Рішення

від 03.10.2024 по справі 922/2676/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2676/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Горбачова Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (62363, Харківська обл., Харківський р-н, с. Березівське; код ЄДРПОУ: 02648432) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

30.07.2024 Фізична особа-підприємець Горбачов Сергій Вікторович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", в якій просить суд стягнути з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» заборгованість за договором постачання товару №23/2 від 23 лютого 2024 р. у розмірі 385 778,05 грн., з яких: 327 900,95 грн. заборгованість за поставлений, але неоплачений товар; 37 022,94 грн. пеня, 16 711,16 грн. інфляційні втрати, 4 143,00 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання товару №23/2 від 23.02.2024 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2024 прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця Горбачова Сергія Вікторовича до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2676/24. Вирішено розгляд справи №922/2676/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

27.08.2024 через кабінет Електронного суду відпредставника Фізичної особи-підприємця Горбачова Сергія Вікторовича адвоката Харченка К.С. надійшла заява (вх.№21470 від 27.08.2024) про закриття провадження в частині, в якій просив суд закрити провадження в частині стягнення з відповідача 104 500,85 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 заяву представника Фізичної особи-підприємця Горбачова Сергія Вікторовича адвоката Харченка К.С. (вх.№21470 від 27.08.2024) про закриття провадження в частині задоволено. Закрито провадження у справі №922/2676/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Горбачова Сергія Вікторовича до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в частині стягнення заборгованості у розмірі 104 500,85 грн. за договором постачання товару №23/2 від 23 лютого 2024 р.

Вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 05.08.2024 та ухвалу про закриття провадження в частині від 10.09.2024 в той же день було доставлено відповідачу до його Електронного кабінету, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Однак, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 03.10.2024 від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

23.02.2024 між Дочірнім підприємством «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально- оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Горбачовим Сергієм Вікторовичем (продавець) було укладено договір постачання товару №23/2 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов`язується поставляти пелети з деревини для опалення (далі - товар), а покупець - приймати та оплатити його.

Згідно п.1.2 Договору товар має бути доставлено на склад покупця за адресою його фактичного знаходження. Продавець зобов`язується доставляти товар на склад покупця автомобільним транспортом власними силами за свій кошт або шляхом найму автомобільного транспорту третіх осіб (за домовленістю сторін) відповідно до Специфікації (додаток №1 до Договору).

Адреса покупця: Харківська область, Харківський район, с. Березівське, склад санаторію (п.1.3.Договору).

Продавець здійснює поставку товару партіями з врахуванням умов, вказаних в п.3.3 Договору на умовах DAP (склад покупця, вказаний в Договорі), згідно ІНКОТЕРМС - 2020 (п.3.1.Договору).

Товар постачається відповідно рахунку-фактури та конкретній видатковій накладній на кожну з партію товару продавця, за узгодженою ціною та датою поставки (п.3.2.Договору).

Перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент прийняття товару на складі покупця за кількістю і якістю, підписання покупцем видаткових накладних продавця на товар та/або надання представнику продавця (в тому числі водію, якій доставив товар) належним чином оформленого доручення, що також підтверджує факт прийому покупцем товару (п.3.3.Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору загальна сума Договору складається з вартості всіх поставлених партій товару за весь час дії Договору. Вартість одиниці товару (вартість 1000 кг нетто товару разом із тарою) на дату поставки окремої партії визначається у розмірі 10 200,00 грн. з урахуванням вартості транспортних витрат. Кількість одиниць в кожній партії визначається окремо в товарній накладній та супровідній документації.

Згідно п.5.3 Договору, оплата товару за фактично отриману партію протягом 45-ти календарних днів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 8.3 Договору покупець у випадку прострочення терміну оплати товару відповідно до п.5.3 Договору без поважних причин, сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день затримки поставки, яка нараховується на вартість конкретної партії товару, яка поставлена з порушення терміну поставки.

В той же день, сторонами було підписано Додаток №1 - Специфікацію до договору постачання товару №23/2 від 23.02.2024 (надалі - Специфікація).

Згідно п.1. Специфікації, найменування товару: Пелетн із деревини для опалення діаметром 6-8 мм в мішках типу біг-бег.

Якісні параметрів товару ( вимога щодо якості товару): Діаметр- 6-8 мм, довжиною до 40 мм, вологістю не більше 10%, зольністю менше 1,5%. Нижча теплота згорання на робочий стан проби - не менше 4000 ккал/кг. Такий товар використовуються виключно в якості палива (п.2.Специфікації).

Ціна товару без ПДВ за тонну нетто товару з доставкою на склад покупця становить 10 200,00 грн. без ПДВ /тонну нетто. Пелетн-товар можуть постачатись покупцю в спеціальній тарі (в мішках (біг-бегах) місткістю 1000 кг нетто товару (п.3.Специфікації).

Згідно п.4. Специфікації період постачання окремих партій товару: за погодженням сторін.

Поставка товару на умовах склад покупця за адресою: Харківська обл., с. Березівське. Продавець інформує покупця про кожну конкретну дату завантаження товару в певному періоді згідно замовлень покупця і умов договору та специфікації.

Згідно видаткової накладної №23/02-1 від 26.02.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 10 тонн на суму 102 000,00 грн.

Згідно видаткової накладної №23/02-2 від 28.02.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 12 тонн на суму 121 400,40 грн.

Згідно видаткової накладної №23/02-3 від 04.03.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 12 тонн на суму 121 400,40 грн.

Згідно видаткової накладної №23/02-4 від 09.03.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 11 тонн на суму 111 700,05 грн.

Згідно видаткової накладної №23/02-5 від 13.03.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 11 тонн на суму 111 700,05 грн.

Згідно видаткової накладної №23/02-6 від 18.03.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 11 тонн на суму 111 700,05 грн.

За вищезазначеними накладними позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 679 900,95 грн.

Наведене узгоджується з Актом звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.02.2024 - 19.03.2024 між позивачем та відповідачем.

Як пояснив позивач, у вказаному Акті відображені усі взаємні розрахунки між позивачем і відповідачем за вказаний період, а не тільки ті, що пов`язані із виконанням Договору. Так, зазначена у Акті розрахунків видаткова накладна №05/02 від 06.02.2024 р. та безготівкові платежі від контрагентів від 07.02.2024 не відносяться до відносин сторін за Договором.

В подальшому, після складення наведеного акту звірки відповідачем було проведено 2 транзакції, а саме: 26.04.2024 у розмірі 102 000,00 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної №23/02-1 від 26.02.2024 та 28.05.2024 у розмірі 250 000,00 грн. за поставлений товар «згідно накладних за лютий-березень 2024 року», що підтверджується Фільтрованою випискою від 08.07.2024, платіжною інструкцією №1221 від 28.05.2024 та платіжною інструкцією №1118 від 26.04.2024.

04.06.2024 позивачем було направлено відповідачу претензію вих.№1 від 29.05.2024 щодо сплати заборгованості за договором постачання №23/2 від 23.02.2024, яку було отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення та трекінгом відправлень з веб-сайту АТ "Укрпошта".

23.08.2024, тобто після відкриття провадження у цій справі, відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 104 500,85 грн. з призначенням платежу: "за палету згідно накладних за березень 2024 року без ПДВ".

Доказів сплати заборгованості за Договором у розмірі 223400,10 грн. відповідач не надав, а в матеріалах справи такі докази відсутні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, 23.02.2024 між Дочірнім підприємством «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Горбачовим Сергієм Вікторовичем (продавець) було укладено договір постачання товару №23/2, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується поставляти пелети з деревини для опалення, а покупець - приймати та оплатити його.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Відповідно до умов Специфікації ціна товару без ПДВ за тонну нетто товару з доставкою на склад покупця становить 10 200,00 грн. без ПДВ /тонну нетто. Пелетн-товар можуть постачатись покупцю в спеціальній тарі (в мішках (біг-бегах) місткістю 1000 кг нетто товару (п.3.Специфікації). Період постачання окремих партій товару: за погодженням сторін. Поставка товару на умовах склад покупця за адресою: Харківська обл., с. Березівське. Продавець інформує покупця про кожну конкретну дату завантаження товару в певному періоді згідно замовлень покупця і умов договору та специфікації.

Згідно видаткової накладної №23/02-1 від 26.02.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 10 тонн на суму 102 000,00 грн.

Згідно видаткової накладної №23/02-2 від 28.02.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 12 тонн на суму 121 400,40 грн.

Згідно видаткової накладної №23/02-3 від 04.03.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 12 тонн на суму 121 400,40 грн.

Згідно видаткової накладної №23/02-4 від 09.03.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 11 тонн на суму 111 700,05 грн.

Згідно видаткової накладної №23/02-5 від 13.03.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 11 тонн на суму 111 700,05 грн.

Згідно видаткової накладної №23/02-6 від 18.03.20224 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (пелета) у кількості 11 тонн на суму 111 700,05 грн.

Вказаний товар було отримано уповноваженим представником відповідача без жодних зауважень чи заперечень. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Наведене також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.02.2024 - 19.03.2024 між позивачем та відповідачем.

Відтак, позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, поставивши відповідачу товар згідно вищезазначених видаткової накладної на загальну суму 679 900,95 грн.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.5.3 Договору, оплата товару за фактично отриману партію протягом 45-ти календарних днів на поточний рахунок продавця.

В свою чергу відповідач здійснив наступні розрахунки:

- 26.04.2024 у розмірі 102 000,00 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної №23/02-1 від 26.02.2024, що підтверджується Фільтрованою випискою від 08.07.2024 та платіжною інструкцією №1118 від 26.04.2024;

- 28.05.2024 у розмірі 250 000,00 грн. за поставлений товар «згідно накладних за лютий-березень 2024 року», що підтверджується Фільтрованою випискою від 08.07.2024, платіжною інструкцією №1221 від 28.05.2024 та платіжною інструкцією №1118 від 26.04.2024;

- 23.08.2024 відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 104 500,85 грн. з призначенням платежу: "за палету згідно накладних за березень 2024 року без ПДВ" (після відкриття провадження у цій справі).

Проте, як було встановлено судом, відповідач лише частково оплатив на користь позивача ціну поставленого товару у сумі 456 500,85 грн.

Доказів сплати заборгованості за Договором у розмірі 223 400,10 грн. відповідач не надав.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати товару у розмірі 223 400,10 грн., керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 223 400,10 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 37 022,94 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідальність у вигляді пені передбачена пунктом 8.3. Договору.

Так, сторони погодили, що покупець у випадку прострочення терміну оплати товару відповідно до п.5.3 Договору без поважних причин, сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день затримки поставки, яка нараховується на вартість конкретної партії товару, яка поставлена з порушення терміну поставки (п.8.3.Договору).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно та у відповідності до умов Договору і вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 16 711,16 грн. та 3% річних у розмірі 4 143,00 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3 процентів річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірні та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, а також те, що суд закрив провадження у справі в частині у зв`язку із сплатою відповідачем частини заборгованості після відкриття провадження у цій справі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Горбачова Сергія Вікторовича до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зДочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (62363, Харківська обл., Харківський р-н, с. Березівське; код ЄДРПОУ: 02648432) на користь Фізичної особи-підприємця Горбачова Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) заборгованість за поставлений, але неоплачений товар за договором постачання товару №23/2 від 23 лютого 2024 року у розмірі 223400 (двісті двадцять три тисячі чотириста) грн. 10 коп., пеню у розмірі 37 022 (тридцять сім тисяч двадцять дві) грн. 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 16 711 (шістнадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 4 143 (чотири тисячі сто сорок три) грн. 00 коп., а також суму судового збору у розмірі 4629 (чотири тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн. 33 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "03" жовтня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко