Постанова

від 25.09.2024 по справі 179/935/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 179/935/22

провадження № 61-6962св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді: Ковальчук Т. А.,від 26 січня

2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., від 09 квітня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» (далі - ТОВ «Агро-Віта 2000»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» (далі - ТОВ «АП «Придніпровське») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. Позов ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що він є власником земельної ділянки, площею 5,1300 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0174, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського (Новомосковського) району Дніпропетровської області) району Дніпропетровської області (далі - Личківська сільська рада).

3. Стверджував, що право власності на вказану земельну ділянку у нього виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом

від 27 жовтня 2020 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснено

27 жовтня 2020 року.

4. Після набуття права власності на земельну ділянку він з`ясував, що за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право користування його земельною ділянкою зареєстроване за ТОВ «Агро-Віта 2000» та виникло на підставі договору оренди землі від 14 березня 2012 року, державну реєстрацію якого здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 квітня 2015 року.

5. Вказаний договір оренди було укладено між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Віта 2000»терміном на 7 років, починаючи з дати його державної реєстрації. 01 грудня 2016 року між ТОВ «Агро-Віта 2000»та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 14 березня 2012 року. 06 березня 2018 року між ОСОБА_3 ,

ТОВ «Агро-Віта 2000»та ТОВ «АП «Придніпровське» було укладено додаткову угоду б/н до вказаного договору оренди, згідно з якою, серед іншого, сторони договору погодили зміну сторони договору, в особі орендаря, визначивши орендарем ТОВ «АП «Придніпровське», а також зміну терміну дії договору оренди та розміру орендної плати. Враховуючи зміст додаткової угоди, договір оренди земельної ділянки діє до 31 грудня 2029 року.

6. Ознайомившись зі змістом договору оренди від 14 березня 2012 року, він встановив, що підпис у вказаному договорі оренди не належить ОСОБА_3 , а отже його зміст не погоджувався з орендодавцем та, відповідно, не може виражати її волю.

7. Вважає, що укладений у такий спосіб правочин порушував права ОСОБА_3 , а після її смерті порушує його право, як власника земельної ділянки, набуте в порядку спадкування, оскільки фактично цей правочин не може вважатися укладеним.

8. Враховуючи викладене та з урахуванням заяви про зміну предмету позову, ОСОБА_2 просив суд:

- визнати недійсними договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222384000:01:002:0174, укладений 14 березня 2012 року між ТОВ «Агро-Віта 2000» та ОСОБА_3 ; додаткову угоду від 01 грудня 2016 року до договору оренди землі від 14 березня 2012 року, укладену між ТОВ «Агро-Віта 2000» та ОСОБА_3 ; додаткову угоду від 06 березня 2018 року до договору оренди землі від 14 березня 2012 року, укладену між ТОВ «Агро-Віта 2000», ТОВ «АП «Придніпровське» та ОСОБА_3 , здійснену на підставі рішення, відомості про які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 квітня 2015 року, номер запису про інше речове право 9352829;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 14 березня 2012 року, укладеного між ТОВ «Агро-Віта 2000» та ОСОБА_3 , додаткової угоди від 01 грудня 2016 року до договору оренди землі від 14 березня 2012 року, укладеної між ТОВ «Агро-Віта 2000» та ОСОБА_3 , додаткової угоди від 06 березня 2018 року до договору оренди землі від 14 березня 2012 року, укладеної між ТОВ «Агро-Віта 2000», ТОВ «АП «Придніпровське» та ОСОБА_3 , здійснену на підставі рішення державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області (далі - Магдалинівського РУЮ Дніпропетровської області) ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20640895 від 10 квітня 2015 року, номер запису про інше речове право 9352829, дата державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 квітня 2015 року;

- усунути йому перешкоди у здійсненні права власності (права володіння, користування і розпорядження) земельною ділянкою, площею 5,1300 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222384000:01:002:0174, що розташована на території Личківської сільської ради, шляхом зобов`язання ТОВ «АП «Придніпровське» звільнити вказану земельну ділянку від власних працівників, сільськогосподарської техніки, обладнання та, сільськогосподарських культур, надавши йому безперешкодний доступ до земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

9. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, позов задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 5,1300 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0174, згідно з: договором оренди землі, серія та номер б/н, від 14 березня 2012 року, укладеним між ТОВ «Агро-Віта 2000» та ОСОБА_3 ; додатковою угодою від 01 грудня 2016 року до договору оренди землі від 14 березня 2012 року, серія та номер б/н, укладеною між ТОВ «Агро-Віта 2000» та ОСОБА_3 ; додатковою угодою від 06 березня 2018 року до договору оренди землі від 14 березня 2012 року, серія та номер б/н, укладену між ТОВ «Агро-Віта 2000», ТОВ «АП «Придніпровське» та ОСОБА_3 , здійснену на підставі рішення державного реєстратора Магдалинівського РУЮ Дніпропетровської області Бредихиної М. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20640895, від 10 квітня 2015 року, номер запису про інше речове право 9352829, дата державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 квітня 2015 року.

Усунуто ОСОБА_5 перешкоди у здійсненні права власності земельною ділянкою, площею 5,1300 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222384000:01:002:0174, що розташована на території Личківської сільської ради, шляхом зобов`язання ТОВ «АП «Придніпровське» звільнити вказану земельну ділянку від власних працівників, сільськогосподарської техніки, обладнання та сільськогосподарських культур, надавши ОСОБА_5 безперешкодний доступ до земельної ділянки.

Стягнуто з ТОВ «АП «Придніпровське» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 1 984,80 грн, витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 11 471,04 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що орендодавець ОСОБА_3 не підписувала договір оренди землі від 14 березня 2012 року, а отже він є неукладеним через відсутнє волевиявлення однієї зі сторін правочину. Водночас неукладений правочин не може бути визнано недійсним в судовому порядку, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

11. Встановивши, що договір оренди землі від 14 березня 2012 року є неукладеним (тобто таким, що не відбувся), оскільки не підписаний орендодавцем ОСОБА_3 , суди дійшли висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації за відповідачами права оренди земельної ділянки, площею 5,1300 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0174.

12. Суди вказали, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

13. Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації суди у розглядуваній справі вважали ефективним, а задоволення позову в цій частині таким, що забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

14. Позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування реєстраційних дій за своїм змістом відповідають способу захисту, передбаченому законом, а саме - скасуванню державної реєстрації речових прав.

15. Також, враховуючи підстави позову, наведені у позовній заяві, а також заперечення відповідача, встановивши, що земельна ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, суди дійшли висновку про усунення перешкод позивачу, як власнику земельної ділянки, з боку ТОВ «АП «Придніпровське» шляхом зобов`язання відповідача звільнити вказану земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі ТОВ «АП «Придніпровське» просить скасувати рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, ухваливши нове судове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. 07 травня 2024 року засобами поштового зв`язку ТОВ «АП «Придніпровське» подало касаційну скаргу на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 179/935/22.

18. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «АП «Придніпровське» та витребувано із Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 179/935/22, які у липні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду від 06вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц,

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 192/1903/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Звертає увагу, що у проведеній почеркознавчій експертизі не вирішено питання про автентичність підпису ОСОБА_3 в актах приймання-передання земельної ділянки та додаткових угодах.

23. Матеріалами справи підтверджено і не заперечується позивачем факт отримання орендної плати (як у грошовій, так і у натуральній формах) за користування земельною ділянкою як ним ( ОСОБА_2 ), так і ОСОБА_3 .

24. Зазначене також підтверджено податковими розрахунками щодо нарахування та виплати доходу (коштів) на користь фізичних осіб, платіжними відомостями та платіжними інструкціями.

25. Отже, сторони договору оренди земельної ділянки фактично виконували його умови, натомість крім висновку експерта, суди попередніх інстанцій не надали оцінку іншим доказам у справі.

26. Зазначає, що ОСОБА_2 виявив свою волю на продовження договірних правовідносин та надав відповідачу документи на заміну сторони (договору) після смерті ОСОБА_3 .

27. Зазначені обставини мають наслідком необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки договір виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

28. Крім того, у 2016 році ОСОБА_3 і ТОВ «Агро-Віта 2000» уклали додаткову угоду, фактично виклавши договір оренди земельної ділянки у новій редакції, погодивши всі істотні умови договірних зобов`язань між собою.

29. Вважає, що рішення суду першої інстанції складено з порушенням вимог статті 266 ЦПК України, суд неправильно застосував положення статті 141 ЦПК України, стягнувши судовий збір лише з ТОВ «АП «Придніпровське».

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

30. У відзиві на касаційну скаргу, поданому у червні 2024 році, представник ОСОБА_2 - адвокат Салтисюк Ю. В. заперечує проти доводів ТОВ «АП «Придніпровське», просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

31. Відзив мотивовано тим, що за життя ОСОБА_3 не мала у своєму розпорядженні оригіналу тексту оскаржуваного договору та, відповідно, не мала можливості ознайомитися з його умовами.

32. Висновком судової почеркознавчої експертизи встановлено, що договір оренди землі від 14 березня 2012 року підписаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

33. Посилання ТОВ «АП «Придніпровське» на те, що оскаржуваний договір оренди землі є укладеним та дійсним з тих підстав, що він виконувався сторонами, не можна приймати до уваги, оскільки той факт, що ОСОБА_3 приймала орендну плату в межах договору оренди землі, не спростовує непогодження нею істотних умов цього договору.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

34. В матеріалах справи наявний договір оренди землі від 14 березня

2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Віта 2000», відповідно до умов якого ОСОБА_3 надала, а ТОВ «Агро-Віта 2000»прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1300 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0174, що розташована на території Личківської сільської ради, строком на 7 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

35. Договір оренди землі від 14 березня 2012 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 квітня 2015 року, номер запису про інше речове право: 9352829.

36. 01 грудня 2016 року між ТОВ «Агро-Віта 2000» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 14 березня 2012 року.

37. 06 березня 2018 року між ОСОБА_3 , ТОВ «Агро-Віта 2000» та

ТОВ «АП «Придніпровське» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 14 березня 2012 року, згідно з якою сторони договору погодили, зокрема, зміну сторони договору, в особі орендаря, визначивши ним ТОВ «АП «Придніпровське», змінили строк дії договору оренди - до 31 грудня 2029 року, а також змінили розмір орендної плати.

38. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

39. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом

від 27 жовтня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Щокою В. О., зареєстрованого в реєстрі № 905, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,1300 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0174, яка належала ОСОБА_3 .

40. Згідно з висновком експерта від 24 липня 2023 року № 1161-23 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у розглядуваній справі, підпис від імені ОСОБА_3 , що розміщений в графі «Орендодавець» розділу «Підписи сторін» договору оренди землі від 14 березня 2012 року, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

42. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

43. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

44. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

45. Згідно із частинами першою та четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

46. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

47. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

48. Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

49. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

50. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

51. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638

ЦК України).

52. За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній момент укладення оспорюваного правочину) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

53. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

54. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

55. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

56. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.21-6.24 постанови

від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначила про таке:

«У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218

ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством».

57. Звертаючись до суду у цій справі, ОСОБА_2 послався на те, що підпис у договорі оренди земельної ділянки від 14 березня 2012 року не належить ОСОБА_3 , а отже його зміст не погоджувався ОСОБА_3 , тому такий правочин не може виражати її волю.

58. ОСОБА_2 вважає, що вказаний правочин, за життя, порушував права ОСОБА_3 , а після її смерті - порушує його права, як спадкоємця та власника спірної земельної ділянки.

59. На переконання позивача, оскільки договір оренди земельної ділянки

від 14 березня 2012 року не може вважатися укладеним, тому неукладеними є і додаткові угоди, укладені на його основі як ОСОБА_3 , та і ним ( ОСОБА_2 ).

60. Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій вказали, що орендодавець ОСОБА_3 спірного договору оренди землі не підписувала, а тому такий договір не є укладеним, водночас неукладений правочин не може бути визнано недійсним в судовому порядку, оскільки є таким, що не відбувся, тому суди дійшли висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації за відповідачами права оренди земельної ділянки площею 5,1300 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0174, та усунення перешкод у реалізації позивачем права власності.

61. Задоволення позову у вказаній частині суди попередніх інстанцій вважали таким, що забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача, оскільки під час розгляду справи встановлено, що земельна ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

62. Натомість ТОВ «АП «Придніпровське», заперечуючи проти задоволення позовних вимог, серед іншого зазначало про виконання правочину його учасниками, отримання як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_2 орендної плати, передбаченої умовами оскаржуваних договорів.

63. На підтвердження вказаних обставин, ТОВ «АП «Придніпровське» посилалося на заяви позивача про виплату орендної плати, угоди щодо умов сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку за 2013-2015 роки, відомості на видачу в рахунок орендної плати від 2010-2011, 2014, 2016, 2018-2021 роки, видатковий касовий ордер від 11 березня 2021 року.

64. Разом з відзивом на позов на виконання ухвали суду першої інстанції

від 19 вересня 2021 року про витребування доказів ТОВ «АП «Придніпровське» надало суду першої інстанції, зокрема, відомості та касові ордери з підписами про отримання орендної плати, пов`язані з виконанням договору оренди землі від 14 березня 2012 року, а саме: відомості про виплату готівки від 14 березня, 03 липня, 19 вересня, 12 жовтня, 28 листопада 2018 року, 05 липня 2019 року, відомості про видачу в рахунок орендної плати пшениці за 2019 рік, кукурудзи за 2019 рік, платіжне доручення від 12 серпня 2021 року, про що зазначено у описі вкладення до цінного листа.

65. Вказані документи відсутні у матеріалах цивільної справи, однак були предметом дослідженні під час проведення судової почеркознавчої експертизи.

66. Додатково ТОВ «АП «Придніпровське» надало суду платіжні інструкції

від 19 грудня 2022 року та від 14 вересня 2023 року про виплату ОСОБА_5 орендної плати за договором оренди землі за вказані роки.

67. Позивач не заперечував факт отримання орендної плати (як у грошовій, так і у натуральній формах) за користування земельною ділянкою як ним ( ОСОБА_2 ), так і ОСОБА_3 .

68. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-31595 св 18)).

69. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, слід вважати поведінку, яка, зокрема, не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).

70. У постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 567/1422/22 зазначено: «Встановивши, що позивачка при пред`явленні позову діяла недобросовісно, оскільки отримувала протягом трьох років орендну плату за користування земельними ділянками, дозволяла фактичне використання земельних ділянок орендарем, право якого було зареєстрованого у відкритому реєстрі, апеляційний суд дійшов достатньо обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оцінивши у сукупності усі подані сторонами докази та їхню поведінку у спірних правовідносинах.

71. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

72. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

73. Крім висновку експерта, суди попередніх інстанцій не надали оцінку іншим доказам у справі, зокрема щодо фактичного виконання сторонами договору оренди земельної ділянки його умов, не врахували, що визнання орендодавцем обставин отримання орендної плати відповідно до умов договору може підтверджувати обізнаність його про наявність договору оренди землі від 14 березня 2012 року та додаткових угод, укладених на його основі як ОСОБА_3 , та і ним ( ОСОБА_2 ).

74. За встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неукладеність між сторонами договору оренди землі від 14 березня 2012 року як самостійна підстава для скасування державної реєстрації за ТОВ «АП «Придніпровське» права оренди земельної ділянки, площею 5,1300 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0174, та усунення перешкод у реалізації позивачем права власності, є передчасними.

75. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 лютого 2023 року у подібній справі № 530/130/21.

76. У постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, за обставин встановлення неукладеності договору оренди землі, Верховний Суд також наголошував на необхідності оцінки суперечливої поведінки орендодавця, яким приймалось виконання орендарем умов договору оренди землі, як підставу для відмови у позові орендодавця.

77. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд, не перевірив доводів ТОВ «АП «Придніпровське», викладених у відзиві на позов та апеляційній скарзі, про фактичне виконання сторонами договору оренди земельної ділянки його умов, що в свою чергу захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав. При цьому, крім висновку експерта, судом не надано оцінку іншим доказам у справі.

78. Правильне вирішення указаного спору пов`язане з дослідженням доказів та встановленням обставин у справі.

79. Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не буливстановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

80. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

81. Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

82. Таким чином, оскільки суди не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дослідили та не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, то відповідно до статті 411 ЦПК України, керуючись принципом процесуальної економії, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович