Рішення

від 23.09.2024 по справі 915/681/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року Справа № 915/681/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Артьомов І.І.

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

представник позивача: Скалов Сергій Юрійович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

про: стягнення заборгованості у розмірі 43 172,71 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 07.06.2024 (вх.№6798/24 від 10.06.2024) в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 3% річних у розмірі 22 844,77 грн., інфляційні втрати у розмірі 20 327,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором купівлі - продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрленд» від 23.01.2020, що стало підставою для нарахування та звернення до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Суд, у відповідності до ч.ч.6, 7 ст.176 ГПК України звернувся із запитом до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших відомостей щодо ОСОБА_2

20.06.2024 до суду від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надійшов лист за №9497/19.03.03-11/19/14/24 від 19.06.2024, в якому на запит суду щодо місця реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.07.2024. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті спору (а.с.31,32).

Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву (вх.№7787/24 від 001.07.2024) (а.с.37-44) в якому позов ОСОБА_1 в частині стягнення нарахованих відповідачу 3% річних на суму 22 844,77 грн. за період з 24.05.2023 по 28.05.2024 та інфляційних втрат у сумі 20 327,94 грн. за період з червня 2023 року по квітень 2024 року визнає та просить суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№8660/24 від 17.07.2024) в якій зазначає, що позивач та представник позивача не мають можливості прийняти участь в судовому засіданні 18.07.2024, у зв`язку з чим просить суд розглянути справу без участі позивача. Позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити (а.с.45,46).

Ухвалою суду від 18.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 22.08.2024.

Позивач через систему «Електронний суд» надав заяву про розподіл судових витрат (вх.№9959/24 від 19.08.2024) в якій просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. (а.с.53-61).

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заперечення на заяву про розподіл судових витрат (вх.№10067/24 від 21.08.2024) в яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні заяви про розподіл судових витрат (а.с.62 - 69).

Позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву (вх.№10094/24 від 22.08.2024) в якій просить суд розглянути справу без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.70).

Ухвалою суду від 22.08.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2024.

Позивач через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№11353/24 від 23.09.2024) в якому просить суд розглянути справу без участі позивача. Позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання 23.09.2024 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 22.08.2024, яка направлена в електронний кабінет системи «Електронний суд» відповідача та отримана останнім 24.08.2024, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду (а.с.75).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

23.01.2020 між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрленд» (далі - Договір), за яким продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передав у власність покупця нижчезазначену частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" (надалі іменується - Товариство), а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняв та оплатив придбану частку (п.1.1 Договору) (а.с.5).

У відповідності до п.1.2 Договору сторонами визначені відомості про Товариство, а саме: повне найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрленд" (п.1.2.1); зареєстровано: Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області 11.01.2013 року за номером запису: 15061020000000946 (п.1.2.2); ідентифікаційний код юридичної особи: 38407240 (п.1.2.3); статутний капітал: 1500000,0 гривень (один мільйон п`ятсот тисяч гривень 00 копійок) (п.1.2.4); місцезнаходження: АДРЕСА_4 (п.1.2.5).

Згідно п.1.3.1 Договору, частка продавця, що відчужується у статутному капіталі товариства в гривнях складає 750 000,00 грн., що у відсотках складає 50% статутного капіталу. Продавець відчужує частку у статутному капіталі товариства покупцю за 750 000,00 грн., які будуть сплачені покупцем продавцю не пізніше 31.12.2020 року (п.1.3.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, офіційне оформлення відчуження частки та зміна в складі учасників Товариства відбувається шляхом реєстрації відповідних змін до статуту Товариства. Покупець вважається повноправним учасником Товариства з моменту реєстрації відповідних змін уповноваженим державним органом (п.2.2 Договору).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що право власності у покупця на частку у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) статутного капіталу Товариства, що є предметом цього договору, виникає з моменту проведення державної реєстрації у відповідності до чинного законодавства України, з подальшим внесення змін до установчих документів Товариства, пов`язаних зі зміною складу учасників Товариства та їх державної реєстрації, що відбувається після укладення цього договору купівлі-продажу частки та підписання сторонами акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства.

У відповідності до п.4.1 Договору, за придбану частку в статутному капіталі покупець сплачує продавцю 750 000,00 грн. не пізніше 31.12.2020.

Вказаний договір підписано сторонами.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2020 між сторонами Договору було складено акт приймання-передачі, який 23.01.2020 засвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою Оксаною Сергіївною, про те, що продавець ( ОСОБА_1 ) передав у власність покупця, а покупець ( ОСОБА_2 ) прийняв у власність частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрленд", ідентифікаційний код юридичної особи 38407240 (далі - Товариство) у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 750000,00 (сімсот п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) (а.с.6).

В акті визначено, що відповідно до пп."ґ" п.3 ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацій юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" акт є необхідним та достатнім документом, для проведення державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Цей акт складений в 1 (одному) примірнику, який надається державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії якого видаються сторонам.

Позивач у позовній заяві посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором, що стало підставою для нарахування та звернення до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2022 у справі №915/1645/21, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного Господарського суду від 28.03.2023, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 822 667,81 грн. за договором купівлі - продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 750000,0 грн. основного боргу, 19417,81 грн. - 3% річних, 53250,0 грн. інфляційних втрат та 12340,03 грн. судового збору. Вказаним рішенням, яке набрало законної сили встановлено обставини не виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань по Договору купівлі-продажу від 23.01.2020 щодо оплати до 31.12.2020 вартості (750 000,00 грн.) відступленої позивачем та прийнятої відповідачем частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрленд» (а.с.7-11).

У подальшому, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Договором купівлі - продажу від 23.01.2020 у розмірі 270 647,26 грн. з яких: 34 397,26 грн. - 3% річних за період з 12.11.2021 по 23.05.2023 та 236 250,00 грн. інфляційні втрати за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2023 у справі №915/813/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 34 397,26 грн., інфляційних втрат у розмірі 236 115,64 грн., судовий збір в сумі 4 055,65 грн. та 14 985,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач у позовній заяві зазначає, що фактичне виконання грошового зобов`язання відповідачем відбулось 29.05.2024 в підтвердження чого надає банківські виписки (а.с.17, 18) та вказує, що приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №72121010 від 30.05.2024 щодо примусового виконання наказу від 16.06.2013 по справі №915/1645/21.

Так, позивач вказує, що позовні вимоги у справі №915/813/23 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних були розраховані за період з 12.11.2021 (дата до якої 3% та інфляційні втрати були стягнуті за рішенням суду по справі №915/1645/21) по 23.05.2023 (дата подання позовної заяви по справі №915/813/23).

Оскільки, відповідач фактично виконав грошове зобов`язання 29.05.2024, то позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 3% річних за період з 24.05.2023 по 28.05.2024 в сумі 22 844,77 грн. та суми інфляційних втрат за період з червня 2023 року по квітень 2024 року в розмірі 20 327,94 грн.

Відповідач у наданому до суду відзиві позовні вимоги визнав та не заперечує проти стягнення 3% річних за період з 24.05.2023 по 28.05.2024 в сумі 22 844,77 грн. та інфляційних втрат за період з червня 2023 року по квітень 2024 року в розмірі 20 327,94 грн.

Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд зазначає, що визнання відповідачем позову це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено зокрема, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cаме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

На підставі наведеного, відповідно до ст.625 ЦК України позивач обґрунтовано вимагає стягнення інфляційного нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання і трьох процентів річних, оскільки, це є відшкодуванням матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та компенсація (плата) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене вище та взявши до уваги визнання відповідачем позову, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 24.05.2023 по 28.05.2024 в сумі 22 844,77 грн. та інфляційних втрат за період з червня 2023 року по квітень 2024 року в розмірі 20 327,94 грн.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі, а саме 1 514,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1, п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2021 року між адвокатом Скаловим С.Ю та Мартинюком В.П. укладено Договір про надання правничої допомоги №11 (далі - Договір №11), у відповідності до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (п.1.1 Договору №11).

Згідно п.3.1 Договору, за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2 Договору, замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, що визначається додатковою угодою до цього Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору №11, про виконання доручення за даним Договором адвокат надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний прийняти та підписати акт прийому-передачі наданих послуг протягом 5-ти днів з дня його отримання, або обґрунтувати відмову від прийняття наданих адвокатом послуг (п.4.2 Договору №11).

07 червня 2024 року між адвокатом Скаловим С.Ю. та Мартинюком В.П. укладено Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №11 від 29.09.2021 (далі - Додаткова угода), у відповідності до умов якої сторони погодили, що сума (розмір) витрат клієнта на професійну правничу допомогу в господарському суді Миколаївської області під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум інфляційних втрат та річних, складає 15 000,00 грн., виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги у даній справі в суді першої інстанції (п.1 Додаткової угоди).

Згідно п.2 Додаткової угоди, в рамках супроводження справи та надання правової допомоги, сторони домовились про наступний (невиключний) перелік послуг (робіт): - підготовка та подання позовної заяви про стягнення сум інфляційних втрат та річних; - підготовка та подання необхідних процесуальних документів (відповідь на відзив, заперечення, заяви, клопотання, пояснення, інші необхідні процесуальні документи у справі); - участь в судових засіданнях в суді першої інстанції; - інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи клієнта.

У відповідності до п.3 Додаткової угоди, сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 30 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Відповідності до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

19 серпня 2024 року між адвокатом Скаловим С.Ю та Мартинюком В.П. складений та підписаний акт приймання - передачі наданих послуг, згідно якого адвокатом надано клієнту послуги з правової допомоги в Господарському суді Миколаївської області під час розгляду справи №915/681/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум інфляційних втрат та річних, зокрема: - вивчення стану сплати основної заборгованості відповідачем за наслідками ухвалення рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2022 по справі №915/1645/21, та №915/813/23 від 19.10.2023; - надання клієнту правових консультацій з обґрунтуванням наявності порушення його прав у зв`язку із несплатою контрагентом сум інфляційних втрат та річних нарахованих на основну заборгованість за поточний період; - аналіз поточної судової практики з питань що стосуються предмету позову; - підготовка та подача в суд позовної заяви про стягнення сум інфляційних втрат та річних; - представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції. Загальна сума фіксованого розміру вартості послуг складає 15 000,00 грн. (а.с.60).

Згідно із ч.ч. 1-2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

У відповідності до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Доказів фактичної сплати позивачем вартості витрат на правову допомогу матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що в силу приписів п.1 ч.2 ст. 126, ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено. Таку правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

Суд зауважує, що в матеріалах справи містяться заперечення відповідача в яких останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки вони не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідності і вони неспівмірні з виконаною роботою у суді.

Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, незначний обсяг матеріалів у справі, та той факт що відповідач визнав позов, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає, що співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі складають 5 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 124, 126, 129, 130, 191, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3% річних у розмірі 22 844,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 20 327,94 грн., судовий збір в сумі 1 514,00 грн. та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 03.10.2024

Суддя Н.О. Семенчук