Рішення

від 25.09.2024 по справі 917/547/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 Справа № 917/547/24

за позовною заявою Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, вул. Я.Мудрого 33, м.Лубни, Полтавська область, 37500

до Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Колос", просп.Володимирський, 159, м.Лубни, Полтавська область, 37500

про стягнення грошових коштів

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Колос" про стягнення 635929,39грн. безпідставно збережених коштів.

Позивач у позові зазначає, що відповідач в період з 16.03.2021 по 15.03.2024 використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за користування землею не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалася для розміщення об`єкту нерухомого майна, що перебуває у його власності.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.04.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.04.2024

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позов не визнає повністю, вважає його безпідставним, виходячи з наступного: в даному спорі, позивачем не заявлено важливу обставину, котра підлягає врахуванню при вирішенні справи, а саме існування між сторонами договірних відносин щодо користування землею під об`єктом нерухомості.

28.12.2000 між Лубенською міською радою Полтавської області та МПП ВКФ "Колос" укладено договір на право тимчасового користування землею по вул. Радянській, 159 в м. Лубни площею 0,1448 га за цільовим призначенням - для обслуговування адміністративного та складського приміщень терміном на десять років, тобто до 28.12.2010.

23.11.2010 року, до закінчення дії Договору, відповідач звернувся до Лубенської міської ради, з листом повідомленням про наближення закінчення Договору оренди, та пропозицією пролонгації нового Договору до 28.12.2020 року.

Оскільки позивач на вказаний лист не відреагував, відповідач будучи власником нерухомості продовжив користування землею, Договір в силу ч.3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» підлягав поновленню на той самий строк і тих самих умовах, які були передбачені договором.

07.05.2024 за вхід. № 6346 від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що дійсно 28.12.2000 між Лубенською міською радою та малим приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «Колос» укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі Договір).

На підставі Договору, Відповідач отримав у користування земельну ділянку площею 0,1448 га на умовах довгострокової оренди терміном на 10 років для обслуговування адміністративних приміщень та складів, тобто до 28.12.2010.

На підставі рішення Лубенської міської ради від 09.09.2011 «Про поновленн договорів оренди землі» Відповідачу поновлено договір оренди землі строком на п`ять років. Цим же рішенням Відповідача було зобов`язано в місячний термін укласти з міською радою договір оренди землі та зареєструвати згідно чинного законодавства.

В порушення вимог статті 144 Конституції України та частини першої, третьої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Відповідач вказані рішення не виконав, договори оренди землі не уклав.

19.12.2011 р. директор МПП ВКФ "Колос" отримала чотири примірники договору оренди землі площею 0,1448 га за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 143 для підписання та подальшої реєстрації. Однак договір земельної ділянки не підписаний, реєстрація його не проведена, відповідно, не справляється плата за землю.

Хоча Відповідач і зазначає, що листом № 198 від 23.11.2010, у зв`язку з наближенням закінчення терміну дії довгострокової оренди земельною ділянкою звертався до Позивача з проханням надати згоду щодо підписання додаткових угод про пролонгацію договору оренди від 28.12.2000, проте це не відповідає дійсності оскільки, на копії зазначеного листа відсутня печатка Позивача, прізвище особи, яка отримала лист, наявні лише дата та підпис невідомої особи.

04.09.2024 за вхід. № 11701 від відповідача надійшли пояснення з повідомленням про те, що з моменту закінчення договору оренди від 28.12.2000 року (тобто з 28.12.2010 року), орендна плата по зазначеній земельній ділянці не сплачувалася.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.06.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 25.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив:

28.12.2000 р. між Лубенською міською радою та малим приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «Колос» укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі Договір).

На підставі Договору, Відповідач отримав у користування земельну ділянку площею 0,1448 га на умовах довгострокової оренди терміном на 10 років для обслуговування адміністративних приміщень та складів, тобто до 28.12.2010

На підставі рішення Лубенської міської ради від 09.09.2011 «Про поновлення договорів оренди землі» Відповідачу поновлено договір оренди землі строком на п`ять років. Цим же рішенням Відповідача було зобов`язано в місячний термін укласти з міською радою договір оренди землі та зареєструвати згідно чинного законодавства.

Проте, договір оренди земельної ділянки між сторонами не було підписано, реєстрація його не проведена, плата за землю не справлялася.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Колос» перебуває нежитлова будівля - виробничий корпус з приміщенням за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, проспектВолодимирський, 143.

Зазначений об`єкт нерухомості знаходиться на сформованій земельній ділянці комунальної власності, площею 0,1437 га, кадастровий номер - 531070000:02:045:0022, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

В період з 16.03.2021 по 15.03.2024 Відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за користування землею не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалася для розміщення об`єкту нерухомого майна, що перебуває у його власності.

Внаслідок порушення Відповідачем земельного законодавства, а саме користування землею без правовстановлюючих документів згідно розрахунку розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,1437 га, кадастровий номер 5310700000:02:045:0022 за період з 16.03.2021 по 15.03.2024 становить 635 929, 39 грн

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією..

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ч. 1 і ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (із змінами і доповненнями) за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі орендар вносить орендодавцеві платіж - орендну плату за землю.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, право користування спірною земельною ділянкою

Відповідачем не оформлено у спірному періоді. Відсутність договору оренди землі (у спірний період) позбавляє міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи свідчать, що Відповідач є власником нерухомого майна на відповідній земельній ділянці.

При цьому було відсутнє належне оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення договору оренди землі з Лубенською міською радою Лубенського району Полтавської області та державної реєстрації такого права.

Таким чином, Відповідач користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене, Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки використовувала ділянку та зберегла кошти, які мала сплатити за користування нею, і зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Отже, Відповідач , не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди землі, фактично збільшив свої доходи, а Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області втратила належне їй майно (кошти від орендної плати за землю).

З огляду на викладене, зазначене кошти підлягають стягненню з Відповідача на користь власника земельної ділянки в порядку ст. 1212 -1214 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду 13.04.2021 року по справі № 922/1352/20, від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16)та№ 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно положень ст. 83 Земельного кодексу України - землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як встановлено ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Беручи до уваги викладене, органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах є Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області.

17 червня 2016 року Лубенська міська рада, керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», своїм рішенням надала Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради повноваження щодо звернення до судів з позовами з питань відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства; укладення та визнання укладеними договорів оренди землі - з наданням йому всіх прав позивача або відповідача, передбачених процесуальним законодавством України.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок, та встановлено, що останній проведено вірно.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 635 929, 39 грн. за період з 16.03.2021 по 15.03.2024 за користування земельною ділянкою площею 0,1437 га, кадастровий номер 5310700000:02:045:0022 за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, проспект Володимирський, 143, підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Колос" (просп.Володимирський, 159, м.Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ - 23279890) на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вул.Я.Мудрого,33, м.Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 21053182) 635 929,39грн. безпідставно збережених коштів та 9 538,95грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 03.10.2024

Суддя Кльопов І.Г.