Постанова

від 03.09.2024 по справі 910/11743/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа№ 910/11743/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не прибув;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОАЗИС 2016»: Старшинський В.А.

при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024, повний текст рішення складено 13.05.2024 у справі № 910/11743/23 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОАЗИС 2016»

про визнання недійсним рішення загальних зборів

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 про припинення дії договорів з ТОВ «Експлуатаційна компанія» та передачу функцій з управління, утримання, обслуговування напівпідземним паркінгом статутним органам ОСББ «ОАЗИС 2016», оформлене протоколом загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 від « 05» квітня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача, як власника машиномісця № НОМЕР_1 напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 не було повідомлено, ані про загальні збори власників машиномісць напівпідземного паркінгу, ані про прийняте на них рішення. Позивач вказує, що прийняте на загальних зборах рішення порушує права позивача, як власника, таке рішення є втручанням у дію принципу свободи договору, оскільки у позивача є укладений договір з ТОВ «Експлуатаційна компанія» № 57-241 від 16.04.2008 щодо, зокрема, обслуговування напівпідземного паркінгу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що оскільки у даному випадку позивачем оскаржується рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належними відповідачами є власники машиномісць, а не одноосібно ОСОБА_2 , як голова таких зборів, враховуючи що у даному випадку позивачем оскаржується не рішення юридичної особи. Позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження того, що саме відповідач порушив права позивача під час прийняття спірного рішення і має одноосібно відповідати за даним позовом. З огляду на наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в позові. При цьому, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача, обґрунтованість підстав для визнання недійсними рішень зборів співвласників напівпідземного паркінгу, судом не перевіряється. Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 у справі №761/7719/18. Позивачем не зазначено, а судом в свою чергу не встановлено в чому саме полягає таке обмеження позивача саме на розпорядження своїм майном, оскільки у даному випадку лише змінюється юридична особа, яка в подальшому буде обслуговувати/здійснювати управління напівпідземним паркінгом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/11743/23, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження по справі №910/11743/23; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/11743/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати недійсним рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за про припинення дії Договорів з ТОВ «Експлуатаційна компанія» та передачу функцій з управління, утримання, обслуговування напівпідземним паркінгом статутним органам ОСББ «ОАЗИС 2016» оформлене протоколом загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1; судові витрати позивача покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказав на те, що обрав відповідача при зверненні до суду, виходячи з того, що він є тією особою, яка оформила оскаржуване рішення та поставила свій підпис під ним.

Скаржник вважає, що саме рішення не відповідає жодному з існуючих наразі законів, оформлене з численними порушеннями, а оскільки воно стосується і його прав та обов`язків, то належним захистом буде пред`явлення позову саме до голови зборів, а оскільки відповідач був обраний головою загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , то саме він є уповноваженим представником цих зборів та належним відповідачем при розгляді справи про визнання рішення, прийнятого такими зборами, недійсним.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення порушує його право на свободу договору, адже він проти припинення правовідносин з ТОВ «Експлуатаційна компанія». Прийняте рішення є втручанням в договірні відносини позивача, що є неприпустимим. Передача функцій з управління передбачає собою укладення нового договору, визначення нових умов, до затвердження яких останній не мав жодного відношення. Окрім того, саме прийняте рішення суперечить меті та діяльності ОСББ, яке не є управителем та не надає послуг з управління, а тому передача функцій ОСББ «ОАЗИС 2016» неможлива.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, ОСББ «ОАЗИС 2014» у відзиві на апеляційну скаргу вказало на те, що предметом спору у даній справі є безпосередньо рішення, прийняте Загальними зборами з питання №2 порядку денного. Рішення з цього питання було прийнято більшістю власників машиномісць напівпідземного паркінгу, а не одноосібно ОСОБА_2 . Окрім цього, такі збори є зборами фізичних осіб, які не пов`язані корпоративними правовідносинами та не є членами (учасниками) будь-якої юридичної особи. Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, які свідчать про те, що предмет даного спору не стосується питань, які прямо чи опосередковано пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи та не є спором між учасниками господарського товариства/членами ОСББ. Об`єднання вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції про те, що з урахуванням вимог статей 14, 45, 162 ГПК України саме позивач наділений процесуальним правом визначити відповідача у справі, а суд не має повноважень здійснювати втручання у реалізацію позивачем цього права.

ОСББ «ОАЗИС 2014» вважає, що доводи апелянта про те, що велика кількість відповідачів у справі ускладнює реалізацію позивачем своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків не може бути підставою для задоволення позову, який пред`явлений до неналежного відповідача.

За переконанням Об`єднання, реалізація особою свого права власності на майно, в тому числі розпорядження цим майном, жодним чином не пов`язане з організацією, яка здійснює управління будівлею (спорудою) в якій таке майно розташоване. Таким чином, доводи позивача про те, що зміна організації, яка здійснює управління напівпідземним паркінгом обмежує право власності позивача, в тому числі право розпорядження своїм майном, є надуманим та не підтверджено жодним доказом у справі.

Також ОСББ «ОАЗИС 2014» у відзиві на апеляційну скаргу повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції в межах справи № 910/11743/23 складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі орієнтовно 30 000 грн. та залежить від кількості судових засідань та підготовлених процесуальних документів, що будуть необхідні в межах справи, а докази понесених судових витрат будуть подані ним до суду протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції по суті апеляційної скарги, що пов`язано із необхідністю укладення між АО «Протекція права» та Об`єднанням відповідних документів на підтвердження всього обсягу понесених судових витрат за наслідком надання правової допомоги в межах даної справи та проведення остаточних розрахунків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи № 910/11743/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/11743/23. Призначено справу № 910/11743/23 до розгляду у судовому засіданні 25.06.2024.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 та від 06.08.2024 розгляд справи № 910/11743/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 відкладався на 06.08.2024 та 03.09.2024.

03.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи № 910/11743/23 у зв`язку із хворобою представника позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки керівник скаржника не позбавлений права представляти інтереси позивача особисто або направити у судове засідання іншого представника, водночас, жодних доказів тимчасової непрацездатності представника позивача до клопотання не додано.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміну складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/11743/23 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представники позивача та відповідача та ТОВ «Експлуатаційна компанія» у судове засідання не з`явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа, наявними у матеріалах справи.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/11743/23 надсилались на адресу позивача: 04210, АДРЕСА_1, буд. 8, корпус 7, квартира 40, яка у свою чергу зазначається і позивачем, зокрема, у апеляційній скарзі.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що отримання поштової кореспонденції є правом адресата, яким позивач у даній справі не скористався.

Представник ОСББ «ОАЗИС 2016» у судовому засіданні 03.09.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/11743/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 . Обслуговування паркінгу здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» на підставі договорів із власниками машиномісць.

Позивач вказує, що йому стало відомо, що 05.04.2023 відбулися загальні збори власників машиномісць напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , на яких, з-поміж інших питань, було прийнято рішення про припинення договорів з ТОВ «Експлуатаційна компанія» та передано функції з управління напівпідземним паркінгом статутним органам Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОАЗИС 2016» (код ЄДРПОУ: 40569677). Головою загальних зборів було обрано ОСОБА_2 .

Проте, як зазначає позивач, його як співвласника, жодним чином повідомлено не було: ні про самі збори, ні про прийняте на них рішення, що є прямим обов`язком відповідача. Прийняте рішення загальних зборів від 05.04.2023 власників машиномісць напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 порушує його права як власника. Окрім того, на думку позивача, зазначене рішення є втручанням у дію принципу свободи договору та основоположних засад договірного права.

Порушення прав позивача, на його думку, полягають у наступному:

1) позивача не було повідомлено про проведення зборів співвласників. Позивач не знав про проведення зборів, не отримував листів та не бачив розміщеного у загальнодоступному місці повідомлення, а тому не був присутнім при прийнятті оскаржуваного цим позовом рішення, що позбавило його можливості реалізувати своє законне право на управління власністю. Окрім того, прийняте рішення безпосередньо стосується прав, обов`язків та законних інтересів, а тому не могли бути вирішені поза встановленою законом процедурою та не враховуючи волю позивача у цьому випадку;

2) рішення загальних зборів від 05.04.2023 власників машиномісць напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає вимогам закону. Позивач вказує, що згідно із розпорядженням Оболонської РДА №599 від 10.07.2007 «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом напівпідземного паркінгу в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь на ділянці №57» передано напівпідземний паркінг в обслуговування та експлуатацію ТОВ «Експлуатаційна компанія» та присвоєно йому поштову адресу: АДРЕСА_1 , що за висновком позивача, свідчить про те, що паркінг є самостійним об`єктом та не входить до складу комплексу багатоквартирного будинку, де створено ОСББ «ОАЗИС 2016», оскільки згідно Статуту ОСББ «ОАЗИС 2016» воно створено власниками квартир та нежитлових приміщень житлових будинків, розташованих за адресами: місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 8, корпус 2, корпус 3, корпус 4, корпус 5, корпус 6, корпус 7, корпус 8.

Відповідно до рішення загальних зборів від 05.04.2023 власників машиномісць напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 (проспект Героїв Сталінграда), 8 управління паркінгом було передано ОСББ, проте ОСББ не може бути управителем іншого об`єкта нерухомості. ОСББ не є суб`єктом господарювання і не може бути виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». У свою чергу послуга з управління згідно п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» належить до переліку житлово-комунальних послуг та є результатом здійснення господарської діяльності. Тож, на думку позивача, передача функції управління напівпідземним паркінгом від TOB «Експлуатаційна компанія» до ОСББ «ОАЗИС 2016» не відповідає приписам закону.

3) невідповідності проведення зборів співвласників та оформлення їх результатів нормам закону, оскільки, на думку позивача, оскаржуване рішення не набрало необхідної кількості голосів співвласників для визнання його чинним, прийняте рішення є неналежно оформленим та суперечить вимогам законодавства в частині оформлення протоколу зборів співвласників.

4) рішення загальних зборів від 05.04.2023 власників машиномісць напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 (проспект Героїв Сталінграда), 8 обмежує права позивача як власника на розпорядження майном. Між Позивачем та ТОВ «Експлуатаційна компанія» було укладеного договір № 57-241 від 16.04.2008 року про надання послуг та відшкодування витрат виконавця. Цей договір є чинним. Позивач як власник машиномісця має право самостійно обирати контрагентів щодо управління своїм майном. Попри це, оскаржуваним рішенням передано функції управління усім паркінгом іншій організації, без згоди на те позивача як співвласника майна. Оскільки позивач на власний розсуд обрав управителя належного йому майна - ТОВ «Експлуатаційна компанія», то і припинення договірних відносин має бути з урахуванням положень цього договору. Водночас управління було передано самовільно до ОСББ «ОАЗИС 2016», попри те, що укладений між позивачем та ТОВ «Експлуатаційна компанія» є чинним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частинами 1, 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статтею 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

Отже, Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2016 в багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 8 (корпуси 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8) було створено та зареєстровано у встановленому законодавством порядку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 2016». Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 14.06.2016, номер запису: 10691020000037129.

Вказаний будинок має вбудований напівпідземний паркінг на 357 машиномісць, який розпорядженням Оболонської РДА № 599 від 10.07.2007, прийнято в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 грудня 2021 року загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОАЗИС 2016», з урахуванням звернення ініціативної групи власників машиномісць паркінгу, було прийнято рішення щодо визначення з 01.01.2022 форми управління (утримання) та початку обслуговування напівпідземним паркінгом за адресою АДРЕСА_1 , що є невід`ємною частиною багатоквартирного будинку за цією адресою та який об`єднаний з будинком спільними інженерними мережами. Прийняти ОСББ «ОАЗИС 2016» функцію з управління (утримання, обслуговування) напівпідземним паркінгом за адресою АДРЕСА_1 , який є невід`ємною частиною багатоквартирного будинку. Затвердити кошторис паркінгу на 2022/23 рр. Ввести в дію кошторис з 01.01.2022 року. Затвердити розмір обов`язкових щомісячних внесків: на утримання паркінгу 326 грн/1 машиномісце, до ремонтного фонду 2 грн/1 кв.м машиномісця. Встановити термін сплати внесків - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За вказане рішення на загальних зборах проголосувало 63,16% співвласників будинку, що підтверджується витягом з Протоколу № 7 Загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОАЗИС 2016».

Позивач та відповідач є членами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОАЗИС 2016», що також підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Проте, враховуючи що не всі власники машиномісць паркінгу є членами об`єднання, ініціативною групою власників машиномісць паркінгу було прийнято рішення провести також загальні збори серед власників машиномісць з метою розгляду питання про передачу паркінгу в управління Об`єднання та припинення правовідносин власників машиномісць з ТОВ «Експлуатаційна компанія», яка надавала послуги з управління паркінгом.

Так, 05.04.2023 відбулися збори співвласників напівпідземного паркінгу за місцезнаходженням: 04210, АДРЕСА_1, оформлені протоколом № 1, у яких взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 40 осіб, яким належать машиномісця та/або нежитлові приміщення напівпідземного паркінгу загальною площею 852,80 кв.м.

Крім того, у письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості - 171 особа, яким належать машиномісця та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 3897,19 кв.м.

На вказаних зборах було прийнято рішення по першому питанню поряду денного: обрати головою загальних зборів власників машиномісць в напівпідземному паркінгу будинку за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 та надати йому повноваження та складання та підписання протоколу загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу.

По другому питанню порядку денного прийнято рішення: Припинити договірні відносини щодо обслуговування напівпідземного паркінгу з ТОВ «Експлуатаційна компанія» (код ЄДРПОУ 32380022) та прийняти рішення передати функції з управління (утримання та обслуговування) напівпідземним паркінгом статутним органам ОСББ «ОАЗИС 2016» (код ЄДРПОУ 40569677). Надати повноваження щодо правового забезпечення власників машиномісць напівпідземного паркінгу за адресою: (04210, АДРЕСА_1 ОСББ «ОАЗИС 2016» та доручити органам управління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОАЗИС 2016» представляти інтереси власників машиномісць в напівпідземному паркінгу у відповідності до рішень Загальних зборів та/або рішень Правління. Рішення Загальних зборів власників напівпідземного паркінгу обов`язкові для всіх співвласників паркінгу.

В подальшому, у період з 30.05.20223 по 01.06.2023 було складено Акт прийому в управління напівпідземного паркінгу представниками співвласників за адресою: АДРЕСА_1 на виконання рішення Загальних зборів від 05.04.2023.

Крім того, 01.06.2023 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОАЗИС 2016» та співвласниками, які є власниками машиномісць для зберігання транспортних засобів у напівпідземному паркінгу укладено договір з управління та утримання машиномісць і споруд у напівпідземному паркінгу.

Частиною 2 ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII.

Згідно з визначенням термінів, що наведено у частині першій статті 1 цього Закону:

багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна (пункт 1);

співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5);

спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6);

допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення (пункт 2).

Відповідно до положень Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442, поняття «приміщення» - це частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу, а «вбудовані приміщення» - це приміщення, що є частиною внутрішнього об`єму будівлі.

Згідно з визначенням, наведеним у додатку Б ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» машино-місце (на автостоянці або в гаражі) - площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, що складається з площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (зон безпеки) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод; гаражі боксового типу - будинки, споруди, у яких автомобілі зберігаються в окремих боксах, виїзд з яких здійснюється безпосередньо назовні або на внутрішній проїзд.

Відповідно до п. 2.51 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» у підвальних, цокольних і на перших поверхах житлових будинків допускається улаштування вбудованих і вбудовано-прибудованих гаражів для одноквартирних житлових будинків та стоянок для машин і мотоциклів, що належать мешканцям багатоквартирних житлових будинків, згідно з вимогами ДБН 360, ДБН В.2.2-9 та інших відповідних нормативних документів.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Відповідно до п. 14.1.129-1 ст. 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 про припинення дії договорів з ТОВ «Експлуатаційна компанія» та передачу функцій з управління, утримання, обслуговування напівпідземним паркінгом статутним органам ОСББ «ОАЗИС 2016», оформлене протоколом загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 05.04.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що до юрисдикції господарських судів можуть відноситися спори між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою. Велика Палата Верховного Суду також наголошує, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України.

Тобто, ознаками спорів, що відносяться до компетенції господарських судів є наявність між сторонами спірних корпоративних правовідносин, зокрема спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи.

В таких спорах оскаржується рішення юридичної особи, яка визначається відповідачем у справі.

Водночас у даній справі між сторонами спору відсутні корпоративні правовідносини, оскільки відповідачем є фізична особа - голова зборів та оскаржується рішення зборів співвласників напівпідземного паркінгу за місцезнаходженням: АДРЕСА_1, які відбулися 05.04.2023, результати яких оформлені протоколом №1, тобто відбулися збори саме співвласників напівпідземного паркінгу - фізичних осіб, а не загальні збори ОСББ, які були б підставою для висновку щодо наявності ознак корпоративного спору.

При цьому, ст. 30 ГПК України відносить до підвідомчості господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Як вбачається із матеріалів справи, даний спір не є спором між учасниками господарського товариства/членами ОСББ щодо питань пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, як підставу для визначення відповідачем - фізичну особу, а предмет даного спору не стосується питань, які прямо чи опосередковано пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи. Тобто, у даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем, а також їх спір не носять характеру корпоративних й, відповідно, господарсько-правових, у позивача відсутні порушені права та законні інтереси в корпоративних правовідносинах, а позов заявлений виключно щодо захисту права позивача здійснювати управління своїм майном на власний розсуд.

Як вже зазначалось, відповідно до протоколу № 1, яким оформлені збори співвласників напівпідземного паркінгу за місцезнаходженням: 04210, АДРЕСА_1, рішення на вказаних зборах приймали власники машиномісць, тобто фізичні особи.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, до особи, яка порушила це право, з метою його захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18.

Відповідно до вимог статті 14 ГПК України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі № 233/1950/19.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 №640/22013/18.

Як вже зазначалось, предметом спору у даній справі є вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 про припинення дії договорів з ТОВ «Експлуатаційна компанія» та передачу функцій з управління, утримання, обслуговування напівпідземним паркінгом статутним органам ОСББ «ОАЗИС 2016», оформлене протоколом загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 05.04.2023, водночас, як вбачається зі змісту протоколу № 1, яким оформлені збори співвласників напівпідземного паркінгу за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 було обрано саме на цих зборах головою загальних зборів власників машиномісць в напівпідземному паркінгу будинку за адресою: АДРЕСА_1 та надано йому повноваження лише на складання та підписання протоколу загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу.

Таким чином, питання припинення договірних відносин щодо обслуговування напівпідземного паркінгу з ТОВ «Експлуатаційна компанія» та прийняття рішення передати функції з управління (утримання та обслуговування) напівпідземним паркінгом статутним органам ОСББ «ОАЗИС 2016» не примайлось однооосібно чи одноголосно ОСОБА_2 , як підставу для визначення його відповідачем та пред`явлення до нього позовних вимог, при цьому головою його обрано саме на зборах 05.04.2023, натомість рішення приймалося співвласниками машиномісць, тобто фізичними особами.

При цьому, позивачем не надано суду доказів того, що до 05.04.2023 ОСОБА_2 був головою зборів співвласників напівпідземного паркінгу, або головою ініціативної групи співвласників машиномісць вказаного паркінгу, як підставу для висновку про те, що саме на нього був покладений обов`язок з повідомлення власників машиномісць, в тому числі позивача, про збори співвласників напівпідземного паркінгу, які відбудуться 05.04.2023, а у матеріалах справи наявне повідомлення про проведення 05.04.2023 о 17:00 год. зборів співвласників напівпідземного паркінгу по АДРЕСА_1 , складене ініціативною групою.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження того, що саме відповідач порушив права позивача під час прийняття спірного рішення і має одноосібно відповідати за даним позовом, водночас, оскільки у даному випадку позивачем оскаржується рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належними відповідачами є власники машиномісць, а не одноосібно ОСОБА_2 , як голова таких зборів, враховуючи, що у даному випадку позивачем оскаржується не рішення юридичної особи.

Частиною 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, позивачем при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку повинно бути доведено суду обставини порушення його прав та законних інтересів унаслідок прийняття вказаного рішення, а також ефективність обраного способу захисту, а саме обставини того, що у разі задоволення позовних вимог порушені права та законні інтереси позивача буде відновлено.

Позивач як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі зазначає, що рішення загальних зборів від 05.04.2023 власників машиномісць напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 обмежує права позивача як власника на розпорядження майном, однак, позивачем не зазначено в чому саме полягає таке обмеження позивача саме на розпорядження своїм майном, враховуючи те, що у даному випадку лише змінюється юридична особа, яка в подальшому буде обслуговувати/здійснювати управління напівпідземним паркінгом.

Не надано позивачем також і доказів одночасного виставлення рахунків від ТОВ «Експлуатаційна компанія» та ОСББ «ОАЗИС 2014» на оплату наданих послуг з управління, що свідчило б про понесення позивачем значних втрат.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що між сторонами спору (фізичними особами) відсутні будь-які спірні правовідносини, які притаманні корпоративним, при цьому, сторонами спору є виключно фізичні особи, а спір виник з питань, що стосуються управлінням нерухомим майном, яке належить позивачу, а позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в позові, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/11743/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/11743/23, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/11743/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/11743/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/11743/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/11743/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/11743/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 03.10.2024, зокрема, у зв`язку із перебуванням суддів Гаврилюка О.М. та Ткаченка Б.О. у відпустках.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко