Рішення

від 26.09.2024 по справі 944/1516/24

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/1516/24

Провадження №2/944/931/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26.09.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

з участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Великодедеркальської сільської ради Кременецького районі Тернопільської області, Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить винести рішення, яким позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтування позову покликається на те, що за період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 у них народилася дочка ОСОБА_3 . Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2012 року шлюб між ними розірвано. Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 28 серпня 2018 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , однак відповідач аліменти на утримання дочки не сплачує, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість. Відповідач самоусунувся від виховання дитини майже від її народження, він з дочкою не спілкується, на контакт не виходить, не виявляє батьківської опіки, не цікавиться її вихованням. Дочка ніколи батька не бачила, не спілкувалася з ним, він не приймав участь у її вихованні протягом життя. У зв`язку із наведеними обставинами, вона звернулася до органу опіки та піклування Виконавчого комітету Великодедеркальської сільської ради Кременецького районі Тернопільської області про надання висновку щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_3 . Висновком органу опіки та піклування визнано доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 . Враховуючи наведене вище, позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 03 липня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Сторони у судове засідання не прибули.

Представник позивача адвокат Манчук С.Г. подав заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності його довірительки, позовні вимоги про позбавлення батьківських прав підтримує та просить їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення сторона позивача не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлявся належним чином, а саме шляхом направлення судових повісток за адресою місця його реєстрації, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомив, своїх заперечень та відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Великодедеркальської сільської ради Кременецького районі Тернопільської області подав заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, що задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області подав заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак у таке без поважних причин не з`явився, не повідомив причини неявки, не подав відзиву, а також представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Частиною 4 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У ч. 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16 вересня 2024 року, є дата складення повного судового рішення 26 вересня 2024 року.

Оцінивши доводи позивача, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Як встановив суд, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі батьки вказано ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 03 червня 2022 року Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 21 серпня 2013 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21 серпня 2013 року Виконавчим комітетом Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, складеного державним виконавцем Яворівського ВДВС з примусовому виконання виконавчого листа № 609/474/18, виданого 09 жовтня 2018 року Шумським районним судом Тернопільської області, у ОСОБА_2 наявна заборгованість по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 74015, 95 грн.

Відповідно до довідки Великодедеркальського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великодедеркальської сільської ради № 02.01-06/126 від 01 вересня 2023 року встановлено, що ОСОБА_3 є ученицею 10 класу Великодедеркальського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, за увесь період навчання батько дитини до навчального закладу не з`являвся, навчанням дитини не цікавився, участі у батьківських зборах та інших виховних заходах не приймав.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 08 листопада 2023 року встановлено, що сім`я проживає в складі чотирьох осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , сім`я проживає в задовільних житлово-побутових умовах, батько неповнолітньої ОСОБА_3 життям дочки не цікавиться, в село, де проживає дочка не приїжає, матеріальну допомогу не надає (наведене підтверджують свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ).

Відповідно до письмової заяви неповнолітньої ОСОБА_3 від 17 січня 2024 року встановлено, що вона просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неї, оскільки останній ухиляється від виконання батьківських обов`язків шодо неї, не приймає участі і її вихованні та матеріально не забезпечує. На контакт, який вона ініціює батько не йде, спілкуватися не бажає, відключає мобільний телефон, змінює контактний номер телефону. Її вихованням та матеріальним забезпеченням займається мама та її чоловік ОСОБА_5 , якого вона називає татом.

Нормами ст. 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновками Виконавчого комітету Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області, керуючись ст. 164 Сімейного кодексу України, виконавчий комітет Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області, як орган опіки та піклування, вважає, за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також у висновку вказано про те, що ОСОБА_2 у телефонному режимі повідомив про те, що не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , оскільки не має змоги виховувати її, матеріально забезпечувати.

Крім того, з письмової заяви ОСОБА_2 , поданої до Служби у справах дітей Яворівської міської ради Львівської області, встановлено, що ОСОБА_2 відмовляється від батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей; ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Як позивач стверджує та описано вище, відповідач ОСОБА_2 свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо своєї дитини ОСОБА_3 , не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не займається її вихованням, не цікавиться навчанням, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, морально та матеріально не підтримує.

В свою чергу, жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин, відповідач суду не надав.

Крім того, суд вважає, що з врахуванням наведених вище обставин, на даний час відсутні підстави та передумови вважати, що можливо змінити у кращу сторону поведінку відповідача як батька неповнолітньої ОСОБА_3 , а також встановлені судом обставини свідчать про наявність вини у діях відповідача щодо виникнення такої ситуації, а саме наявності факту свідомо та тривалого нехтування ним виконанням батьківських обов`язків щодо своєї дитини.

З огляду на наведене, суд визнає поведінку ОСОБА_2 ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини ОСОБА_3 , що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Також, враховуючи зазначене вище, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, а лише вважає за доцільне, роз`яснити останньому положення ст. 169 Сімейного кодексу України, а саме що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на те, що з відповідача вже стягуються аліменти на користь позивачки на утримання дитини, тому суд не вбачає підстав для повторного вирішення вказаного питання.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок, що підтверджується квитанцією від 12 березня 2024 року.

Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Зважаючи на наведене вище, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за подання позовної у розмірі 1211 грн 20 коп.

Керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 166, 167 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 19, 81, 141, 263, 265, 280, 281, 282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Яворівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2024 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04393999, адреса: 47144, Тернопільська область, Кременецький район, с. Великі Дедеркали, вул. Садова, 1;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ 44232103, адреса: 81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Львівська, 15.

Суддя Д.Б. Поворозник