Ухвала

від 02.10.2024 по справі 910/12005/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

02.10.2024Справа № 910/12005/24Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши матеріали

позовної заяви ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН»

про витребування майна,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН» (надалі - відповідач), в якому просить суд витребувати з володіння відповідача на користь позивача частку в розмірі 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Воїнпрод» (ідентифікаційний код 39938593), що складає 550 000,00 грн.

Також позивачем разом з позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на вчинення дій.

Розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд вважає, що вказана справа не підсудна Господарському суду міста Києва, з огляду на таке.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.11.2011 №9-рп/2011).

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Територіальна юрисдикція (підсудність) господарських справ визначена §3 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Стаття 30 ГПК України визначає порядок розгляду справ за виключною підсудністю, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом статті 30 ГПК України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2022 у справі №917/1212/21 та від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2022 у справі №917/1212/21 та від 15.05.2018 у справі №905/1566/17.

Виходячи із комплексного аналізу положень статей 30, 31 ГПК України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.

Згідно з частиною 6 статті 30 ГПК України спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Метою запровадження законодавцем норми частини 6 статті 30 ГПК України є необхідність концентрації усіх корпоративних спорів, що виникають з корпоративних правовідносин або правочинів стосовно реалізації корпоративних прав у юридичній особі, у господарському суді за місцезнаходженням такої юридичної особи з метою дотримання принципу судового контролю та ефективності судового захисту прав та інтересів учасників таких корпоративних правовідносин в межах одного суду.

Під корпоративними спорами слід розуміти спори, що виникають з корпоративних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 96-1 Цивільного кодексу України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Так позивач вказує, що вона є власником 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Воїнпрод» (ідентифікаційний код 39938593) та предметом спору в даній справі є саме вимоги про витребування частки статутного капіталу вказаного товариства з володіння відповідача.

Отже, даний спір є корпоративним та стосується корпоративних прав на Товариство з обмеженою відповідальністю «Воїнпрод»

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Воїнпрод» є: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Черняховського, будинок 21, квартира 41, а тому дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Київської області.

За наявності виключної підсудності, встановленої ст.30 ГПК України, право вибору підсудності за місцезнаходженням одного з відповідачів у позивача відсутнє (ч. 1 ст. 29 ГПК України).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН» про витребування майна за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Виходячи зі змісту наведених норм ГПК України заява про забезпечення позову, яка надійшла разом із позовною заявою №910/12005/24, має розглядатися в межах зазначеної позовної заяви.

Приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН» про витребування майна за підсудністю до Господарського суду Київської області, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до розгляду не приймається та підлягає передачі разом з матеріалами позовної заяви №910/12005/24.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.27, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН» про витребування майна та додані до неї документами передати за підсудністю до Господарського суду Київської області (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 16).

2. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову передати разом з матеріалами позовної заяви № 910/12005/24 до Господарського суду Київської області (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 16).

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Я.А.Карабань