Постанова

від 30.09.2024 по справі 910/19992/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. Справа№ 910/19992/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Савченко Т.В.

від відповідача: Ткаченко К.В., Мошенець Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024

у справі № 910/19992/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 1 250 649,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (далі - позивач) до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення 1 250 649,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору № С-28/03/22-21 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного 28.03.2022 між "Нью Енерджі Юкрейн" та Качанівським газопереробним заводом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», відповідачем не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар за актом приймання передачі електричної енергії №542 від 31.03.2023. У зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1 250 649,75 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" 1 250 649,75 грн та судовий збір у розмірі 18 759,75 грн.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, за поставлену електричну енергію відповідач розрахувався лише частково на загальну суму 105 461 211,62 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, долученими позивачем до матеріалів позовної заяви.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1 250 649,75 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 1 250 649,75 грн та настання строку виконання обов`язку щодо сплати, не були спростовані відповідачем.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості поставленої електричної енергії, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати настав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі №910/19992/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Обгрунтовуючи свою апеляційну скаргу апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що умова договору про надсилання рахунку не пов`язана з настанням строку платежу за договором.

Також скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права (ч.1 ст. 55 Конституції України, ч.1 ст.15, ч.1 ст.16, ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 530, ч.1 ст.612, ч.1 ст. 251, ч.1 ст. 252, ст. 253 Цивільного кодексу України ) та порушення норм процесуального права (ч.3 ст. 162, ч.1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до прийняття неправильного рішення.

Апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ПАТ «Укрнафта» про залишення позовної заяви без руху з урахуванням невідповідності позовної заяви вимогам ст.162 ГПК України.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не дотримано, встановленого ГПК України, порядку та строків подання доказів зважаючи на таке: не подано відповідні докази разом з позовною заявою; не повідомлено суд про об`єктивні причини неможливості подання доказів; не подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, чим порушено ч.ч. 2, 4, 8, 10 ст. 80, ч.1 ст. 118, ч.2 ГПК України, однак додані позивачем матеріали суд не залишив без розгляду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги позивач у своєму відзиві, наданому до суду 26.07.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість поставленого позивачем товару.

Позивач звертає увагу суду, що на виконання умов договору позивачем регулярно направлялись платіжні документи для здійснення відповідачем розрахунків відповідно до погоджених умов засобами поштового зв`язкут а електронною поштою. Більш того, відповідно до рахунку №905 від 31.03.2023 для оплати електричної енергії, спожитої у березні 2023 року зазначається сума у розмірі 9 679 369,44 грн, проте з урахуванням часткової її оплати, заборгованість складає 1 250 649,75 грн, що свідчить про обізнаність відповідача про заборгованість, а також підтверджує факт отримання рахунку на оплату №905 від 31.03.2023, а відтак і необхідність виконати зобов`язання із оплати заборгованості.

Також позивач зазначає, що користуючись своїм процесуальним правом, яке передбачено ст.ст.165,166 ГПК України, він долучив до відповіді на відзив зазначені у додатку документи, оскільки він має право додати до відзиву докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, якщо такі докази не були надані раніше. Відтак, у відзиві відповідачем було зазначено, що позивачем не було направлено відповідачу рахунок на суму, що є предметом спору у даній справі.

Позивач також вказує, що ним виконані вимоги п.8 ч.3 ст. 162 ГПК України, а саме усунуто недоліки ухвали суду про залишення без руху від 05.02.2024, надано копію договору №С-28/03/22-21 та додатки до нього, а також докази надсилання останніх на адресу відповідача, тому ч.11 ст. 176 ГПК не може застосовуватись у цьому випадку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 справу № 910/19992/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/19992/23 залишено без руху.

08.07.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору у розмірі 22 511,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 36871 УГ 24 від 28.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/19992/23 та призначено справу до розгляду на 09.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/19992/23 на 23.09.2024.

У судовому засіданні 23.09.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді справи № 910/19992/23 до 30.09.2024.

Позиції учасників справи

Представники відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 30.09.2024 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 30.09.2024 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № С-28/03/22-21 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник надає послугу з постачання електроенергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача (Качанівського ГПЗ), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в додатку 1 до цього договору.

Загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 112 036 383,22 грн. в тому числі ПДВ 18 672 730,54 грн. (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.2. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з договірною ціною, яка є додатком 2 до цього договору.

Пунктом 5.4. договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць з 00-00 першого по 24-00 останнього числа місяця включно.

За умовами п. 5.5. договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та і інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що оплата за фактично спожитий обсяг електричної енергії за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Порядок розрахунків регламентується в додатках 2, 3 до договору.

Відповідно до п. 5.12. договору розрахунковий період є періодом звірки остаточних обсягів поставленої електричної енергії, розрахунків за договором, за наслідками чого сторонами складається акт передачі-прийому електричної енергії та акт звірки, у яких фіксується фактичний обсяг та ціна фактично спожитої електричної енергії, що була поставлена споживачу протягом розрахункового місяця.

Пунктом 13.6 договору сторони погодили, що усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Споживач зобов`язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених у додатку 1 до цього договору.

Відповідно до заяви - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору) ПАТ «Укрнафта» в особі Качанівського ГПЗ приєдналось до умов договору.

Додатком № 2 до договору сторони погодили договірну ціну та умови оплати.

Пунктом 2 додатку №2 сторони погодили, що орієнтовна вартість договору, згідно планових об`ємів, розрахована за вищенаведеною формулою становить 24 257*(3333,33* 1,05+3,30+345,64) = 93 363 652,68 грн без ПДВ.

Загальна орієнтовна вартість договору, згідно планових об`ємів, яка розрахована за вищенаведеною формулою становить 112 036 383,22 грн у тому числі ПДВ 18 672 730,54 грн.

У п. 4 додатку №2 до договору сторони визначили умови оплати:

авансові платежі згідно графіку:

- до 28 числа місяця попереднього розрахунковому - 35 % від заявленого обсягу;

- до 08 числа розрахункового періоду - 35 % від заявленого обсягу;

- до 18 числа розрахункового періоду - 30 % від заявленого обсягу.

Постачальник направляє споживачу у спосіб, передбачений договором для направлення акту передачі-прийому електричної енергії, рахунки на оплату авансових платежів у наступні строки:

- до 21 числа місяця, що передує розрахунковому - на оплату 35 % від заявленого обсягу;

- до 01 числа розрахункового місяця - на оплату 35 % від заявленого обсягу;

- до 10 числа розрахункового місяця - на оплату 30 % від заявленого обсягу.

Авансові платежі розраховуються за формулою, зазначеною у п. 2.1 цього додатку.

До 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію, вартість якої визначається згідно п. 2.2. цього додатку.

Датою здійснення оплати є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок постачальника.

У разі надходження коштів від споживача понад повну вартість електричної енергії, поставленої споживачу у розрахунковому періоді, сума таких надходжень з зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за заявою споживача повертається йому на поточний рахунок.

Оплата четвертого платежу (остаточний розрахунок) проводиться на підставі акту передачі-прийому електроенергії за звітний (попередній період, фактичний відпрацьований період) та рахунку на оплату, що надсилається у строк та порядку, передбачені договором для направлення акту передачі-прийому електричної енергії. У разі несвоєчасно наданого постачальником акту та/або рахунку, платіж не проводиться і споживач не несе за це відповідальності.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у безготівковому вигляді шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, зазначений у договорі.

Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем на підставі завчасно виставлених постачальником рахунків.

Додатком № 3 до договору сторони погодили комерційну пропозицію.

Додатковою угодою № 1 сторони виклали п. 5.1 договору у наступній редакції: «Загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 112 263 385,99 грн у тому числі ПДВ 18 710 564,33 грн», а також відповідно виклали додаток № 2 у редакції вказаної додаткової угоди.

Додатковою угодою № 2 сторони виклали п. 5.1 договору у наступній редакції: «Загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 112 249 367,52 грн у тому числі ПДВ 18 708 227,92 грн», а також відповідно виклали додаток № 2 у редакції вказаної додаткової угоди.

Додатковою угодою № 3 від 16.12.2022 сторони внесли наступні зміни:

- викласти п. 2.4 договору у наступній редакції: «Період постачання електричної енергії за договором: з 01 квітня 2022 до 28 лютого 2023»;

- викласти п. 5.1 договору у наступній редакції: «Загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 135 178 562,57 грн у тому числі ПДВ 22 529 760,43 грн;

- викласти п. 13.1 договору у наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 28 лютого 2023 року, а в частині оплати поставленої електричної енергії - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором».

Крім того, сторони дійшли згоди викласти «додаток 2 - договірна ціна» у редакції додаткової угоди.

Додатковою угодою № 4 сторони виклали п. 5.1 договору у наступній редакції: «Загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 135 393 192,28 грн в тому числі ПДВ 22 565 532,05 грн», а також відповідно виклали додаток № 2 у редакції вказаної додаткової угоди.

У додатковій угоді № 5 сторони виклали п. 5.1 договору у наступній редакції: «Загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 147 657 332,59 грн у тому числі ПДВ 24 609 555,43 грн». Пункт 13.1 договору виклали у наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 березня 2023 року, а в частині оплати поставленої електричної енергії - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором».

Крім того, сторони дійшли згоди викласти додаток 2 «договірна ціна» у редакції, відповідно до якої до 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію (п. 4 додатку 2).

На виконання умов договору № С-28/03/22-21 від 28.03.2022 року в період з квітня 2022 року по березень 2023 року позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію на загальну суму 106 711 861,37 грн, що підтверджується актами приймання-передачі: № 65 від 310.01.2023 на суму 9 963 910,74 грн, № 328 від 28.02.2023 на суму 8 281 976,59 грн, № 381 від 30.04.2022 на суму 4 077 670,12 грн, № 542 від 31.03.2023 на суму 9 679 369,44 грн, № 545 від 31.05.2022 на суму 8 159 853,08 грн, № 738 від 30.06.2022 7 на суму 370 806,91 грн, № 922 від 31.07.2022 на суму 9 084 836,00 грн, № 1076 від 31.08.2022 на суму 10 125 741,25 грн, № 1318 від 30.09.2022 на суму 9 813 516,98 грн, № 1515 від 31.10.2022 на суму 10 068 137,86 грн, № 1744 від 30.11.2022 на суму 10 007 757,52 грн, №1998 від 31.12.2022 на суму 10 078 284,88 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

За поставлену електричну енергію відповідач розрахувався лише частково, що не заперечується самим відповідачем на загальну суму 105 461 211,62 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №11548УГ23 від 10.03.2023 №11751УГ23 від 13.03.2023; №12332УГ23 від 17.03.2023; №13870УГ23 від 27.03.2023; №1270 від 19.08.2022; №1271 від 19.08.2022; №1377 від 09.09.2022; №1378 від 09.09.2022; №1685 від 28.10.2022; №1681 від 28.10.2022; №1680 від 28.10.2022; №1686 від 28.10.2022; №1679 від 28.10.2022; №1833 від 30.10.2022; №1825 від 30.11.2022; №1850 від 05.12.2022; №849 від 01.06.2022; №1339УГБ22 від 12.12.2022; №2764УГБ22 від 26.12.2022; №1892УГБ23 від 13.01.2023; №3312УГБ23 від 23.01.2023; №4499УГБ23 від 01.02.2023; №9146УГБ23 від 28.01.2023; №11177УГБ23 від 08.03.2023; №852 від 01.06.2022; №851 від 01.06.2022; №850 від 01.06.2023; №857 від 01.06.2022; №1096 від 22.07.2022.; №1088 від 22.07.2022; №1094 від 22.07.2022; №1092 від 22.07.2022; №1090 від 22.07.2022; №1272 від 19.08.2022.

Відтак, внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної сплати коштів за поставлену електричну енергію у березні 2023 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1 250 649,75 грн (106 711 861,37 грн - 105 461 211,62 грн), що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як правильно встановив суд першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України унормовано, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору № С-28/03/22-21 від 28.03.2022 у період з квітня 2022 року по березень 2023 року позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію на загальну суму 106 711 861,37 грн, що підтверджується вищевказаними актами. Вказані акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4 додатку 2 (в редакції додаткової угоди № 5 від 15.02.2023 року до договору) визначено, що до 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію.

За поставлену електричну енергію відповідач розрахувався лише частково на загальну суму 105 461 211,62 грн, що підтверджується платіжними інструкціями долученими позивачем до матеріалів позовної заяви. Крім того, представник відповідача зазначив, що суми, які зазначені позивачем в позовній заяві дійсно сплачувались відповідачем.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що умова договору про надсилання рахунку не пов`язана з настанням строку платежу за договором.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних тверджень відповідача, з огляду на наступне.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару/роботи/послуги і подальшою господарською діяльністю.

Господарська операція пов`язана не з самим фактом підписання договору, а з фактом руху активів суб`єкта господарювання та руху його капіталу, натомість сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки останній свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, у той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (виконання робіт, передачі товару тощо).

Як правильно вказано в рішенні суду першої інстанції, умова укладеного сторонами договору щодо обов`язку відповідача здійснити оплату на підставі виставлених постачальником рахунків не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Отже, отримання відповідачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки, подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як отримання рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/13527/17.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.

Такі висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 23.07.2018 у справі №925/1048/17.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що надані позивачем до суду акти приймання-передачі є належними доказами на підтвердження постачання позивачем та прийняття відповідачем електроенергії за договором, у тому числі за актом приймання-передачі від 31.03.2023 №542, а також її вартості.

Натомість відповідач не надав суду доказів належного виконання свого обов`язку щодо оплати отриманої електроенергії у сумі 1 250 649,75 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19 та позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.09.2024 у справі №910/19091/23.

Колегія суддів зауважує на тому, що докази проведення відповідачем оплати вартості товару за актом приймання-передачі від 31.03.2023 №542, поставленого позивачем на підставі договору, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми права та узгоджені сторонами умови договору, беручи до уваги неподання до суду першої інстанції доказів проведення оплати вартості товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі договору відповідно до акта приймання-передачі від 31.03.2023 №542, що зумовлює наявність у останнього відповідного боргу, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 250 649,75 грн.

Посилання апелянта на неподання позивачем до суду доказів надіслання відповідачу відповідного рахунку на оплату поставленого товару за договором за актом приймання-передачі від 31.03.2023 №542 судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково здійснювалися оплати на підставі даного акта приймання-передачі, за яким і виникла спірна заборгованість. Судом першої інстанції встановлено, позивачем 31.03.2023 виставлено відповідачу рахунок на оплату №905, для оплати електричної енергії, спожитої у березні 2023 року (фактичний рахунок) з кінцевим терміном оплати відповідно до комерційної пропозиції, тобто до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, тобто кінцевий строк для оплати боргу - 15.04.2024.

Відповідно до рахунку на оплату від 31.03.2023 №905, для оплати електричної енергії, спожитої у березні 2023 року зазначається сума у розмірі 9 679 369,44 грн, проте з урахуванням наведених вище обставин щодо часткової її оплати, які свідчать про обізнаність відповідача про наявність заборгованості, а також підтверджують факт отримання рахунку на оплату від 31.03.2023 №905, а відтак і необхідність виконати зобов`язання з оплати заборгованості у розмірі 1 250 649,75 грн.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати, при цьому ненадання такого рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відтак наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов`язку з оплати вартості наданих йому послуг (прийнятих ним робіт), тобто виставлення позивачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки, подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, у той час як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин (постанова Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/13527/17).

Крім того, скаржник у апеляційній скарзі зазначив, що в судовому засіданні 30.01.2024 суд в порушення частин другої, четвертої, восьмої та десятої статті 80, частини першої статті 118, частини другої статті 164, частини третьої статті 162 ГПУ України без належного обґрунтування поновив позивачу строк на подання відповіді на відзив.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Відтак, визнавши поважність причину пропуску ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» строку на звернення до суду з відповіддю на відзив, Господарський суд міста Києва поновив пропущений строк та прийняв відповідь на відзив позивача.

Доводи апелянта, що позивачем не дотримано, встановленого ГПК України, порядку та строків подання доказів спростовуються колегією суддів з огляду на таке.

Аналізуючи імперативні приписи чинного законодавства вбачається, що позивач, звертаючись до суду з відповіддю на відзив, має право, зокрема, додати до відзиву докази, які підтверджують або спростовують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відтак, у відзиві відповідачем зазначено, що позивачем не було направлено відповідачу рахунок на суму, що є предметом спору у цій справі.

Позивач, проаналізувавши відзив, виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, а на їх підтвердження позивач вважав за необхідне долучити до матеріалів справи, такі документи: витяг з електронної пошти від 21.02.2023 про направлення рахунку за березень 2023 року, підписаний КЕП керівника; рахунок на оплату №386 від 20.02.2023, підписаний КЕП керівника; витяг з електронної пошти від 22.02.2023 про направлення рахунку за березень 2023 року, підписаний КЕП керівника; рахунок на оплату №420 від 21.02.2023, підписаний КЕП керівника; рахунок на оплату №444 від 22.02.2023, підписаний КЕП керівника; витяг з електронної пошти від 11.04.2023 про направлення рахунку за березень 2023 року, підписаний КЕП керівника; рахунок на оплату №905 від 31.03.2023, підписаний КЕП керівника; акт приймання-передачі №542 від 31.03.2023, підписаний КЕП керівника.

Таким чином, користуючись своїм процесуальним правом, яке передбачено статтями 165, 166 ГПК України Товариство долучило до відповіді на відзив вищевказані документи, а тому Господарським судом міста Києва правомірно прийнято вищевказані докази позивача.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо безпідставного відмовлення судом у задоволенні його клопотання щодо невідповідності позовної заяви вимогам ст. 162 ГПК України, з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью енерджі Юкрейн» залишено без руху. Встановлено позивачу строк для надання суду договору №С-28/03/22-21 та додатків до нього, а також доказів надсилання останніх на адресу відповідача.

14.02.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків до якої додано копію договору №С-28/03/22-21 та додатки до нього, а також докази надсилання останніх на адресу відповідача, тим самим вимоги п.8 ч.3 ст. 162 ГПК України були виконані позивачем.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні відповідач, ні Господарський суд міста Києва не ставили під сумнів існування вказаних вище документів, та не витребували оригіналів письмових доказів.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та до уваги колегією суддів не приймаються з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/19992/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/19992/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/19992/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/19992/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/19992/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 02.10.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім