Постанова

від 01.10.2024 по справі 613/1656/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Харків

справа№ 613/1656/23

провадження№ 22-ц/818/2235/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді:Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участюсекретаря судовогозасідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь 2012»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь-2012» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 27 березня 2024 року ухвалене у складі судді Шалімова Д.В.,-

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати TOB «Аграрна компанія «Промінь 2012» ( надалі ТОВ) звільнити земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,0795 га, яка знаходиться на території Полково Микитівської сільської ради Богодухівської сільської ради Харківської області з кадастровим номером 6320887000:01:002:0162 шляхом припинення її використання, та повернути у фактичне користування власника ОСОБА_1 , визнати незаконним та негайно скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14417045 від 14 липня 2014 року, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,0795 га, яка знаходиться на території Полково - Микитівської сільської ради Богодухівської сільської ради Харківської області з кадастровим номером 6320887000:01:002:0162, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , закріпленого за ТОВ, прийняте та проведене державним реєстратором реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області Зайцем М.М. 14 липня 2014 року на підставі договору оренди земельної ділянки №б/н від 12 грудня 2012 року, що не був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі до 01 січня 2013 року в установленому законодавством порядку, стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що 12 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ був укладений договір оренди земельної ділянки №б/н, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,0795 га, яка знаходиться на території Полково - Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320887000:01:002:0162. Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №013584. За умовами Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування вказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 25 років. Відповідно до пункту 45 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 19 вересня 2023 року інформація про проведення у 2012 році Управлінням Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківській області державної реєстрації договору оренди від 12 грудня 2012 року земельної ділянки з кадастровим номером 6320887000:01:002:0162 площею 5,0795 ґа, яка знаходиться на території Полково - Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, записи в яких здійснювались до 31 грудня 2012 року включно відсутня. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №б/н від 12 грудня 2012 року зареєстровано 14 липня 2014 року за ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» (індексний номер рішення 14417045). Інших договорів оренди вказаної земельної ділянки в період з 2012 року по теперішній час між позивачем та відповідачем укладено не було.

Позивач вважав, що договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року, є таким, що не був укладений, у зв`язку з відсутністю проведення його державної реєстрації відповідно до вимог чинного на той момент законодавства та пункту 45 цього Договору. Договір оренди землі від 12 грудня 2012 року не був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відповідно та в порядку, визначеним законодавством, чинним на момент підписання сторонами вказаного Договору. Станом на момент підписання договору оренди земельної ділянки його реєстрація повинна булла здійснюватися відповідно до ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі», які передбачали, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Вимога про те, що право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій ст. 126 ЗК України, яка так само закріплювала, що право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону. Статтею 20 Закону України « Про оренду землі» передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Порядок державної реєстрації договору оренди був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі». Станом на час підписання договору оренди між позивачем та ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року функціонувала Перехідна реєстраційна система, що діяла у період з 03 вересня 2011 року по 30 грудня 2012 року, адміністраторами якої були підрозділи державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Законодавством, чинним на час підписання сторонами вказаного договору оренди земельної ділянки, було передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає після проведення державної реєстрації договору оренди землі. Момент укладення договору в свою чергу визначено у статтях 638 та 640 ЦК України, в яких вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України було визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Якщо момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації, а інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить, то договір слід вважати неукладеним до моменту державної реєстрації. Отже, момент набрання Договором чинності, сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації. Таким чином, договір оренди землі №б/н від 12 грудня 2012 року, за умовами якого земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 5,0795 га, яка знаходиться на території Полково Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320887000:01:002:0162 повинна передаватись у платне строкове користування ТОВ, необхідно вважати таким, що не був укладений, оскільки його державна реєстрація в установленому законом порядку проведена не була, а речове право оренди земельної ділянки могло виникнути лише після проведення належної державної реєстрації даного договору. Проведення у 2014 році реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі №б/н від 12 грудня 2012 року не може підмінити державну реєстрацію самого договору, оскільки державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі, а тому не може впливати на момент набрання договором чинності, а також на початок перебігу строку дії договору.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підтверджується, що право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , відповідно до договору оренди землі №б/н від 12 грудня 2012 року зареєстровано 14 липня 2014 року. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №696/1693/15-ц, проведення після 01 січня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. З 01 січня 2013 року в земельному законодавстві відбулися істотні зміни, які передбачали, що державна реєстрація права оренди на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Після 01 січня 2013 року ТОВ не мала законодавчої можливості зареєструвати договір оренди земельної ділянки, оскільки обов`язковій реєстрації підлягало саме право оренди, яке виникає на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого належним чином. Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року не було зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому вказаний договір необхідно вважати неукладеним, і таким що не міг набути чинності через невідповідність законодавству.

Ураховуючи викладене, речове право оренди земельної ділянки у ТОВ не виникло, оскільки воно могло виникнути лише після проведення належної державної реєстрації договору. Необхідно зауважити, що реєстрація договору оренди земельної ділянки, в свою чергу, перебуває в зоні відповідальності орендаря, який уклавши договір оренди самостійно реєструє своє право та отримує всі повноваження користувача земельної ділянки на умовах, визначених відповідною цивільно-правовою угодою. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17, відповідно до якої обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря. Оскільки у спірних правовідносинах, що виникли між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ТОВ, передача земельної ділянки на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки відбулася у день підписання договору, а державна реєстрація, обов`язок щодо забезпечення проведення якої покладено на орендаря, повинна була бути проведена фактично після її передачі, позивач не мав можливості контролювати дії ТОВ щодо виконання ними істотної умови з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, визначеної у пункту 45 Договору. Після 01 січня 2013 року підставою для державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки, як офіційного підтвердження державою факту набуття речового права на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір оренди, предметом якого є нерухоме майно (земельна ділянка), речові права на яке підлягають державній реєстрації. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підтверджується той факт, що інше речове право право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320887000:01:002:0162 було зареєстровано 14 липня 2014 року на підставі договору оренди землі №б/н від 12 грудня 2012 року, який на момент реєстрації цього права не набрав чинності, оскільки державна реєстрація Договору до цього часу проведена не була. На момент проведення державної реєстрації речового права на оренду земельної ділянки, законодавство, що передбачало правові підстави та порядок проведення реєстрації договорів оренди землі втратило чинність, з чого виходить, що проведення реєстрації саме договору оренди в 2014 році було неможливим. Таким чином, до моменту проведення зазначених реєстраційних дій, договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року не був зареєстрований в установленому законом порядку, а на момент їх проведення здійснити таку реєстрацію було неможливо, у зв`язку з чим такі реєстраційні дії фактично ґрунтувались та були проведені на підставі правочину (договору), який за відсутності державної реєстрації слід вважати невчиненим (неукладеним), а отже фактично без проведення державної реєстрації договору оренди землі не існували підстави для виникнення прав та обов`язків за Договором, а державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні такої реєстрації, посилаючись на норми законодавства. Таким чином, договір оренди земельної ділянки №б/н від 12 грудня 2012 року не був зареєстрований в установленому законом порядку, а на момент проведення реєстраційних дій, здійснити таку реєстрацію було неможливо, тому вказані дії фактично були проведені на підставі правочину (договору), який за відсутності державної реєстрації, чинності не набрав, тому державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні реєстрації права оренди земельної ділянки.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 27 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь - 2012» звільнити земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,0795 га, яка знаходиться на території Полково - Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320887000:01:002:0162, шляхом припинення її використання та повернути у фактичне користування ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14417045 від 14 липня 2014 року, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,0795 га, яка знаходиться на території Полково - Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320887000:01:002:0162, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , закріпленого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь - 2012», прийняте та проведене державним реєстратором реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області Зайцем Миколою Миколайовичем 14 липня 2014 року, на підставі договору оренди земельної ділянки №б/н від 12 грудня 2012 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю « Аграрна компанія «Промінь 2012» на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 2 147 грн. 20 коп.

Рішення обґрунтовано тим, що договір оренди земельної ділянки № б/н від 12 грудня 2012 року не був зареєстрований в установленому законом порядку, тому чинності не набрав і державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні реєстрації права оренди Земельної ділянки.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі, зробив висновки що не відповідають дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Крім цього суд не застосував актуальні та релевантні правові висновки Верховного Суду. Після скасування законодавчої вимоги про необхідність реєстрації договору оренди землі і введення законодавчої вимоги реєструвати речове право оренди ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» 14 липня 2014 року було здійснено державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року. ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» добросовісно виконувало всі договірні зобов`язання передбачені спірним договором, що підтверджується доданими до відзиву на позов документами. З огляду на наведене жодних порушень, а ні умов договору, ані діючого законодавства з боку ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» не відбувалося. Скаржник зазначив, що з 2012 року по 2023 рік позивачем не заперечувався факт існування договірних правовідносин між сторонами та чинності договору оренди. Позивач систематично отримував від відповідача орендну плату, що ним жодного разу не заперечувалося. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив факт отримання з 2012 року орендної плати від відповідача, але зазначив, що він був незадоволений розміром орендної плати. Скаржник звернув увагу правову позицію Верховного Суду висловлену в Постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у аналогічній справі № 390/964/21 в якій зазначено, що у разі виконання договору оренди землі протягом тривалого часу обома сторонами (користування земельною ділянкою і сплата за неї орендарем; отримання орендної плати орендодавцем та відсутність заперечень щодо користування орендарем земельною ділянкою) кваліфікація такого договору як неукладеного на підставі відсутності проведення його державної реєстрації виключається. Оскільки договір оренди вважається укладеним, підстав для витребування спірної земельної ділянки на користь орендодавця немає. Скаржник зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Оскільки договір оренди сторони частково виконали (орендодавець передав земельну ділянку у користування орендареві й отримував за неї орендну плату), то його не можна вважати неукладеним.

Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки діям власника земельної ділянки, що передана в оренду, щодо заперечення права оренди орендаря і перешкоджання у здійсненні правомочностей з володіння і користування які є недобросовісними, суперечать його попередній поведінці та являють собою зловживанням правом і мають на меті не відновлення порушеного права позивача в зв?язку з реєстрацією договору оренди земельної ділянки. З огляду на викладене, є очевидним, що твердження позивача про дату з якої він нібито дізнався про порушення своїх прав є неправдивим, а запит до Держгеокадастру у Харківській області у вересні 2023 року був ним зроблено для можливості відновлення строку на подання позову. Крім цього 06.11.2023 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі №613/1656/23 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №513/879/19 проте судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання чим порушено норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Посилається на те що судом повно та всебічно встановлені обставини у справі та ухвалене законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги викладених судом висновків не спростовують.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,0795 га, кадстровий номер 6320887000:01:002:0162 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Полково Микитівської сільської ради ( надалі Земельна ділянка).

12 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ « Аграрна компанія «Промінь 2012» укладено договір оренди землі Земельної ділянки ( надалі Договір оренди).

Відповідно до пункту 8 Договору оренди сторонами визначений строк договору - 25 ( двадцять п`ять) років.

За змістом п. 45 Договру оренди обов`язок проведення державної реєстрації договору на жодну з сторін не покладений тобто між сторонами не розподілений.

Даними копії акту приймання передачі земельної ділянки до Договору №б/н від 12.12.2012 підтверджується, що на виконання п. 19 Договору оренди орендодавець ОСОБА_1 передав, а орендар ТОВ « Аграрна компанія « Промінь 2012» прийняв в строкове платне користування Земельну ділянку.

Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Харківській області №29-20-14-4750/0/19-23 від 19 вересня 2023 року, за інформацією відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ інформація про проведення у 2012 році Управлінням Держгеокадастру у Богодухівському районі в Харківській області державної реєстрації Договору оренди відсутня.

Згідно даних витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 14.07.2014 за ТОВ «Аграрна компанія Промінь-2012» зареєстровано право оренди Земельної ділянки на підставі Договору оренди ( а.с. 10).

Поивачем наданий науково правовий висновок №128-01-611 від 22 вересня 2022 року відповідно до якого реєстрація речового права ( права оренди), яка була проведена після 01 січня 2013 року, не підміняє реєстрацію договору оренди до 01 січня 2013 року в підрозділах державного підприємства « Центр державного земельного кадастру».

Згідно даних довідки ТОВ від 25.10.2023 № 140 про нарахування та виплати орендної плати за період з 2015 по 2023 роки, списків орендарів на видачу орендної палати на 2015 рік , видатково - касових ордерів за 2015 2023 роки, ОСОБА_1 протягом 2015 2023 років отримував орендну плату за Договором оренди ( а.с. 63 79).

Статтею 792 ЦК Українипередбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (стаття 792 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 13 Закону України « Про оренду землі» 06.10.1998 № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання договору оренди). Згідно зі статтею 18 цього Закону у відповідній редакції договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частина четверта статті 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України) на час підписання договору оренди передбачала, що передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Стаття 125 цього кодексу визначала, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно з частиною п`ятою статті 126 ЗК України у відповідній редакції право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 45 Договору оренди останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації . Отже, момент набрання чинності цього договору сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації. Така умова договору відповідає статті 18 Закону № 161-XIV.

1 січня 2013 року набрав чинності Закон № 1878-VI. Згідно з цим законом із тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключили положення про державну реєстрацію правочинів, а із Закону № 161-XIV статті 18 і 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Тому з 1 січня 2013 року орендар не міг зареєструвати договір оренди, і 14.07. 2014 року відповідно до закону, що діяв на той час, зареєстрував не договір оренди, а право оренди земельної ділянки на підставі цього договору.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що проведення 14.07.2014 державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 12 грудня 2012 року не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому Договір оренди чинності не набрав і, відповідно, товариство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

Проте судом не враховано, щоу разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, провадження № 14-79цс21

З матеріалів справи вбачається, щодо пред`явлення позову сторони виконували досягнуті між ними домовленості, зафіксовані в Договоріоренди, зокрема відповідач користувався земельною ділянкою та сплачував за неї позивачу орендну плату.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц зазначає, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Дії орендодавця (підписання договору оренди, отримання орендної плати, відсутність протягом тривалого часу заперечень щодо користування орендарем земельною ділянкою) підтверджують фактичне визнання ним договору оренди.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, не заперечував, що земельною ділянкою користується відповідач, не доводив того, що земельна ділянка передана орендарю поза його волею, не заперечував факт сплати орендарем та отримання ним орендної плати за Договорм оренди.

Позов обґрунтовано лише тим, що договір оренди землі не був зареєстрований у строк до 01 січня 2013 року, у зв`язку із чим між сторонами відсутні договірні відносини, оскільки договір оренди не набув чинності.

В схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

З огляду на викладене судова колегія не погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення позову про зобов`язання ТОВ звільнити Земельну ділянку шляхом її повернення у фактичне володіння власника.

Не підлягає задоволенню і вимога про скасування державної реєстрації права оренди, оскільки вона є похідною від вимоги про звільнення Земельної ділянки у задоволені якої належить відмовити.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Також потрібно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Тож питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Оскільки інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими апеляційний суд не вважає за доцільне надавати відповіді на них, адже встановив підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення у справі, інші доводи касаційної скарги не впливають на правовий результат вирішення спору.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ТОВ підлягає стягненню 3220 грн 80 коп. судового збору сплаченого при зверненні з апеляційною.

Керуючись статтями 365, 366, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь-2012» - задовольнити.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 27 березня 2024 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь-2012» (ЄРДПОУ 38535594) 3220 (три тисячі двісті двадцять) грн 80 коп. судового збору сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 03.10.2024

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук