Рішення

від 10.09.2024 по справі 925/890/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 925/890/24

за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Фермерського господарства Вітас І К

про відшкодування збитків.

Представники учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ;

Відповідач Смоляр А.О., адвокат.

Секретар судового засідання Драченко Т.О.

Суддя Гладун А.І.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.

1.1.09.07.2024 Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "Вітас" І К.

1.2.Змістом позову є майнова вимога відшкодувати 231556,00 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

1.3.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач незаконно здійснював видобування корисних копалин, у результаті чого заподіяв державі збитки у розмірі 231556,00 грн.

1.4.Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

1.5.11.07.2024 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №925/890/24, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 10 год. 00 хв. 07.08.2024.

1.6.Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та відповідачу, яку 11.07.2024 доставлено до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 25-26).

1.7.07.08.2024 позивач звернувся до суду із заявою, у якій просив відкласти розгляд справи на інший день (а.с. 27).

1.8.07.08.2024 суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 09 год. 30 хв. 10.09.2024.

1.9.10.09.2024 у судовому засіданні взяли участь представник позивача ОСОБА_1 та представник відповідача адвокат Смоляр А.О.

1.10.Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю.

1.11.Представник відповідача адвокат Смоляр А.О. просив у позові відмовити.

1.12.10.09.2024 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення суду.

1.13. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача відшкодувати шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

2.2.Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує незаконне здійснення відповідачем видобування корисних копалин, у результаті чого відповідач заподіяв державі збитки у розмірі 231556,00 грн.

2.3.Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4.Предметом доказування у справі є обставини завдання відповідачем збитків; розмір завданих збитків; причинно-наслідковий зв`язок між заподіянням збитків та діями, відповідача (видобування корисних копалин), якими завдано збитків державі; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

3.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

3.1.1.11.08.2022 Лубенський районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області звернувся до Державної екологічній інспекції Центрального округу з листом №7598/115/117-2022, у якому повідомив про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022170570000227, розпочатому 29.04.2022 за фактом незаконного видобування корисних копалин біля села Ісківці Лубенського району за ч. 1 ст. 240 Кримінального кодексу України, та просив забезпечити прибуття спеціаліста для огляду місця події (а.с. 8 на звороті).

3.1.2.11.08.2022 Лубенський районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області виніс постанову про залучення у кримінальному проваджені №12022170570000227 від 29.04.2022 спеціаліста працівника Державної екологічної інспекції Центрального округу для огляду місця події та визначення розміру збитків завданих кримінальним правопорушенням (а.с. 11).

3.1.3.30.05.2022 Дочірнє підприємство ПрАТ "НАК "Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр" надіслало Заступнику начальника СВ старшому лейтенанту поліції Ярославу Фалюшу лист №788, у якому повідомило, що його фахівцями здійснено лабораторні дослідження 4-х зразків ґрунту, наданих замовником в полімерних пакетах, вилучених з місця видобутку, ковша екскаватора, вантажного автомобіля, місця складування. Досліджувана земельна ділянка розташована між с. Ісківці Лубенського району та автострадою Т1713. Згідно лабораторних аналізів проби представлені глинистими ґрунтами (суглинки - пухкі відклади з вмістом 30-60% дрібнодисперсних частинок, діаметром менше за 0,01 мм), (Нормативні значення характеристик фізико-механічних властивостей ґрунтів наведені в додатку), які є корисною копалиною для будівництва та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1370 від 28 грудня 2011 року належать до цегельно-черепичної сировини і знаходяться у переліку корисних копалин місцевого значення (а.с. 11 на звороті).

3.1.4.06.09.2022 Державна екологічна інспекція Центрального округу надіслала Лубенському районному відділу поліції ГУНП в Полтавській області лист №02.7-18/3489, у якому повідомила, що на підставі листа Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області №8821/115/117-2022 від 30.08.3022 склала довідку від 05.09.2022 про розмір завданих збитків, обумовлених порушенням встановлених правил використання надр, а саме, самовільним видобутком корисних копалин за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами). З метою здійснення заходів, направлених на відшкодування заподіяних державі збитків просила надати відомості щодо осіб, якими здійснювався незаконний видобуток корисних копалин біля с. Ісківці Лубенського району. До листа Державна екологічна інспекція Центрального округу додала ситуаційний план земельної ділянки та довідку про розмір збитків (а.с. 14 на звороті).

3.1.5.Відповідно до ситуаційного плану земельної ділянки, складеного сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 , за адресою: с. Ісківці (за межами населеного пункту) виборка ґрунту поблизу ферми в полі, площа земельної ділянки становить 0,0082 га, вивіз ґрунту 244 м.3 (а.с. 12 на звороті).

3.1.6.Відповідно до довідки Державної екологічної інспекції Центрального округу від 05.09.2022 про розмір завданих збитків, обумовлених порушенням встановлених правил використання надр (спеціального дозволу на користування надрами) розмір завданих державі збитків складає 231556 грн (а.с. 10).

3.1.7.07.09.2024 Лубенський районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області надіслав Державній екологічній інспекції Центрального округу лист №8689/115/117-2022, у якому повідомив, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що 28.04.2022 на ділянці місцевості, розташовані між с. Ісківці Лубенського району та автострадою Т1713, кадастровий номер 5322882700:05:001:0007 здійснювалося видобування відкритим способом глинисто-ґрунтової суміші за допомогою екскаватора та вантажного автомобіля. За матеріалами кримінального провадження незаконну діяльність здійснювало ФГ "Вітас" І.К., керівником якого є ОСОБА_3 (а.с. 15).

3.1.8.20.10.2022 Державна екологічна інспекція України Центрального округу листом №02.7-08/4177 надіслала ФГ "Вітас" І.К. претензію №58/07-15/22 у якій пропонувала у добровільному порядку відшкодувати завдану державі шкоду у розмірі 231556,00 грн (а.с. 15 на звороті-17).

3.1.9.Відповідно до розрахунку шкоди, заподіяної державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, обумовлених порушенням встановлених правил використання надр, а саме, самовільним видобутком корисних копалин за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами), від 18.10.2022 відповідно до наданих правоохоронцями Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області матеріалів та в ході натурного обстеження встановлено, що працівниками фермерського господарства "Вітас" І К за допомогою екскаватора здійснювалося незаконне видобування корисних копалин (орієнтовно суглинок), які потім для вивозу завантажувалися до вантажного автомобіля «MAN».

На момент проведення обстеження сертифікованим інженером - землевпорядником ФОП ОСОБА_4 з використанням апаратури супутникових радіонавігаційних систем GPS приймача GeoExplorer 6000 Geo XR №540348853 (свідоцтво № 0368 від 12.04.2016), проведено заміри порушеної земельної ділянки, розроблена схема площі земельної ділянки (ситуаційний план) та встановлений фактичний обсяг видобутої копалини, що становить 244 м2.

У разі застосування Методики визначення розміру відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011 № 303, розмір завданих збитків складає 231556,00 грн (а.с. 9).

3.2.Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.

3.3.Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

3.4.Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.5.Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

3.6. Відповідно до частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

3.7.На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які зібрані слідчим відділом Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022170570000227.

3.8.Відповідно до частини 1 статті 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

3.9.Письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування, й, зокрема, інформації, що міститься у поданих позивачем письмових доказах, позивач суду не надав.

3.10.Постановою слідчого у кримінальному провадженні працівника Державної екологічної інспекції Центрального округу для огляду місця події та визначення розміру збитків завданих кримінальним правопорушенням .

3.11.Відповідно до частини 1 статті 71 Кримінального процесуального кодексу України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

3.12.Спеціаліст зобов`язаний не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв`язку з виконанням його обов`язків (пункт 3 частини 5 статті 71 Кримінального процесуального кодексу України).

3.13. Письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування, й, зокрема, інформації, отриманої працівником позивача як спеціалістом у кримінальному провадженні позивач суду не надав.

3.14.Подані позивачем докази, які містять відомості досудового розслідування, отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає недопустимими та не приймає.

4.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1.Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

4.2.Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

4.3.З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.4.Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.5.Враховуючи недопустимість доказів, поданих позивачем, суд визнає встановленими наступні обставини:

4.5.1.З 29.04.2022 слідчий відділ Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022170570000227 за фактом незаконного видобування корисних копалин біля села Ісківці Лубенського району за ч. 1 ст. 240 Кримінального кодексу України;

4.5.2.Постановою слідчого у кримінальному провадженні працівника позивача залучено у якості спеціаліста.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

5.1. Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

5.2. Згідно до статті 1 Кодексу України "Про надра" надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

5.3.Відповідно до статті 4 Кодексу України "Про надра" надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

5.4.Статтею 6 Кодексу України "Про надра" передбачено, що корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

5.5.Згідно із частиною 1 статті 13 Кодексу України "Про надра" користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

5.6.Відповідно до частини 1 статті 15 Кодексу України "Про надра" надра надаються у строкове платне користування.

5.7.Частиною 1 статті 19 Кодексу України "Про надра" передбачено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

5.8.Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель.

5.9.Відповідно до частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про використання та охорону земель; обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин; складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом; пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;

5.10.Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами

5.11.Державному контролю підлягають, зокрема, використання і охорона земель та надр. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України (частини 2 та 3 статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

5.12.Згідно із пункту "й" ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

5.13.Відповідно до частини 1 статті 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

5.14.Відповідно до частини 1 статті 240 Кримінального кодексу України порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі, караються штрафом від п`ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

5.15. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (надалі - Положення №275) Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

5.16.Відповідно до пункту 3 Положення №275 основними завданнями Держекоінспекції є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони земель, надр.

5.17.Відповідно до пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

- проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, інформує дозвільні органи про надані приписи суб`єктам господарювання, що провадять діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування);

5.18.Пунктом 7 зазначеного Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

5.19.Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №30, Державна екологічна інспекція Центрального округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.

5.20.Відповідно до пункту 10 Положення №30 Інспекція наділена повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

5.21.Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

5.22.Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Цивільного кодексу України).

5.23.Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

5.24.Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

5.25.Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

5.26.Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).

5.27.До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (частина 1 статті 225 Господарського кодексу України).

6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

6.1.Передумовою виникнення спору є виявлення органом досудового розслідування факту незаконного видобування корисних копалин місцевого значення.

6.2.Причиною виникнення спору є твердження позивача порушення відповідачем природоохоронного законодавства у сфері користування надрами.

6.3.Звертаючись з позовом, позивач прагне відшкодувати шкоду, завдану державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

6.4.Відповідач позову не визнав, ствердив, що видобутку корисних копалин не здійснював, а лише розчищав прилеглу земельну ділянку від сміття та чагарників.

6.5.Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

6.6.Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

6.7.Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

6.8.Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

6.9.Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.10.Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

6.11.Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

6.12.Звернення позивача з позовом до відповідача про відшкодування збитків відповідає передбаченому законом судовому способу захисту. Такий спосіб є належним та ефективним, відповідає змісту порушеного права, у випадку доведення позивачем обставин його порушення відповідачем.

6.13.Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

6.14.Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

6.15.Визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

6.16.Незаконне видобування корисних копалин місцевого значення є кримінальним правопорушенням, яке передбачене статтею 240 Кримінального кодексу України.

6.17.З квітня 2022 слідчий відділ Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022170570000227 за фактом незаконного видобування корисних копалин біля села Ісківці Лубенського району.

6.18.Станом на день звернення до суду з позовом до відповідача вироку суду у кримінальному провадженні чи процесуального рішення органу досудового розслідування, яким завершено кримінальне провадження, позивач суду не подав.

6.19.Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

6.20.За відсутності вироку суду у кримінальному провадженні чи процесуального рішення органу досудового розслідування, яким завершено кримінальне провадження, та якими встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення та осіб винних у його вчиненні звернення позивачем з позовом до відповідача є передчасним.

6.21.Оцінка господарським судом доказів, зібраних під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, суперечитиме завданню господарського судочинства, яке за змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

6.22.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

6.23.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

6.24.Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

6.25.На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, зокрема обставин часу, місця, способу видобутку корисних копалин, особи, що здійснювала такий видобуток, та розміру завданих збитків позивач подав письмові докази, які зібрані слідчим відділом Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022170570000227.

6.26.Письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування, й, зокрема, інформації, що міститься у поданих позивачем письмових доказах, позивач суду не надав.

6.27.Подані позивачем докази, які містять відомості досудового розслідування, отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає недопустимими та не приймає.

6.28.З урахуванням наведеного, позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами підстави позову, а саме обставини незаконного видобутку відповідачем корисних копалин, протиправності його поведінки та причино-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини відповідача в такому діянні, що зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

6.29.Вимогу позивача про стягнення з відповідача 231556,00 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, суд визнає необґрунтованою та доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

7.Розподіл судових витрат.

7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.2.За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3473,34 грн на підставі платіжної інструкції від 26.06.2024 №00000307 (а.с. 8).

7.3.Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.4.Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.5.Оскільки у позові позивачу відмовлено судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 01.10.2024.

СуддяА.І. Гладун