Рішення

від 11.09.2024 по справі 907/128/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

11 вересня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/128/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія, м. Київ

до відповідача Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Закарпатської області

про стягнення 107 275 грн, у тому числі 70 806,53 грн заборгованості за поставлений природний газ, 8582,14 грн пені, 23 394,13 грн інфляційних нарахувань та 4492,20 грн трьох процентів річних,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія, м. Київ заявлено позов до відповідача Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Закарпатської області про стягнення 107 275 грн, у тому числі 70 806,53 грн заборгованості за поставлений природний газ, 8582,14 грн пені, 23 394,13 грн інфляційних нарахувань та 4492,20 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2024 відкрито провадження у справі №907/128/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк - письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Позивачу встановлено строк на подання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 15.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2024 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/128/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.06.2024. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою.

У підготовчому засіданні 04.06.2024 судом за участю уповноважених представників сторін проголошувалась перерва до 13.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/128/24 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 11.09.2024. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Представник позивача через підсистему Електронний суд подала заяву б/н від 11.09.2024 (вх. №02.3.1-02/7075/24 від 11.09.2024), за змістом якої просить розгляд справи здійснити за її відсутності; заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 13.08.2024 явка учасників справи в судове засідання 11.09.2024 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі ухвалено судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором на постачання природного газу №09-09-Г від 09.09.2021 в частині повної і своєчасної оплати вартості спожитого в листопаді 2021 року природного газу, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 70 806,53 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 8582,14 грн пені, 23 394,13 грн інфляційних нарахувань та 4492,20 грн трьох процентів річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач через підсистему Електронний суд подав відзив на позовну заяву б/н від 28.02.2024 (вх. №02.3.1-02/1578/24 від 29.02.2024), за змістом якого, серед іншого, вказує на те, що відповідно до Додаткової угоди №1 від 11.11.2021, сторони, у зв`язку зі зміною істотних обставин, дійшли згоди розірвати Договір на постачання природного газу №09-09-Г від 09.09.2021 із 11.11.2021 і домовились, що обсяги та сума розрахунків у частині виконаних зобов`язань за Договором закріплюються на основі погодженого сторонами акту звірки. Водночас як стверджує відповідач, згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період із 01.09.2021 по 15.11.2021, сторонами визначено, що станом на 15.11.2021 заборгованість Свалявської міської ради Закарпатської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія становить 322 025,94 грн.

Відповідач вказує, що на підставі платіжних доручень №9665, №9666, №9667 та №9668 від 16.11.2021 вказану суму заборгованості було надано до оплати до Державної казначейської служби України, і 17.11.2021 таку погашено повністю та проведено звітування про виконання Договору від 09.12.2021 відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі.

На переконання відповідача, ним виконано всі зобов`язання за Договором на постачання природного газу №09-09-Г від 09.09.2021, однак, із листа від 20.11.2023 Щодо підтвердження заборгованості, отриманого останнім 14.12.2023, Свалявській міській раді стало відомо про нібито існуючу заборгованість перед постачальником та необхідність підписання одного екземпляру акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2023 року жовтень 2023 року.

За твердженням відповідача, ним у відповідь на означений лист було повідомлено позивача про те, що обставини стосовно наявності заборгованості, відображеної в акті звірки взаємних розрахунків за період січень 2023 року-жовтень 2023 року, не відповідають дійсності та не підлягають розгляду; в якості доказів щодо погашення заборгованості за Договором із урахуванням укладеної до нього Додаткової угоди №1 від 11.11.2021 та акту звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2021 15.11.2021 станом на 15.11.2021 надано відповідні платіжні доручення.

Водночас відповідач зазначає, що 14.12.2023 ним отримано повторне звернення позивача у формі вимоги про погашення заборгованості за поставлений 30.11.2021 природний газ, попри те, що згідно із Додатковою угодою №1 від 11.11.2021, станом на 30.11.2021 Договір був розірваним, а 17.11.2021 заборгованість за ним повністю оплачена.

За твердженням відповідача, в якості доказів отримання ним акту приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року позивачем надано експрес-накладну №20450492629927, де в якості представника одержувача вказана невідома особа ОСОБА_1 ; крім того, в означеній накладній відсутні підпис та печатка отримувача.

Відтак, на переконання відповідача, долучені позивачем до матеріалів справи документальні докази не підтверджують належне надіслання примірника акту приймання-передачі природного газу і тому, такі не могли бути застосовані при розрахунку трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат із 28.12.2021 по грудень 2023 року; натомість, початок здійснення таких нарахувань міг відбутись виключно після відповідного повідомлення Свалявської міської ради в разі наявності в неї заборгованості.

Відповідач наголошує, що розрахунок штрафних санкцій із 28.12.2021 по 29.06.2022 суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; крім того, на думку відповідача, правовий зміст інституту неустойки має своєю метою стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання. При цьому, неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наведені обставини в їх сукупності відповідач вважає підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

У поданій через підсистему Електронний суд відповіді на відзив б/н від 29.02.2024 (вх. №02.3.1-02/1618/24 від 29.02.2024) представник позивача із посиланням на положення Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, вказує, що саме через відсутність у постачальника інформації про спожитий обсяг природного газу у листопаді 2021 року станом на 15.11.2021 підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків не відображав та не міг відображати нарахування за вказаний розрахунковий період (листопад 2021 року), оскільки обсяг спожитого в останньому природного газу став відомим лише у грудні 2021 року.

Представник позивача зауважує, що за даними, переданими оператором газорозподільної системи АТ Закарпатгаз, обсяг поставленого природного газу ТОВ Торгова електрична компанія у листопаді 2021 року склав 3,48835 куб.м., що у грошовому еквіваленті складає суму 70 806,53 грн (у тому числі ПДВ).

На противагу доводів відповідача про отримання акту приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року не ним, а невідомою особою Микульцею І.І., представник позивача наголошує, що порядок видачі поштових відправлень виключає їх вручення третім особам, а згідно із відкритими даними, ОСОБА_1 працював у 2021 та 2022 році на посаді начальника відділу ЦНАП Свалявської міської ради, свідченням чого є копії декларацій посадової особи за вказані роки.

Поданим через підсистему Електронний суд клопотанням б/н від 06.06.2024 (вх. №02.3.1-02/4681/24 від 06.06.2024) представник позивача долучив до матеріалів справи лист-відповідь ТОВ Оператор газотранспортної системи України на поданий ним адвокатський запит, який додатково підтверджує, що обсяг природного газу, використаний споживачем Свалявською міською радою Закарпатської області з EIC-кодом 56XS000041HOK00W у період із 01.11.2021 по 04.11.2021 та внесений в алокацію постачальника ТОВ Торгова електрична компанія (ЕІС-код 24X-LLC-TEC-01-L), становить 3 488,35 м3.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія (постачальником, позивачем у справі) та Свалявською міською радою Закарпатської області (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір на постачання природного газу №09-09-Г від 09.09.2021 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу до 31 грудня 2021 року включно узгоджені обсяги товару код ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (природний газ) (далі газ або природний газ), а споживач зобов`язується прийняти узгоджений обсяг природного газу та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

За змістом п. 1.2., Договору, обсяг відбору/споживання газу 19 000 куб.м., в т.ч. планові обсяги постачання газу по місяцях:

1 квартал2 квартал3 квартал4 кварталсічень0квітень0липень0жовтень8500лютий0травень0серпень0листопад1999березень0червень0вересень8500грудень1Підписанням цього Договору споживач дає згоду постачальнику для включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) відповідно до вимог Кодексу ГТС. Постачання газу за цим Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 2.2., 2.3. Договору).

Згідно із п. 2.11., 2.12. Договору, приймання передача природного газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання передачі газу.

За умовами п. 2.14., 2.15. та 2.16. Договору, акти приймання передачі природного газу складаються постачальником, підписуються і скріплюються його печаткою та направляються споживачу до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Акти приймання передачі природного газу, що зазначені у пункті 2.14. даного Договору, споживач зобов`язаний підписати та скріпити печаткою до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу в 2-х (двох) примірниках. Підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, що зазначені у пункті 2.15. даного Договору, споживач зобов`язаний направити на адресу постачальника протягом 3 (трьох) днів з дня їх підписання.

У разі невиконання споживачем обов`язків, передбачених п. 2.15., 2.16. даного Договору, природний газ постачальником вважається поставленим і прийнятий споживачем на підставі документів, що підтверджують передачу та транспортування визначених об`ємів природного газу від постачальника до споживача, які складаються газотранспортними організаціями. Такими документами є: Реєстр постачання природного газу споживачам, або акт прийняття послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами, або акт приймання-передачі природного газу і послуг з його транспортування, або відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС. У випадку письмової відмови споживача від підписання акту приймання передачі в порядку, передбаченому п. 2.15., 2.16. даного Договору, природний газ постачальником вважається поставленим і прийнятий споживачем на підставі документів, що підтверджують передачу та транспортування визначених об`ємів природного газу від постачальника до споживача, які складаються газотранспортними підприємствами. Такими документами є: Реєстр постачання природного газу споживачам, або акт прийняття послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами, або акт приймання-передачі природного газу і послуг з його транспортування магістральними трубопроводами, або відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 2.17., 2.18. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна сума Договору становить 385 662 грн, у т.ч. ПДВ 20% 64 277 грн. Ціна природного газу включає в себе вартість послуг замовленої (договірної) потужності. На момент підписання Договору ціна становить 16 915 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ 3383 грн, всього з ПДВ 20 298 грн.

За змістом п. 3.4. Договору, місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу, визначеного цим розділом III, та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно, якщо інший розрахунковий період не встановлений Додаткового угодою до цього Договору.

Оплата вартості газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: - споживач зобов`язаний сплатити вартість фактично спожитого обсягу газу на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з дня підписання та скріплення печатками сторонами акту приймання-передачі природного газу, але в будь-якому випадку до 28 числа місяця наступного за місяцем передачі газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.2., 4.3. Договору).

Згідно із підп. 6.1.1. п. 6.1., підп. 6.4.2. п. 6.4. Договору, постачальник має право отримувати від споживача оплату поставленого газу за календарний місяць відповідно до умов розділів ІІІ, IV Договору, а споживач, у свою чергу, зобов`язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

За умовами підп. 7.2.1. п. 7.2. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 вересня 2021 року до 31 грудня 2021 року, в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

11.11.2021 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору на постачання природного газу №09-09-Г від 09.09.2021 (далі Додаткова угода), за умовами якої останні, у зв`язку зі зміною істотних обставин, прийшли до згоди розірвати Договір із 11.11.2021 (п. 1 Додаткової угоди), а також домовились про те, що такий припиняється з 11.11.2021 тільки в частині постачання природного газу, а в частині розрахунків діє до повного виконання споживачем своїх зобов`язань за Договором (п. 2 Додаткової угоди); обсяги та сума розрахунків в частині виконаних зобов`язань за Договором закріплюються на основі акту звірки (п. 3 Додаткової угоди).

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2021 15.11.2021, підписаного між сторонами спору, заборгованість споживача Свалявської міської ради Закарпатської області перед постачальником ТОВ Торгова електрична компанія станом на 15.11.2021 становила суму 322 025,94 грн.

Факт сплати відповідачем на користь позивача грошових коштів в означеному розмірі підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №9665 від 16.11.2021 на суму 3044,70 грн, №9666 від 16.11.2021 на суму 170 462 грн, №9667 від 16.11.2021 на суму 91 685,24 грн та №9668 від 16.11.2021 на суму 56 834 грн.

Водночас як стверджує позивач, згідно з даними з інформаційної платформи Оператора ГТС, об`єм природного газу, поставленого споживачу в листопаді 2021 року, склав 3,48835 тис.куб.м. на суму 70 806,53 грн; вказані обсяг та вартість природного газу відображені ТОВ Торгова електрична компанія у відповідному акті прийому передачі природного газу №5700121113 від 30.11.2021, надісланому на адресу споживача, зазначену в розділі ХІІ Договору, вул. Духновича, будинок 2, м. Свалява, Закарпатська область, та отриманому уповноваженим представником останнього 27.12.2021.

Неповернення відповідачем підписаного примірника вищевказаного акту приймання-передачі та несплата ним суми 70 806,53 грн заборгованості за спожитий у листопаді 2021 року (01.11.2021-04.11.2021) природний газ стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення грошових коштів в означеному розмірі у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 8582,14 грн пені, 23 394,13 грн інфляційних нарахувань та 4492,20 грн трьох процентів річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, станом на момент розгляду наявного спору по суті його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України Про ринок природного газу (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 37 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу визначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 2, 3 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу, споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Пунктом 1 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі Правила постачання природного газу), визначено, що ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (абз. 1 п. 2 Правил постачання природного газу).

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС), інформаційна платформа електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

За змістом пункту 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС, для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації. Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. Суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб`єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу. Інформаційна платформа має бути доступною для інших користувачів виключно для перегляду публічної інформації без права вчинення інших дій. Користувачам, які мають повноваження на вчинення певних дій, передбачених цим Кодексом, право доступу надається після реєстрації оператором газотранспортної системи заяви про набуття статусу користувача системи за процедурою, визначеною оператором газотранспортної системи на власному вебсайті, та електронної реєстрації уповноважених осіб користувача платформи за поданням оператору газотранспортної системи повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною у додатку 1 до цього Кодексу, до якого мають бути додані у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу. Оператор газотранспортної системи забезпечує допомогу учасникам ринку природного газу в роботі з інформаційною платформою. Контактна інформація та години роботи служби підтримки інформаційної платформи оприлюднюються на вебсайті оператора газотранспортної системи (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов`язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України Про ринок природного газу; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії; 16) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для споживачів та не менше ніж за п`ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості) (пункт 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС).

З наведеного випливає, що постачання природного газу здійснюється виключно через та за допомогою інформаційної платформи Оператора ГТС. Інформаційна платформа є доступною для постачальника природного газу та містить, зокрема, інформацію про період закріплення в Реєстрі постачальника того чи іншого споживача, а також про фактичне добове споживання природного газу та інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).

Як вбачається із преамбули Договору на постачання природного газу №09-09-Г від 09.09.2021, споживачу Свалявській міській раді Закарпатської області присвоєно EIC-код 56XS000041НОК00W.

Водночас за змістом наявного в матеріалах справи листа ТОВ Оператор газотранспортної системи України №ТОВВИХ-24-8471 від 06.06.2024, в інформаційній платформі споживач з EIC-кодом 56XS000041НОК00W був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ Торгова електрична компанія (ЕІС-код 24X-LLC-TEC-01-L) у період з 01.11.2021 по 04.11.2021. Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS000041НОК00W у період з 01.11.2021 по 04.11.2021 та внесений в алокацію постачальника ТОВ Торгова електрична компанія (ЕІС-код 24X-LLC-TEC-01-L) становить 3488,35 куб.м.

Пунктом 1 розділу II Правил постачання природного газу визначено, що підставою для постачання природного газу споживачу є: - наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; - наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; - наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; - включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді; - відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (абзац 1 пункту 2 розділу II Правил постачання природного газу).

Водночас за приписами пункту 1 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (далі Кодекс ГРМ), комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Періодом, за який по об`єкту споживача визначається загальний фактичний об`єм (обсяг) споживання (розподілу) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу (абзац 1 пункту 3 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ).

За змістом абзацу 1 пункту 6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ, визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС, алокація обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

У точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М). У точках виходу до газорозподільної системи оператор газотранспортної системи здійснює остаточну алокацію щодобових відборів замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням інформації про прогнозовані та фактичні обсяги споживання по кожному окремому споживачу замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням вимог цієї глави (пункти 2, 3 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС).

Факт постачання позивачем протягом 01.11.2021 04.11.2021 природного газу відповідачеві підтверджується даними інформаційної платформи оператора газотранспортної системи ТОВ Оператор газотранспортної системи України з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача за EIC-кодом 56XS000041НОК00W, обсяг 3488,35 куб.м.

Водночас відповідачем не спростовано достовірності інформаційних показників оператора ГТС, якими підтверджується факт поставки позивачем природного газу у спірний період та в зазначеному об`ємі.

Наведеним, у свою чергу, спростовуються доводи відповідача про відсутність у нього заборгованості перед ТОВ Торгова електрична компанія в заявленому до стягнення розмірі.

Із огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про те, що факт поставки позивачем природного газу відповідачу у спірний період підтверджений документально та не спростований останнім належними і допустимими доказами.

Аргументи відповідача про відсутність заборгованості перед позивачем за листопад 2021 з врахуванням підписаного між сторонами спору акту звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2021-15.11.2021 суд оцінює критично, оскільки у вказаному акті звірки міститься інформація про поставку природного газу лише у вересні та жовтні 2021 року.

Безпідставними суд вважає також і доводи відповідача про те, що акт прийому-передачі природного газу №5700121113 від 30.11.2021 отримано невідомою особою, оскільки відмітка про одержання поштового відправлення адресатом із зазначенням прізвища особи, якій вручено відправлення, зроблена працівником поштового зв`язку, є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Водночас таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Крім того, в силу підп. 4.2.1. п. 4.2. укладеного між сторонами Договору, споживач зобов`язаний сплатити вартість фактично спожитого обсягу газу на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з дня підписання та скріплення печатками сторонами акту приймання-передачі природного газу, але в будь-якому випадку до 28 числа місяця наступного за місяцем передачі газу.

В силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ у період із 01.11.2021 по 04.11.2021 у розмірі 70 806,53 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 70 806,53 грн заборгованості за поставлений природний газ суд визнає документально доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

На підставі підп. 7.2.1. п. 7.2. Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 8582,14 грн пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН розрахунок заявленої до стягнення суми пені у межах визначеного позивачем боргового періоду (із 29.12.2021 по 29.06.2022), суд зазначає, що пеня в розмірі 8582,14 грн нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Водночас суд критично оцінює доводи Свалявської міської ради Закарпатської області про те, що здійснений позивачем розрахунок пені суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки вказана штрафна санкція нарахована ТОВ Торгова електрична компанія у межах шестимісячного строку, встановленого згаданою нормою закону.

Крім того, за прострочення оплати вартості поставленого природного газу позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 23 394,13 грн інфляційних нарахувань та 4492,20 грн трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за визначений у розрахунку позивача період, судом встановлено, що суми 23 394,13 грн інфляційних нарахувань та 4492,20 грн трьох процентів річних обраховані вірно та підлягають стягненню з відповідача повністю.

Стосовно ж доводів відповідача про те, що правовий зміст інституту неустойки має своєю метою стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, і при цьому, неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд зауважує наступне.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

Право суду зменшити заявлену до стягнення суму неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення неустойки, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таку правову позицію викладено в низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020, у справі №925/605/18, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначено, що главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Поряд із викладеним, слід відзначити, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім того, категорії значно та надмірно, які використовуються у статті 551 Цивільного кодексу України та у статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок, сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

У даному контексті слід відзначити, що заявлена позивачем до стягнення пеня не перевищує основної заборгованості відповідача за Договором, є співмірною порівняно з останньою (у відсотковому співвідношенні складає приблизно 12,12% суми боргу), і вказане, в сукупності з відсутністю в матеріалах справи будь-яких належних і допустимих доказів, які би свідчили про поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання, а також про те, що покладення на останнього обов`язку зі сплати неустойки в заявленому до стягнення розмірі є невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним, дає підстави до висновку про відсутність у даному випадку підстав для зменшення нарахованої позивачем пені.

Водночас у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи питання щодо зменшення судом нарахованих відсотків річних за статтею 625 Цивільного кодексу України, вказала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також в умовах договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої у частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені та процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вирішила справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме, встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, та її явної невідповідності принципу справедливості, тоді як у даній у справі відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, із чого не вбачається порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час їх нарахування позивачем відповідачу.

Водночас суд також зазначає про відсутність підстав для зменшення інфляційних нарахувань, адже чинним законодавством такі не передбачені.

Враховуючи вищенаведене, а також відсутність у матеріалах справи будь яких належних і допустимих доказів щодо повного погашення відповідачем заборгованості за поставлений природний газ, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 107 275 грн, у тому числі 70 806,53 грн заборгованості за поставлений природний газ, 8582,14 грн пені, 23 394,13 грн інфляційних нарахувань та 4492,20 грн трьох процентів річних. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3028 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Свалявської міської ради Закарпатської області, пл. Головна, будинок 1, м. Свалява, Мукачівський район, Закарпатська область, 89300 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04053884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія, вул. Предславинська, будинок 11, м. Київ, 03150 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 36530971) суму 107 275 грн (Сто сім тисяч двісті сімдесят п`ять гривень), у тому числі 70 806,53 грн (Сімдесят тисяч вісімсот шість гривень 53 коп) заборгованості за поставлений природний газ, 8582,14 грн (Вісім тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 14 коп) пені, 23 394,13 грн (Двадцять три тисячі триста дев`яносто чотири гривні 13 коп) інфляційних нарахувань та 4492,20 грн (Чотири тисячі чотириста дев`яносто дві гривні 20 коп) трьох процентів річних, а також 3028 грн (Три тисячі двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 03.10.2024.

Суддя Л.І. Пригара