Рішення

від 25.07.2024 по справі 758/91/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/91/24

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

25 липня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській області ФДМ, про захист прав споживачів

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській області (надалі за текстом - відповідач), про захист прав споживачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було продано позивачу на аукціоні нежитловий будинок, без попередження, що в будинку вже більше 50 років проживає інша сім`я, яку нікуди виселити. При цьому, оскільки через це позивач не змогла використовувати приміщення на початок вторгнення військ російської федерації до Київської області, була вимушена орендувати житло у Львові, що мало наслідком понесення додаткових витрат. Відтак, просить суд стягнути з відповідача кошти витрачені на купівлю будинку, витрачені кошти на сплату орендної плати за житло у Львові та моральну шкоду.

Від відповідача відзив не надходив.

Ухвалою Суду від 05.01.2024 ухвалено відкрити провадження у справі та розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 14.05.2024 у якому було оголошено перерву до 25.07.2024. У судове засідання 25.07.2024 представники учасників справи не прибули.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Інформаційного повідомлення об`єктом приватизації є:

Будівля - адмінбудинок, літ."А", загальною площею 199,2 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Класифікатор: 04230000-9 Адміністративно-офісна нерухомість;

Реєстраційний номер 2263067121208;

Призначення: окремо стояча нежитлова будівля Волосянківської ветеринарної дільниці, загальною площею 199,20 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 Об`єкт перебуває в незадовільному технічному стані.

Замовник: РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, код ЄДРПОУ 42899921.

За змістом Протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-12-31-000013-1 від 19.01.2022 переможцем торгів визначено позивача.

15.02.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено Договір №449/2 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна - будівлі адмінбудинку літ. А, загальною площею 199,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за результатами аукціону, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, котрий став єдиним учасником електронного аукціону № UA-PS-2021-12-31-000013-1, протокол по якому сформовано 19.01.2022, об`єкт малої приватизації - будівля-адмінбудинок, літ. «А», загальною площею 199,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на балансі Великоберезнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини, код за ЄДРПОУ 00698785 (далі - Об`єкт приватизації), а Покупець зобов`язується прийняти Об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в Договорі умови.

Згідно з протоколом про результати електронного аукціону з умовами на підвищення стартової ціни № UA-PS-2021-12-31-000013-1 від 26.01.2022, який затверджено наказом відповідача від 26.01.2022 № 00195 та відповідно до його наказу від 25.01.2022 № 000178 «Про зміну способу приватизації об`єкта малої приватизації» ціна продажу Об`єкта приватизації становить 138240,00 гривень, в тому числі ПДВ - 23040,00 гривень.

Покупець зобов`язаний сплатити за придбаний Об`єкт приватизації 138 240,00 гривень, з урахуванням ПДВ у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня підписання цього Договору в порядку, встановленому пунктом 2.2 Договору (п. 2.1. Договору).

За змістом п. 2.2. Договору розрахунки за Об`єкт приватизації здійснюються в такому порядку

- гарантійний внесок для участі в аукціоні, сплачений Покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика - Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Тендер» в сумі 11 513,80 гривень, що становить 10% стартової ціни Об`єкта приватизації, зараховується Покупцеві в рахунок ціни продажу Об`єкта приватизації;

- грошові кошти Покупця в розмірі 124423,44 гривень з урахуванням ПДВ за придбаний Об`єкт приватизації сплачуються Покупцем на рахунок Продавця.

У відповідності до п. 3.1. Договору право власності на Об`єкт приватизації переходить до Покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу Об`єкта приватизації разом із неустойкою (у разі її нарахування).

Пунктом 5.3. Договору визначено, що Продавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку у разі несплати коштів Покупцем за Об`єкт приватизації протягом 60 днів з дня його укладення та вимагати сплату Покупцем неустойки у розмірі 5% ціни продажу Об`єкта.

Продавець протягом 3 робочих днів Після спливу 60-денного строку направляє Покупцю повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку (далі - повідомлення про розірвання Договору) з вимогою сплатити протягом 30 календарних днів з дня направлення такого повідомлення неустойки. При цьому, Договір вважається розірваним на 61 день з дати його укладення.

У пункті 13.1. Договору обумовлено, що усі витрати, пов`язані з укладенням цього Договору, його нотаріальним посвідченням та виконанням, бере на себе Покупець.

Покупцем здійснювались оплати продавцю наступним чином: квитанція від 05.09.2022 на суму 11513,80 грн. (гарантійний внесок за участь в аукціоні), квитанція від 01.18.2022 на суму 1300,00 грн. (реєстраційний внесок за участь в аукціоні), квитанція від 04.04.2022 на суму 2302,76 грн. (ПДВ по Договору). Також, позивачем було понесені витрати на нотаріальне посвідчення договору у розмірі 7035,18 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 15.02.2024.

У подальшому, 30.11.2023 Держпродспоживслужбою позивачу було надіслано листа щодо приватизації будинку до якого було додано Акт візуального обстеження будинку б/н від 17.11.2022, за змістом якого встановлено таке: «В адмінбудинку на даний час проживає сім?я: ОСОБА_2 1954 року народження - пенсіонер, важко хворий - паралізований, не здатний самостійно пересуватись: ОСОБА_3 - дружина, 1962 року народження, пенсіонерка; ОСОБА_4 - син 1983 року народження - учасник АТО, в даний час, перебуває в зоні бойових дій.

Відповідно до Технічного паспорту на громадський будинок зазначена сім?я займає приміщення N?2, загальною площею 96,7 кв.м., факт проживання цієї родини підтверджується реєстрацією місця проживання.

З архівних документів, наданих старостою Волосянківського старостинського округу встановлено, що зазначене приміщення було надано, як комунальна квартира сім?ї ОСОБА_5 1923 року народження, який працював ветлікарем та проживав з дружиною - ОСОБА_6 , 1930 року народження і двома дітьми ОСОБА_7 , 1957 року народження та ОСОБА_8 , 1962 року народження.

Згідно з даними Погосподарської книги N4 Волосянківської сільської ради, розпочатої 01.01.2016 року ОСОБА_6 , була головою дворогосподарства та проживала з сім`єю дочки - ОСОБА_9 . Право власності на ОСОБА_6 , не оформлялось, тому немає і права спадкування.

Станом на сьогодні ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в зазначеному приміщенні продовжує проживати сім?я її дочки.

Адмінбудівля перебуває в незадовільному стані, з внутрішніх систем інженерного устаткування в будівлі наявне пічне опалення та електропостачання. Договір N УЗ/ЕЕЦ/Л-16-05/702157 від 26.12.2016 на користування електричною енергією укладено ОСОБА_2 з ПАТ «Українська залізниця». Станом на 04.11.2022 року наявна заборгованість за користування електроенергією у сумі 12774,18 грн.»

У листі Держпродспоживслужби також зазначено, що головне управління не володіє інформацією щодо перебування сім`ї ОСОБА_10 на квартирному обліку. Можливість надання іншого житла вищевказаній сім`ї у Головного управління відсутня. З часу заселення зазначеною сім`єю не було вжито жодних заходів щодо оформлення займаної квартири у приватну власність.

Поруч з цим, 09.11.2022 відповідачем надіслало листа-повідомлення в якому повідомило про розірвання договору купівлі-продажу в односторонньому порядку, з підстав несплати ціни продажу будинку у відповідності до умов Договору.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною четвертою статті 656 ЦК України визначено, що до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Статтею 659 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Таким чином, продавець (відповідач) повинен був попередити покупця (позивача) про всі права третіх осіб на будинок - у даному випадку сім`ї яка проживає та зареєстрована у ньому, однак, діючи свідомо уклав договір купівлі-продажу адмінбудівлі об`єкта малої приватизації.

Суд зазначає, що порушення зобов`язань відповідачем за Договором та норм ЦК України позбавило позивача права, як покупця майна, користуватись та розпоряджатись будинком.

Згідно ч. 1, 2 ст. 598 ЦПК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з положень ч. 1, 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

У відповідності до ч. 3, ч. 4 ст. 700 ЦК України якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв`язку з відсутністю у нього такої інформації.

Згідно п .1 ч .2 ст. 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Судом встановлено, що відповідачем не було повідомлено покупцю про наявність прав третіх осіб на будинок, та що договір між сторонами розірвано з ініціативи відповідача, внаслідок чого відпала правова підстава на якій продавець отримав кошти від покупця, відтак, на користь позивача підлягає стягненню сплачена відповідачу за купівлю будинку сума в розмірі 22 151,74 грн.

Поруч з цим, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення 5529,60 грн., витрат на оплату винагороди оператору, адже позивачем не надано доказів понесення цих витрат (квитанцій, платіжних доручень, актів тощо).

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.4 ст.611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування завданої фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Як слідує із виниклих між сторонами правовідносин, вони є договірними і відшкодування моральної шкоди умовами спірного договору контрагентами не передбачено.

Разом з тим, п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», який також поширюється на спірні правовідносини, передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя, здоров`я продукцією (товарами чи послугами).

Однак, позивачем не надано належних доказів того, що порушення відповідачем своїх зобов`язань, в частині не виконання умов договору купівлі-продажу, могло призвести (чи призвело) до ситуації, яка могла стати небезпечною для його життя чи здоров`я, а тому підстави для стягнення моральної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» в даних спірних правовідносинах відсутні, а відтак, вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 594,04 грн. (4325,98 грн. + 1 056,00 грн. + 15 212,06 грн.) збитків, до яких включено витрати на проїзд до Ужгороду для укладення договору, сплати тесту на корона вірус та сплату орендної плати за оренду іншого нерухомості.

Так, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

В силу частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати у розмірі 15 212,06 грн. на оплату орендної плати.

Однак, до позовної заяви не додано відповідного(-их) договору(-ів) оренди.

Щодо стягнення збитків за проїзд до Ужгороду, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи квитанцій від 13.02.2022 неможливо встановити, що позивачем купувались саме на квитки на проїзд до Ужгороду.

Крім того, суд зазначає, що дані дії (укладення договору оренди, сплата орендних платежів, поїздка до Ужгорода та купівля тесту на коронавірус) були вчинені позивачем добровільно на свій розсуд, за своєю волею і в своїх інтересах, відтак, ризики щодо зазначених дій відповідно до цивільного законодавства лежать на самому позивачеві.

При цьому, протиправності поведінки відповідача, яка мала своїм наслідком понесення позивачем зазначених у позові витрат (тобто, наявності зв`язку між поведінкою відповідача та шкодою, про яку зазначає позивач), позивачем не доведено.

Відповідно до ч. 3ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 23, 529, 629, 651, 653, 700 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 179, 212-215, 224-226, 295-300 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській області - задовольнити частково;

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській області на користь ОСОБА_1 22 151 (двадцять дві тисячі сто п`ятдесят одна) грн. 74 коп.;

Стягнути в дохід держави з Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській області 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 03 коп.;

В іншій частині в задоволенні позову відмовити;

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській області (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4; ЄДРПОУ: 42899921);

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В. В. Гребенюк