Рішення

від 03.10.2024 по справі 905/1037/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.2024 Справа № 905/1037/24

Господарський суд Донецької області у складі

судді Лободи Т.О.,

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м. Краматорськ Донецької області, код 03361075, в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації, м. Краматорськ Донецької області, код 24805642,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С", м. Дружківка Донецької області, код 23128760,

про стягнення 14 713,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С" про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу № 10-33П від 01.01.2016 за період з вересня 2023 по квітень 2024 в загальній сумі 14 713,05 грн, з якої основна заборгованість у сумі 12 071,00 грн, пеня в сумі 1 776,71 грн, 3% річних в сумі 243,51 грн та інфляційні втрати в сумі 621,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору розподілу природного газу № 10-33П від 01.01.2016 в частині повної та своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.08.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/1037/24; розгляд справи вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

З метою повідомлення позивача про відкриття провадження у справі суд копію ухвали суду від 05.08.2024 направив до його особистого електронного кабінету в системі "Електронний суд". Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 05.08.2024 в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету позивача 05.08.2024.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, враховуючи відсутність зареєстрованого особистого кабінету відповідача в системі "Електронний суд", копію ухвали суду від 05.08.2024 було направлено на його адресу, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказана ухвала була повернута до суду без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги, що поштова кореспонденція, яка надсилалась судом на адресу відповідача, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута до суду без вручення з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою", суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С" належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Разом з цим суд зазначає, що судом з метою повідомлення відповідача про розгляд справи вживались додаткові альтернативні способи повідомлення учасника справи. Так, копію ухвали суду від 05.08.2024 було направлено на електронну пошту відповідача, яку зазначив позивач у позовній заяві. Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 05.08.2024 доставлена до електронної скриньки відповідача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвалу суду від 05.08.2024 у справі № 905/1038/24 розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, відомості якого є офіційними та загальнодоступними.

Отже, приймаючи до уваги те, що судом вжито всі необхідні заходи для належного повідомлення учасників справи про розгляд судової справи, суд дійшов висновку, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у встановлений строк відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство з газопостачання та газифікації "Донецькоблгаз" на підставі ліцензії АЕ №299064 має право на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ.

З 01.01.2016 між Публічним акціонерним товариством з газопостачання та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - Оператор ГРМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С" (далі - Споживач) укладений договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу №10-33П (далі - Договір), яка є додатком № 2 до договору.

Пунктом 12.2 Договору (в редакції чинній на момент укладення договору) визначено, що якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

Суд зазначає, що під час дії Договору редакція Типового договору неодноразово змінювалась шляхом прийняття НКРЕКП відповідних постанов. Доказів розірвання Договору у спірний період матеріали справи не містять, що свідчить про погодження відповідача з внесеними змінами до Договору.

Відповідно до п.1.1 Договору (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з п.1.2 Договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРС).

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 Договору).

Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача (п. 1.4 Договору).

За умовами п. 2.1 Договору за цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що Споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником. За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

Згідно з п. 5.1 Договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

При здійсненні обліку спожитого природного газу Споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі газорозподільних систем (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору.

Згідно з п. 6.1 Договору Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2 Договору).

За умовами п. 6.3 Договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.4 Договору).

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.6.6 Договору).

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2 Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 12.1 та п. 12.3 Договору цей Договір укладається на невизначений строк. Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач приєднався до умов Договору шляхом підписання Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу №10-33П. У заяві містяться дані щодо персонального EIC-коду споживача, назви та опису об`єкта, його адреса, величину приєднаної потужності об`єкта, параметрів приладу обліку газу.

29.04.2024 сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Типового договору розподілу природного газу №10-33П від 01.01.2016, відповідно до умов якої сторони дійшли до взаємної згоди розірвати Договір розподілу природного газу № 10-33П від 01.01.2016 за згодою сторін з 01.05.2024.

До матеріалів справи додано копії інформаційних довідок, якими позивач повідомив споживача про фактичний обсяг природного газу всіма об`єктами за попередній газовий рік за період 01.10.2021-30.09.2022 в обсязі 25 260,11 куб.м та за період 01.10.2022-30.09.2023 в обсязі 314,00 куб.м. Крім того, зазначено величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році, а саме: у 2023 році 2105,01 куб.м. та у 2024 році 26,17 куб.м. Вказані інформаційні довідки підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С" Новіковим М.Ю., що свідчить про обізнаність відповідача про величини потужності для щомісячної оплати на 2023 та 2024 роки.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано акти приймання-передачі на загальну суму 12 071,00 грн, а саме: № 11/9 від 30.09.2023 на суму 2 980,69 грн; № 11/10 від 31.10.2023 на суму 2 980,69 грн; № 11/11 від 30.11.2023 на суму 2 980,69 грн; № 11/12 від 31.12.2023 на суму 2 980,69 грн; № 11/1 від 31.01.2024 на суму 37,06 грн; № 11/2 від 29.02.2024 на суму 37,06 грн; № 11/3 від 31.03.2024 на суму 37,06 грн; № 11/4 від 30.04.2024 на суму 37,06 грн.

Крім того, до матеріалів справи надано рахунки на оплату на загальну суму 12 071,00 грн, а саме: №11/9 від 30.09.2023 на суму 2 980,69 грн , № 11/10 від 31.10.2023 на суму 2 980,69 грн; № 11/11 від 30.11.2023 на суму 2 980,69 грн; № 11/12 від 31.12.2023 на суму 2 980,69 грн; № 11/1 від 31.01.2024 на суму 37,06 грн; № 11/2 від 29.02.2024 на суму 37,06 грн; № 11/3 від 31.03.2024 на суму 37,06 грн; № 11/4 від 30.04.2024 на суму 37,06 грн.

Суд зазначає, що акти №11/9 від 30.09.2023, № 11/10 від 31.10.2023, № 11/2 від 29.02.2024, № 11/3 від 31.03.2024 та № 11/4 від 30.04.2024 підписані обома сторонами.

Акти № 11/11 від 30.11.2023, № 11/12 від 31.12.2023, № 11/1 від 31.01.2024 відповідачем не підписані. На підтвердження направлення таких актів з рахунками відповідачу до матеріалів справи надано опис вкладення до рекомендованого листа та рекомендоване повідомлення про вручення такого поштового відправлення відповідачу.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та не оплатив послуги з розподілу природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 12 071,00 грн за період з вересня 2023 року по квітень 2024 року.

Несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12 071,00 грн та нарахованих на неї пені в суму 1 776,71 грн, 3% річних в сумі 243,51 грн та інфляційних втрат в сумі 621,83 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Суд зауважує, що за правовою природою типовий договір розподілу природного газу є публічним і регламентує порядок та умови постачання електричної енергії, відтак до нього застосовуються положення статей 633 та 634 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С" приєдналось до умов типового договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) з 01.01.2016.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Відповідно до п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Пунктами 1, 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРС визначено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Порядок включення споживача до Реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС. Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача. За відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Пунктами 1, 2 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

В пункті 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС визначено, що Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

До матеріалів справи додано копії інформаційних довідок, що підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С" Новіковим М.Ю., якими позивачем повідомлено споживача про фактичний обсяг природного газу всіма об`єктами за попередній газовий рік за період 01.10.2021-30.09.2022 у обсязі 25 260,11 куб.м та за період 01.10.2022-30.09.2023 у обсязі 314,00 куб.м. Крім того, зазначено величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році, а саме: у 2023 році 2105,01 куб.м. та у 2024 році 26,17 куб.м.

З вищевикладеного вбачається, що відповідача проінформовано про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік та одночасно повідомлено його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік, а саме 2023 та 2024 роки.

Позивач зазначає, що ним було надано послуги з розподілу природного газу за період вересень 2023 року - квітень 2024 року в обсягах та в строки визначені договором, на підтвердження чого надано акти на загальну суму 12 071,00 грн.

Акти №11/9 від 30.09.2023, № 11/10 від 31.10.2023, № 11/2 від 29.02.2024, № 11/3 від 31.03.2024 та № 11/4 від 30.04.2024 підписані обома сторонами.

Акти № 11/11 від 30.11.2023, № 11/12 від 31.12.2023, № 11/1 від 31.01.2024 відповідачем не підписані. Вказані документи були направлені відповідачу поштою та отримані останнім, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, доказів оплати заборгованості за спірний період не надано.

Суд також зазначає, що розірвання договору з 01.05.2024 не звільняє відповідача від обов`язку виконання своїх зобов`язань, які виникли під час дії Договору, що також закріплено в п. 2 Додаткової угоди № 1 від 29.04.2024.

Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за послуги з розподілу природного газу в вересні 2023 року квітні 2024 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 12 071,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 243,51 грн та інфляційні втрати в сумі 621,83 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи додані розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, які здійснені на заборгованість, яка виникла за відповідний місяць.

Перевіривши вказані розрахунки, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 621,83 грн та 3% річних у сумі 243,51 грн є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 776,71 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 8.2 Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З наданого розрахунку пені вбачається, що позивачем здійснені нарахування пені на заборгованість, яка виникла за відповідний місяць, з урахуванням діючої ставки НБУ, строк нарахування 6 місяців.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 776,71 грн підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор і С" (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Красна, буд. 27, код 23128760) на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (84313, Донецька область, м. Краматорськ, код 03361075) в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, буд. 1, код 24805642) заборгованість за Договором розподілу природного газу № 10-33П від 01.01.2016 за послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по квітень 2024 року в сумі 12 071,00 грн, пеню в сумі 1 776,71 грн, 3% річних у сумі 243,51 грн, інфляційні втрати в сумі 621,83 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2024.

Суддя Т. О. Лобода