Ухвала

від 30.09.2024 по справі 926/1736/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р о з г л я д у

30 вересня 2024 року Справа № 926/1736/24

За позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК"

до Приватного підприємства "Буковина Транс Вуд" (Відповідач-1)

ОСОБА_1 (Відповідач-2)

про стягнення заборгованості в сумі 675609,87 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Буковина Транс Вуд" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №50.85.0000000015 від 12 березня 2021 року в сумі 675609,87 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 червня 2024 року, справу №926/1736/24 передано судді Тинку О.С.

28 червня 2024 року представник позивача разом з позовною заявою подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх. №1872).

Крім того, 28 червня 2024 року представник позивача разом з позовною заявою подав до суду заяву про внесення даних ЄДРПОУ позивача до додаткових відомостей про учасника справи при створенні електронної справи у підсистемі ЄСІТС Електронний суд (вх. №1873), яку після відкриття провадження у справі суд задовольнив та надав позивачу доступ до електронної справи.

Ухвалою суду від 01 липня 2024 року позовну заяву Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до Приватного підприємства "Буковина Транс Вуд" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №50.85.0000000015 від 12 березня 2021 року в сумі 675609,87 грн, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 28 червня 2024 року вх.№1736 залишено без руху.

04 липня 2024 року представник позивача через підсистему Електронний суд подав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№1771).

Ухвалою суду від 04 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 липня 2024 року о 10 годині 30 хвилин.

Однак, судове засідання 22 липня 2024 року не відбулося у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернівецької області, що підтверджується актом Господарського суду Чернівецької області щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 22 липня 2024 року, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 22 липня 2024 року призначено підготовче засідання у справі № 926/1736/24 на 31 липня 2024 року.

Ухвалою суду від 31 липня 2024 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 03 вересня 2024 року.

Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року постановлено: закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті на 16 вересня 2024 року; участь позивача у судовому засіданні визнати обов`язковою.

Сторони по справі явку належних представників у судове засідання 16 вересня 2024 року не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року постановлено: відкласти розгляд справи по суті на 30 вересня 2024 року; визнати явку позивача у судове засідання 30 вересня 2024 року о 12 годині 15 хвилин обов`язковою; роз`яснити позивачу, що з урахуванням наявних відомостей про те, що його представник не має можливості взяти участь в судовому засіданні, керівник не обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або уповноважити іншу особу; попередити позивача, що у разі повторної неявки уповноваженого представника у судове засідання, господарським судом буде постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду у відповідності до статті 226 ГПК України, а також застосовано до позивача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Сторони по справі явку належних представників у судове засідання 30 вересня 2024 року не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, відзиви на позовну заяву до суду не подані.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" без розгляду, з огляду на наступне.

Ухвалою від 03 вересня 2024 року суд визнав явку позивача обов`язковою у судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 16 вересня 2024 року о 11 годині 00 хвилин.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа від 06 вересня 2024 року, з якої вбачається, що документ в електронному вигляді Закриття підготовчого і призначення по суті) від 03 вересня 2024 року по справі №926/1736/24 був надісланий одержувачу Акціонерному товариству "АКЦЕНТ-БАНК" до його електронного кабінету.

Однак, у призначене судове засідання 16 вересня 2024 року позивач явку належного представника не забезпечив, причини неявки суду не були відомі, клопотання про розгляд справи за відсутності позивача до суд не надходили після визнання господарським судом явки обов`язковою.

Ухвалою від 16 вересня 2024 року суд визнав явку позивача обов`язковою у судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 30 вересня 2024 року о 12 годині 15 хвилин. Окрім того, позивачу було роз`яснено, що з урахуванням наявних відомостей про те, що його представник не має можливості взяти участь в судовому засіданні, керівник не обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або уповноважити іншу особу, а також суд попередив позивача, що у разі повторної неявки уповноваженого представника у судове засідання, господарським судом буде постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду у відповідності до статті 226 ГПК України, а також застосовано до позивача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується наявними у матеріалах справи:

- рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого вбачається, що позивач отримав копію ухвали суду від 16 вересня у справі №926/1736/24 особисто 27 вересня 2024 року;

- довідкою про доставку електронного листа, з якої вбачається, що документ в електронному вигляді Відкладення розгляду справи (спрощене, по суті) від 16 вересня 2024 року по справі №926/1736/24 був надісланий одержувачу Акціонерному товариству "АКЦЕНТ-БАНК" до його електронного кабінету 18 вересня 2024 року.

Однак, у призначене судове засідання 30 вересня 2024 року позивач явку належного представника у черговий раз не забезпечив, причини неявки суду не були відомі, клопотання про розгляд справи за відсутності позивача до суд не надходили після визнання господарським судом явки обов`язковою.

Сторони по справі жодного разу не з`явились у призначені судові засідання. Направлена судом поштова кореспонденція на адреси відповідачів поверталась до господарського суду разом з довідками про причини повернення, відзиви на позовну заяву до суду не надходили.

Необхідність визнання явки позивача обов`язковою була зумовлена тим, що суд розглядає справу у загальному провадженні, предметом якої є солідарне стягнення з двох відповідачів заборгованості у сумі 675609,87 грн. Заборгованість виникла, як стверджує позивач, внаслідок порушення Приватним підприємством "Буковина Транс Вуд" умов кредитного договору №50.85.0000000015 від 12 березня 2021 року, який забезпечувався договором поруки №70.85.0000000116 від 12 березня 2021 року укладеним між Акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" та ОСОБА_1 . Тобто окрім боржника стороною по справі також є і його поручитель. Однак, з моменту подання позовної заяви і до цього моменту пройшло понад чотири місяця і на момент розгляду справи у суду відсутні відомості чи досі наявна заборгованість Приватного підприємства "Буковина Транс Вуд" перед Акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" у сумі 675609,87 грн, чи здійснювалась повна/часткова добровільна сплата заборгованості одним із відповідачів за час розгляду судом справи №926/1736/24, чи вчиняв за цей час позивач самостійні дії щодо списання коштів з рахунків відповідачів з їх подальшим зарахуванням у бік погашення заборгованості. Відповідачі жодного разу не з`явились у судові засідання, а направлена судом поштова кореспонденція поверталась до суду. З урахуванням часу розгляду справи, у суду виникла необхідність заслухати позицію позивача у судовому засідання задля ухвалення справедливого і неупередженого рішення, а також з метою уникнення подвійного стягнення заборгованості з відповідачів, однак позивач не виконав вимоги ухвал суду від 03 вересня 2024 року та 16 вересня 2024 року щодо забезпечення явки належного представника у призначені судові засідання.

Разом з тим, позивач двічі не виконав вимоги ухвал суду від 03 вересня 2024 року та 16 вересня 2024 року, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, також про те, що його явку визнано обов`язковою та про наслідки не виконання вимог ухвал суду у вигляді залишення позову без розгляду.

Означені дії свідчать про втрату юридичного інтересу позивача до розгляду його справи судом, зловживання процесуальними правами та ухилення від його обов`язків.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом частин 1 - 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Попри викладені вище норми чинного законодавства, у той же час, положеннями частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Положення частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачають подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості.

Судом встановлено, що 28 червня 2024 року представник позивача, як додаток до позовної заяви подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. №1872).

Разом з тим, враховуючи неможливість ухвалення справедливого та неупередженого рішення неявка позивача у судове засідання перешкоджала належному вирішенню спору, у зв`язку із викладеним вище судом було двічі визнано явку позивача обов`язковою у судові засідання з розгляду справи по суті призначені на 16 вересня 2024 року та на 30 вересня 2024 року.

Натомість, позивач двічі не з`явився у вказані судові засідання, де його явку було визнано обов`язковими без повідомлення суд про будь які причини неможливості прибути у судове засідання представник позивача, а також подання клопотання про розгляду справи за відсутності позивача після постановлених ухвал суду від 03 вересня 2024 року та 16 вересня 2024 року з вимогою суду з`явитись у судові засідання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що враховуючи ціну позову 04 липня 2024 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі у порядку загального провадження.

За змістом пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Аналогічний висновки викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17 березня 2023 року у справі № 910/17906/21, від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності (вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 904/11028/15 (904/6582/21).

Однак, суд вважає за необхідне звернутися до практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21, де зазначено, що якщо нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі, якщо суд визнав явку позивача обов`язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов`язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання, суд не визнавав явку позивача обов`язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливими та визнати його явку обов`язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез`явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що суд після поданого представником позивача клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх. №1872 від 28 червня 2024 року) двічі визнавав явку позивача обов`язковою та попередив, що у разі неявки представника позивача суд залишить позовну заяву без розгляду.

Хоча, зміст частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.

Однак, у свою чергу, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 січня 2022 року у справі №905/458/21 надано характеристику положень частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України за методом правового регулювання цих норм.

Так, у теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.

Імперативні (зобов`язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.

Проаналізувавши положення частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова може, має право, за власної ініціативи та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду.

Формулювання суд залишає позов без розгляду, що міститься у частині 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання суд залишає позов без розгляду, що міститься у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи імперативна заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що норми, закріплені у частині 4 статті 202 та у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з цим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Як уже зазначалося, пункт 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов`язковою, вони зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому, положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умови, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 лютого 2024 року у cправі №910/16715/21.

За змістом статті 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.

У відповідності до постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 13 березня 2018 року у справі №910/3987/17 судом відхиллено твердження скаржника про порушення судом статті 77 Господарського процесуального кодексу України, що виявилось у незадоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне. Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку у судове засідання повноважного представника, суд обґрунтовано виходив з того, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1 - 5 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, а неможливість заміни такого представника і неможливість розгляду справи без участі представника у судовому засіданні підлягають доведенню учасником судового процесу на загальних підставах згідно із статтями 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, у разі неможливості представника позивача (у даному випадку адвоката Омельченко Є.В. чи керівник) взяти участь у судовому засідання, такий учасник не позбавлений права взяти участь у судовому засіданні особисто чи призначити іншого представника.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Натомість, Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК", як ініціатор розгляду справи, який повинен був б цікавитись розглядом справи та сприяти швидкому вирішенню справи не повідомив суд про причини неможливості з`явитись у судові засідання 16 вересня 2024 року і 30 вересня 2024 року, де явка позивача визнавалась судом обов`язковою, у матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі і достовірні докази неможливості забезпечити участь у судових засіданнях та не обґрунтовано, що перешкоджає взяти участь у судовому засіданні адвокату, який представляє інтереси позивача і за роботу якого позивач заявив судові витрати на оплату правової допомоги у розмірі 15000,00 грн до прикладу в режимі відеоконференції, як це передбачено статтею 197 Господарського процесуального кодексу України або ж залучити до участі будь якого іншого уповноваженого представника.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Здійснюючи тлумачення вказаних вище норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 березня 2023 року у справі № 910/17906/21 сформулював висновок, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Також, необхідно зазначити, що залишення позовної заяви без розгляду не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (до такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі №910/8816/19, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №910/18360/19).

Враховуючи все викладене вище в сукупності, зважаючи на те, що позивач сам ініціював розгляд справи, з урахуванням того, що між сторонами виник спір щодо заборгованості за кредитним договором який забезпечувався договором поруки, Враховуючи те, що позивач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, беручи до увагу невиконання вимог ухвал суду від 03 вересня 2024 року та від 16 вересня 2024 року, з огляду на неповідомлення суду про причини неможливості забезпечити явку належного представника у судові засідання, з урахуванням можливості позивача залучити інших представників задля представлення його прав та інтересів в суді при розгляді справи №926/1736/24, враховуючи строки розгляду справи, оскільки у суду виникла неможливість розгляду справи за відсутності позивача який двічі не з`являвся у судові засідання та належними, допустимими та достовірними доказами не підтвердив поважність причин неявки, а нез`явлення позивача перешкоджає справедливому вирішенню спору за наявними матеріалами, то суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

З урахуванням положень підпункту 4 пункту 1 статті 7 Закону України Про судовий збір, суд дійшов висновку витрати зі сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом покласти на позивача у справі.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись статтями 129, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити без розгляду позов Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до Приватного підприємства "Буковина Транс Вуд" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 675609,87 грн.

Повний текст ухвали складено та підписано 03 жовтня 2024 року.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.ст. 254-259 ГПК України.

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя Олександр ТИНОК