Рішення

від 02.10.2024 по справі 911/1886/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1886/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Комунальної установи Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів»

про стягнення 9 539,26 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунальної установи Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» про стягнення 9 539,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії». У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 6 166,94 грн основного боргу, 910,68 грн пені, 415,47 грн 3% річних, 2 046,17 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1886/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Київської області та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що у відповідача відсутній електронний кабінет, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.07.2024 була направлена відповідачу на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07053, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Красятичі(З), вул. Воздвиженська, буд. 7.

Зазначене поштове відправлення було вручене відповідачу 13.08.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек № 0600948115228.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.07.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

14.08.2024 та 03.09.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшли листи (однакові за змістом), в яких відповідач стверджує, що ним було сплачено заборгованість за листопад 2021 року в розмірі 2 135,28 грн та в нього відсутня заборгованість перед позивачем, оскільки послуги надавались лише в листопаді 2021 року, а з грудня 2021 року відповідач уклав договір з іншою газопостачальною компанією.

05.09.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення щодо листа відповідача, в яких позивач підтверджує, що відповідачем було сплачено заборгованість за листопад 2021 року у розмірі 2 135,28 грн, проте зазначає, що ним було заявлено про стягнення заборгованості за грудень 2021 року у розмірі 6 166,94 грн, а посилання відповідача про укладання у грудні 2021 року нового договору з іншим постачальником природного газу не підтвердженні жодними доказами.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Сокуренко Л.В., у період з 23.09.2024 по 27.09.2024, на навчанні у Національній школі суддів та неможливістю поєднувати навчання та здійснення судочинства, повний текст судового рішення складено та підписано після повернення судді з навчання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» наступні терміни вживаються у такому значенні, постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; оператор газотранспортної системи суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживач фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 та від 09.12.2020 № 1236».

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання АТ «Магістральні газопроводи України», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Відповідачем у даній справі є Комунальна установа Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» комунальна організація (установа, заклад), засновником якої відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Поліська селищна рада.

Отже Комунальна установа Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» (далі відповідач) є бюджетною установою в розумінні Бюджетного кодексу України.

Правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України визначає Кодекс газотранспортної системи, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі Кодекс ГТС).

Відповідно до п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника «останньої надії».

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді та грудні 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято Постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «Оператор Газотранспортної системи України».

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи (Кодекс ГТС).

Відповідно до положень п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа доступна всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС), а відповідач, в свою чергу, є бюджетною установою та споживачем природного газу.

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

В матеріалах справи наявний лист оператора ГТС № ТОВВИХ-24-4736 від 27.03.2024, яким оператор ГТС повідомив, що абз. 2 п. 1 гл. 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується EIC-код; згідно з абз. 4 вказаного пункту гл. 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один EIC-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними EIC-кодами.

Разом з яким оператор ГТС надав позивачу відомості у вигляді скріншотів з інформаційної платформи щодо закріплення споживача за ЕІС-кодом в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (форма № 10) та відомості щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (форма № 10), найменування споживача Комунальна установа Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» (код ЄДРПОУ 34247967, адреса: 07053, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Красятичі(З), вул. Воздвиженська, буд. 7; ЕІС-код точки виходу 56X930000008780В; ЕІС-код споживача природного газу 56ХS0000Y6VQV00Q.

Також в матеріалах справи наявна інформація щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000Y6VQV00Q в Реєстрі споживачів постачальника та інформація щодо остаточних алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000Y6VQV00Q.

З урахуванням наведеного вище, суд встановив факт включення відповідача з ЕІС-кодом 56ХS0000Y6VQV00Q до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії», що підтверджується листом оператора ГТС № ТОВВИХ-24-4736 від 27.03.2024, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма № 10), інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000Y6VQV00Q в Реєстрі споживачів постачальника та інформацією щодо остаточних алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000Y6VQV00Q.

При цьому з наявних в матеріалах доказів суд встановив, що ЕІС-код споживача природного газу Комунальної установи Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» 56ХS0000Y6VQV00Q.

Згідно із пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 (далі Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 затверджено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі типовий договір) та передбачено, що суб`єкти господарювання, визначені Кабінетом Міністрів України як постачальники, які не мають права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (постачальники «останньої надії»), оформлюють свої договірні відносини зі споживачами на підставі типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Згідно з пунктом 1.1 типового договору, цей договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

Відповідно до п. 1.3 типового договору, цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000Y6VQV00Q в Реєстрі споживачів постачальників вбачається, що Комунальна установа Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» споживала природний газ в періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 10.12.2021.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі постачальник, позивач) та Комунальною установою Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» (далі споживач, відповідач) укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі договір), за змістом п. 2.1 якого постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 договору, постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4.3 договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4 договору встановлено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до підп. 1 п. 5.2 договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 6.2 договору визначено, зокрема, що постачальник зобов`язується забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (підп. 1); забезпечувати належну якість надання послуг з постачання природного газу відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору (підп. 2); обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором (підп. 3).

У пункті 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Відповідно до п. 11.5 договору, усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач зазначив, що він як постачальник проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання договору, було виставлено відповідачу рахунок № 33057 на загальну суму 2 135,28 грн з ПДВ на оплату вартості 0,12710 тис. куб. м природного газу, що був поставлений у період з 1 по 30 листопада 2021 року та послугу з його транспортування на суму 17,36 грн та рахунок № 1853 на загальну суму 6 166,94 грн з ПДВ на оплату вартості 0,13425 тис. куб. м. природного газу, що був поставлений у період з 3 по 10 грудня 2021 року та послугу з його транспортування на суму 16,67 грн.

Також в матеріалах справи наявний акти приймання-передачі природного газу №20221 на суму 2 135,28 грн відповідно до якого за період листопад 2021 року відповідачу поставлено природний газ обсягом 0,12710 тис. куб. м. та № 31218 на суму 6 166,94 грн відповідно до якого за період з 3 по 10 грудня 2021 року відповідачу поставлено природний газ обсягом 0,13425 тис. куб. м. Вказані акти приймання-передачі природного газу з боку відповідача не підписані.

Разом з тим суд враховує, що згідно відомостей, наданих оператором ГРМ, споживачем Комунальною установою Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» (ЕІС-код 56ХS0000Y6VQV00Q) в листопаді та грудні 2021 року за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 спожито природного газу в обсязі 127,10 куб. м., а за період з 03.12.2021 по 10.12.2021 спожито природного газу в обсязі 134,25 куб.м.

Відповідачем було сплачено за поставлений в листопаді 2021 року природний газ на суму 2 135,28 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/40651/2024 від 01.04.2024.

Проте відповідач, всупереч п. п. 4.3, 4.4 типового договору, не оплатив виставлений позивачем рахунок № 1853 на суму 6 166,94 грн на оплату спожитого природного газу в грудні 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, 15.12.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 119/4.1.3-52681-2023 від 15.12.2023 про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії», якою позивач вимагав відповідача сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) в сумі 6 166,94 грн до 29.12.2023 на поточний рахунок позивача. На підтвердження направлення вказаної вимоги позивачем долучено до позовної заяви копію списку згрупованих відправлень, фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист за № 0505139128499. Однак вказана вимога залишилась без відповіді та задоволення з боку відповідача.

З урахуванням зазначеного вище та внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 6 166,94 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 910,68 грн пені, 415,47 грн 3 % річних та 2 046,17 грн інфляційних втрат.

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015.

Статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник «останньої надії» має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 -3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», укладений між сторонами шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг у сфері постачання газу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 статті 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзацами 2, 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив, що позивач належним чином виконав зобов`язання за договором та поставив відповідачу у період з 03.12.2021 до 10.12.2021 природний газ обсягом 0,13425 тис. куб. м на загальну суму 6 166,94 грн. що підтверджується наявною в матеріалах справи інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000Y6VQV00Q, наданої оператором ГРМ.

Відповідач у своєму листі № 28 від 14.08.2024, зазначає, що він з 01.12.2021 заключив договір з іншою газопостачальною компанією ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», у якості доказів відповідачем долучено до листа акт звіряння розрахунків укладений між відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Суд зазначає, що вказаний вище акт звіряння розрахунків не є належним та допустимим доказом, який би підтверджував, що позивач не поставляв відповідачу природний газ у період з 03.12.2021 по 10.12.2021, а відповідач уклав договір про постачання природного газу із ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» саме з 01.12.2021, оскільки даний акт звіряння розрахунків не містить посилання на дату укладання договору між відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг». Будь-яких інших доказів, які б підтверджували, що позивач не поставляв відповідачу природний газ у період з 03.12.2021 по 10.12.2021, відповідачем не надано.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до підп. 1 п. 5.2 договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

В пунктах 4.3, 4.4 договору визначено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Судом було встановлено, що позивачем, на виконання договору, було виставлено відповідачу рахунок № 1853 на загальну суму 6 166,94 грн з ПДВ на оплату вартості 0,13425 тис. куб. м природного газу, що був поставлений у період з 3 по 10 грудня 2021 року та послугу з його транспортування на суму 16,67 грн.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов п. 4.4 договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений природний газ є таким, що настав 31.01.2022.

Проте, як було встановлено судом раніше та вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов`язання за договором не виконав належним чином та не оплатив в порядку та строки, погоджені сторонами, поставлений позивачем природний газ обсягом 0,13425 тис. кум. м на загальну суму 6 166,94 грн. Протилежного матеріли справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою № 119/4.1.3-52681-2023 від 15.12.2023 про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії», якою вимагав відповідача сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) в сумі 6 166,94 грн до 29.12.2023 на поточний рахунок позивача. Однак вказана вимога залишилась без відповіді та задоволення з боку відповідача.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов`язання в частині здійснення оплати за поставлений природний газ у період з 03.12.2021 до 10.12.2021 обсягом 0,13425 тис. куб. м на загальну суму 6 166,94 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 6 166,94 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого газу, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 6 166,94 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 910,68 грн пені, 415,47 грн 3 % річних та 2 046,17 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.5 договору, разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого природного газу, керуючись умовами п. 4.5 типового договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 910,68 грн пені за період прострочення з 01.02.2022 до 31.07.2022.

Здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків, погодженого сторонам, в межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що розрахунок пені є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 910,68 грн підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 415,47 грн 3 % річних та 2 046,17 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.02.2022 до 30.04.2024.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у зв`ялених позивачем сумах.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунальної установи Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» (місцезнаходження: 07053, Київська обл., Вишгородський р-н, смт, Красятичі(З), вул. Воздвиженська, буд. 7; код ЄДРПОУ 34247967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 40121452) 6 166,94 грн основного боргу, 910,68 грн пені, 415,47 грн 3 % річних, 2 046,17 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко