Рішення

від 30.09.2024 по справі 914/1991/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024 Справа № 914/1991/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бетонікс, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сонях, с. Семенівка, Львівська область,

про стягнення 204 657, 82 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники:

від позивача: Попівняк Назарій Михайлович - представник;

від відповідача: не з`явився.

Товариства з обмеженою відповідальністю Бетонікс звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сонях про стягнення 204 657, 82 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2024 відкрито провадження у справі № 914/1991/24 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 09.09.2024. Ухвалою суду від 09.09.2024 судове засідання відкладено на 30.09.2024.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.09.2024, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, хоча через Електронний кабінет був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 30.09.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариства з обмеженою відповідальністю Бетонікс (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сонях (надалі відповідач, покупець) про стягнення 204 657, 82 грн за договором поставки продукції від 28.02.2019 № 28/02-1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 28.02.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки продукції № 28/02-1 (надалі договір).

На виконання умов договору, в період з 14.04.2022 по 17.10.2022 позивачем поставлено відповідачу продукції на загальну суму 416 880, 00 грн. Проте, відповідачем було здійснено лише часткову оплату на загальну суму 282 860, 00 грн.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо здійснення оплати у повному обсязі, то у нього виникла заборгованість у розмірі 134 020, 00 грн.

Відповідно до п.5.2 договору, позивачем було здійснено нарахування відповідачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційних та 3 % річних.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 134 020, 00 грн основного боргу, 39 840,65 грн пені, 21 039, 17 грн інфляційних втрат та 9 758 грн 3 % річних.

Позиція відповідача.

Відповідач участі представника в судових засіданнях не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати боргу не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з вимогами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 28.02.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки продукції № 28/02-1.

Згідно з п. 1.1-1.3 договору, предметом договору було поставки продукції, а саме товарного бетону, піску, щебеню, цементу.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що кінцевий розрахунок з постачальником за партію продукції покупець проводить не пізніше 10 банківських днів з моменту прийняття поставленої згідно цього договору партії товару.

На виконання умов договору в період з 14.04.2022 по 17.10.2022 позивачем поставлено продукцію відповідачу на загальну суму 416 880, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами та завіреними печатками юридичних осіб, які долучені до матеріалів справи.

Як встановлено судом, відповідачем здійснено часткову оплату за поставлену продукцію на загальну суму 282 860, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 14.04.2022 № 646 на суму 50 000, 00 грн, від 14.04.2022 № 645 на суму 30 000, 00 грн, 05.05.2022 № 683 на суму 80 000, 00 грн, від 15.09.2022 № 945 на суму 22 860, 00 грн, від 20.12.2022 № 1143 на суму 50 000, 00 грн, від 30.12.2022 № 1167 на суму 50 000, 00 грн.

Суд звертає увагу, що здійснення часткової оплати за отриманий товар додатково підтверджує факт відсутності претензій з боку відповідача щодо обсягів та якості поставленого товару.

Відповідач не оплатив поставлену продукцію позивачу за договором за наступними видатковими накладними: від 16.06.2022 № 16/06-026 на суму 9 600 грн; від 16.06.2022 № 16/06-028 на суму 26 400 грн; від 16.06.2022 № 16/06-029 на суму 24 000, 00 грн; від 16.06.2022 №16/06-030 на суму 23 040, 00 грн; від 15.09.2022 №15/09-009 суму 22 860, 00 грн; від 04.10.2022 № 4/10-010 на суму 20 320, 00 грн; від 17.10.2022 №17/10-037 на суму 7 800, 00 грн.

Як було встановлено судом в ході розгляду справи, видаткова накладна від 16.06.2022 № 16/06-027 на суму 26 400, 00 грн, на яку також посилається позивач у позовній заяві, була оплачена відповідачем, отже здійснене ним нарахування на дану суму 3 % річних, інфляційних та пені є безпідставним, отже у частині здійснених нарахувань суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Покупець в порушення умов договору поставки не виконав взяті на себе зобов`язання щодо здійснення оплати у повному обсязі. На момент розгляду справи у суді також не надав доказів сплати заборгованості.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт виконання позивачем прийнятих на себе договірних зобов`язань належним чином та у встановлений строк, у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем повної вартості поставленого позивачем товару, відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 134 020, 00 грн вартості поставленого товару, який не оплачений відповідачем, документально підтверджені, обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо заявлених позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені суд зазначає наступне.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Відповідно до п. 5.2 договору, у випадку невиконання п.п. 2.6, 2.7 договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено також ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9 758, 00 грн, інфляційні втрати в розмірі 21 039,17 грн та пені в розмірі 39 840, 65 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені, з врахуванням того, що видаткова накладна від 16.06.2022 № 16/06-027 на суму 26 400, 00 грн була оплачена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, здійснив перерахунок нарахованих сум, відтак до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 8 081, 00 грн, інфляційні втрати в розмірі 17 104, 05 грн, пеня в розмірі 33 150, 25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із викладеного вище, суд прийшов до висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сонях (81162, Львівська область, Львівський район, село Семенівка, вул. Шевченка, 354, код ЄДРПОУ 36769379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бетонікс (79045, місто Львів, вул. Коломийська, 5/29, код ЄДРПОУ 37800875) суму в розмірі 195 240, 63 грн, з яких:

- 134 020, 00 грн основного боргу,

- 33 150, 25 грн пені;

- 8 081, 00 грн 3 % річних;

- 17 104, 05 грн інфляціи?них втрат;

- 2 885, 33 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено та підписано 03 жовтня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.