Рішення

від 03.10.2024 по справі 910/5942/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024Справа № 910/5942/24

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерос 2023»

про стягнення 131 798,90 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» (далі - ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерос 2023» (далі - ТОВ «Аерос 2023», відповідач) про стягнення 131 798,90 грн. за договором про відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна № КЗА-2149 від 10.03.2021.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині сплати вартості наданих комунальних послуг через інженерні мережі позивача у встановлений договором строк. У позові ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики» просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 92 523,51 грн, пеню в сумі 22 647,64 грн, інфляційні втрати в сумі 12 371,21 грн. та 3% річних в сумі 4 256,54 грн, що разом складає 131 798,90 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2024 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 10.03.2021 між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (в подальшому після зміни типу акціонерного товариства - Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики") (власник мереж) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Аерас" (яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерос 2023") (орендар) був укладений договір № КЗА-2149 на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1 предметом договору є забезпечення власником можливості отримання орендарем платних послуг, в т.ч. пов`язаних з постачанням через інженерні мережі власника, отриманих від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства електроенергії, води та ін., необхідних для обслуговування та експлуатації орендованих приміщень, які належать власнику на праві власності та передані в найм орендарю на підставі договору оренди нерухомого майна № КЗА-2119 від 01.03.2021 загальною площею 1019,50 кв.м., розташованих на 1-му поверсі корпусу № 3, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10. Також орендар відшкодовує власнику земельний податок та податок на нерухоме майно.

Орендар у встановлений строк та на передбачених цим договором умовах, бере участь у витратах власника на виконання робіт, у тому числі пов`язаних зі сплатою послуг передбачених додатком № 1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною, пропорційно займаної ним площі в будівлях, якщо інші не випливає з характеру послуг, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість відшкодування за договором визначається на підставі щомісячних рахунків, які виставляє власник орендарю на протязі дії договору і які є його невід`ємною частиною.

Орендар зобов`язується відповідно до п. 4.2.3 договору своєчасно та в повному обсязі відшкодувати власнику витрати по обслуговуванню будівлі та прибудинкової території, забезпеченню електроенергією, водопостачанням та водовідведенням та за інші фактично отримані послуги.

У разі відмови повністю чи частково сплатити платежі за договором, повідомити про це власника, додавши документальне обґрунтування відмови на протязі 3 днів. У разі повної або часткової відмови від послуг, передбачених цим договором, повідомити про це власника за 30 календарних днів та сплатити платежі за фактично отримані послуги (п. 4.2.9 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць. За цим договором орендар відшкодовує власнику згідно виставлених ним рахунків-фактур витрати останнього за фактично отримані від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства, комунальних послуг, а також за утримання та обслуговування нерухомого майна, передбачених в додатку № 1 до цього договору. Оплата здійснюється в наступному порядку:

Оплата за фактично спожиті обсяги електроенергії, водопостачання холодної води та водовідведення здійснюється орендарем на підставі рахунків власника протягом п`яти календарних днів наступного місяця з дня їх виставлення після надання послуги.

Крім вказаних платежів, орендар до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставлених ним рахунків-фактур, компенсує власнику:

а) втрати (витрати) на утримання в належному робочому стані інженерних мереж (технічне обслуговування, проведення ремонтів тощо), розташованих на території підприємства - 19 % від фактично спожитих обсягів електроенергії;

б) втрати (витрати) пов`язані з утриманням систем водопостачання, водовідведення та зливної каналізації - 10 % від фактично спожитих обсягів водопостачання та водовідведення;

в) відшкодування земельного податку - в розмірі 2 101,19 грн. в місяць з ПДВ;

г) відшкодування податку на нерухоме майно - в розмірі 9 175,50 грн. в місяць з ПДВ.

е) вартість інших фактично отриманих послуг згідно додатку № 1 цього договору.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом дії договору .

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, як власник мереж, надіслав орендарю (відповідачу) для підписання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 92 523,51 грн., однак, вказані акти останнім підписані не були.

Також позивач виставив відповідачу для відшкодування комунальних та інших витрат рахунки-фактури №№ СЧ-0002656 від 30.04.2022 на суму 150,10 грн., СЧ-0002953 від 30.06.2022 на суму 14 053,18 грн, СЧ-0003062 від 31.07.2022 на суму 13 941,94 грн, СЧ-0003153 від 31.08.2022 на суму 13 676,02 грн., СЧ-0002614 від 30.04.2022 на суму 22 553,38 грн., СЧ-000336 від 30.10.2022 на суму 12 799,19 грн., СЧ-0003229 від 30.09.2022 на суму 15 349,70 грн.

Проте відповідач зобов`язання з оплати наданих послуг на суму 92 523,51 грн. не виконав. Разом з тим позивач отримав від ТОВ "Компанія Аерас" листа № 0811-02 (вхідний № М-379 від 08.11.2022), в якому відповідач повідомив ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики» про дострокове розірвання договору оренди № КЗА-2119 від 01.03.2021 у зв`язку з недосягненням сторонами компромісу щодо зменшення орендної плати за орендоване приміщення, що автоматично веде до припинення договору № КЗА-2149 згідно з п. 8.1, 8.5 цього договору та звільнення орендованого приміщення до 09.11.2022.

На цій підставі позивачем була складена відповідна додаткова угода № 2 від 09.11.2022 про розірвання договору № КЗА-2149 за взаємною згодою сторін, проте, цю угоду відповідач не підписав з невідомих причин.

Крім того 26.12.2022 позивач направив відповідачу претензію № 517/961 щодо сплати заборгованості за договором № 2149, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак, відповіді та задоволення на неї не отримав.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Аерос 2023» основного боргу в сумі 92 523,51 грн. підлягають задоволенню.

У зв`язку з порушенням господарського зобов`язання, крім основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 22 647,64 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по договору орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за весь строк такого невиконання.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період, суд встановив, що нарахована сума обчислена арифметично правильно, відтак, вимога про стягнення з відповідача 22 647,64 грн пені підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 12 371,21 грн. та 3 % річних у сумі 4 256, 54 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Із наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд прийшов до висновку, що нарахування позивачем матеріальних втрат є правомірним.

Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків 3% річних в сумі 4 256,54 грн. та інфляційних втрат в сумі 12 371,21 грн. у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично правильними, а відтак, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем також була подана заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС № 10025/10 від 21.05.2021, яке видано Савенок В.Г.; копію ордеру на надання правничої допомоги адвокатом Савенок В.Г. ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики»; копію договору про надання правничої допомоги № 20/11/23 від 20.11.2023, укладеного між адвокатом Савенок В. Г. та ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики», за умовами якого сторони погодили надання професійної правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; додаткову угоду № 6 до вказаного договору, відповідно до якої загальна сума гонорару адвоката за надання правничої допомоги складає 10 000,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважили Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорія справи, яка належить до нескладних спорів; малозначність справи, виходячи з ціни позову; характер спірних відносин (надання послуг); розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позовної заяви, відсутність будь-яких заяв по суті чи процесуальних клопотань зі сторони відповідача.

Також суд враховує, що представнику позивача, як кваліфікованому юристу зі статусом адвоката, що передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у справах, об`єктивно потребувалось небагато часу на опрацювання матеріалів справи, аналіз чинного законодавства з урахуванням предмета спору і предмета доказування та підготовку процесуальних документів.

При цьому Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, з метою дотримання критерію розумності та співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом, та заявленими витратами, понесеними на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне зменшити розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу та встановити їх в сумі 6 500,00 грн.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином судові витрати, які в цій справі складаються із судового збору в сумі 3 028,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 6 500,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерос 2023» про стягнення 131 798,90 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерос 2023» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, ідентифікаційний код 42621029) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Київський завод автоматики» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, ідентифікаційний код 14309356) основну заборгованість у сумі 92 523 (дев`яносто дві тисячі п`ятсот двадцять три) грн. 51 коп., пеню в сумі 22 647 (двадцять дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 64 коп., 3% річних у сумі 4 256 (чотири тисячі двісті п`ятдесят шість) грн. 54 коп., інфляційні втрати в сумі 12 371 (дванадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 21 коп., судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складене 3 жовтня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.