Ухвала

від 03.10.2024 по справі 912/2455/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03 жовтня 2024 рокуСправа № 912/2455/24

Суддя Господарського суду Кіровоградської області Кузьміна Б.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Хітлайн" (61007, Харківська область, м.Харків, Мороховецька набережна, буд. 2 , код ЄДРПОУ: 37999261) від 27.09.2024 про видачу судового наказу в порядку наказного провадження,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2024 до господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Хітлайн" (далі - заявник) від 27.09.2024 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Гранд Маркет" (далі - боржник) основної заборгованості в сумі 150 656,84 грн, інфляційного збільшення в сумі 56 870,50 грн, 3% річних в сумі 11 903,04 грн, пені в сумі 23 031,92 грн та витрат з оплати судового збору в розмірі 242,24 грн.

На обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником зобов`язань за договором поставки № 2390 від 21.09.2020 щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 150656,84 грн, що стало підставою для нарахування пені за період з 09.02.2022 до 07.08.2022 у розмірі 23 031,92 грн, інфляційних втрат за період з лютого 2022 року до серпня 2024 року у розмірі 56 870,50 грн, 3% річних за період з 09.02.2022 до 27.09.2024 у розмірі 11 903,04 грн.

Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовані положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно із статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Обов`язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у статті 150 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги пунктів 3, 4 частини третьої статті 150 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній формі), за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги.

До заяви додана копія договору поставки від 21.09.2020 № 2390 (далі - Договір), у пункті 1.1 якого заявник як постачальник зобов`язується виготовити і передати у власність боржнику як покупцю обладнання, а боржник зобов`язується прийняти і оплатити його в строк та на умовах Договору.

Договір передбачає такі умови:

- предметом Договору є постачання обладнання, перерахованого в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.2);

- сума Договору складається із сум специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору (пункт 2.1);

- порядок та умови оплати обладнання за Договором визначаються специфікаціями, які є невід`ємною частиною Договору (пункт 3.2);

- термін виготовлення обладнання, порядок та умови поставки, зборки, монтажу, обладнання, введення його в експлуатацію на об`єкті покупця визначається окремо по кожній поставці і зазначається у відповідній специфікації (пункт 4.1).

За такого вбачається, що сторони Договору узгодили визначити перелік конкретного обладнання, яке постачається за Договором, а також ціну Договору, порядок та умови оплати обладнання у специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

До заяви не додано відповідних специфікацій, які, як погодили сторони в Договорі, є його невід`ємною частиною.

На обгрунтування вимог заяви заявник зазначає, що сторони не уклали відповідну специфікацію, але документів на підтвердження такої обставини до заяви не додано.

Зазначене свідчить, що заявник не дотримався вимог пунктів 3, 4 частини третьої статті 150 Господарського процесуального кодексу України, не подавши Договору в повному обсязі, зокрема подавши його без специфікацій, які є його невід`ємною частиною і за умовами Договору мають передбачати перелік обладнання, ціну Договору, строки і порядок оплати обладнання. При цьому, стверджуючи про відсутність специфікацій, заявник не подав доказів на підтвердження такої обставини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

Як зазначено вище, частиною другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частина перша статті 148 Господарського процесуального кодексу України деталізує умови, яким повинні відповідати вимоги заявника у наказному провадженні. Зокрема, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, частина друга статті 12 та частина перша статті 148 Господарського процесуального кодексу України застосовуються у взаємному зв`язку.

Істотною особливістю розгляду справ у порядку наказного провадження є відсутність спору та можливість стягнення лише за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором. Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

Безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати сумніву у відсутності спору про право та належності заявнику права вимоги.

Вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнів ані момент настання права вимоги, ані сума грошових коштів, ані те, що вимоги пред`явлені відповідно до умов договору.

Суд ураховує, що для задоволення заяви про видачу судового наказу суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують безспірність таких вимог. З цією метою, насамперед, необхідно перевірити наявність обставин щодо факту виникнення та настання строку виконання боржником зобов`язання.

На обгрунтування прострочення боржником виконання зобов`язання за Договором заявник посилається на приписи статей 530, 692, 693 Цивільного кодексу України, зазначаючи:

"За приписами ст.692, ст.693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)".

Доданий до заяви Договір свідчить про те, що ціна і строк оплати товару встановлюються специфікаціями, які є невід`ємною частиною Договору.

Зазначені специфікації до заяви про видачу судового наказу не додані.

Заявник стверджує, що сторони не укладали специфікацій. Доказів неукладення сторонами Договору специфікацій до нього заявник до заяви не додав.

Ураховуючи вищенаведене, із заяви не вбачається порушення права грошової вимоги, за якою заявник подав заяву про видачу судового наказу.

За пунктом 8 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина друга статті 152 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до частини другої статті 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись статтями 148, 152 - 154, 234 - 236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вік Хітлайн" у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Гранд Маркет" основної заборгованості в сумі 150 656,84 грн, інфляційного збільшення в сумі 56 870,50 грн, 3% річних в сумі 11 903,04 грн, пені в сумі 23 031,92 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її постановлення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копії ухвали направити заявнику до електронного кабінету, боржнику засобами поштового зв`язку за адресою: 25031, м. Кропивницький, вул. Героїв України, буд. 16-Г.

Ухвалу підписано 03.10.2024.

Суддя Б.М. Кузьміна