Постанова

від 24.09.2024 по справі 613/571/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Харків Справа № 613/571/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

прокурор Кадацька Д.М.

відповідача-1 - Векленко В.І.;

відповідача -2 Чернявський А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.495Х/3)

на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2024 (суддя Суслова В.В. (Усата В.В.), повний текст складено 05.02.2024) у справі №613/571/18

за позовом Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м.Дергачі Харківської області,

до відповідачів:

1. ОСОБА_1 , м.Харків,

2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,

про визнання незаконним наказу, визнання недійсним договору, скасування реєстрації та повернення земель

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26.09.2014 про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди землі від 29.12.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , щодо оренди земельних ділянок загальною площею 24,6074 га, а саме: земельної ділянки площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580; земельної ділянки площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581; земельної ділянки площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579;

- скасувати рішення про державну реєстрацію №18489951 від 30.12.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8321426 від 30.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0579) за ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію №18486838 від 30.12.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8320238 від 30.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0580) за ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію №18488764 від 30.12.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8320815 від 30.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0581) за ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки (кадастрові номери 6320881000:01:000:0580, 6320881000:01:000:0581, 6320881000:01:000:0571), загальною площею 24,6074 га, вартістю 646 190,05 грн., які розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, а Головне управління Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно - облікових документів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.01.2024 у справі №613/571/18 у позові відмовлено повністю.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26.09.2014 про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 господарський суд зазначив, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року вже реалізований виконанням, на цій підставі був укладений договір оренди землі, а отже наказ вичерпав свою дію повністю після реалізації та його скасування не призведе до усунення порушень

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , та скасування рішень про державну реєстрацію прав господарський суд зазначив:

- враховуючи, що спірний договір оренди землі від 29 грудня 2014 року укладений без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним, отже позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача;

- позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки такі не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав не є належним способом захисту права або інтересу позивача у спірних правовідносинах. Зазначені правові висновки є актуальними для правовідносин, що встановлені у цій справі, виходячи з принципу дії закону в часі, а обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки господарський суд зазначив: обраний прокурором спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав держави, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом.

В обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно-облікових документів, місцевий господарський суд зазначив, що вказана вимога є похідною, необґрунтованою та безпідставною.

Стосовно позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачами в ході розгляду справи, господарський суд зазначив, що оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі з інших підстав, викладених вище у рішенні суду, то питання щодо спливу строку позовної давності судом не вирішується.

Не погодившись із означеним рішенням, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2024 у справі №613/571/18 у частині відмови у позовних вимогах:

- про скасування рішення про державну реєстрацію №18489951 від 30.12.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8321426 від 30.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0579) за ОСОБА_1 ;

- про скасування рішення про державну реєстрацію №18486838 від 30.12.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8320238 від 30.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0580) за ОСОБА_1 ;

- про скасування рішення про державну реєстрацію №18488764 від 30.12.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8320815 від 30.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0581) за ОСОБА_1 ;

- про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки (кадастрові номери 6320881000:01:000:0580, 6320881000:01:000:0581, 6320881000:01:000:0579), загальною площею 24,6074 га, вартістю 646 190,05 грн, які розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, а Головне управління Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно - облікових документів.

Апелянт просить ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора в цій частині.

В обґрунтування скарги прокурор наводить такі доводи:

- Наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області від 26.09.2014 №2312-СГ «Про надання в оренду земельних ділянок», відповідно до якого було надано земельні ділянки в оренду ОСОБА_1 , видано з порушенням норм чинного законодавства;

- з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення судових рішень має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) такі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №905/5/21; така позовна вимога спрямована на забезпечення територіальній громаді реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельних ділянок;

- щодо позовної вимоги про повернення спірних земельних ділянок прокурор зазначає, що суд зобов`язаний надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи; у постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди; вимогу про зобов`язання відповідача повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння відповідача на користь власника, отже позов у даній справі фактично є негаторним (ч.2 ст.152 ЗК України, ст.391 ЦК України), відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.10.2023 у справі №910/6205/22, від 04.10.2023 у справі 916/2319/22;

- щодо позовної вимоги в частині зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно-облікових документів Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у справі №922/3953/21 визнав обґрунтованими позовні вимоги прокурора про зобов`язання повернути до комунальної власності спірні земельні ділянки шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації, при цьому позовна давність до вказаних вимог не застосовується в силу негаторного характеру відповідного позову, спрямованого на усунення триваючого правопорушення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2024 у справі №613/571/18 та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 23.04.2024 о 10:30год.

Через підсистему Електронний суд 20.03.2024 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач-2 просить у задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказаний учасник справи наводить наступні доводи:

- в постанові ВП ВС від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 зроблено висновок, що позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди та суборенди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не є належним способом захисту;

- у постанові від 16.01.2024 у справі №615/986/20 Верховний Суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору оренди недійсним і повернення земельної ділянки у зв`язку із обранням прокурором неефективного способу захисту; також слід врахувати висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №922/1832/19 щодо нікчемності договору оренди земельної ділянки, укладеного з порушенням чинного законодавства;

- у даній справі №613/571/18 прокурором обрано неналежний і неефективний спосіб захисту права, оскільки прокурор обґрунтовував необхідність повернення земельних ділянок на підставі недійсності договорів оренди землі та вимагав скасування рішень про державну реєстрацію, що не відповідає засадам ефективного та належного способу захисту права при заявленні негаторного позову про витребування майна.

На поштову адресу суду від ОСОБА_1 03.04.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач-1 просить рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2024 у справі №613/571/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення. В обґрунтування відзиву вказаний учасник справи наводить наступні доводи:

- спірні земельні ділянки знаходяться в оренді у ФГ «Мрія-Є», натомість позовна вимога пред`явлена до відповідачки ОСОБА_1 ;

- в постанові ВП ВС від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 зроблено висновок, що позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди та суборенди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не є належним способом захисту; у даній справі ефективним способом захисту було б подання негаторного позову.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Радіонової О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.04.2024, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 зупинено апеляційне провадження у справі №613/571/18 за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2024 у справі №613/571/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови. Зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Через підсистему Електронний суд 26.07.2024 від Богодухівської окружної прокуратури надійшло клопотання (вх.9858), за змістом якого заявник просить вирішити питання щодо поновлення провадження у справі №613/571/18 у зв`язку із усуненням обставин, що викликали його зупинення.

Східним апеляційним господарським судом було встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

За таких обставин, ухвалою суду від 02.08.2024 поновлено провадження у справі, призначено розгляд апеляційної скарги на "24" вересня 2024 р. об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №131. Запропоновано учасникам справи у строк по 23.08.2024 (включно) надати письмові пояснення у справі з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18. Запропоновано Богодухівській окружній прокуратурі у строк по 23.08.2024 (включно) надати докази правонаступництва Дергачівської місцевої прокуратури.

05.08.2024 Богодухівська окружна прокуратура через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій зазначає, що позовну заяву подано 02.05.2018 Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області, однак з 15.03.2021 на виконання наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 здійснено передачу частини справ, документів (у тому числі Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області) Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (територіальна юрисдикція якої розповсюджувалась на територію Богодухівського району) зокрема, Богодухівській окружній прокуратурі Харківської області. В судовому засіданні прокурор пояснив, що вказана прокуратура на цей час виконує повноваження з представництва інтересів держави у цій справі.

Через підсистему Електронний суд 07.08.2024 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначений учасник справи зазначає, зокрема, що договір оренди від 29.12.2014 є оспорюваним правочином, а тому місцевий господарський суд повинен був ґрунтовно досліджувати й початок перебігу позовної давності; прокуратура могла довідатися про стверджувані порушення земельного законодавства у будь-який момент з дня прийняття наказу чи державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, однак позов подано лише у 2018 році, коли позовна давність уже спливла.

14.08.2024 прокурор через підсистему Електронний суд надав додаткові пояснення, в яких зазначає наступне:

- наказ ГУ Держземагентства у Харківській області від 26.09.2014 №2312-СГ виданий з порушенням вимог ст.ст. 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», ст.ст. 116, 122, 124, 134, 135 ЗК України, без врахування обставин, які мали значення для прийняття наказів, а тому є недійсними з моменту їх прийняття. Враховуючи, що наказ ГУ Держземагентства є незаконним, тому договір оренди землі від 29.12.2014, укладений на підставі зазначеного наказу, також має бути визнаний недійсним, державна реєстрація права оренди скасована, спірні земельні ділянки підлягають поверненню державі. У справі № 925/1133/18, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду, вирішено питання щодо комплексного застосування норм матеріального та процесуального права, а саме частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частин четвертої, п`ятої статті 53 ГПК України, при вирішенні спорів про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування або органів державної виконавчої влади, визнання недійсними договорів купівлі-продажу або оренди, укладених на підставі цих рішень, та про повернення земельних ділянок цьому органу як одному з відповідачів;

- переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у справі № 922/1130/23 з аналогічних правовідносин, Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 звернув увагу на те, що нікчемність правочину має місце не внаслідок повторного отримання спірної земельної ділянки, а у зв`язку з отриманням її всупереч імперативним вимогам Земельного кодексу України про неможливість такого отримання в позаконкурсному порядку. укладення спірного договору оренди землі неможливе за будь-яких обставин, тобто спірний договір є таким, що порушує публічний порядок, тобто є нікчемним;

- позов у даній справі є негаторним, тому в його задоволенні не може бути відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності.

16.08.2024 прокурор через підсистему Електронний суд надав клопотання (вх.№10796), в якому просить залучити до участі у справі № 613/571/18 у якості третьої особи Богодухівську міську раду Харківської області (код ЄДРПОУ 04058640).

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначає наступне: станом на час прийняття спірних наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області та станом на момент звернення прокурора до суду з позовом 02.05.2018 спірні земельні ділянки перебували у державній власності, повноваження щодо розпорядження ними на підставі ч. 4 ст. 122 ЗК України здійснювало Головне управління Держземагенства у Харківській області, водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, Перехідні положення Земельного кодексу України (розділ Х) доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад; на теперішній час процес передачі спірних земельних ділянок у комунальну власність розпочато, проте державну реєстрацію права комунальної власності Богодухівської міської ради не проведено. Із посиланням на вказані обставини, прокурор зазначає, що рішення у даній справі може плинути на права і обов`язки Богодухівської міської ради Харківської області.

16.08.2024 прокурор через підсистему Електронний суд також надав клопотання (вх.№10797), в якому просить залучити до участі у справі № 613/571/18 Фермерське господарство «МРІЯ-Є» (код ЄДРПОУ 429771075) у якості правонаступника ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ); позовні вимоги в частині зобов`язання повернути земельні ділянки викласти в наступній редакції: «Зобов`язати Фермерське господарство «МРІЯ-Є» (код ЄДРПОУ 42971075) повернути державі в особі Богодухівської міської Харківської області земельні ділянки: площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580, площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581 та площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579».

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор посилається на ст.52 ГПК України та вказує на те, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.06.2019 №4852-СГ між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та попереднім орендарем ОСОБА_1 та новим орендарем ФГ «МРІЯ-Є» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 29.12.2014 № б/н щодо об`єктів нерухомого майна 458047263208, 457966463208, 458037663208. Вказаною додатковою угодою внесено зміни в преамбулу договору, п.п. 5, 8, 9, 20, 37, згідно яких новим орендарем стає ФГ МРІЯ-Є відповідно до ст.ст. 1, 5-8, 12 Закону України Про фермерське господарство, у зв`язку із державною реєстрацією ФГ МРІЯ-Є в особі голови ОСОБА_1 , отже, на теперішній час спірні земельні ділянки перебувають у користуванні ФГ МРІЯ-Є. На підтвердження зазначених обставин до клопотання додано копію додаткової угоди від 07.06.2019 до договору оренди землі від 29.12.2014 № б/н, а також Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.08.2024. В обґрунтування неможливості подати вказані докази до суду першої інстанції прокурор вказує, що ці докази не існували станом на час звернення прокурора з позовом до суду, а здобуті прокурором після поновлення провадження у справі ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2024, крім того, прокурор не є учасником правовідносин оренди за спірним наказами та договором оренди землі, у тому числі у разі видання наказу та укладення додаткової угоди щодо змін до такого договору.

22.08.2024 через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 надав пояснення, в яких зазначає наступне: спірні земельні ділянки знаходяться в оренді у ФГ «Мрія-Є», натомість позовна вимога пред`явлена до відповідачки ОСОБА_1 ; Рішенням Богодухівської міської ради Харківської області VII сесії VIII скликання «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 26.03.2021 №487-VIII вказані земельні ділянки прийнято у комунальну власність Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області, тому прокурор у даній справі повинен був звернутися до суду в інтересах держави не як самостійний позивач, а в інтересах держави в особі органу Богодухівської міської ради Харківської області.

26.08.2024 через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 надав заперечення на клопотання прокурора про залучення у справі правонаступника, в якому просить відмовити у вказаному клопотанні, зазначаючи наступне: про необхідність залучення до участі у справі ФГ «Мрія-Є» позивачу достовірно було відомо ще у червні 2019 року, коли справа розглядалася в Богодухівському районному суді Харківської області (додаткову угоду про заміну орендаря було укладено 07.06.2019); прокурор намагається підмінити поняття «залучення до участі у справі співдоповідача», «заміна первісного відповідача належним відповідачем» поняттям правонаступництва; суд апеляційної інстанції не має змоги на цій стадії залучити у справу ФГ «Мрія-Є», пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в позові.

06.09.2024 через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 надав також заперечення на клопотання прокурора про залучення третьої особи, в якому просить відмовити у вказаному клопотанні, зазначаючи, що про можливість чи необхідність залучення до участі у справі Богодухівської міської ради Харківської області прокурор як позивач повинен був і міг дізнатися у грудні 2020 року; суд апеляційної інстанції не має змоги на цій стадії залучити у справу третіх осіб.

У судовому засіданні 24.09.2024 прокурор та представники відповідачів підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Розглянувши питання щодо процесуального статусу прокурора, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, до розгляду якої Східний апеляційний господарський суд зупиняв провадження в даній справі № 613/571/18, колегія суддів зазначає, що прокурор звернувся з позовом в інтересах держави до ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Харківські області як самостійний позивач.

Відповідне узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, яка зазначила, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився); за обставин справи №925/1133/18 (в якій заявлено позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі), органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор; зважаючи на викладене вище, прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Черкаську міську раду та/або Держгеокадастр.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки в справі №613/571/18.яка розглядаэться, також заявлено позов, зокрема, про визнання недійсним договору оренди землі, в якому стороною є Головне управління Держземагенства у Харківській області (правопопередник відповідача-2, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області), прокурор правомірно звернувся до суду як самостійний позивач, визначивши ГУ Держгеокадастру у Харківській області відповідачем у цій справі.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги прокурора підлягають розгляду по суті з урахуванням приписів ч.1 ст.269 ГПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У ході вивчення правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Богодухівського району, Богодухівським відділом Дергачівської місцевої прокуратури встановлено, що 26.09.2014 Головним управлінням Держземагенства у Харківській області видано наказ № 2312-СГ Про надання в оренду земельних ділянок, відповідно до якого наказано ОСОБА_1 надати в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 30 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, загальною площею 24,6074 га, у тому числі:

- земельна ділянка площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.09.2014 року (згідно інформації реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 458037663208);

- земельна ділянка площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.09.2014 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 457966463208):

- земельна ділянка площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.09.2014 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 458047263208).

29.12.2014 між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Харківській області в особі в.о. начальника Головного управління Оберемка Євгена Анатолійовича на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26.09.2014, укладено договір оренди землі строком на 30 років, згідно якого ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 24,6074 га, розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області а саме:

- земельна ділянка площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580, сільськогосподарські угіддя (рілля);

-земельна ділянкаплощею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581, сільськогосподарські угіддя (рілля);

- земельна ділянка площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579, сільськогосподарські угіддя (рілля).

Згідно п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку складає 646190,05 грн.

Відповідно до копії акту приймання-передачі земельних ділянок згідно з договором оренди землі, який є невід`ємною частиною договору оренди землі від 29 грудня 2014 року, ГУ Держземагенства у Харківській області в особі виконуючого обов`язки начальника Головного управління Оберемка Є.А. передало, а ОСОБА_1 прийняла земельні ділянки загальною площею 24,6074 га, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0580, площею 12,1225 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0581 площею 8,7004 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0579, площею 3,7845 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), які знаходяться за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області.

На виконання вказаного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 26.09.2014 № 2312-СГ та договору оренди землі від 29.12.2014 зареєстровано право оренди на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, як вбачається з пояснень сторін та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 24.04.2019 було створено фермерське господарство «МРІЯ-Є» (ідентифікаційний код 42971075), засновником та головою якого є ОСОБА_1 ..

Разом з тим, як було встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, з копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником та головою Селянського (фермерського) господарства Еліта, СФГ Еліта, ідентифікаційний код юридичної особи: 14105918, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 . Вид діяльності : 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 24.01.2002, 29.04.2005, 1450120 0000 000146.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи СФГ Еліта, ідентифікаційний код юридичної особи 14105918, місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, провулок Робітничий, 13, зареєстроване 24 січня 2002 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1450120 0000 000146.

Згідно копії листа Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 22 лютого 2018 року №40/9/20-11-04, СФГ Еліта (код ЄДРПОУ 14105918), перебуває на обліку в Слобожанській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з 05.11.1992, керівник ОСОБА_1 , основний вид діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до копії відповіді відділу у Богодухівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 21 лютого 2018 року №10-20-0.23,12-244/104-18, в користуванні СФГ Еліта обліковується всього земель:

- на території Степнянської сільської ради 168,7046 га, в тому числі: згідно даних Державного земельного кадастру -119,3649 га, з них ріллі -119,3649 га (договори оренди на земельні частки ( паї) з громадянами);

- відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ХР №036488, виданого на ім`я ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства - 49.32 га, з них рілля 49,32 га;

- на території Вінницько-Іванівської сільської ради 15,2728 га, в тому числі: згідно даних Державного земельного кадастру 15,2728 га, з них рілля 15,2728 га (договори оренди на земельні частки (паї) з громадянами).

Згідно державного акта на право постійного користування землею виданого громадянину України ОСОБА_1 на підставі рішення І сесії ХХІІІ скликання Степнянської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 28 листопада 2001 року (т.1, а.с.35) надано у постійне користування земельну ділянку площею 49,3 га. Земельна ділянка розташована на території Степнянської сільської ради. Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №272 від 19 грудня 2001 року.

Отже, як зазначає прокурор, ОСОБА_1 є засновником та головою СФГ Еліта, зареєстрованого 24.01.2002 за номером 1 450 120 0000 000146 (ідентифікаційний код юридичної особи - 14105918). При цьому, для ведення вказаного фермерського господарства у користування останній вже надавались земельні ділянки за рахунок земель державної власності, тобто до моменту відведення ГУ Держземагентства в Харківській області у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, що є предметом спору у цій справі, у користуванні ОСОБА_1 вже знаходились земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, отримані на позаконкурсній основі.

На підставі вказаного, у травні 2018 року заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з відповідним позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року, про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2014 року укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельних ділянок загальною площею 24,6074 га, а саме: земельної ділянки площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580; земельної ділянки площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581; земельної ділянки площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579; скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18489951, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8321426 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0579) за ОСОБА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18486838, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8320238 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0580) за ОСОБА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року № 18488764, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8320815 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0581) за ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки (кадастрові номери 6320881000:01:000:0580, 6320881000:01:000:0581, 6320881000:01:000:0571), загальною площею 24,6074 га, вартістю 646 190,05 грн., які розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно - облікових документів.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2020 року позовну заяву заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок задоволено частково.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.09.2023 провадження у справі за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок - закрито. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2020 року скасовано.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.09.2023 заяву керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області Коптєва Ярослава Юрійовича про направлення матеріалів справи №613/571/18 за встановленою юрисдикцією - задоволено. Передано справу №613/571/18 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок, до Господарського суду Харківської області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд), як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 613/571/18.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.01.2024 у справі №613/571/18 у позові відмовлено повністю з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог прокурора в цій справі (в частині, що є предметом апеляційного перегляду), колегія суддів зазначає наступне.

Місцевий господарський суд, встановивши обставини щодо повторного отримання першим відповідачем земельної ділянки для створення фермерського господарства на позаконкурентних засадах, дійшов висновку, що спірний договір оренди землі від 29 грудня 2014 року укладений без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним, отже позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Як було встановлено вище, в частині відмови у визнанні договору оренди землі недійсним рішення господарського суду прокурором не оскаржується, тому в ході цього апеляційного провадження Східний апеляційний господарський суд не переглядає рішення саме в частині результату розгляду вказаної позовної вимоги.

Разом з тим, колегія суддів надає оцінку обраному прокурором способу захисту (виходячи з доводів і вимог позовної заяви та апеляційної скарги), оскільки інші позовні вимоги, які прокурор в апеляційній скарзі просить задовольнити про скасування рішень про державну реєстрацію, зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно-облікових документів є похідними від вимоги про визнання договору недійсним.

В обґрунтування висновку про нікчемність спірного договору оренди суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на час постановлення оскаржуваного рішення (25.01.2024) дійсно існувала вищенаведена правова позиція Верховного Суду.

Разом з тим, згідно з останньою і актуальною на теперішній час правовою позицією Верховного Суду, при розгляді справ з подібним предметом спору слід достеменно встановлювати, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

Зокрема, у постанові від 18.09.2024 у справі 622/1056/21 Верховний Суд зазначив: Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» (далі - Закон № 1012-VIII) який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: «передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва». Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Отже, фізичні та юридичні особи, які до набрання чинності Законом № 1012-VIII у встановленому земельним законом порядку отримали дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, договори оренди від 14.01.2015 є оспорюваними правочинами.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21, від 09.04.2024 у справі №629/6198/21, від 13.08.2024 у справі № 615/1010/20 тощо, в яких Верховний Суд дійшов вищенаведених висновків стосовно тих договорів оренди землі, що укладалися до 03.04.2016 (дати набрання чинності Законом № 1012-VIII), зазначивши, що такі правочини є не нікчемними, а оспорюваними.

У постанові від 13.08.2024 у справі № 615/1010/20 Верховний Суд зазначив, що висновок місцевого та апеляційного господарських судів (щодо нікчемності спірного договору), який зроблено з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, не відповідає актуальному та усталеному правовому висновку, сформульованому в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, від 11.06.2024 у справі № 917/1795/23, від 12.06.2024 у справі № 917/1708/23, від 12.06.2024 у справі № 917/1563/23, від 18.06.2024 у справі № 917/1707/23, від 18.06.2024 у справі № 917/1709/23, від 19.06.2024 у справі № 917/1520/23, від 19.06.2024 у справі № 917/1796/23, від 26.06.2024 у справі № 917/1706/23 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2024 у справі №613/571/18 (в оскаржуваній частині) колегія суддів, вважає висновок суду першої інстанції про нікчемність договору оренди землі від 29.12.2014 помилковим, оскільки вказаний правочин є оспорюваним (враховуючи, що його було укладено до 03.04.2016 - дати набрання чинності Законом № 1012-VIII).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов) відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.09.2024 у справі № 904/1710/23.

Водночас договір оренди землі від 29.12.2014 не було визнано недійсним у судовому порядку, оскільки, як було встановлено вище, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вказаної позовної вимоги, і прокурором у цій частині рішення в даній справі не оскаржено.

Саме з цих обставин виходить колегія суддів при наданні оцінки іншим позовним вимогам прокурора, які є предметом розгляду в цьому апеляційному провадженні.

Прокурор зазначає, що у постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди; вимогу про зобов`язання відповідача повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння відповідача на користь власника, отже позов у даній справі фактично є негаторним (ч.2 ст.152 ЗК України, ст.391 ЦК України), відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.10.2023 у справі №910/6205/22, від 04.10.2023 у справі 916/2319/22.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, вказані позовні вимоги, які просить задовольнити апелянт, було заявлено в якості похідних від вимоги про визнання договору оренди недійсним, в порядку застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст.216 ЦК України (т.1, а.с.8).

Апелянт наголошує на тому, що в даному випадку суд апеляційної інстанції має керуватися принципом "jura novit curia" ("суд знає закони").

Колегія суддів погоджується з тим, що відповідний принцип підлягає застосуванню, разом з тим, таке застосування не є безмежним про що зазначив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 02.11.2022 у справі N 685/1008/20.

Зокрема, на думку суду апеляційної інстанції, дію цього принципу не може бути поширено на випадки, коли позивач змінює підстави позову в суді апеляційної інстанції.

ЄСПЛ під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України").

Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ГПК України).

Згідно із статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, у господарському судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Тобто позивач, вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого диспозитивного права, шляхом звернення з позовом із визначеними ним вимогами до особи, винної, на його думку, в порушенні його майнових прав. Право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (подібні висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.03.2020 у справі № 5023/1123/12, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16).

Частинами першою статті 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Згідно із частиною п`ятою статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вищенаведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 3/60"б" (906/1/21). В ухвалі від 25.10.2021 у справі № 303/6448/18 Верховний Суд також зауважив, що зміна підстав позову в суді апеляційної інстанції неможлива.

У даній справі №613/571/18 в суді першої інстанції підставами для задоволення позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію, зобов`язання відповідача-1 повернути земельні ділянки державі а відповідача-2 внести зміни до земельно-облікових документів прокурор зазначав недійсність договору оренди землі, одночасно вказуючи, що державна реєстрація права оренди на земельну ділянку є фактом, що лише посвідчує право оренди (у разі його існування на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування), та само по собі не може бути підставою виникнення права оренди (т.1, а.с.8).

Натомість, при поданні апеляційної скарги, не оскаржуючи відмову в позові в частині визнання вказаного договору недійсним, прокурор зазначає, що наявність відповідних записів про право оренди сама по собі призводить до порушення прав територіальної громади тобто заявником було фактично змінено підстави позову в суді апеляційної інстанції, що з огляду на вищенаведені норми процесуального права та практику Верховного Суду щодо їх застосування є неприпустимим.

Тобто, як вбачається з наведеного вище, у справі №633/408/18 було дійсно заявлено негаторний позов, тоді як у цій справі прокурор у позові просив визнати недійсним договір оренди (із застосуванням відповідних правових наслідків), тобто обставини та підстави позовних вимог в обох справах не є подібними. Окрім того, в цій постанові Верховний Суд вказав, що скасування рішення державного реєстратора не є належним способом захисту права або інтересу позивача.

Щодо інших справ, на які посилається прокурор, колегія суддів зазначає, що у справі №645/3067/19 (постанова Верховного Суду від 03.08.2022) судами досліджувалися питання, чи правомірно здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки; у справі № 450/441/19 (постанова Верховного Суду від 17.08.2022) предметом розгляду було питання щодо правомірності рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме щодо припинення обтяження на об`єкт нерухомого майна, на який було накладено арешт органом ДВС; у справі №597/977/21 (постанова Верховного Суду від 22.08.2022), в якій предметом позову були вимоги про визнання недійсним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації, Верховний Суд зазначив, що з 16 січня 2020 року законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про державну реєстрацію права, а отже, обраний позивачем спосіб судового захисту шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності особи на спірну земельну ділянку не ґрунтується на вимогах закону, і навіть у разі задоволення такої вимоги, не міг би забезпечити відновлення порушеного права позивача тобто суд касаційної інстанції лише вказав на те, як має бути правильно сформульована відповідна позовна вимога; у справі 910/6205/22 (постанова Верховного Суду від 04.10.2023) було заявлено позовні вимоги виключно про скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно з підстав порушення державним реєстратором вимог чинного законодавства, і суд касаційної інстанції зазначив, що відповідний позов є негаторним; у справі 916/2319/22 (постанова Верховного Суду від 04.10.2023) Верховний Суд зазначив про нікчемність договору оренди та про негаторний характер позову, відповідно до правової позиції, яка була актуальною на вказану дату, однак на теперішній час втратила актуальність (про що було зазначено вище); у справі № 905/5/21 (постанова Верховного Суду від 16.01.2024) вимоги про припинення державної реєстрації речового права за договорами оренди та суборенди земельної ділянки було заявлено разом із вимогою про розірвання договору оренди, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції вказав, що висновки місцевого господарського суду про те, що наразі скасування державної реєстрації права оренди та суборенди спірної земельної ділянки, є належним способом захисту, а такі вимоги є похідними від вимог про розірвання договору оренди землі та визнання недійсним договору суборенди, є правомірними.

Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що як фактичні обставини даної справи № 613/571/18, так і обставини, пов`язані з її судовим розглядом в різних інстанціях, не є подібними до обставин тих справ, на які посилається апелянт.

А саме, прокурор у цій справі заявив рецисорний позов тобто позов про оспорювання правочину (договору оренди землі), із застосуванням наслідків його недійсності у вигляді скасування рішень про державну реєстрацію, зобов`язання відповідача-1 повернути земельні ділянки державі а відповідача-2 внести зміни до земельно-облікових документів.

Суд першої інстанції розцінив спірний правочин як нікчемний, з чим колегія суддів не погоджується з підстав наведених вище, оскільки такий договір є оспорюваним.

Водночас, оскільки на час здійснення цього апеляційного провадження договір оренди землі від 29.12.2014, укладений строком на 30 років, не визнано недійсним (суд першої інстанції відмовив у задоволенні відповідної позовної вимоги прокурора і останнім не оскаржено рішення в цій частині) і матеріали справи не містять доказів його розірвання або припинення, суд апеляційної інстанції зазначає, що за наявності чинного договору оренди не можуть бути задоволені позовні вимоги, похідні від вимоги про визнання цього договору недійсним (яку не було задоволено господарським судом), а саме вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію, зобов`язання відповідача-1 повернути земельні ділянки державі а відповідача-2 внести зміни до земельно-облікових документів.

Також, як встановлено в ході апеляційного провадження та підтверджується учасниками справи, після отримання спірних земельних ділянок в оренду у 2014 році, ОСОБА_1 у 2019 році створила фермерське господарство «МРІЯ-Є», яке на теперішній час користується цими земельними ділянками.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З комплексного аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору оренди землі, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу користувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/538/19).

Колегія суддів зазначає, що на час надходження матеріалів цієї справи до суду першої інстанції і відкриття Господарським судом Харківської області 08.11.2023 провадження у справі 613/571,2018 ФГ «МРІЯ-Є» було створено і зареєстровано.

Отже з відкритих джерел, якими є дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про те, що право користування земельними ділянками перейшло до ФГ «МРІЯ-Є», прокурор мав можливість довідатися та звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про заміну відповідача.

Згідно ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тобто, як вбачається зі змісту вказаних норм, заміна відповідача здійснюється за клопотанням позивача, однак прокурор відповідних процесуальних дій не вчинив.

Прокурор не довів наявності об`єктивних обставин, що перешкоджали б йому своєчасно звернутися з відповідним клопотанням до місцевого господарського суду.

Окрім того, за змістом клопотання поданого прокурором до апеляційного суду, заявник просить не про заміну неналежного відповідача належним, а про залучення до участі у справі № 613/571/18 Фермерського господарство «МРІЯ-Є». як правонаступника ОСОБА_1 та про викладення у зв`язку з цим в іншій редакції позовної вимоги про повернення земельних ділянок тоді як у цьому випадку має місце не правонаступництво на підставі додаткових угод до договору оренди землі, на які посилався прокурор, а перехід права оренди до фермерського господарства в силу закону, а саме, вищенаведених положень ст.8 Закону України «Про фермерське господарство».

Тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора (вх.№10797 від 16.08.2024) про залучення правонаступника.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що місцевий господарський суд, який прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі 08.11.2023 тобто вже після створення ФГ «МРІЯ-Є» та набуття останнім прав землекористувача, не встановив обставин щодо належності відповідача.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, у постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/4588/23 тощо).

У постанові від 09.03.2023 у справі № 917/730/20 Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не з`ясували належного суб`єктного складу сторін щодо вимог прокурора про зобов`язання повернути земельні ділянки, і що пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в такому позові.

Отже, оскільки на час розгляду цієї справи місцевим господарським судом спірні земельні ділянки перебували у користуванні у ФГ «МРІЯ-Є», а не у ОСОБА_1 , до якої пред`явлено позов про їх повернення, тому пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного вище суд апеляційної інстанції зазначає, що за результатами апеляційного перегляду в позові має бути відмовлено, однак з інших мотивів, ніж ті, що зазначені місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні. Вказане є підставою для скасування мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

Твердження прокурора про те, що відповідний правочин є нікчемним і що позовні вимоги, які він в апеляційній скарзі просить задовольнити, є негаторними колегія суддів вважає помилковими та зазначає про те, що посилання апелянта на принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") не є належним аргументом, оскільки у даному випадку різне тлумачення характеру позову (негаторний або рецисорний) має місце виключно внаслідок суперечливої процесуальної поведінки прокурора, який в апеляційній скарзі фактично змінив підставу позову в частині зазначених позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що аргументи заявника скарги не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора та про залишення резолютивної частини рішення суду першої інстанції (в межах вимог апеляційної скарги) без змін.

Разом з тим, мотивувальна частина рішення (з урахуванням меж апеляційного оскарження та наведених вище висновків щодо неналежного відповідача, характеру позову і того, що договір оренди в даному випадку є оспорюваним) підлягає скасуванню.

Оскільки під час апеляційного провадження судом було встановлено відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, для задоволення позовних вимог, про які зазначено прокурором у скарзі, колегія суддів у цьому провадженні не розглядає питання щодо позовної давності.

Суд апеляційної інстанції також відмовив в задоволенні клопотання прокурора (вх.№10796 від 16.08.2024) про залучення до участі у справі № 613/571/18 у якості третьої особи Богодухівської міської ради Харківської області, оскільки питання, про необхідність вирішення яких стверджує заявник, не мають значення для розгляду апеляційної скарги, враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню (з наведених вище підстав).

Колегія суддів додатково зазначає, що прокурором не обґрунтовано тверджень про те, що рішення суду в цій справі вплине на права та обов`язки Богодухівської міської ради Харківської області. Також прокурор не довів неможливості звернення з відповідним клопотанням під час розгляду справи в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, керуючись ст.79, 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.

Мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2024 у справі №613/571/18 скасувати, виклавши її в редакції цієї постанови.

Резолютивну частину рішення залишити без змін.

Судові витрати покласти на прокурора.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.10.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков