Рішення

від 23.09.2024 по справі 293/848/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/848/24

Провадження № 2/293/380/2024

23 вересня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Черняхівської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій та зобов`язання вчинити нотаріальні дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. СУТЬ ПОЗОВУ

31.05.2024 ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, за містом якого просить скасувати постанову від 10.10.2023 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесену державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В.І. у порядку заміщення державного нотаріуса Хорошівської державної нотаріальної контори, та зобов`язати його видати свідоцтво про право на спадщину.

В обгрунтування позову, ОСОБА_2 , зазначає, що її мати ОСОБА_3 , за життя, склала заповіт, яким заповіла право на дві земельні частки (паї) своїм дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також заповіла належний їй будинок та інше майно (крім права на земельні частки) своїм дітям ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Спадкоємець ОСОБА_5 , якому спадкодавець заповіла частину житлового будинку, відмовився від своєї частки у спадщині на користь інших спадкоємців у рівних частках.

У встановлені законом строки позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.05.2021 у справі №276/461/21 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані 12.02.2019 на спадкове майно ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , що складається із часток на земельні ділянки площею 5,6238 га, кадастрові номери: 1821180200:04:001:0058, 1821180200:04:001:0059, 1821180200:04:002:0071, 1821180200:04:002:0072 скасовано.

Звернувшись (повторно) 10.10.2023 до державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори, котрий діяв у порядку заміщення державного нотаріуса Хорошівської державної нотаріальної контори, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, останній своєю постановою відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з тих підстав, що спадкодавець ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай), який після видачі 23.08.2002 державного акту про право власності на землю серії ІІ-ЖТ №042643 втратив свою чинність, а розпорядження щодо земельних ділянок площею 5,62 га., спадкодавець не зробила і власне земельних ділянок не заповідала ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що нотаріус допустив довільне трактування заповіту та норм чинного законодавства, знехтував волею спадкодавця, грубо порушуючи права спадкоємців, просила скасувати постанову державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори винесену 10.10.2023 про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язати його видати свідоцтво про право на спадщину оформлене відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі і з урахуванням документів, які містяться у спадкові й справі.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2024, справа №293/848/24 передана на розгляд судді Збаражського О.М.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 05.06.2024 позов ОСОБА_2 прийнятий до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.07.2024.

20.06.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

25.07.2024 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України, суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 06.08.2024.

26.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 06.08.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 23.09.2024.

23.09.2024 в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала з підстав викладених у позові.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 23.09.2024, відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

04.05.2000 ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчила секретар Березівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, згідно якого заповіла право на земельну частку (пай) згідно сертифікату ЖТ №0179552 ОСОБА_4 ; право на земельну частку пай) згідно сертифіката ЖТ №0179551 ОСОБА_2 ; належний їй будинок, господарські будівлі та інше майно (крім права на земельні частки (паї), заповіла в рівних частках своїм дітям ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.16-17).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя, 23.08.2002 видано Володарсько-Волинської районною державною адміністрацією Житомирської області Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №042643, на підставі якого ОСОБА_3 отримала земельні ділянки площею 5,6238га кадастровими номерами: 1821180200:04:001:0058, 1821180200:04:001:0059, 1821180200:04:002:0071, 1821180200:04:002:0072, розташовані на території Березівської сільської ради Хорошівського району Житомирської області (а.с. 11,18-19, 20-24).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с.11, 20-24).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.02.2019 спадщину після смерті ОСОБА_3 , до якої увійшли земельні ділянки площею 5,6238 га. кадастрові номери 1821180200:04:001:0058, 1821180200:04:001:0059, 1821180200:04:002:0071, 1821180200:04:002:0072, розташовані на території Березівської сільської ради Хорошівського району Житомирської області прийняли в 1/4 частці ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та в 2/4 частках ОСОБА_6 (а.с.11).

ОСОБА_5 від своєї частки у спадщині відмовився на користь ОСОБА_6 (а.с.13).

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.05.2021 ухваленого у справі №276/461/21, свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори на спадкове майно ОСОБА_3 12.02.2019 на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , що складається із часток на земельні ділянки площею 5,6238 га, кадастрові номери: 1821180200:04:001:0058, 1821180200:04:001:0059, 1821180200:04:002:0071, 1821180200:04:002:0072, визнано недійсними та скасовано державну реєстрацію права власності спадкоємців на зазначене спадкове майно. Рішення суду є чинним (а.с.20-24).

Постановою від 10.10.2023 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Хорошівської державної нотаріальної контори Житомирської області відмовлено ОСОБА_2 , як спадкоємиці за заповітом у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки площею 2,5821 га, кадастровий номер: 1821180200:04:001:0058, та 0,2296 га., кадастровий номер: 1821180200:04:002:0072, що належали її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що заповідач не зробила розпорядження щодо вказаних земельних ділянок на ім`я спадкоємиці ОСОБА_2 (а.с. 18-19).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).

Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії; 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21), від 20 грудня 2023 року у справі № 523/4642/22 (провадження № 61-13095св23)).

Судом встановлено, що позивач 10.10.2023 звернулася до державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлої ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори від 10.10.2023 про відмову у вчиненні нотаріальних дій позивачу ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлої ОСОБА_3 .

Підставою для відмови у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлої є те, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження саме щодо сертифікату на право на земельну частку (пай) ЖТ №0179551, а розпорядження щодо земельних ділянок, що належали ОСОБА_3 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ ЖТ №042643 від 23.08.2002 до дня смерті не зробила. У свою чергу, спадкоємиця ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні ОСОБА_3 земельні ділянки площею 2,5821 га, кадастровий номер: 1821180200:04:001:0058, та 0,2296 га., кадастровий номер: 1821180200:04:002:0072, однак земельні ділянки заповідач не заповідала.

Слід зазначити, що відповідно до п.16, п.17 Прикінцевих положень Земельного кодексу України власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Тобто сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0179551 був дійсний до виділення у натурі (на місцевості) земельних ділянок ОСОБА_3 та видачі їй Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ ЖТ №042643 від 23.08.2002.

Таким чином, оскаржувана постанова відповідача не порушує спадкових прав позивача, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України, а видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена згідно з частиною одинадцятою статті 67 Закону України «Про нотаріат», а лише свідчить про законність оскаржуваної постанови державного нотаріуса на дату її прийняття.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно із частинами першою, п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тобто внаслідок спадкування на майно, яке належало спадкодавцеві на праві власності, право власності на це майно у спадкоємця виникає з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 328 ЦК України установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Отже, ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців (в разі їх відсутності, усунення їх від спадкування чи неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття до відповідної територіальної громади за місцем відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК України)) про визнання права власності на спадкове майно.

Таким чином, скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не поновить право позивача на спадкування, оскільки не призведе до будь-яких юридично значимих для неї наслідків, а тому у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити, оскільки позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права на спадкування.

Щодо другої вимоги позивача про зобов`язання державного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно із статтею 50 вказаного Закону, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Верховний Суд у постанові від 19 березня 2018 року у справі №754/16825/15-ц (провадження № 61 -315бсв18) дійшов висновку, що суд не може зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат».

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17 (провадження № 61-40053св18) Верховний Суд зазначив, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта.

Аналізуючи викладене, суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції, тому у задоволенні другої позовної вимоги слід відмовити.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ

Зважаючи, що за наслідком розгляду справи у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2

адреса проживання: АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач:

Черняхівська державна нотаріальна контора

адреса місцезнаходження: 12301, Житомирська область,

Житомирський район, с-ще Черняхів, вул. Шевченка, 4,

код ЄДРПОУ 02883883

Повне рішення складено та підписано 03.10.2024.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ