Рішення

від 03.10.2024 по справі 909/623/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/623/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лік-ІФ"

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 119 378 грн 17 коп.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Івано-Франківська міська ради із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лік-ІФ" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 21.06.2022 до 31.12.2023 у сумі 119 378 грн 17 коп.

Вирішення судом процесуальних питань.

04.07.2024 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

23.07.2024 відповідач подав відзив на позов вх.№11987/24, який суд прийняв до розгляду.

07.08.2024 позивач подав додаткові пояснення у справі вх.№12740/24, які суд прийняв до розгляду.

15.08.2024 відповідач подав додатковий відзив на позов вх.№13130/24, який суд прийняв до розгляду.

19.08.2024 позивач подав додаткові пояснення у справі вх.№13189/24, які суд прийняв до розгляду.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як власник нерухомого майна, що знаходиться на АДРЕСА_1 , в період 21.06.2022 - 31.12.2023 користувався земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 2610100000:03:002:0770 без правовстановлюючих документів та не здійснив орендної плати за її користування, що стало наслідком безпідставного збереження у себе коштів, які повинні бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою. Згідно розрахунку позивача за вказаний період відповідач безпідставно зберіг орендну плату в сумі 119 378 грн 17 коп., яка розрахована виходячи з нормативно-грошової оцінки, згідно Витягу із технічної документації від 22.11.2022 та від 05.06.2023. Позов обґрунтований ст. 1212-1214 ЦК України та ст.206 ЗК України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та додатковому відзиві на позов. Зазначив, що 20.10.2023 Івано-Франківська міська рада та ТОВ"Фірма Лік-ІФ" уклали договір оренди, а тому вимога позивача про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 20.10.2023 до 31.12.2023 є безпідставна. Також вказав, що 13.02.2024 оплатив орендну плату згідно договору оренди від 20.10.2023 в сумі 16 240 грн 80 коп. за період 20.10.2023 до 31.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №228. У зв"язку з чим, вважає що заявлена до стягнення сума є необґрунтованою. Просив в позові відмовити.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Відповідно до статей 12, 83 ЗК України, пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради в редакції від 10.06.2022 №101-25, Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.06.2022 №99-25, проведене обстеження земельної ділянки комунальної власності, що знаходяться на вул. Кобилянської, 24 в м. Івано-Франківську, кадастровий номер: 2610100000:03:002:0770.

За результатами цього обстеження провідний спеціаліст відділу контролю земельних відносин управління контролю та правового забезпечення Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради склав акт № 58 від 12.06.2023.

У вказаному акті встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №334182363 від 31.05.2023) за адресою, м. Івано-Франківськ, вул. Кобилянської О., 24 зареєстроване нерухоме майно: виробничі приміщення реєстраційний номер 1540472526101, яке належить на праві приватної власності ТОВ "Фірма Лік-ІФ". До складу нерухомого майна входять: картоплесховище (Д) загальною площею 891 кв.м., магазин (Е) загальною площею 76,4 кв.м. Дата державної реєстрації 25 04.2018. Підстава акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 24 14 2018, видавник між КП фірма "ЛІК" та ТОВ "Фірма ЛІК- ІФ"; договір про поділ нерухомого майна, серія та номер: 3696, виданий 27.12.2006.

Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Івано- Франківськ, вул. Кобилянської О., 24. Земельна ділянка розташована в центральній частині міста, складної форми, огороджена. Заїзд на ділянку здійснюється з вул. Кобилянської О.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6800604432022 від 21.06.2022 земельна ділянка сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі 21.06.2022, їй присвоєний кадастровий номер 2610100000:03:002:0770. Площа земельної ділянки становить 0.2833 га. Цільове призначення земельної ділянки 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Згідно з Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №335654614 від 14.06.2023, власником земельної ділянки площею 0.2833 га є Івано-Франківська міська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2714769926101.

20.10.2023 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення №207-38, відповідно до п.25 якого вирішила передати ТОВ "Фірма ЛІК- ІФ" ( код 38330917) в оренду терміном на 10 років, земельну ділянку площею 0,2833 га у м.Івано-Франківську на вул.О.Кобилянської, 24 для обслуговування виробничих приміщень ( 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), кадастровий номер 22610100000:03:002:0770 (реєстрація права власності на нерухоме майно від 24.04.2018).

В той же день сторони підписали договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Відповідно до Відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №819192 від 01.10.2024 право оренди земельної ділянки зареєстроване 29.01.2024.

Відтак обов"язок сплати орендної плати згідно укладеного договору від 20.10.2023 виник у відповідача з дня реєстрації права оренди земельної ділянки, тобто з 29.01.2024.

13.02.2024 відповідач оплатив орендну плату в сумі 16 240 грн 80 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №228, в призначенні платежу якої зазначено: 101; орендна плата за землю згідно договору оренди землі б/н від 20.10.2023.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, відповідно до листа № 6357/5/09-19-04-01-05 від 17.05.2023 повідомило Департаменту комунальних ресурсів та сільськогосподарського господарства Івано-Франківської міської ради, що ТОВ "Фірма ЛІК- ІФ" за період 2022-2023 роки декларування земельного податку та орендної плати за земельну ділянку площею 0,2833 кадастровий номер: 2610100000:03:002:0770 не здійснювало.

Враховуючи викладене, суд встановив, що відповідач в період з 21.06.2022 до 31.12.2023 користувався спірною земельною ділянкою безпідставно, земельний податок та орендну плату не сплачував, а кошти сплачені ним згідно платіжної інструкції №228 від 13.02.2024 зараховані як орендна плата, згідно договору оренди від 20.10.2023, обов"язок сплати якої виник у відповідача 29.01.2024.

Згідно з витягами із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2022 та 2023 роки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 22610100000:03:002:0770 визначена у розмірі 2366525 грн 64 коп. та 2721447 грн 79 коп. відповідно.

Суд встановив, що розрахунок орендної плати позивач здійснив в розмірі 3 відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до нормативної грошової оцінки позивач, як власник земельної ділянки, також здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 21.06.2022 до 31.12.2023, згідно з яким сума безпідставно збережених коштів становить 119 378 грн 17 коп.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 23.01.2024 направив на адресу відповідача претензію №77/01-15/19в, з вимогою в добровільному порядку оплатити суму безпідставно збережених коштів. Докази направлення якої приєднані до матеріалів справи. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Суд встановив, що у період з 21.06.2022 до 30.12.2023 відповідач був власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності кадастровий номер: 2610100000:03:002:0770.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 р. у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28 лютого 2020 р. у справі № 913/169/18 та постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 р. у справі № 922/3463/19.

Згідно з частинами 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09. 2018 у справі № 920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновки суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов"язання щодо плати за користування землею підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 119 378 грн 17 коп. обґрунтована та належить до задоволення.

Твердження відповідача, що сплачені кошти в сумі 16 240 грн 80 коп. це оренда плата за період 20.10.23 - 31.12.2023, спростовуються матеріалами справи.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №655 від 27 червня 2024 року.

Суд враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп., покладає на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківської міської ради до в Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лік-ІФ" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 119 378 грн 17 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лік-ІФ", вул. Гетьмана Мазепи, буд. 42, офіс 3, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 38330917) на користь Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (код 33644700) 119 378 (сто дев"ятнадцять тисяч триста сімдесят вісім ) грн 17 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.10.2024

Суддя Т. В. Максимів