Рішення

від 24.09.2024 по справі 922/2476/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024м. ХарківСправа № 922/2476/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків пл. Конституції, 16,Харків,Харківська область,61003 до Приватної фірми «ЕВРІКА», м.Харків (адреса: 61057, м.Харків, вул.Громадянська, 7) про стягнення 181918,67 грн та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - Батіг В.В. (адвокат, ордер серія АХ №1178659 від 15.03.2024 року);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

17.07.2024 року позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватної фірми «ЕВРІКА» про стягнення 181918,67 грн за Договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1422 від 07.10.2003, з яких: заборгованість - 135680,56 грн; пеня - 46238,11 грн, а також просить зобов`язати Приватну фірму «ЕВРІКА» (код ЄДРПОУ: 24279159) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові приміщення 1-го поверху № 7-:-26 загальною площею 202,0 кв.м в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Громадянська, буд. 7, літ.«А-2» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2024 року відкрито провадження у справі №922/2476/24 та призначено підготовче засідання на 30.07.2024 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено 03.09.2024 року.

Протокольною ухвалою суду від 03.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24.09.2024 року позовні вимоги підтримував повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 24.09.2024 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61057, м.Харків, вул.Громадянська, 7.

Однак, ухвали повернулись до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

Також судом було направлено ухвали на адресу засновника відповідача ОСОБА_1 , які також повертались до суду без вручення, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

Згідно з 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.102003 року між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради, а в подальшому згідно з Додатковою угодою № 2 від 03.10.2007 Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Позивач, Орендодавець) та Приватною фірмою «ЕВРІКА» (далі - Відповідач, Орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1422 (далі - Договір).

Предметом зазначеного Договору, відповідно до п. 1.1. є строкове платне користування Майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Об`єкт оренди, визначений Договором, був переданий Орендодавцем Орендареві згідно з актом прийому-передачі від 07.10.2003 року (а.с.9).

Розділом 3 договору та додаткової угоди визначено порядок нарахування та сплати орендної плати.

Надалі між позивачем та відповідачем було укладено ряд додаткових угод.

Зокрема, додаткова угода №15 від 03.11.2021 року до договору оренди №1422 від 07.10.2003 року.

Згідно з Додатковою угодою № 15 від 03.11.2021 орендна плата складає 4857,71 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди.

Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Орендар сплачує оренду плату до бюджету Харківської міської територіальної громади щомісяця до 20 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до п. 3.6. Договору передбачено, що на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Як зазначає позивач, Відповідачем належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 135680,46 грн.

Позивачем до позовної заяви надано реєстр платежів, а також розрахунок заборгованості по договору № 1422 від 07.10.2003.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, позивачем нараховано пеню у розмірі 46238,11 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору у разі припинення договору Орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо Орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшенням/капітальним ремонтом.

Відповідно до п. 11.7.1. додаткової угоди №15 договір може бути достроково припинено на вимогу Орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.

Пунктом 11.8. Договору встановлено, що про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи Орендодавця, передбачених п.11.7. цього договору, Орендодавець повідомляє Орендареві листом.

Так, позивач направив відповідачу листи від 09.05.2024 № 3208 та від 15.05.2024 № 3340 про дострокове припинення договору та повернення майна.

Проте відповідач жодної відповіді не надав.

Отже, як стверджує позивач, договір був достроково припинений 22.05.2024 року, на вимогу Позивача у порядку, передбаченому п. 11.7.1., п.11.8. Договору, шляхом направлення на адресу Відповідача листів від 09.05.2024 № 3209 та від 15.05.2024 №3339.

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Таким чином, у зв`язку із достроковим припиненням Договору, у Відповідача виникає обов`язок звільнити та повернути нежитлові приміщення за Договором, шляхом підписання Сторонами акту приймання-передачі протягом трьох робочих днів з моменту припинення договору.

Такі обставини свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 ГК України унормовано, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 ГК України). Орендна плата встановлюється в грошовій формі (ч.3 ст.286 ГК України).

Оскільки орендоване майно є комунальною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно з чч. 3, 4 ст. 17 Закону України Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Втім докази вчасного та повного внесення відповідачем орендної плати в матеріалах справи відсутні.

Отже відповідач не виконав обов`язок зі сплати орендної плати на користь позивача.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розмір орендної плати та строки її внесення відповідачем встановлені сторонами в договорі оренди.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Орендар сплачує оренду плату до бюджету Харківської міської територіальної громади щомісяця до 20 числа поточного місяця оренди.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за договором в розмірі 135680,56 грн, з урахуванням часткової оплати та зарахуванням авансових та депозитних платежів, передбачених пп.9,10 Договору.

Строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати є таким, що настав.

Доказів сплати заборгованості з орендної плати чи контррозрахунку заборгованості відповідачем до суду не надано.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність, відповідність вимогам договору та законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 135680,56грн орендної плати підлягають задоволенню.

Щодо пені.

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно з статями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 46238,11 грн.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків інфляційних та 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені, суд дійшов висновку про їх невірність та невідповідність вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 3.6. Договору передбачено, що на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

З урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України, суд установив, що договір не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати. Умову, передбачену у п. 3.6. договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення 46238,11 грн пені, яка нарахована за кожен місяць прострочення з орендної плати окремо, з 21.12.2021 по 22.05.2024 року.

Відповідно до п.3.3. Договору орендар сплачує орендну плату щомісяця до 20 числа поточного місяця оренди.

Позивач нараховує пеню за кожен місяць прострочення з орендної плати, починаючи з 21 числа наступного місяця, який слідує за місяцем, в якому повинна бути сплачена орендна плата, та по 22.05.2024 року (дата припинення договору).

Отже, дослідивши розрахунок пені, суд встановив, що пеня розрахована невірно, а саме, без встановленого ч.6 ст.232 ГК України обмеження нарахування.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені, відповідно до умов договору та норм законодавства, з урахуванням визначених позивачем початкових періодів нарахування та обмеженням в 6 місяців відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, суд встановив, що розмір пені, який підлягає задоволенню, становить 19015,54 грн:

- на заборгованість з орендної плати за листопад 2021 року в сумі 111,71 грн (з урахуванням суми, яка була сплачена у листопаді в розмірі 4422,15 грн), за період з 21.12.2021 по 20.05.2022 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 9,05 грн;

- на заборгованість з орендної плати за грудень 2021 року в сумі 4857,71 грн, за період з 21.01.2022 по 20.06.2022 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 473,79 грн;

- на заборгованість з орендної плати за січень 2022 року в сумі 5343,48 грн, за період з 21.02.2022 по 20.07.2022 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 650,00 грн;

- на заборгованість з орендної плати за лютий 2022 року в сумі 4389,29 грн, за період з 21.03.2022 по 20.08.2022 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 652,98 грн;

- на заборгованість з орендної плати за жовтень 2022 року в сумі 5343,48 грн, за період з 21.11.2022 по 20.04.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1105,30 грн;

- на заборгованість з орендної плати за листопад 2022 року в сумі 5343,48 грн, за період з 21.12.2022 по 20.05.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1105,30 грн;

- на заборгованість з орендної плати за грудень 2022 року в сумі 5343,48 грн, за період з 21.01.2023 по 20.06.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1105,30 грн;

- на заборгованість з орендної плати за січень 2023 року в сумі 6764,85 грн, нараховані за період з 21.02.2023 по 20.07.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1390,04 грн;

- на заборгованість з орендної плати за лютий 2023 року в сумі 6764,85 грн, за період з 21.03.2023 по 20.08.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1391,15 грн;

- на заборгованість з орендної плати за березень 2023 року в сумі 6764,85 грн, за період з 21.04.2023 по 20.09.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1352,23 грн;

- на заборгованість з орендної плати за квітень 2023 року в сумі 6764,85 грн, нараховані за період з 21.05.2023 по 20.10.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1296,63 грн;

- на заборгованість з орендної плати за травень 2023 року в сумі 6764,85 грн, за період з 21.06.2023 по 20.11.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1202,10 грн;

- на заборгованість з орендної плати за червень 2023 року в сумі 6764,85 грн, за період з 21.07.2023 по 20.12.2023 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1099,80 грн;

- на заборгованість з орендної плати за липень 2023 року в сумі 6764,85 грн, за період з 21.08.2023 по 20.01.2024 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 1011,27 грн;

- на заборгованість з орендної плати за серпень 2023 року в сумі 6764,85 грн, за період з 21.09.2023 по 20.02.2024 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 934,81 грн;

- на заборгованість з орендної плати за вересень 2023 року в сумі 6764,85 грн, за період з 21.10.2023 по 20.03.2024 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 872,10 грн;

- на заборгованість з орендної плати за жовтень 2023 року в сумі 6764,85 грн, за період з 21.11.2023 по 20.04.2024 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 845,51 грн;

- на заборгованість з орендної плати за листопад 2023 року в сумі 6764,85 грн, за період з 21.12.2023 по 20.05.2024 (в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) - 821,38 грн;

- на заборгованість з орендної плати за грудень 2023 року в сумі 6764,85 грн, за період з 21.01.2024 по 22.05.2024 (дата припинення договору, визначена позивачем в розрахунку) - 659,85 грн;

- на заборгованість з орендної плати за січень 2024 року в сумі 7109,86 грн, за період з 21.02.2024 по 22.05.2024 (дата припинення договору, визначена позивачем в розрахунку) - 512,26 грн;

- на заборгованість з орендної плати за лютий 2024 року в сумі 7109,86 грн, за період з 21.03.2024 по 22.05.2024 (дата припинення договору, визначена позивачем в розрахунку) - 344,42 грн;

- на заборгованість з орендної плати за березень 2024 року в сумі 7109,86 грн, за період з 21.04.2024 по 22.05.2024 (дата припинення договору, визначена позивачем в розрахунку) - 169,78 грн;

- на заборгованість з орендної плати за квітень 2024 року в сумі 7109,86 грн, за період з 21.05.2024 по 22.05.2024 (дата припинення договору, визначена позивачем в розрахунку) - 10,49 грн.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в загальній сумі 19015,54 грн.

В частині стягнення 27222,57 грн пені суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Щодо звільнення та повернення майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Як встановлено судом, договір був достроково припинений 22.05.2024 року на вимогу Позивача у порядку, передбаченому пп. 11.7.1., 11.8. Договору, шляхом направлення на адресу Відповідача листів від 09.05.2024 № 3209 та від 15.05.2024 №3339.

Відповідно до п. 4.1. Договору у разі припинення договору Орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо Орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшенням/капітальним ремонтом.

Згідно з п. 11.10. Договору майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

У зв`язку з достроковим припиненням договору оренди № 1422 від 07.10.2003 року правові підстави для зайняття відповідачем орендованих приміщень відсутні.

Враховуючи викладене, у зв`язку із достроковим припиненням договору оренди № 1422 від 07.10.2003 року за рішенням орендодавця, суд вважає позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлові приміщення 1-го поверху № 7-:-26 загальною площею 202,0 кв.м в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Громадянська, буд. 7, літ. «А-2» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, однак, у зв`язку з невірними розрахунками пені, позов підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення 27222,57 грн пені суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 4482,31 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта судового збору покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Зобов`язати Приватну фірму «ЕВРІКА» (адреса: 61057, м.Харків, вул.Громадянська, 7; код ЄДРПОУ 24279159) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ 14095412) нежитлові приміщення 1-го поверху № 7-:-26 загальною площею 202,0 кв.м в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Громадянська, буд. 7, літ.«А-2» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватної фірми «ЕВРІКА» (адреса: 61057, м.Харків, вул.Громадянська, 7; код ЄДРПОУ 24279159) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ 14095412) 154696,10 грн за Договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1422 від 07.10.2003, з яких: заборгованість -135680,56 грн; пеня - 19015,54 грн, крім того, 4482,31 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "03" жовтня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт