Постанова

від 24.09.2024 по справі 916/1378/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1378/19(916/43/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника ( ОСОБА_1 ) - Кушнарьов Д.В.

скаржника ( ОСОБА_2 ) - адвокат Шевченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду

від 27.02.2024

та на рішення Господарського суду Одеської області

від 14.11.2023 в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та на ОСОБА_2

у справі № 916/1378/19(916/43/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова енергія світу" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича

до відповідачів: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_1 ; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Салеус"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк"

про покладення субсидіарної відповідальності

в межах справи № 916/1378/19

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова енергія світу"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою господарського суду Одеської області від 03.12.2019 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу», відкрито ліквідаційну процедуру.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова енергія світу» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Салеус" про покладення субсидіарної відповідальності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 позов задоволено.

4. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами.

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 апеляційні скарги залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

6. 22.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2023 в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 у справі № 916/1378/19(916/43/23).

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 916/1378/19(916/43/23) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О. В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024.

8. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 916/1378/19(916/43/23) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2023, в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 . Зупинено касаційне провадження у справі № 916/1378/19(916/43/23) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2023, в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 906/1155/20 (906/1113/21) та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

9. 22.03.2024 ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2023 у справі № 916/1378/19(916/43/23), в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 .

10. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2024 у справі № 916/1378/19(916/43/23) касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2023 у справі № 916/1378/19(916/43/23) залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.

11. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 916/1378/19(916/43/23) за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2023, в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 . Зупинено касаційне провадження у справі № 916/1378/19(916/43/23) за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2023, в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 , до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 906/1155/20 (906/1113/21) та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2024, зокрема поновлено касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами; об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2023 у справі № 916/1378/19(916/43/23), в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та на ОСОБА_2 ; призначено розгляд касаційних скарг на 24.09.2024 о 10:00 год.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими аргументами осіб, які подали касаційні скарги.

13. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення яким відмовити в позові.

14. Також, не погоджуючись з ухваленою постановою, ОСОБА_2 подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 і ухвалити нове рішення яким задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ТОВ "САЛЕУС" на користь ТОВ "Нова енергія світу" 470 005 924 грн.

15. Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано наступним.

15.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що відкрите кримінальне провадження № 42016000000001183 за ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч.2 ст.364, ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.191 КК України, в межах якого проходять слідчі дії, вилучені первинні бухгалтерські документи. Ліквідатор жодного разу не звертався за відповідними роз`ясненнями до органів попереднього слідства, в провадженні яких знаходиться справа в межах якої проводилось вилучення документів.

15.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що ліквідатором не подано аналіз фінансового стану та господарської діяльності підприємства.

15.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що до складу заборгованості включені зобов`язання підприємств які ліквідовані, визнані банкрутами (на суму 110,5 млн. грн.). Зобов`язання в розмірі 302,639 млн. грн. включені без будь-яких обґрунтувань та фінансового аналізу.

15.4 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що всі операції, які стали підставою для банкрутства, здійснювались у період з 29.08.2008 по 02.03.2009, справа про банкрутство порушена в 2019. Станом на день укладення таких правочинів ОСОБА_1 не мав жодного юридичного та фактичного відношення як до боржника так і до осіб, які були учасниками господарських операцій. За той період, коли ОСОБА_1 був директором боржника не вчинено жодних дій, які б призвели до відсутності коштів на рахунках банкрута або втрати банкрутом майна. Фінансовий стан банкрута за той час, коли ОСОБА_1 був директором - не змінився. Не доведено волевиявлення ОСОБА_1 , яке характеризується прямим умислом, як щодо вилучення майна боржника та припинення його діяльності так і щодо наслідків таких дій - настання стану його неплатоспроможності та банкрутства, невиконання зобов`язань перед кредиторами.

15.5 Судами попередніх інстанцій не враховано, що ПАТ "Укргазбанк" мав прямі кредитні відносини з усіма контрагентами ТОВ "Нова енергія світу", був достеменно обізнаний про їх фінансовий стан, надав їм кредити від 14 млн. грн. і більше.

15.6 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що до розміру суми субсидіарної відповідальності включено грошові вимоги ПАТ "Укргазбанк" за якими минув строк позовної давності.

15.7 Відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства в частині покладення субсидіарної відповідальності без надання ліквідатором узагальненого, детального фінансового аналізу боржника.

15.8 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 906/904/16, від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.12.2021 у справі № 914/71/19, від 08.02.2022 у справі № 916/100/20, від 02.08.2022 у справі № 908/314/18, від 25.10.2022 у справі № 911/3513/16, від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22), від 17.08.2023 у справі № 910/21049/17, від 22.11.2023 у справі № 910/4685/20.

16. Касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивовано наступним.

16.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що ліквідатор дійшов висновку про притягнення ОСОБА_2 до субсидіарної відповідальності обґрунтовуючи свою позицію виключно вказівкою на формальні обставини, які полягали у русі коштів на рахунках боржника, не здійснивши аналізу жодної з транзакцій наслідком яких були відповідні перерахування, а відтак не доведено причинно - наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_2 та доведенням боржника до банкрутства.

16.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що ліквідатором не надано доказів того, що договори про надання поворотної фінансової допомоги були укладені не з метою надання такої допомоги, а з метою виведення активів боржника; що в період коли ОСОБА_2 обіймав посаду директора боржника, вже настали строки повернення фінансової допомоги; що договори про надання фінансової допомоги укладалися з контрагентами, які через своїх керівників/учасників мали будь-який зв`язок з боржником чи з ОСОБА_2

16.3 Судами попередніх інстанцій не було на підставі досліджених належних доказів встановлено, що боржник в період з 08.02.2008 до 02.03.2009 здійснював оплату або попередню оплату за цінні папери виключно з метою виведення активів, а не з метою отримання прибутку; що придбання у зазначений період цінних паперів не мало або не могло мати господарського сенсу; яким чином у період придбання боржником цінних паперів відповідно до положень чинного законодавства мало здійснюватися емітування, облік та зберігання цінних паперів; що договору купівлі - продажу цінних паперів укладалися з контрагентами, які через своїх керівників/учасників мали будь-який зв`язок з боржником чи з ОСОБА_2

16.4 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 904/4157/20, від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22), від 06.02.2024 у справі № 05-5-43/1913-46/272-2012.

17. Представники скаржників в судовому засіданні 24.09.2024 підтримали касаційні скарги з підстав викладених у них.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

18. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційні скарги.

Позиція Верховного Суду

19. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників скаржників, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

20. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

22. Аргументи скаржників (пункти 15.4, 16.1, 16.2, 16.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

22.1 Частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

22.2 Згідно частини першої статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

22.3 Частиною третьою цієї статті унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

22.4 Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

22.5 За загальним правилом, визначеним частинами першою - третьою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

22.6 До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 191 ЦК України).

22.7 Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

22.8 Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

22.9 Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

22.10 Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

22.11 Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

22.12 Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

22.13 Щодо об`єкта правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

22.14 Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.

22.15 Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

22.16 Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

22.17 Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

22.18 Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

22.19 Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

22.20 Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

22.21 За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

22.22 Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

22.23 Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

22.24 Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2019 по справі

№ 916/1378/19 визнано грошові вимоги ПАТ "Укргазбанк" до ТОВ "Нова енергія світу" у розмірі 163 739 544, 66 грн.

22.25 Ухвалою Господарського суду Одеської області 24.09.2019 визнано додаткові вимоги ПАТ "Укргазбанк" на суму 355 337 555, 62 грн.

22.26 Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2020 визнано вимоги ПАТ "Укргазбанк" у розмірі 17 967 288, 49 грн.

22.27 Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до акту інвентаризації від 19.08.2019 будь-якого рухомого чи нерухомого майна, інших активів (майнових прав), власником яких є ТОВ "Нова Енергія Світу", майна, яке є об`єктом соціальної сфери (комунальної інфраструктури) не виявлено.

22.28 Таким чином, розмір субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Нова енергія світу" у зв`язку з доведенням до банкрутства становить - 537 071 284, 77 грн.

22.29 Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно інформації Головного управління регіональної статистики з 08.04.2008 керівником ТОВ "Нова енергія світу" був ОСОБА_2 ; з 02.03.2009 по 29.09.2009 керівником банкрута був ОСОБА_3 ; з 12.01.2010 керівником банкрута був ОСОБА_1 . Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.01.2010 засновником ТОВ "Нова енергія світу" є ТОВ "САЛЕУС", індекс 02139, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Стальського, будинок 24, 34726904, а керівником ОСОБА_1 .

22.30 Ліквідатором банкрута було проаналізовано рух коштів по рахунках та встановлено безпідставне перерахування грошових коштів підприємства на рахунки підприємств, у яких керівником також є ОСОБА_1 або керівником учасників даних підприємств.

22.31 Зокрема, судами встановлено, що у період із 29.08.2008 по 05.02.2009 (тобто під час перебування на посаді директора ОСОБА_2 ) із рахунків ТОВ "Нова енергія світу" було перераховано з призначенням платежу "оплата цінних паперів/передоплата за іменні цінні папери" на різні підприємства 188 716 000,00 грн, зокрема на рахунки: ТОВ "Плесецький гранітний кар`єр"; ТОВ "Укразіятранш"; ТОВ "Трест - Нафтокар"; ТОВ "Торгтрансмаш"; TOB "Агроресурси ЛТД"; ТОВ "Український інвестиційно-іноваційний альянс"; ТОВ "Росукріндустрія"; ТОВ "Євроіндекс МПК"; ТОВ "Компанія "Теракапітал"; ТОВ "Фінкомтраст"; ТОВ "Східноукраїнська нафтова компанія".

22.32 Також, судами встановлено, що засновниками ТОВ "Плесецький гранітний кар`єр"; ТОВ "Укразіятранш"; ТОВ "Трест - Нафтокар"; ТОВ "Торгтрансмаш"; TOB "Агроресурси ЛТД"; ТОВ "Український інвестиційно-іноваційний альянс"; ТОВ "Росукріндустрія"; ТОВ "Євроіндекс МПК"; ТОВ "Компанія "Теракапітал" на даний час є ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ВАШ ПРАВОЗАХИСТ", ТОВ "УНІПЛАСТ", керівником яких є ОСОБА_1

22.33 Засновниками ТОВ "Фінкомтраст" та ТОВ "Східноукраїнська нафтова компанія" є ТОВ "Салеус" (засновник ТОВ "Нова енергія світу"), керівником якого є ОСОБА_1

22.34 Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що з тих же підстав було виведено кошти у розмірі на суму 60 148 500 грн, а саме "оплата за цінні папери" на користь: ВАТ "Київ - Одяг", ВАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ СКАЙД", ТОВ "Борком", ТОВ "ІК "Галактика-капітал", TOB "Іпотека-Нова", ТОВ "КИЇВ ІНДАСТРІАЛ ГРУП", ТОВ "Святослав", ТОВ "Укрголовснабспецбуд", ТОВ "Фінансова лізингова група", ТОВ "ФК" Консалтинг та інвестиції", ТОВ "КУА "Менеджмент сервіс" ПЗНВІФ "ВЕГА".

22.35 Судами встановлено, що під час проведення інвентаризації активів ліквідатором цінні папери не виявлено. Відповідно до листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.04.2022 станом на 31.12.2021 ТОВ "Нова енергія світу" серед власників голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств відсутнє.

22.36 Також, судами встановлено, що з аналізу руху грошових коштів убачається, що було надано та не повернуто поворотну фінансову допомогу на суму 5 035 700 грн. наступним юридичним особам: ТОВ "Пульт", ТОВ "Євроцентр", ТОВ "ІНГУЛТРАСТ", ТОВ "Іпотека-Нова", ТОВ "Істейт Девелопмент", ТОВ "Концепт Девелопмент", ТОВ "Медіа Поінт", ТОВ "Смак-С".

22.37 Судом у справі про банкрутство № 916/1378/19 вже встановлювався факт наявності дебіторської заборгованості, а саме надання безвідсоткової поворотної допомоги, яка не поверталася на рахунки банкрута, а саме: ТОВ "Пульт" - 350 000 грн, ТОВ "Євроцентр" - 1 625 000 грн, ТОВ "Істейт Девелопмент" - 1 220 700 грн, ТОВ "Концепт Девелопмент" - 330 000 грн, ТОВ "Медіа Поінт" - 900 000 грн, ТОВ "ІНГУЛТРАСТ" - 500 000 грн, ТОВ "Іпотека-Нова" - 10 000 грн, ТОВ "Смак-С" - 100 000 грн.

22.38 Хоча судами встановлено, що вказані договори та дії з виведення коштів під час перебування на посаді директора боржника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як директором ТОВ "Нова енергія світу" з 2010 не вживались заходи щодо перевірки бухгалтерської звітності, повернення безпідставно сплачених грошових коштів, а також дії щодо повідомлення кредиторів про наявність ознак банкрутства. Крім того, ОСОБА_1 є заінтересованою особою, оскільки є керівником або учасником підприємств, на користь яких безпідставно перераховувались грошові кошти.

22.39 Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що не перебування керівником у спірний період, не є підставою для виключення ОСОБА_1 зі складу суб`єктів, що можуть бути притягнені до відповідальності, передбаченої частиною другою статті 61 КУзПБ. Адже до таких суб`єктів, окрім осіб, що мають формалізовані зв`язки з боржником (керівники, засновники тощо) належать також інші особи, які мають змогу іншим чином (зокрема опосередковано через недобросовісні дії керівників чи засновників Боржника) визначати його дії для досягнення своїх цілей та, водночас, на шкоду Боржнику і, відповідно, його кредиторам.

22.40 При цьому, банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментною подією, це стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку, а припинення/набуття відповідних повноважень суб`єктів відповідальності як таке не є підставою для уникнення відповідальності за дії (бездіяльність), вчинені ним під час виконання таких повноважень (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/6614/20).

22.41 Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

22.42 Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20).

22.43 Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

22.44 Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт доведення до банкрутства боржника, ліквідатором надано докази доведення вини у діях/бездіяльності керівників та засновника під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; докази прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства Боржника; ліквідатором Боржника надано до суду належні докази, що підтверджують дії та бездіяльність директорів та засновника направлені на доведення до банкрутства.

22.45 З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що дії та бездіяльність керівників, всупереч інтересам підприємства, а саме безпідставне перерахування грошових коштів, не вжиття заходів для запобігання банкрутству боржника, а також заходів щодо ліквідації товариства для погашення вимог кредиторів, не звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, коли існувала загроза неплатоспроможності, не вжиття заходів повідомлення кредиторів щодо наявності ознак банкрутства, не вжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості, фактично стали підставою для неможливості виконання грошових зобов`язань перед ПАТ "Укргазбанк" і , як наслідок, доведення ТОВ "Нова енергія світу" до банкрутства.

22.46 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

22.47 Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

22.48 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

22.49 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

22.50 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

22.51 При цьому, аргументи скаржників (пункти 15.1, 15.4, 16.1, 16.2, 16.3 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

23. Аргументи скаржника ( ОСОБА_1 ) (пункти 15.3, 15.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

23.1 Як вже було зазначено, судами попередніх інстанцій встановлено, що Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2019 по справі

№ 916/1378/19 визнано грошові вимоги ПАТ "Укргазбанк" до ТОВ "Нова енергія світу" у розмірі 163 739 544, 66 грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області 24.09.2019 визнано додаткові вимоги ПАТ "Укргазбанк" на суму 355 337 555, 62 грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2020 визнано вимоги ПАТ "Укргазбанк" у розмірі 17 967 288, 49 грн.

23.2 Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

23.3 Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

23.4 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

23.5 Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

23.6 Судами не встановлено та скаржниками не доведено про те, що будь - які ухвали суду першої інстанції у справі № 916/1378/19 про визнання грошових вимог до боржника були переглянуті в апеляційному або касаційному порядках та за результатами такого перегляду скасовані.

23.7 З огляду на викладене, необґрунтованими є аргументи скаржника ( ОСОБА_1 ) (пункти 15.3, 15.6 постанови).

24. Аргументи скаржника ( ОСОБА_1 ) (пункт 15.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що обставини які стосуються кредитних правовідносин ПАТ "Укргазбанк" із контрагентами останнього не є предметом розгляду у цій справі.

25. Аргументи скаржника ( ОСОБА_1 ) (пункти 15.1, 15.2, 15.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

25.1 Детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

25.2 Судами попередніх інстанцій встановлено обставини неможливості проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, у зв`язку з тим, що колишнім директором не передано бухгалтерську та іншу документацію.

25.3 Також, судами встановлено, що ОСОБА_1 не подано доказів які б підтверджували відсутність у нього можливості надати оригінали документів, у зв`язку з їх вилученням в межах кримінального провадження. Зокрема доказів, які підтверджують факт вилучення вказаних документів до суду не надано, а саме акт виїмки, докази звернення до правоохоронних органів про виготовлення копій документів, а тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що наявність кримінального провадження не позбавляє колишнього керівника обов`язку передання бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору на виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом.

25.4 Окрім того, судами встановлено, що згідно даних ГУ статистики в Одеській області фінансова звітність у 2013-2018 та І квартал 2019 боржником не подавалась.

25.5 Також, відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16 та від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

25.6 Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та від 11.04.2023 у справі № 904/5911/15, відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинно знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб.

26. Крім того, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 906/904/16, від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.12.2021 у справі № 914/71/19, від 08.02.2022 у справі № 916/100/20, від 02.08.2022 у справі № 908/314/18, від 25.10.2022 у справі № 911/3513/16, від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22), від 17.08.2023 у справі № 910/21049/17, від 22.11.2023 у справі № 910/4685/20, від 19.07.2023 у справі № 904/4157/20, від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22), від 06.02.2024 у справі № 05-5-43/1913-46/272-2012 скаржники послалися, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин, в контексті досліджуваних судами у справі № 916/1378/19(916/43/23) доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема, щодо того, що у період із 29.08.2008 по 05.02.2009 (тобто під час перебування на посаді директора ОСОБА_2 ) із рахунків ТОВ "Нова енергія світу" було перераховано з призначенням платежу "оплата цінних паперів/передоплата за іменні цінні папери" на різні підприємства 188 716 000,00 грн; засновниками ТОВ "Плесецький гранітний кар`єр"; ТОВ "Укразіятранш"; ТОВ "Трест - Нафтокар"; ТОВ "Торгтрансмаш"; TOB "Агроресурси ЛТД"; ТОВ "Український інвестиційно-іноваційний альянс"; ТОВ "Росукріндустрія"; ТОВ "Євроіндекс МПК"; ТОВ "Компанія "Теракапітал" на даний час є ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ВАШ ПРАВОЗАХИСТ", ТОВ "УНІПЛАСТ", керівником яких є ОСОБА_1 ; засновниками ТОВ "Фінкомтраст" та ТОВ "Східноукраїнська нафтова компанія" є ТОВ "Салеус" (засновник ТОВ "Нова енергія світу"), керівником якого є ОСОБА_1 ; під час проведення інвентаризації активів ліквідатором цінні папери не виявлено; вказані договори та дії з виведення коштів вчинені під час перебування на посаді директора боржника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як директором ТОВ "Нова енергія світу" з 2010 не вживались заходи щодо перевірки бухгалтерської звітності, повернення безпідставно сплачених грошових коштів, а також дії щодо повідомлення кредиторів про наявність ознак банкрутства, крім того, ОСОБА_1 є заінтересованою особою, оскільки є керівником або учасником підприємств, на користь яких безпідставно перераховувались грошові кошти.

27. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

28. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

29. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

30. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

31. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

32. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та на ОСОБА_2 , таким вимогам закону відповідають.

33. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

34. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови, в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та на ОСОБА_2 , були дотримані.

35. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та на ОСОБА_2 , немає, то судовий збір за подачу касаційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 у справі № 916/1378/19(916/43/23), в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та на ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 у справі № 916/1378/19(916/43/23), в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та на ОСОБА_2 , залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк