Рішення

від 09.09.2024 по справі 537/3844/23

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/112/2024

Справа № 537/3844/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2024 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Мурашової Н.В.,

за участі секретаря Дьяченко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування, Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, припинення стягнення з батька аліментів на утримання дитини, стягнення з матері на користь батька аліментів на утримання дитини,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позову.

18 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування, Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив: 1) визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з ним, батьком ОСОБА_1 ; 2) припинити стягнення з нього, батька ОСОБА_1 , на користь матері ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, за судовим наказом Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 червня 2021 року у справі №537/2292/21; 3) стягнути з матері ОСОБА_2 на користь батька ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожитого мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до повноліття дитини; 4) стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2147,20 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 10 березня 2012 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_2 у Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №60, який було розірвано рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.06.2021 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_2 . За заявою ОСОБА_2 Крюківським районним судом м. Кременчука 22.06.2021 року було видано судовий наказ у справі №537/2292/21, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. На даний час судовий наказ перебуває на виконанні у Кременчуцькому відділі державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавче провадження НОМЕР_9. У березні 2022 року відповідач ОСОБА_2 виїхала до Республіки Польща. А у квітні 2022 року їх малолітня донька ОСОБА_3 у супроводі прабабусі ОСОБА_4 також виїхали до Республіки Польща, де проживали до 22 серпня 2023 року у с. Отрембуси, що в 60 км. від Варшави, але окремо від матері дитини ОСОБА_2 . За весь час проживання дитини з прабабусею у Республіці Польща, мати ОСОБА_2 приїздила до дитини 4 рази, кожна зустріч тривала не більше кількох годин. В серпні 2023 року дитина виявила бажання проживати з батьком, після чого 22 серпня 2023 року разом з прабабусею повернулася до України. З того часу ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_1 , який займається її навчанням та вихованням, розвитком здібностей, лікуванням, була укладена медична декларація з сімейним лікарем Шевченко Л.П. , пройдено медогляд у Садківській амбулаторії. Також дитину було переведено на навчання з Кременчуцького ліцею №6 до Садківського ліцею виконавчого комітету Кам`янопотоківської сільської ради по причині скарг на факти проявлення булінгу зі сторони однокласників. На даний час ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 . Між донькою ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та її донькою ОСОБА_8 , 2009 р.н., склалися досить теплі, дружні відносини. Намагання ОСОБА_1 вирішити з відповідачем питання щодо визначення місця проживання доньки виявилися невдалими. Крім того у відповідача залишилося право на отримання аліментів на утримання дитини за рішенням суду, незважаючи на те, що дитина проживає окремо від матері. За таких обставин позивач звернувся до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.09.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.01.2024 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ІНФОРМАЦІЯ_5 , Державну прикордонну службу України.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.02.2024 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Адміністрацію Державної прикордонної служби України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція учасників справи в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Альошкіна О.І. в судовому засіданні 15.05.2024 року підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав викладених в заяві, повідомили, що дитина ОСОБА_9 проживає з батьком з 23.08.2023 року та перебуває на його утриманні. В судове засідання, призначене на 09.09.2024 року, не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її та позивача відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Із заявою про відкладення розгляду справи не зверталася, причини неявки не повідомила, відзив не надала.

Представник третьої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України Свириденко А.Г. в судовому засіданні 15.05.2024 року не заперечувала щодо задоволення позову. В судове засідання 09.09.2024 року не з`явилася, просила розглянути справу у її відсутність та прийняти рішення за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування Таценюк С.П. в судовому засіданні 20.06.2024 року не заперечувала щодо задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини з батьком та просила при прийняття рішення врахувати висновок органу опіку та піклування про доцільність визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 . В судове засідання 09.09.2024 року представник третьої особи не з`явилася, подала письмово клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, у вирішенні справи покладалася на розсуд суду.

Представник третьої особи Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надала, тому відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В відповідності до ст.280 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Обставини, установлені судом.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 10 березня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.06.2021 року по справі №537/4707/20, що набрало законної сили 10.07.2021 року.

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 21 серпня 2012 року Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №545).

Малолітня ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Витягу з Реєстру Кременчуцької територіальної громади від 28.08.2023 року, де також і зареєстрована відповідач ОСОБА_2 .

За повідомленням Кременчуцького ліцею №6 «Правобережний» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_3 навчалася у їх закладі з 3 по 5 клас. За час навчання зарекомендувала себе як старана, дисциплінована та працелюбна учениця. Тато приділяв належну увагу вихованню та навчанню доньки. Підтримував зв`язок з класним керівником та іншими вчителями.

22.06.2021 року Крюківським районним судом м. Кременчука по справі №537/2292/21 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Кременчуцькому відділі державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавче провадження НОМЕР_9 відкрито 14.07.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , що зазначено у Витягу з реєстру Кам`янопотоківської територіальної громади від 28.08.2023 року. Фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

За даними КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування», Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ ОСОБА_1 на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, станом на 29.08.2023 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої та непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.

04 квітня 2023 року ОСОБА_1 призваний по мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.04.2023 року №86.

Відповідно до довідки грошового забезпечення та відрахування від 22.10.2023 року №33277, виданої командиром військової частини НОМЕР_3 , загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з червня по вересень 2023 року склала 122894,71 грн.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 15.12.2023 року спеціалістами служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було обстежено умови проживання малолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено, що це кімната в гуртожитку на другому поверсі, з централізованим газо- та водопостачанням і водовідведенням, з кухнею та душовою кімнатою загального користування на три сім`ї. Житлова кімната відремонтована, облаштована необхідними меблями для відпочинку, навчання, споживання їжі та зберігання особистих речей. Санітарно-гігієнічний стан помешкання задовільний. За даною адресою проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (батько), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (донька), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (дружина батька), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (донька дружини батька). Малолітня ОСОБА_7 має місця для сну та навчання, є шафи для зберігання особистих речей та навчальних посібників. Дівчина забезпечена сезонним одягом та взуттям, продуктами харчування. ОСОБА_7 контактна, розвинута, під час бесіди зазначає, що мама телефонує дуже рідко, з різних країн, останнього разу телефонувала близько місяця тому з Бельгії, наразі місце її перебування невідоме. Дитина зазначила, що бажає проживати у родині батька, а з матір`ю хотіла б лише спілкуватися.

Відповідно до інформації КП «Кам`янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Садківської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вперше звернулася до Садківської АЗПСМ 24.08.2023 для проходження медогляду та укладення декларації. Декларація про надання первинної медичної допомоги дитині укладена з батьком ОСОБА_1 . На огляд дитина приходить з батьком та мачухою ОСОБА_6 . При огляді ОСОБА_7 виявлено надмірну вагу, рекомендовано звернутися за консультацією до лікаря ендокринолога.

Відповідно до інформації Садківського ліцею виконавчого комітету Кам`янопотоківської сільської ради від 26.10.2023 року №245, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ученицю 6 класу з 2023-2024 навчального року. Дівчина навчається за змішаною формою навчання, систематично відвідує як онлайн, так і офлайн уроки. Навчанням і вихованням дитини займається батько ОСОБА_1 , який здійснює контроль за донькою, відвідує батьківські збори, контактує з класним керівником, забезпечує дитину усім необхідним шкільним приладдям. У період перебування батька на службі в ЗСУ, контроль за дитиною здійснює мачуха ОСОБА_6 , яка має досить довірливі стосунки з дівчинкою, приділяє достатньо уваги її навчанню та вихованню. Мати дитини, ОСОБА_2 , не присутня у житті ОСОБА_7 , не цікавиться її навчальними досягненнями, не підтримує контакт зі школою.

ОСОБА_2 не з`явилася та не зателефонувала за запрошенням до служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, яким її було також поінформовано про розгляд питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що винесено на засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Спеціалістами служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації були спроби зв`язатися з ОСОБА_2 за номером телефону НОМЕР_4 (останнього разу 18.12.2023), але оператор мобільного зв`язку повідомляє, що у абонента обмежена можливість прийняти дзвінок.

Відповідно до електронного реєстру поштових відправлень АТ «Укрпошта» остання операція поштового відправлення від 28.11.2023 за адресою АДРЕСА_1 - відправлення не вручене під час доставки.

Спеціалісти служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації здійснили виїзд за місцем реєстрації та останнім відомим місцем проживання матері дитини, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Двері помешкання ніхто не відкрив, але вдалося зв`язатися з матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_13 , власницею цієї квартири, але проживає за іншою адресою у сусідньому будинку, яка і надала можливість обстежити умови проживання матері дитини. Встановлено, що квартира не придатна для проживання, у ній розпочато, але не завершено капітальний ремонт, водо-електропостачання відключено, умови для проживання малолітньої дитини відсутні. ОСОБА_13 пояснила, що її донька ОСОБА_2 перебуває за межами України, вона має напружені з нею стосунки у зв`язку з тим, що та веде не зрозумілий їй спосіб життя, вживає спиртні напої, не піклується про свою малолітню доньку ОСОБА_7 . Зазначила, що проживаючи на території України, ОСОБА_2 не приділяла належної уваги своїй доньці, займалася влаштуванням свого особистого життя. На її думку, проживання дитини з батьком буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Відповідно до інформації наданої Кременчуцьким міським центром соціальних служб від 18.12.2023 № 03.1-07/2758, фахівцями центру 15.12.2023 здійснено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_1 . За результатами складеної оцінки потреб сім`ї з`ясовано, що батько спроможний виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. Складних життєвих обставин в родині не виявлено, дана родина не рекомендована на облік сімей/осіб, які опинились в складних життєвих обставинах. Скласти оцінку потреб матері ОСОБА_2 та з`ясувати її спроможність виконувати обов`язки щодо виховання ОСОБА_3 та догляду за нею не виявилося можливим у зв`язку з тим, що двері помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не відкрив, за її номером телефону обмежена можливість прийняти виклик.

Тому орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надав висновок про доцільність визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що є матір`ю відповідача ОСОБА_2 . З березня 2022 року її донька ОСОБА_2 перебуває за межами України. Вони майже не спілкуються, в них напружені відносини, вона не приймає її спосіб життя, оскільки ОСОБА_2 залишила її внучку, свою доньку, та не піклується про дитину. В останній раз вони спілкувалися в січні 2024 року. Протягом всього цього часу ОСОБА_2 один раз передала кошти для доньки ОСОБА_7 на подарунок. З серпня 2023 року онука ОСОБА_7 проживає в сім`ї батька ОСОБА_1 , який піклується про неї, створює належні умови для проживання. Вважає, що проживання ОСОБА_7 з батьком відповідає інтересам дитини.

Свідок ОСОБА_6 , яка є дружиною позивача ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснила, що 25 серпня 2021 року вони з ОСОБА_1 уклали шлюб, проживають за адресою АДРЕСА_3 . З 23 серпня 2023 року з ними проживає донька чоловіка від першого шлюбу ОСОБА_7 . З дитиною у них дружні та довірливі відносини, ОСОБА_7 товаришує з її донькою ОСОБА_8 . Вони з чоловіком займаються вихованням дітей, створюють їм належні умови для проживання, забезпечують їх всім необхідним. Відповідач ОСОБА_2 не спілкується з донькою ОСОБА_7 , не цікавиться її навчання, не турбується про її життя та здоров`я, не утримує матеріально.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що знайома з відповідачем ОСОБА_2 , оскільки працювали разом. Також приблизно 6-7 років знайома з ОСОБА_6 . На даний час ОСОБА_2 проживає за кордоном, з донькою не спілкується, матеріально не утримує. Дитина з серпня 2023 року проживає в сім`ї батька ОСОБА_1 .

В судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 пояснила, що проживає з батьком. ОСОБА_15 проживає за кордоном, вона її давно не бачила, спілкуються дуже рідко по телефону. Повідомила, що бажає проживати з батьком та його дружиною, які піклуються до неї. Повідомила, що не бажає жити з матір`ю, бо вона не піклувалася про неї, вели аморальний спосіб життя, що її засмучувало.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За змістом частин третьої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За статтею 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160 СК України).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161 СК України).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено правовий висновок про те, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону України «Про міжнародні договори України», а також не містить положень щодо набрання нею чинності.

У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

У зв`язку із зазначеним при визначенні місця проживання дитини судам необхідно, крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи ставлення батьків, сторін по справі, до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, стан її здоров`я, інтереси дитини, враховуючи, що з 23.08.2023 року дитина проживає разом із батьком, який належним чином виконує свої батьківські обов`язки, офіційно працевлаштований, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, заслухавши думку дитини, яка висловила бажання жити з батьком, суд дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком, що не є розлученням дитини з матір`ю, яка не позбавлена права спілкування з дитиною, а також брати участь у її вихованні та забезпеченні, і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування з дитиною, а у разі недосягнення такої згоди, за рішенням органу опіки та піклування або за судовим рішенням.

Визначення місця проживання дитини із батьком, не впливатиме на взаємовідносини дитини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 буде відповідати її інтересам, а тому суд вважає можливим визначити місце проживання малолітньої дитини за місцем проживання батька ОСОБА_1 .

Щодо припинення стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно з ч.2 ст.188 СК України батьки можуть бути звільнені від зобов`язання утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

З аналізу вказаних статей вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, не витрачає отримувані аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів.

Стягнення з 23.08.2023 року аліментів з батька свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки з цього часу дитина проживає з ним. Отже з цієї дати мати, яка проживає окремо від дитини, не має право розпоряджатися аліментами, які стягуються за судовим рішенням на її користь на утримання дитини.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що малолітня дитина ОСОБА_3 з 23 серпня 2023 року проживає з батьком, позивачем ОСОБА_1 , який несе витрати на її утримання, та окрім цього сплачує на користь матері, відповідача ОСОБА_2 , аліменти за судовим рішенням, суд приходить до висновку, що відпали підстави для стягнення з батька аліментів на утримання дитини на користь матері, а тому вважає за необхідне з часу, коли дитина стала проживати з батьком, припинити стягнення з нього аліментів на утримання дитини на користь матері.

Щодо вимоги про стягнення аліментів з відповідача.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Враховуючи, що дитина проживає з батьком і перебуває на його утриманні, а відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на її утримання, хоча є особою працездатного віку, даних про наявність у неї інших утриманців суду не надано, до суду вона не з`явилася, іншого не довела, відзиву на позов не надала, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.191 СК, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд враховує вимоги ст.ст. 183, 184 СК України та приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів щомісяця в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до повноліття дитини.

Відповідно до ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні та обґрунтовані, тому їх задовольняє.

На підставі положень ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені ним витрат на судовий збір в розмірі 2147,20 грн., що підтверджено документально.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 141, 263-265,280,430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування, Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, припинення стягнення з батька аліментів на утримання дитини, стягнення з матері на користь батька аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Звільнити з 23 серпня 2023 року платника аліментів ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які стягуються за судовим наказом Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 червня 2021 року у справі №537/2292/21.

Відкликати судовий наказ, виданий 22 червня 2021 року Крюківським районним судом м. Кременчука у справі №537/2292/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частки від заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.09.2023 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Інформація про сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт № НОМЕР_6 , виданий 13.04.2018 року органом 5328, місце реєстрації АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий 28.03.2012 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складений 19.09.2024 року.

Суддя Мурашова Н.В.