Рішення

від 24.09.2024 по справі 910/4543/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024Справа № 910/4543/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна" м. Києва

до Російської Федерації

про відшкодування шкоди, ціна позову 16741398 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Григоряк М.С.

Представники:

від позивача: Єнокян К.Л.,

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ :

у квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна" є суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність у сфері розміщення реклами.

У період з 2019 по 2022 роки з метою здійснення своєї господарської діяльності, ним були укладені 40 правочинів про надання рекламних послуг, а саме з ТОВ "Лайфселл" № АМ21USE484 від 1 листопада 2021 р., РА ТОВ "АІТІ" № 271219ПМУАІ від 27 грудня 2019 р., ТОВ "Медіапул" №№ 15/02/2021 від 15 лютого 2021 р., 03/02/2021 від 3 лютого 2021 р., 15/01/2021 від 15 січня 2021 р., 26/02/2021 від 26 лютого 2021 р., 02/01/2021 від 2 січня 2021 р., 15/03/2021 від 15 березня 2021 р., 10/03/2021 від 10 березня 2021 р., 03/01/2022 від 3 січня 2022 р., 29/03/2021 від 29 березня 2021 р., 01/09/2021 від 1 вересня 2021 р., ТОВ "АММ РІА" 27122019ПмуАмм від 27 грудня 2019 р., ТОВ "АМ Централ Сервіс Україна" № 15/02/2021 від 15 лютого 2021 р., 25/01/2021 від 25 січня 2021 р., 25/06/2021 від 25 червня 2021 р., 04/01/2021 від 4 січня 2021 р., 30/08/2021 від 30 серпня 2021 р., 27122019 від 27 грудня 2019 р., ТОВ "Адпро Україна" № АД-ПМУ271219 від 27 грудня 2019 р., ТОВ "Сігма УА" № ПМУ 10/21 від 1 жовтня 2021 р., ТОВ "Нестле Україна" № 00002923 від 1 серпня 2020 р., ТОВ "Саміт Моторз України" № 28092020;ПМУ 14/20 від 28 вересня 2020 р., ТОВ "Тселл" № ПМУ-12/19 від 27 грудня 2019 р., ТОВ "Біонорика" ПМУ № 02/20 від 20 січня 2020 р., ТОВ "Навігарор РІА" № 27/12/2019 від 27 грудня 2019 р., АТ Банк "Кредит Дніпро" № БКД-14062021 від 14 червня 2021 р., АТ "Креді Агріколь Банк" № ПМУ02-1/21 від 31 березня 2021 р., ТОВ "ЛВН Лімітед" № ПМУ-06/20 від 6 квітня 2020 р., ТОВ "Айті Софтвер Солюшнс" № 2 від 17 січня 2022 р., ТОВ "Робота Інтернешнл" № ПМУ08/21 від 22 липня 2021 р., ТОВ "Ново Нордіск Україна" № MR/09012020 від 14 квітня 2020 р., ТОВ "Майолі Україна" № ПМУ03/22 від 25 лютого 2022 р., ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" № ПМУ 02/22 від 1 січня 2022 р., ТОВ "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" № ПМУ 18/19 від 11 листопада 2019 р., ТОВ "Глассо" № 12/08/22 від 12 серпня 2022 р., ТОВ Золоче навчально-виховним комплексом № ПМУ-11/19 від 19 червня 2019 р., ТОВ "Магія текстилю" № ПМУ 17/19 від 1 грудня 2019 р., ТОВ "Укравіт Агро" № ПМУ23/21 від 1 лютого 2021 р., Gipanis GmbH № 070722. Строк виконання указаних договорів є 2022 рік.

На підставі Указу Президента №64/2022 від 24 лютого 2022 р. в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

Вказував, що внаслідок неправомірних дій Російської Федерації - військової агресії проти України, виконання частини вищевказаних договорів було зупинено за ініціативою замовників, а інша частина договорів виконується не у повному обсязі, що не відповідає планам здійснення його господарської діяльності у 2022 році.

При цьому, протягом 2019-січень 2022 років робота його товариства була прибутковою (основні показники мали позитивну динаміку), проте у 2022 році обсяги надання послуг були зменшені, збільшено собівартість розміщення реклами.

У зв`язку з цими обставинами йому заподіяні збитки у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 16741398 грн., які він одержав би за умови здійснення ним своєї професійної діяльності за звичайних обставин.

За таких обставин позивач на підставі ст.ст. 15, 16, 22 ЦК України, ст. 129 Конституції України, ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" просив задовольнити позов, стягнувши з Російської Федерації на свою користь 16741398 грн. збитків, що еквівалентно 457808 доларів США або 429807 Євро.

Також просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати у розмірі 199243,81 грн., що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, проведення оцінки ринкової вартості упущеної вигоди, послуг нотаріального засвідчення вірності перекладу, поштових витрат, тощо.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст.ст. 165, 202 ГПК України у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна" є суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність у сфері розміщення реклами.

Це підтверджується наявним у матеріалах справи статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна".

Також встановлено, що у період з 2019 по 2022 роки з метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем були укладені 40 правочинів про надання рекламних послуг, а саме з ТОВ "Лайфселл" № АМ21USE484 від 1 листопада 2021 р., РА ТОВ "АІТІ" № 271219ПМУАІ від 27 грудня 2019 р., ТОВ "Медіапул" №№ 15/02/2021 від 15 лютого 2021 р., 03/02/2021 від 3 лютого 2021 р., 15/01/2021 від 15 січня 2021 р., 26/02/2021 від 26 лютого 2021 р., 02/01/2021 від 2 січня 2021 р., 15/03/2021 від 15 березня 2021 р., 10/03/2021 від 10 березня 2021 р., 03/01/2022 від 3 січня 2022 р., 29/03/2021 від 29 березня 2021 р., 01/09/2021 від 1 вересня 2021 р., ТОВ "АММ РІА" 27122019ПмуАмм від 27 грудня 2019 р., ТОВ "АМ Централ Сервіс Україна" № 15/02/2021 від 15 лютого 2021 р., 25/01/2021 від 25 січня 2021 р., 25/06/2021 від 25 червня 2021 р., 04/01/2021 від 4 січня 2021 р., 30/08/2021 від 30 серпня 2021 р., 27122019 від 27 грудня 2019 р., ТОВ "Адпро Україна" № АД-ПМУ271219 від 27 грудня 2019 р., ТОВ "Сігма УА" № ПМУ 10/21 від 1 жовтня 2021 р., ТОВ "Нестле Україна" № 00002923 від 1 серпня 2020 р., ТОВ "Саміт Моторз України" № 28092020;ПМУ 14/20 від 28 вересня 2020 р., ТОВ "Тселл" № ПМУ-12/19 від 27 грудня 2019 р., ТОВ "Біонорика" ПМУ № 02/20 від 20 січня 2020 р., ТОВ "Навігарор РІА" № 27/12/2019 від 27 грудня 2019 р., АТ Банк "Кредит Дніпро" № БКД-14062021 від 14 червня 2021 р., АТ "Креді Агріколь Банк" № ПМУ02-1/21 від 31 березня 2021 р., ТОВ "ЛВН Лімітед" № ПМУ-06/20 від 6 квітня 2020 р., ТОВ "Айті Софтвер Солюшнс" № 2 від 17 січня 2022 р., ТОВ "Робота Інтернешнл" № ПМУ08/21 від 22 липня 2021 р., ТОВ "Ново Нордіск Україна" № MR/09012020 від 14 квітня 2020 р., ТОВ "Майолі Україна" № ПМУ03/22 від 25 лютого 2022 р., ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" № ПМУ 02/22 від 1 січня 2022 р., ТОВ "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна" № ПМУ 18/19 від 11 листопада 2019 р., ТОВ "Глассо" № 12/08/22 від 12 серпня 2022 р., ТОВ Золоче навчально-виховним комплексом № ПМУ-11/19 від 19 червня 2019 р., ТОВ "Магія текстилю" № ПМУ 17/19 від 1 грудня 2019 р., ТОВ "Укравіт Агро" № ПМУ23/21 від 1 лютого 2021 р., Gipanis GmbH № 070722. Строк виконання указаних договорів є 2022 рік.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи вищевказаними договорами.

У п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п. 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Загальновідомо, що 24 лютого 2022 р Російська Федерація розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну, яке триває донині.

На підставі Указу Президента "Про введення воєнного стану в України" №64/2022 від 24 лютого 2022 р. в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 р.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії Російської Федерації проти України в порушення пункту 2 4) статуту ООН та звернено до Російської Федерації вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести свої збройні формування з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією, законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів як частини українського національного законодавства дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України.

Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Заявлені позивачем вимоги зводяться до того, що внаслідок неправомірних дій Російської Федерації - військової агресії проти України, йому завдано збитки у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 16741398 грн., які він одержав би за умови здійснення ним своєї професійної діяльності за звичайних обставин.

Згідно із частинами першою-третьою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За загальними положеннями статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Щодо протиправного характеру поведінки відповідача вказано вище.

Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором. Тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Вина відповідача, яка виражена в його умисних діях, спрямованих на початок та продовження агресивної війни, також підтверджується загальновідомими та міжнародно визнаними обставинами перебігу вторгнення на територію України, перебування на значній частині її частині збройних сил та інших воєнізованих формувань Російської Федерації, що спричинило виникнення процесів міграції великих мас населення, знищення та пошкодження внаслідок ініційованих останньою бойових дій об`єктів інфраструктури, обмеження в доступі до природних ресурсів та ін.

Втрати позивача від здійснення його господарської діяльності після 24 лютого та впродовж решти 2022 року підтверджуються поясненнями позивача, наданими ним розрахунками, не спростовані відповідачем, тому визнаються судом вірогідними.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою винної особи.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність лише теоретичного обґрунтування гіпотетичної можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 2 березня 2021 р. у справі № 922/1742/20, від 17 лютого 2021 р. у справі № 916/450/20, від 3 листопада 2020 р. у справі № 916/3563/19.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності причинно-наслідкового зв`язку між заявленими до відшкодування збитками у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 16741398 грн. та протиправною поведінкою відповідача.

Наявність опесередкованого зв`язку між збитковістю діяльності товариства позивача та після початку широкомасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України не вказує на можливість покладення таких збитків саме на відповідача.

Загальний спад економіки, якого зазнала Україна у 2022 році, спричинений військовою агресією та вторгненням Російської Федерації, самі по собі доводять прямого і безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку із заявленими позивачем втратами.

Такі втрати фактично носять загальний характер для усіх осіб-резидентів України.

Засоби ж цивільно-правового захисту, за якими звернувся позивач, є індивідуально визначеними, стосуються лише прав конкретної особи (ст. 15 ЦК України).

Ненадходження після 24 лютого 2022 р. грошової виручки у раніше визначеному розмірі від контрагентів, відносини з якими виникли у позивача до цього, прямо не вказує на те, що така обставина зумовлена поведінкою відповідача.

Хоча таке твердження й не може бути відкинуте зовсім, проте вимагає, окрім загальних тверджень, додаткового доказування щодо причин кожного з об`єднаних разом випадків зміни або припинення виконання існуючих між позивачем та його контрагентами правочинів.

Подані ж у межах даної справи докази такого з достатньою вірогідністю не доводять.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача перешкоджала пошуку нових видів послуг в обраному ним виді діяльності (реклама), нових контрагентів, аудиторії, ринків збуту тощо.

Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності.

Діючи за таких обставин позивач зобов`язаний передбачати можливість виникнення різних обставин, які можуть вплинути на умови ведення господарської діяльності.

Загальний характер протиправної поведінки відповідача прямо не тягне виникнення у позивача особистого права вимагати від останнього відшкодування непрямих втрат, структура яких є неоднорідною, зумовлених комплексом причин, які мають різну природу.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява № 37801/97, п. 36).

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2010 р. "Справа "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03) зазначено, що суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення від 27 жовтня 1993 р. у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, № 274).

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення його прав з боку відповідача, а саме безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між винною протиправною поведінкою відповідача та заявленими до відшкодування збитками у розмірі 16741398 грн., у задоволенні позову відповідно до вимог ст.ст. 15, 16, 22 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфоменс Маркетинг Україна" м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 2 жовтня 2024 року.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар