Справа № 643/10867/24
Провадження № 2/643/4886/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2024 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біз Ейрлайн» про захист прав споживачів
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Біз Ейрлайн» (відповідач) неустойку в розмірі 4617,69 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.11.2023, ухваленим у справі № 643/3528/22, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача, який є колишнім авіаперевізником, на користь позивача вартість квитка, інфляційні втрати, 3 % річних, неустойку та моральну шкоду. Оскільки відповідач не повернув позивачу вказані вище грошові кошти, у позивача як споживача послуг, які надавались відповідачем, на підставі ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» виникло право на отримання з відповідача неустойки в розмірі 1 % вартості продукції за кожен день затримки повернення грошей.
Вирішуючи питання щодо підсудності даної справи Московському районному суду м. Харкова, суд керується таким.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку з укладенням між сторонами договору перевезення.
Згідно з ч. 4 ст. 30 ЦПК України, якою встановлено правила виключної підсудності, позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред`являються за місцезнаходженням перевізника.
Ураховуючи наведене, до позовних вимог в даній справі застосовуються правила виключної підсудності, згідно з якими даний позов повинен розглядатись за місцезнаходженням відповідача, а саме Солом`янським районним судом м. Києва.
Оцінюючи доводи позивача відносно того, що на спірні правовідносини не поширюються правила виключної підсудності, передбачені ч. 4 ст. 30 ЦПК України, суд керується таким.
В обґрунтування вказаних доводів позивач зазначив, що відповідач не відновив діяльність з авіаційних перевезень, наказ Державіаслужби про анулювання сертифікату експлуатанта не скасовано, відповідача з початку 2023 виключно зі списку авіаперевізників. Наведене, за доводами позивача, свідчить, що відповідач станом на час пред`явлення даного позову не є авіаперевізником та втратив привілеї у вигляді виключної підсудності поданих проти нього позовів.
Між тим підсудність даної справи визначається насамперед змістом спірних правовідносин, які виникли з договору перевезення. Позовні вимоги пред`явлені до відповідача у зв`язку із здійсненням ним функцій перевізника станом на час виникнення спірних правовідносин.
Та обставина, що на даний час відповідач не здійснює відповідну діяльність, не впливає на зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Ба більше, пред`являючи даний позов, позивач в обґрунтування пред`явлених вимог посилається на його статус споживача послуг, які надає відповідач, тобто споживача послуг з авіаперевезення.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
З доводів позовної заяви, матеріалів справи та загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що попередній позов про стягнення вартості квитка, інфляційних втрат, 3 % річних, неустойки та моральної шкоди, який був розглянутий Солом`янським районним судом м. Києва (справа № 643/3528/22), позивач спочатку пред`явив до Московського районного суду м. Харкова. Проте ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.12.2022, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23.02.2023, справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва на підставі положень ч. 4 ст. 30 ЦПК України.
При цьому в позові про стягнення вартості квитка, інфляційних втрат, 3 % річних, неустойки та моральної шкоди від 27.12.2022 позивач зазначав, що відповідач «є колишнім авіаперевізником, який станом на сьогодні не здійснює діяльність у галузі авіації». Як вбачається з постанови Харківського апеляційного суду від 23.02.2023, не погоджуючись з ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.12.2022 та заперечуючи проти направлення справи за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва, позивач в апеляційній скарзі в обґрунтування заперечень посилався на те, що «на час звернення до суду відповідач не є авіаперевізником, оскільки йому анульовано сертифікат експлуатанта».
Таким чином, обставини, на які позивач посилається в даному позові як на такі, що свідчать про відсутність підстав для застосування правил виключної підсудності, передбачених ч. 4 ст. 30 ЦПК України (відповідач вже не є авіаперевізником тощо), існували і станом на час звернення позивача з позовом від 27.12.2022. Проте суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані доводи позивача, дійшов висновку, що на спір, з приводу якого пред`явлений позов 27.12.2022 ((справа № 643/3528/22), поширюються правила виключної підсудності, передбачені ч. 4 ст. 30 ЦПК України, згідно з якими спір має вирішуватись судом за місцем знаходження відповідача-перевізника.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє вказані вище доводи позивача відносно того, що підсудність даної справи має визначатись на підставі ч. 5 ст. 28 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання позивача, оскільки позов пов`язаний із захистом його прав як споживача, та посилання на практику судів першої інстанції. Крім того, суд констатує, що згідно з чинним законодавством України висновки щодо застосування норм права судів першої інстанції не є обов`язковими для врахуванням іншими судами першої інстанції.
При цьому суд враховує, що у разі конкуренції правил виключної (ч. 4 ст. 30 ЦПК України) та альтернативної підсудності (ч. 5 ст. 28 ЦПК України), застосуються правила виключної підсудності.
За таких обставин суд застосовує до виниклих між сторонами правовідносин правила виключної підсудності, визначені ч. 4 ст. 30 ЦПК України, згідно з яким даний позов повинен пред`являтись за місцезнаходженням перевізника(відповідача).
Згідно з ч. 9ст. 187 ЦПК Україниякщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи наведене, суд передає справу на розгляд Солом`янському районному суду м. Києва.
При цьому суд не вбачає необхідності надавати оцінку питанням дотримання позивачем вимог щодо форми та змісту позовної заяви, оскільки вказані питання відносяться до компетенції суду, якому підсудна зазначена справа.
Керуючись ст.27,28, 31, 187, 258-261, 353-354 ЦПК України
УХВАЛИВ
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біз Ейрлайн» про захист прав споживачів передати на розгляд Солом`янському районному суду м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя Д.А. Крівцов
Суд | Московський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 03.10.2024 |
Оприлюднено | 04.10.2024 |
Номер документу | 122052831 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» |
Цивільне
Московський районний суд м.Харкова
Крівцов Д. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні