзміною табув забезпеченийзасобами індивідуальногозахисту.Отже,мав усвідомлюватирівень тахарактер небезпекипри пересуваннінезакріпленими шахтнимивиробками.Позивач усвідомлював,що знаходженняв зонінезакріплених виробокможе привестидо падінняпороди тайого травмування,є небезпечнимта протиправним.Проте,внаслідок власноголегковажного нехтуваннявищевказаними заходамибезпеки бувтравмований. Розмір шкоди є завищеним.

Також вказує,що положеннямиЗакону Українивід 16січня 2020року №466-ІХ«Про внесеннязмін доПодаткового кодексуУкраїни щодовдосконалення адмініструванняподатків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.

Вважає, що сплачуючи податок не за рахунок коштів позивача, а за рахунок своїх коштів підприємство надає йому додаткове благо, яке також підлягає додатковому оподаткуванню. Тому стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить діючому законодавству України.

Відзив на апеляційну скаргу надано не було.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна у позову у даній справі складає 60000 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача у період з 02.04.2007 року, був прийнятий учнем гірничого робочого підземного з повним робочим днем в шахті, 16.05.2007 року переведений гірничим робочим 3 р. підземним з повним робочим днем в шахті, 05.09.2008 року переведений учнем прохідника підземного з повним робочим днем в шахті, 12.11.2008 року переведений прохідником 4р. підземним з повним робочим днем в шахті, 21.04.2009 року переведений прохідником 5р. підземним з повним робочим днем в шахті, 13.02.2014 року переведено прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 01.08.2015 року переведений прохідником 5 розряду підземним в повним робочим днем у шахті. Звільнений 04.07.2023 року за 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно Акту розслідування нещасного випадку (Н-5) від 30.05.2013 року встановлено, що 25 травня 2023 року під час виконання трудових відносин, пересуваючись по повітроподавальному хіднику блоку № 3 на ПК 105 з незатягнутої ділянки покрівлі випав шматок породи і впав на стопу правової ноги позивача, при цьому травмувавши її. В результаті падіння породи позивач отримав травму: закритий косо-поздовжній багатоуламковий перелом 5 плеснової кістки зі зміщенням, косий перелом н/3 в /3 4 плесневої кістки з незначним зміщенням, перелом основи 3 плеснової кістки правої стопи незначним зміщенням; закритий перелом кубовидної кістки правої стопи зі зміщенням; садно правої стопи.

За результатами розслідування нещасного випадку, нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом № 37 (Н-1) від 30.05.2013 року.

Згідно пункту 4 акту розслідування нещасного випадку причинами нещасного випадку стали: організаційні: невиконання вимог інструкцій з охорони праці: знаходження потерпілого в небезпечній зоні, порушення п.1.11. «Інструкції з охорони праці, безпечного виконання робіт і поведінки у шахті прохідника», ст.14 ЗУ «Про охорону праці», п.2.11 «Колективного договору підприємства на 2011-2013 роки»; невиконання посадових обов`язків: відсутність належного нагляду за технічним станом повітря подавального хідника блоку №3, порушення п.4.1 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці з проведення гірничих виробок», ст.14 ЗУ «Про охорону праці», п.2.11 «Колективного договору підприємства на 2011-2013 роки».

У п. 10 Акту № 37 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є: ОСОБА_1 прохідник дільниці ПР-1 ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», оскільки в порушення п.1.11 Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт та поведінці в шахті прохідника», ст.14 Закону України «Про охорону праці», п.2.11 Колективного договору підприємства на 2013-2015 рік знаходився в небезпечній зоні, ОСОБА_2 , начальник дільниці ШТ-3, який не забезпечив належний нагляд за безпечним станом повітряподавального хідника блоку № 3, чим порушив п.4.1 Посадової інструкції начальника дільниці ШТ-3, ст.14 Закону України «Про охорону праці», п.2.11 Колективного договору підприємства на 2013-2015 рік.

Висновком Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Красноармійська від 28.11.2013 року позивачу встановлено 15% втрати працездатності, терміном переогляду 28.11.2014.

При повторному переогляді 18.12.2014 року, 26.01.2017 року, 07.02.2019 року, 11.03.2021 року Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Красноармійська була продовжена втрата працездатності 15%.

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 106188 від 16.11.2021 р. ОСОБА_3 встановлено первинно 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, доведений дослідженими письмовими доказами по справі. При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходив з принципів розумності та справедливості, тяжкості ушкодження здоров`я, глибини, характеру і тривалості страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, та визначив суму грошового відшкодування, завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.без урахування податків і зборів.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українивстановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимогст.153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідност.173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1ст.237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно дост.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Частиною 3статті 1166 ЦК Українивизначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Як видно з акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 25 травня 2023 року із позивачем, особами, дія або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку є: ОСОБА_1 прохідник дільниці ПР-1 ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», оскільки в порушення п.1.11 Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт та поведінці в шахті прохідника», ст.14 Закону України «Про охорону праці», п.2.11 Колективного договору підприємства на 2013-2015 рік знаходився в небезпечній зоні, ОСОБА_2 , начальник дільниці ШТ-3, який не забезпечив належний нагляд за безпечним станом повітряподавального хідника блоку № 3, чим порушив п.4.1 Посадової інструкції начальника дільниці ШТ-3, ст.14 Закону України «Про охорону праці», п.2.11 Колективного договору підприємства на 2013-2015 рік.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що трудове каліцтво позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також й з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника безпечних умов праці.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що нещасний випадок на виробництві стався з вини позивача, який порушив вимоги п.1.11 Інструкції з охорони праці, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки, факт вини позивача не знімають звідповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Стаття 4 Закону України «Про охорону праці»передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманим професійним захворюванням внаслідок трудового каліцтва встановлений та доведений матеріалами справи. Так, згідно виписних епікризів, позивач від отриманої травми переніс фізичний біль, оперативне втручання, змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що трудове каліцтво обмежує життєву активність.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду УкраїниПро судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди№4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема,судом першої інстанції враховано характер отриманої виробничої травми, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 15 %, який в подальшому було збільшено до 60 %, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності.

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено стягнення з відповідача суми відшкодування без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів з огляду на наступне.

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаєтьсядохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 рокупункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частинпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що дозагального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, щоморальна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 26 березня 2024 року немає.

Відповідно до частин 1, 13статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 08 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді:

СудДніпровський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення02.10.2024
Оприлюднено04.10.2024
Номер документу122050423
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —235/2689/24

Постанова від 02.10.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Агєєв О. В.

Ухвала від 01.10.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Агєєв О. В.

Ухвала від 01.07.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Агєєв О. В.

Ухвала від 03.06.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Агєєв О. В.

Рішення від 08.05.2024

Цивільне

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

Хмельова С. М.

Рішення від 08.05.2024

Цивільне

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

Хмельова С. М.

Ухвала від 08.04.2024

Цивільне

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

Хмельова С. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні