Рішення

від 26.09.2024 по справі 906/500/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/500/24

Господарський суд Житомирської області у складі

судді Лозинської І.В.,

секретар судового засідання: Шовтюк І.В.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест - Лайн"

про стягнення 46956,16 грн

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 46956,16 грн, з яких 13053,05 грн основного боргу, 11773,20 грн пені, 13626,28 грн штрафу, 1210,11 грн 3% річних, 1842,77 грн інфляційних втрат, збитків у вигляді неотримання валового прибутку у розмірі 5450,75 грн, а також судових витрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих зобов`язань в частині здійснення своєчасної оплати за договором поставки №200/22 від 28.09.2022.

Ухвалою від 10.05.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання суду (а. с. 25).

04.07.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення з повідомленням щодо часткової сплати відповідачем 6000,00 грн основного боргу з додатками (а. с. 40 - 45).

Ухвалою від 04.07.2024 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 08.08.2024, призначив підготовче засідання суду (а. с. 48).

19.07.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що відповідач з 14.05.2024 по 19.07.2024 частково погасив 10000,00 грн основного боргу, тому стягненню з відповідача підлягають 3053,05 грн основного боргу, 11773,20 грн пені, 13626,28 грн штрафу, 1210,11 грн 3% річних, 1842,77 грн інфляційних втрат, 5450,75 грн збитків у вигляді неотримання валового прибутку, а також клопотання про покладення на відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 50 - 61).

Ухвалою від 30.07.2024 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 04.09.2024 о 10:00 (а. с. 65).

11.09.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено про сплату відповідачем 1000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №4634 від 05.09.2024 та заявлено до стягнення з відповідача 34956,16 грн, з яких 1053,05 грн основного боргу, 11773,20 грн пені, 13626,28 грн штрафу, 1210,11 грн 3% річних, 1842,77 грн інфляційних, 5450,75 грн збитків, а також 5000,00 грн на правову допомогу та судовий збір (а. с. 70 -74).

Ухвалою від 11.09.2024 господарський суд розгляд справи по суті відклав на 26.09.2024 о 09:30 (а. с. 77).

26.09.2024 до суду від позивача надійшло клопотання з додатками про розгляд справи без участі представника з урахуванням додаткових пояснень (а. с. 78 - 95).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

28.09.2022 між ТОВ "Іберсон Компонентс" (постачальник, позивач) та ТОВ "Бест - Лайн" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №200/22 (далі - договір, а. с. 9 - 10), за умовами якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору (п. 1. 1 договору).

Відповідно до п. 2.2договору ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його передачі покупцю не допускається.

Сума договору складається з суми вартості видаткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарів покупцю протягом строку дії договору (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 2.4 договору покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 14 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата товару, що постачається за умовами договору, здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

За п. 3.1 договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатковою накладною оформленою в день відвантаження товару зі складу постачальника.

Відповідно до п. 6.1 договору сторона, яка порушила господарське зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки Стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено.

Склад та розмір відшкодування збитків визначається Сторонами за правилами, встановленими чинним законодавством України (п. 6.2 договору).

Збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції (п. 6.3 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом року з дати укладення, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань (п. 10.11 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27252,50 грн, що підтверджується видатковими накладними: №FH0000068/22 від 12.10.2022 на суму 3370,88 грн; №FH0000071/22 від 13.10.2022 на суму 819,10 грн; №FH0000074/22 від 14.10.2022 на суму 10602,65 грн; №FH0000076/22 від 14.10.2022 на суму 11950,40 грн; №FH0000077/22 від 14.10.2022 на суму 509,52 грн (а. с. 11 -15).

Відповідач здійснив оплату за поставлений товар частково на суму 14199,50 грн згідно з такими платіжними інструкціями, копії яких є в матеріалах справи:

- №2198 від 02.11.2022 - на суму 509,52 грн (а. с. 94);

- №2244 від 02.11.2022 - на суму 819,10 грн (а. с. 93);

- №2245 від 02.11.2022 - на суму 3370,88 грн (а. с. 92);

- №2433 від 20.12.2022 - на суму 2000,00 грн (а. 91);

- №2539 від 18.01.2023 - на суму 1000,00 грн (а. с. 90);

- №2615 від 06.03.2023 - на суму 2000,00 грн (а. с. 89);

- №2787 від 10.05.2023 - на суму 1000,00 грн (а. с. 88);

- №2846 від 25.05.2023 - на суму 1000,00 грн (а. с. 87);

- №3268 від 18.09.2023 - на суму 1000,00 грн (а. с. 86);

- №3617 від 21.12.2023 на суму 1000,00 грн (а. с. 85);

- №3622 від 14.03.2024 на суму 500,00 грн (а. с. 84).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, за ним виник борг перед позивачем за поставлений на підставі договору товар у розмірі 13053,05 грн.

Враховуючи, що ТОВ "Бест-Лайн" не оплатило ТОВ "Іберсон Компонентс" вказану суму, позивач звернувся з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 13053,05 грн основного боргу, 11773,20 грн пені, 13626,28 грн штрафу, 1210,11 грн 3% річних, 1842,77 грн інфляційних втрат та збитків у вигляді неотримання валового прибутку у розмірі 5450,75 грн.

Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив 12000,00 грн основного боргу; залишок основного боргу станом на день розгляду справи складає 1053,05 грн.

2. Норми права, які застосував Господарський суд Житомирської області.

За ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних, зокрема, з особистим, сімейним чи домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1053,05 грн основного боргу.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 27252,55 грн, що підтверджується відповідним видатковими накладними (а. с. 11 - 15). Зауваження чи заперечення зі сторони відповідача щодо отриманого товару у матеріалах справи відсутні.

ТОВ "Бест-Лайн" частково сплатило вартість отриманого товару на загальну суму 14199,50 грн до пред`явлення позову, що підтверджується відповідними платіжним інструкціями, копії яких є в матеріалах справи (а. с. 84 - 94), а також за даними позивача - 12000,00 грн - під час розгляду справи у господарському суді.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на часткове погашення відповідачем боргу у розмірі 12000,00 грн, суд дійшов висновку, що в цій частині відсутній предмет спору на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

З огляду на викладені обставини, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу залишок основного боргу у сумі 1053,05 грн за отриманий товар. за поставлений товар.

4. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 18425,77 грн інфляційних втрат та 1210,11 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Так, перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а. с. 2,3), приймаючи до уваги проведені позивачем зарахування сплачених відповідачем коштів, суд встановив, що періоди нарахувань визначені вірно, але позивачем допущено арифметичні помилки під час розрахунку Інфляційних та річних. Суд, здійснивши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС LIGA 360, суд встановив, що за визначений позивачем період стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 727,57грн та 14793,33 грн інфляційних втрат.

У стягненні 363,44 грн інфляційних втрат та 482,54 грн 3% річних слід відмовити.

5. Щодо вимог позивача про стягнення 11773,20 грн пені та 13626,28 грн штрафу.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).

За 6.4 договору за порушення грошових зобов`язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов`язань, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення виконання та штраф у розмірі 50% від вартості простроченого грошового зобов`язання.

Пеня та штраф нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та пені (а. с. 2, 3) на предмет відповідності умовам договору та нормам чинного законодавства, суд встановив, що такий є правомірним, обґрунтованим і арифметично вірним.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

У даному випадку слід також врахувати, що отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника. Така позиція зумовлена тим, що пеня, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання. Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Таким чином, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, приймаючи до уваги дію воєнного стану на території України, здійснення відповідачем оплати боргу за поставлений товар у розмірі 96% (26199,50 грн з 27252,55 грн), а також те, що стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, у певній мірі, компенсують знецінення несвоєчасно сплачених коштів, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розмірів пені до 5886,60грн та штрафу до 681314 грн, що є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

6. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5450,75 грн збитків.

Частинами 1-3 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 224 ГК України визначає, щоучасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок довести також реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.

Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Однак, як свідчать матеріали справи, розрахунок позивача є теоретичним, не підтверджений належними й допустимими доказами, які свідчили б про конкретний розмір збитків (неодержаного валового прибутку), які могли б бути реально ним отримані при належному виконанні зобов`язання відповідачем. Наявність теоретичного обґрунтування збитків не є підставою для їх стягнення, а відтак позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими, безпідставними і задоволенню не підлягають.

7. Щодо розподілу судових витрат.

7.1. Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В силу наведених норм законодавства, витрати зі сплати 3028,00 грн судового збору покладаються на відповідача.

7.2. Щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згіднозі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надані копії договору про надання юридичних послуг №04/01 від 01.04.2024 (а. с. 17), акту здачі - прийняття виконаних робіт від 18.07.2024 (а. с. 61), ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1074829 від 15.04.2024 (а. с. 16).

Так, 01.04.2024 між ТОВ "Іберсон Компоненс" (замовник) та адвокатом Гарагуц І.Ф. (виконавець, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000299 від 12.07.2018) був укладений договір про надання юридичних послуг №04/01 (а. с. 17), за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику необхідні юридичні послуги згідно довіреності щодо документального супроводу та/або представництва прав та інтересів замовника по справі про стягнення заборгованості з боржників ТОВ "Іберсон Компонентс".

Згідно з п. 2 договору замовник зобов`язується сплатити виконавцю грошову винагороду в розмірі 11500,00 грн. Винагорода сплачується виконавцю протягом 30 банківських днів після підписання акту надання послуг.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5 договору).

Згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт від 18.07.2024 (а. с. 61) адвокат відповідно до умов договору №04/01 про надання юридичних послуг від 01.04.2024 надав юридичні послуги щодо документального супроводу та представництва прав та інтересів замовника у справі №906/500/24 у Господарському суді Житомирської області. Сторони погодили, що виконавцем виконані такі роботи з вартістю відповідних послуг:

- ознайомлення з первинними документами, аналіз матеріалів справи - 500,00 грн;

- оформлення, обґрунтування, відправлення позовної заяви - 3000,00 грн;

- участь в судових засіданнях -1000,00 грн;

- підготовка процесуальних документів (заяви, додаткові пояснення) - 500,00 грн.

Загальна вартість робіт становить 5000,00 грн. Сторони претензій один до одного не мають. Замовник гарантує оплату протягом 30 банківських днів від дати набрання законної сили рішенням суду у справі №906/500/24.

За ч. 5, 6ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми витрат з контррозрахунком від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат за надання правничої (правової) допомоги в сумі 5000,00 грн. Вказаний розмір витрат є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до нормст. 129 ГПК України, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача в сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №906/500/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лайн" 12000,00 грн боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

2. Зменшити розмір пені до 5886,60 грн та зменшити розмір штрафу до 6813,14 грн.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест - Лайн" (10002, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 72, код ЄДРПОУ 35730995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" (47707, м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 1, код ЄДРПОУ 38487310):

- 1053,05 грн основного боргу;

- 5886,60 грн пені;

- 6813,14 грн штрафу;

- 727,57 грн 3% річних;

- 1479,33 грн інфляційних втрат;

- 3028,00 грн судового збору;

- 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. У частині стягнення 5450,75 грн збитків відмовити.

6. У частині стягнення 363,44 грн інфляційних відмовити.

7. У частині стягнення 482,54 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.10.24

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (через Електронний суд)