Рішення

від 02.10.2024 по справі 140/7510/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7510/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Паливно-торгова фірма Центр до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Паливно-торгова фірма Центр (далі ТОВ ПТФ Центр, позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2024 №0019060705 на суму 895 090,29 грн, від 13.02.2024 №0025620705 на суму 83 523,35 грн, від 16.02.2024 №0030630705 на суму 62 720,50 грн, від 02.02.2024 №0019070705 на суму 362 118,99 грн, від 13.02.2024 №0025630705 на суму 13 742,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказів Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області) про проведення фактичної перевірки діяльності ТОВ ПТФ Центр від 27.12.2023 №2085-п, від 03.01.2024 №21-п, від 10.01.2024 №66-п, від 27.12.2023 №2084-п, від 03.01.2024 №20-п складено відповідні акти фактичних перевірок з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС від 08.01.2024 №125/ж5/17-00-09-01-12/44613659, від 12.01.2024 №443/ж5/17-00-09-01-12/44613659, від 19.01.2024 №720/ж5/17-00-09-01-12/44613659, від 08.01.2024 №124/ж5/17-00-09-01-12/44613659, від 12.05.2024 №458/ж5/17-00-09-01-12/44613659, якими встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі Закон №265/95-ВР).

На підставі вказаних актів перевірок ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.02.2024 №0019060705 на суму 895 090,29 грн, від 13.02.2024 №0025620705 на суму 83 523,35 грн, від 16.02.2024 №0030630705 на суму 62 720,50 грн, від 02.02.2024 №0019070705 на суму 362 118,99 грн, від 13.02.2024 №0025630705 на суму 13 742,83 грн.

Позивач не погоджується із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що вони суперечать нормам чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню з таких підстав.

Так, у наказах про проведення фактичних перевірок позивача не вказано конкретних (фактичних) підстав для їх проведення, а є лише посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та відсутні будь-які посилання на інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податку законодавства. Жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації податковим органом функцій, відповідачем не наведено. У зв`язку з цим вважає, що фактичні перевірки проведені в порушення їх порядку призначення.

Також зазначає, що особливістю фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки). Однак перевірка даних за минулий період часу (відповідно до статті 102 ПК України, тобто за період 1095 днів) носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. При цьому, отримання податковим органом інформації з власних програм за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності. У податкового органу відсутні повноваження щодо дослідження розрахункових операцій за 2022 рік у межах фактичних перевірок, що відбулися у 2023 році. Такі дії, на думку позивача, можуть вчинятись лише при проведенні документальної перевірки.

З врахування наведеного вважає, що такі порушення відповідачем законодавства під час проведення перевірки тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення за її результатами.

Що стосується порушення вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, встановлених під час проведення фактичних перевірок, позивач зазначає наступне.

Під час проведення фактичних перевірок жодного факту приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та передачі покупцеві товару з непроведенням розрахункових операцій без використання реєстратора розрахункових операцій (РРО) та/або невидача покупцю розрахункового документа встановлено не було. Будь-яких доказів на підтвердження таких фактів податковим органом не надано.

Зауважує, що підприємство використовує належно зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи спеціалізовані реєстратори розрахункових операцій (РРО) ND-74 із відповідними фіскальними номерами та заводськими номерами, які внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (затв. наказом ДПС України від 21.12.№744), сфера застосування яких, в тому числі, є і реалізація пального, що свідчить про їх відповідність наведеним вище вимогам. Крім того, відпуск пального на АЗС без застосування системи РРО є технічно неможливим.

Щодо встановлених під час фактичних перевірок нестач чи надлишку пального зазначає, що з акту зняття залишків нафтопродуктів на АЗС вбачається, що надлишок та нестача нафтопродукту визначено як різниця облікованого залишку на момент перевірки згідно Х-звіту, та залишку нафтопродуктів згідно з показниками рівнемірів-лічильників, встановлених у кожному резервуарі.

Зауважує, що фізичного заміру нафтопродуктів у резервуарах метроштоком не було здійснено, а рівнеміри-лічильники, зокрема по АЗС за адресами: АДРЕСА_1 ; Рівненська область, с. Великий Житин, вулиця Зелена, 4а, взагалі некоректно відображали дані та фактично не працювали, через що ТОВ ПТФ Центр звернулося в сервісний центр для проведення діагностики та налаштування рівнемірів. Відповідно до бланків-замовлення на виконання робіт встановлено, що рівнеміри невірно відображають рівні пального відносно метроштоків та в заключенні визначено, що після проведеної діагностики їх необхідно зняти для відправки на завод-виробник для точної калібровки, що фактично ставить під сумнів зазначені податковою в актах перевірки реальні показники залишків нафтопродуктів в резервуарах.

При проведенні фактичної перевірки на АЗС №5 з магазином, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Січових Стрільців, 50, податковою було встановлено надлишок паливно-мастильних матеріалів (далі ПММ) на загальну суму 299,00 грн та нестачу на загальну суму 8 962,55 грн, що на думку перевіряючих свідчить про порушення підприємством вимог п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР в частині необлікування у бухгалтерському обліку ПММ.

Також при проведенні фактичної перевірки на АЗС №1 з магазином, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , податковою було встановлено нестачу нафтопродуктів на загальну суму 41 139,30 грн, що на думку перевіряючих свідчить про порушення товариством вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР в частині необлікування у бухгалтерському обліку ПММ.

Аналогічно при проведенні фактичної перевірки на АЗС №1 з магазином, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , податковою було встановлено нестачу нафтопродуктів на загальну суму 596 726,86 грн, що на думку перевіряючих свідчить про порушення підприємством вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР в частині необлікування у бухгалтерському обліку ПММ.

Також при проведенні фактичної перевірки на АЗС №4 з магазином, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , податковою було встановлено надлишок ПММ на загальну суму 41 732,82 грн та нестачу на загальну суму 213 590,78 грн, що на думку перевіряючих свідчить про порушення товариством вимог п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР в частині необлікування у бухгалтерському обліку ПММ.

Звертає увагу на те, що стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає застосування фінансової санкції саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Податковою не вказано та не надано доказів фактичної реалізації ПММ, які не обліковані у встановленому порядку, у зв`язку з чим підстави для накладення на підприємство фінансових санкцій, передбачених ст. 20 Закону №265/95-ВР, відсутні.

На підставі вищенаведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції вказала, що фактичні перевірки ТОВ ПТФ Центр були проведені на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, листа Державної податкової служби України (далі ДПС України) від 19.12.2023 №31934/7-99-00-09-03-01-07 та на підставі нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС.

Підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України допускає проведення перевірки з підстав здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів, що не вимагає в наказі зазначати інформацію, отриману з приводу порушень з боку суб`єкта господарювання. У даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Крім того, накази на проведення перевірки вже реалізовано та відповідно складено акти та податкові повідомлення-рішення за наслідком їх реалізації. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.

Додатково зазначає, що видання керівником податкового органу наказів про призначення перевірки не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, ГУ ДПС у Рівненській області повною мірою дотримано вимоги чинного законодавства щодо прийняття наказів про проведення фактичних перевірок позивача та безпосередньо щодо проведення таких перевірок.

Також не погоджується із твердженням позивача про те, що перевірка за минулий період часу носить характер документальної перевірки, оскільки ПК України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів).

З урахуванням цього ГУ ДПС у Рівненській області досліджувався період діяльності позивача згідно норм податкового законодавства та відповідно до строків, вказаних у наказах.

Окремо покликається на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 02.02.2024 №0019060705, від 13.02.2024 №0025620705, від 16.02.2024 №0030630705, від 02.02.2024 №0019070705, від 13.02.2024 №0025630705.

Так, в ході перевірок здійснено фактичний замір пального та встановлено надлишок та нестачу пального, що підтверджується додатками до актів перевірки.

Шляхом співставлення з обліковими даними залишків пального по РРО з врахуванням дозволеної похибки встановлено нестачу пального (з врахуванням відносної похибки вимірювання), чим порушено вимоги п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а також встановлено надлишок пального (з врахуванням відносної похибки вимірювання), чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 цього Закону.

Таким чином, факт необлікованих залишків пального було встановлено безпосередньо під час проведення перевірок, а також відображено у відповідних актах.

Вказує на те, що законодавець передбачив фінансову відповідальність не тільки за реалізоване необліковане пальне, а й за необліковане пальне, яке знаходиться в господарській одиниці суб`єкта господарювання.

З огляду на вищенаведене ГУ ДПС у Волинській області вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відтак і підстави для задоволення позову. У відзиві окремо просить розгляд справи здійснювати за участі представника ГУ ДПС у Волинській області.

Учасники справи не зверталися із окремими клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Тому заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю сторін не підлягало вирішенню судом по суті.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ТОВ ПТФ Центр як юридична особа здійснює свою діяльність, зокрема, у господарській одиниці АЗС №1 з магазином за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Панталія, вул. 17 Вересня, 39.

На підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 03.01.2024 №21-п Про проведення фактичної перевірки діяльності ТОВ ПТФ Центр (а. с. 20), направлень від 04.01.2024 №19/ж3/17-00-09-01-12, №24/ж3/17-00-09-01-12, №27/ж3/17-00-09-01-12 у період з 04.01.2024 по 12.01.2024 у вказаній господарській одиниці ТОВ ПТФ Центр була проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за результатами якої складено акт перевірки від 12.01.2024 №443/ж5/17-00-09-01-12/44613659 (а. с. 16-18).

В ході проведення перевірки встановлено порушення вимог п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР на підставі наступного.

За результатами зняття залишків пального складено акт зняття залишків нафтопродуктів на АЗС від 04.01.2024, який додано до акта перевірки (а. с. 19 зворот).

Перед початком зняття залишків пального роздруковано Х-звіт РРО за 04.01.2024, фіскальний номер 3001013318.

Також під час перевірки використано інформацію із СОД РРО.

Перевіркою встановлено нестачу пального, тобто, на думку податкового органу, встановлено непроведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 41 139,30 грн, чим порушено вимоги п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Також за результатами аналізу фіскальних чеків в СОД РРО встановлено, що при здійсненні розрахункових операцій за період з 05.11.2022 по 13.12.2023 через РРО з фіскальним номером 3001013318, при реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, у фіскальних чеках РРО не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду (серії та номера) марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму фіскальних чеків 14 690,60 грн, що є обов`язковим реквізитом розрахункового документа. У разі відсутності в розрахунковому документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, такий документ не приймається як розрахунковий.

На підставі акта перевірки від 12.01.2024 №443/ж5/17-00-09-01-12/44613659 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2024 №0025620705, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 83 523,35 грн (а. с. 18 зворот 19).

Також позивач здійснює свою діяльність, зокрема, у господарській одиниці АЗС №1 з магазином за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Великий Житин, вул. Зелена, 4а.

На підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 27.12.2023 №2085-п Про проведення фактичної перевірки діяльності ТОВ ПТФ Центр (а. с. 24 зворот), направлень від 27.12.2024 №3386/ж3/17-00-09-01-12, №3387/ж3/17-00-09-01-12, №3388/ж3/17-00-09-01-12 у період з 27.12.2023 по 05.01.2024 у вказаній господарській одиниці ТОВ ПТФ Центр була проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за результатами якої складено акт перевірки від 08.01.2024 №125/ж5/17-00-09-01-12/44613659 (а. с. 21-23).

В ході проведення перевірки встановлено порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР на підставі наступного.

За результатами зняття залишків пального складено акт зняття залишків нафтопродуктів на АЗС від 28.12.2023, який додано до акта перевірки.

Перед початком зняття залишків пального роздруковано Х-звіт РРО за 28.12.2023, фіскальний номер 3001013319.

Фактичною перевіркою встановлено нестачу нафтопродуктів, які перевищують значення гранично допустимої похибки, тобто, на думку контролюючого органу, встановлено непроведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 596 726,86 грн, чим порушено вимоги п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

На підставі акта перевірки від 08.01.2024 №125/ж5/17-00-09-01-12/44613659 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2024 №0019060705, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 895 090,29 грн (а. с. 23 зворот 24).

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 27.12.2023 №2084-п Про проведення фактичної перевірки діяльності ТОВ ПТФ Центр (а. с. 28 зворот), направлень від 27.12.2024 №3383/ж3/17-00-09-01-12, №3384/ж3/17-00-09-01-12, №3385/ж3/17-00-09-01-12 у період з 27.12.2023 по 05.01.2024 у господарській одиниці АЗС №4 з магазином за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Млинівська, 30Б, була проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за результатами якої складено акт перевірки від 08.01.2024 №124/ж5/17-00-09-01-12/44613659 (а. с. 25-27).

В ході проведення перевірки встановлено порушення вимог п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР на підставі наступного.

За результатами зняття залишків пального складено акт зняття залишків нафтопродуктів на АЗС, який додано до акта перевірки.

Перед початком зняття залишків пального роздруковано Х-звіт РРО за 28.12.2023.

Фактичною перевіркою встановлено надлишки та нестачу нафтопродуктів, які перевищують значення гранично допустимої похибки, а саме встановлено надлишки пального, тобто, на думку контролюючого органу, встановлено реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму 41 732,82 грн та встановлено нестачу пального, тобто непроведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 213 590,78 грн, чим порушено вимоги п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

На підставі акта перевірки від 08.01.2024 №124/ж5/17-00-09-01-12/44613659 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 02.02.2024 №0019070705, яким застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 362 118,99 грн (а. с. 27 зворот 28).

Крім того, позивач здійснює свою діяльність у господарській одиниці АЗС №1 з магазином за адресою: Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Варшавська, 2г.

На підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 16.01.2024 №66-п Про проведення фактичної перевірки діяльності ТОВ ПТФ Центр (а. с. 32 зворот), направлень від 16.01.2024 №187/ж3/17-00-09-01-12, №188/ж3/17-00-09-01-12, №189/ж3/17-00-09-01-12 у період з 16.01.2024 по 19.01.2024 у вказаній господарській одиниці ТОВ ПТФ Центр була проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за результатами якої складено акт перевірки від 19.01.2024 №720/ж5/17-00-09-01-12/44613659 (а. с. 29-31).

В ході проведення перевірки встановлено порушення вимог п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР на підставі наступного.

За результатами зняття залишків пального складено акт зняття залишків нафтопродуктів на АЗС, який додано до акта перевірки.

Перед початком зняття залишків пального роздруковано Х-звіт РРО за 16.01.2024.

Фактичною перевіркою встановлено надлишки та нестачу нафтопродуктів, які перевищують значення гранично допустимої похибки, а саме встановлено надлишки пального, тобто встановлено реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму 318,64 грн та встановлено нестачу пального, тобто непроведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 41 601,24 грн, чим порушено вимоги п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

На підставі акта перевірки від 19.01.2024 №720/ж5/17-00-09-01-12/44613659 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2024 №0030630705, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 62 720,50 грн (а. с. 31 зворот 32).

Також судом встановлено, що ТОВ ПТФ Центр здійснює свою діяльність у господарській одиниці АЗС №5 з магазином за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Січових Стрільців, 50.

На підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 03.01.2024 №20-п Про проведення фактичної перевірки діяльності ТОВ ПТФ Центр (а. с. 37), направлень від 04.01.2024 №18/ж3/17-00-09-01-12, №21/ж3/17-00-09-01-12, №25/ж3/17-00-09-01-12 у період з 04.01.2024 по 12.01.2024 у вказаній господарській одиниці позивача була проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за результатами якої складено акт перевірки від 12.01.2024 №458/ж5/17-00-09-01-12/44613659 (а. с. 33-35).

В ході проведення перевірки встановлено порушення вимог п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР на підставі наступного.

За результатами зняття залишків пального складено акт зняття залишків нафтопродуктів на АЗС, який додано до акта перевірки.

Перед початком зняття залишків пального роздруковано Х-звіт РРО за 04.01.2023.

Фактичною перевіркою встановлено надлишки та нестачу нафтопродуктів, які перевищують значення гранично допустимої похибки, а саме встановлено надлишки пального, тобто встановлено реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму 299,00 грн та встановлено нестачу пального, тобто непроведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 8962,55 грн, чим порушено вимоги п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

На підставі акта перевірки від 12.01.2024 №458/ж5/17-00-09-01-12/44613659 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2024 №0025630705, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 13 742,83 грн (а. с. 35 зворот 36).

Не погоджуючись із застосуванням фінансових санкцій на підставі прийнятих податкових повідомлень-рішень від 02.02.2024 №0019060705, від 13.02.2024 №0025620705, від 16.02.2024 №0030630705, від 02.02.2024 №0019070705, від 13.02.2024 №0025630705, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 цього пункту).

Отже, під час фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу можуть перевірити будь-яке із визначених підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України питань незалежно від того, що стало причиною для її проведення.

За приписами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Оскаржуючи податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами фактичних перевірок, позивач вважає, що ГУ ДПС у Волинській області порушено порядок призначення перевірки.

За змістом наказів ГУ ДПС у Рівненській області від 27.12.2023 №2085-п, від 03.01.2024 №21-п, від 10.01.2024 №66-п, від 27.12.2023 №2084-п, від 03.01.2024 №20-п фактичні перевірки ТОВ ПТФ Центр призначено питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів та правовою підставою вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. У наказі від 10.01.2024 №66-п правовою підставою також вказано підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2023 у справі №420/9909/23 вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1367/20; від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20; від 06 липня 2022 року у справі №815/5551/14, від 24 квітня 2023 року у справі №560/2210/19, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.

Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

З огляду на викладене, слід акцентувати увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Крім того, системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України вказує на те, що ця норма містить одразу дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: 1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства; 2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Визначення цієї підстави фактичної перевірки кореспондується з нормами статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі Закон №481/95-ВР).

Таке розуміння вказаної норми наведено у низці постанов Верховного Суду (від 08 грудня 2022 року у справі №140/2889/21, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18 та ін). За змістом висновків, викладених у цих постановах, є підстави вважати усталеною практику Верховного Суду про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Водночас на підтвердження отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення позивачем вимог законодавства у вищенаведених сферах діяльності відповідач надав суду лист Державної податкової служби України від 19.12.2023 №31934/99-00-09-03-01-07 (а. с. 108), з якого слідує, що за результатами аналізу наявних даних інформаційних баз ДПС встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють торгівлю пальним під брендом Укр-Петроль, мають низьку податкову віддачу (ефективність), низьку сплату податків на 1 літр реалізованого пального неплатнику, а на господарських об`єктах ТОВ ПТФ Укр-Петроль, де станом на 19.12.2023 наявні діючі ліцензії, відсутні реєстратори розрахункових операцій.

Враховуючи викладене, з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог чинного законодавства у сфері виробництва, обігу та реалізації пального, запобігання незаконному обігу пального, упередження можливих втрат бюджету по сплаті податків ДПС України надає перелік адрес (з діючими ліцензіями) провадження діяльності з реалізації пального ТОВ ПТФ Укр-Петроль (код 41579579) та ТОВ ПТФ Центр (код 44613659) для організації та проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог листа ДПС України від 20.10.2022 №12636/7/99-00-07-04-02-07.

Під час проведення фактичних перевірок необхідно в обов`язковому порядку дослідити питання дотримання вимог чинного законодавства щодо наявності відповідних ліцензій, відповідності кількості пального за місцем фактичного провадження діяльності (з обов`язковим зняттям залишків пального), порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій (із обов`язковим залученням до проведення фактичних перевірок фахівців підрозділів аудиту).

Отже, відповідачем доведено як юридичні, так і фактичні підстави для проведення перевірок господарських одиниць позивача, за результатами яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо можливості проведення фактичної перевірки за період в межах 1095 днів (ст. 102 ПК України) та правомірності з приводу цього винесення наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок Верховним Судом у справі №826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року), з якого слідує, що Податковим кодексом України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст. 102 ПК України (не пізніше 1095 днів).

Верховний Суд у постанові від 20.06.2024 у справі №240/714/21 зробив висновок про те, що фактична перевірка за попередні періоди не носить характеру документальної перевірки.

Відтак, твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки, визначеного п. п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України за попередній період діяльності (у межах 1095 днів) носить характер документальної перевірки, є безпідставним.

Отже, доводи позивача щодо неправомірності проведення ГУ ДПС у Рівненській області фактичних перевірок не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства під час призначення та проведення фактичних перевірок, що мають наслідком протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Тому суд переходить до перевірки інших підстав позову щодо наявності/відсутності в діях суб`єкта господарювання порушень, виявлених під час перевірки, а саме пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Так, перевірками встановлено, зокрема, надлишки пального, у зв`язку з чим податковий орган вважає, що суб`єкт господарювання здійснив реалізацію товарів, які не обліковані у встановлено порядку, а також встановлено нестачу пального, що у свою чергу, на думку контролюючого органу, є непроведенням розрахункових операцій через РРО.

Крім того, в акті перевірки від 12.01.2024 №443/ж5/17-00-09-01-12/44613659 за результатами аналізу фіскальних чеків в СОД РРО також встановлено, що при здійсненні розрахункових операцій за період з 05.11.2022 по 13.12.2023 через РРО з фіскальним номером 3001013318, при реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, у фіскальних чеках РРО не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду (серії та номера) марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму фіскальних чеків 14 690,60 грн, що є обов`язковим реквізитом розрахункового документа. Внаслідок цього податковий орган вважає, що у разі відсутності в розрахунковому документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, такий документ не приймається як розрахунковий.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями;

12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 (далі - Інструкція № 281).

Згідно з підпунктом 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281 на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор автозаправної станції має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на автозаправну станцію за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту автозаправної станції за формою №17-НП (додаток 14).

Відповідно до підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281 облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною автозаправною станцією, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті автозаправної станції за формою №17-НП.

Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється автозаправною станцією на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП, яка ведеться безпосередньо на автозаправній станції, що підтверджується підписами оператора автозаправної станції та водія (підпункт 10.3.2.1 пункту 10.3. Інструкції №281).

За правилами підпунктів 10.3.3.2, 10.3.4.2 пункту 10.3 Інструкції №281 заправлення за талонами та відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Підпунктами 4.2.5.5, 4.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції №281 передбачено, що місцеве керування паливно-роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО. Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об`єму відпущених пального або олив.

З аналізу наведених правових норм слідує, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та РРО діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1%. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним РРО, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

За приписами підпунктів 10.4.1, 10.4.3 пункту 10.4 Інструкції №281 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП. Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою №17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими товарно-транспортними накладними здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

При цьому облік нафтопродуктів на АЗС регламентовано пунктом 16 Інструкції №281.

Відповідно до пунктів 16.1, 16.2 Інструкції №281 матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи. Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

З наведеного слідує, що суб`єкт господарювання, який займається хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України зобов`язаний здійснювати облік руху нафти та нафтопродуктів відповідно до Інструкції №281, який полягає на початкову етапі у прийнятті працівниками АЗС за марками та видами палива за даними товарно-транспортних накладних та оприбуткування прийнятого нафтопродукту на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) за марками та видами, тобто внесення записів в журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП. Подальший облік нафти та нафтопродуктів безпосередньо на АЗС здійснюється матеріально відповідальними особами АЗС у змінному звіті за формою №17-НП.

Зведений обліковий документ (змінний звіт) разом із первинними документами (товарно-транспортними накладними тощо) є підставою для бухгалтерського обліку нафтопродуктів.

Відповідач, посилаючись на порушення позивачем пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР вказав, що станом на час фактичних перевірок АЗС встановлено надлишки та нестачу пального, внаслідок чого у першому випадку, на думку податкового органу, суб`єкт господарювання здійснював реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а в іншому випадку не здійснив розрахункові операції через РРО.

Суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу та зазначає, що сам по собі факт надлишку чи нестачі палива не свідчить про порушення позивачем відповідних норм Закону №265/95-ВР, оскільки може бути наслідком інших обставин, зокрема обліком нафтопродуктів.

Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №809/1253/16 єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення дати обліку звітів АЗС за формою №16-НП і №17-НП та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Твердження контролюючого органу щодо реалізації ТОВ ПТФ Центр без належного ведення порядку обліку палива, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Фактичними перевірками не підтверджено жодного факту приймання від покупців готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та передачі покупцям товару з непроведенням розрахункових операцій без використання РРО та/або невидача покупцю розрахункового документа встановлено не було.

Також контролюючим органом під час проведення фактичних перевірок не встановлено жодного факту невикористання ТОВ ПТФ Центр реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій, який використовувався до та під час перевірки.

Відповідно до Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Постановою КМУ від 29 серпня 2002 року №1315, умовою включення моделі РРО до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій є її відповідність встановленим фіскальним вимогам.

Згідно з п. 4 Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, затверджених Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 року №13 до складу спеціалізованого електронного контрольно- касового апарату (далі - ЕККА) для автозаправних станцій (далі - АЗС) повинні входити такі функціональні блоки як, зокрема, програмно-технічні засоби управління паливно- роздавальними колонками (далі - ПРК) та фіскальний блок.

За п. 5 вказаних Вимог, фіскальний блок, механізм друкування чеків, контрольної стрічки та звітів, а також програмно-технічні засоби управління електронними ПРК повинні розміщуватися в єдиному корпусі.

Пунктом 21 Вимог передбачено, що відпускання пального повинно блокуватися: всіма ПРК - у разі від`єднання механізму друкування чеків, контрольної стрічки та звітів або відсутності електроживлення ЕККА; окремим роздавальним краном ПРК -у разі відсутності зв`язку ЕККА з ПРК, при нероздрукуванні чека за останнім замовленням на відпускання пального через цю ПРК, а також у разі ненадходження до оперативної пам`яті фіскального блока інформації про обсяг відпущеного пального або її надходження із дискретністю, що перевищує 1 літр.

Відповідач не заперечує, що позивач використовує належно зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи спеціалізовані реєстратори розрахункових операцій (РРО) ND-74 із відповідними фіскальними номерами та заводськими номерами, які внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (затв. Наказом ДПС України від 21.12.№744), сфера застосування яких - в тому числі й реалізація пального, що свідчить про їх відповідність наведеним вище вимогам.

Таким чином, враховуючи положення Інструкції та Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, встановленими Додатком №7 до протокольного рішення від 27 червня 2002 року №13 Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, відпуск пального на АЗС без застосування системи РРО є технічно неможливим та не доведено податковим органом.

Щодо встановлення під час перевірок залишків та нестач нафтопродуктів слід заначити наступне.

За змістом підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Розділу 4 Інструкції №281 облік нафти і нафтопродуктів на АЗС ведеться в одиницях об`єму. Для визначення маси та об`єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об`ємно-масовий статичний, об`ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об`ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Підпунктом 4.3.1 п. 4.3 вказаної Інструкції визначено, що об`єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, залізничних цистернах, танках суден, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об`ємних та масових лічильників.

Підпунктом 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

За змістом вказаних приписів фактичний обсяг нафтопродуктів у резервуарах вимірюється рівнемірами-лічильниками.

З актів зняття залишків нафтопродуктів на АЗС вбачається, що надлишок та нестача нафтопродукту встановлено, як різниця облікованого залишку на момент перевірки згідно Х-звіту, та залишку нафтопродуктів згідно з показниками рівнемірів-лічильників, встановлених у кожному резервуарі.

Разом з тим, слід зауважити, що фізичного заміру нафтопродуктів у резервуарах метерштоком здійснено не було, а рівнеміри-лічильники зокрема по АЗС за адресами: Рівненська область, м. Рівне, вулиця Млинівська, 30Б; Рівненська область, с. Великий Житин, вулиця Зелена, 4а, некоректно відображали дані, через що ТОВ ПТФ Центр звернулося в сервісний центр для проведення діагностики та налаштування рівнемірів.

Відповідно до бланків-замовлення на виконання робіт №15/12-23, №14/12-23 від 26.12.2023 (а. с. 37 зворот 38) встановлено, що рівнеміри невірно відображають рівні пального відносно метерштоків та в заключеннях вказано, що після проведеної діагностики їх необхідно зняти для відправки на завод-виробник для точної калібровки пристроїв, що фактично ставить під сумнів зазначені в актах перевірок реальні показники залишків нафтопродуктів в резервуарах.

Відтак, належними доказами не підтверджено нестачу чи надлишок пального на вказаних господарських одиницях позивача.

Крім того, стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає застосування фінансової санкції саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 808/8767/15), застосування такої санкції можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операцій (такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 806/2402/16).

Податковою не надано доказів фактичної реалізації нафтопродуктів, які не обліковані у встановленому порядку, у зв`язку з чим відсутні підстави для накладення на позивача фінансових санкцій, передбачених статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Також не встановлено непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у зв`язку з чим правові та фактичні підстави для застосування до позивача фінансової санкції, передбаченої статтею п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР, відсутні.

Крім того, актом перевірки від 12.01.2024 №443/ж5/17-00-09-01-12/44613659 встановлено порушення п. 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР, оскільки за результатами аналізу фіскальних чеків в СОД РРО встановлено, що при здійсненні розрахункових операцій за період з 05.11.2022 по 13.12.2023 через РРО з фіскальним номером 3001013318, при реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, у фіскальних чеках РРО не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду (серії та номера) марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму фіскальних чеків 14 690,60 грн, що є обов`язковим реквізитом розрахункового документа. У зв`язку з цим податковий орган вважає, що у разі відсутності в розрахунковому документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, такий документ не приймається як розрахунковий.

Абзацом дев`ятнадцятим статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350.

Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Наказом Міністерства фінансів України від 08 червня 2021 року № 329 Про затвердження змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних документів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 2021 року за № 832/36454, який набув чинності 01 липня 2021 року, внесено зміни до форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів і доповнено їх новим реквізитом, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Як встановлено судом, матеріали перевірки не містять доказів того, що розрахункові документи не було роздруковано та не видано покупцю, що відповідачем не заперечується.

Суд наголошує, що аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

2) непроведення розрахункової операції через РРО;

3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;

4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 цього Закону. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.

При цьому, якщо звернути увагу на об`єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

У даному випадку позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме за видачу розрахункових документів, які не містить одного з обов`язкових реквізитів розрахункових документів/електронних розрахункових документів (цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку).

Водночас, суд наголошує, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності, за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні змісту, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Тобто, законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність встановленого статтею 17 Закону №265/95-ВР.

Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Виключенням з цього правила, можна вважати, видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у наведеному Положенні, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом наведеному у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2023 року викладеним у справі № 420/11790/22.

З огляду на вказане, суд зазначає, що відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Як було зазначено вище, до товариства були застосовані штрафні санкції за відсутність в розрахункових документах цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 ПК України).

Аналіз податкового законодавства України свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

В той же час, суд акцентує увагу на тому, що алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів.

Обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Вказаний факт обов`язково необхідно враховувати при притягненні особи до відповідальності за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Суд звертає увагу на те, що дані, отримані із СОД РРО не містять інформації про те, якими марками (нового чи старого зразка) були марковані вказані у додатку до акта перевірки від 12.01.2024 №443/ж5/17-00-09-01-12/44613659 (а. с. 103 зворот - 106) алкогольні напої, а відтак неможливо встановити обов`язок зазначення суб`єктом господарювання таких реквізитів як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку у розрахункових документах.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Відтак, із долучених відповідачем до акта перевірки від 12.01.2024 №443/ж5/17-00-09-01-12/44613659 доказів (додаток до акта перевірки) неможливо перевірити обов`язку зазначення суб`єктом господарювання у наведених фіскальних чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, а відтак і встановити порушення пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР. У зв`язку з чим притягнення позивача до відповідальності в частині застосування штрафних санкцій за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції є безпідставним.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки під час судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами не довів наявності в діях позивача порушень пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону № 265-95/ВР, тому з наведених вище мотивів та підстав, враховуючи надані суду статтею 245 КАС України повноваження, позовні вимоги належить задовольнити повністю у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області від 02.02.2024 №0019060705, від 13.02.2024 №0025620705, від 16.02.2024 №0030630705, від 02.02.2024 №0019070705, від 13.02.2024 №0025630705.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 21 257,94 грн, сплачений платіжною інструкцією №5290 від 29.07.2024 (а. с. 48).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02.02.2024 №0019060705, від 13.02.2024 №0025620705, від 16.02.2024 №0030630705, від 02.02.2024 №0019070705, від 13.02.2024 №0025630705.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Паливно-торгова фірма Центр за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судовий збір в сумі 21 257,94 грн (двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят сім гривень 94 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Паливно-торгова фірма Центр (43027, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Георгія Гонгадзе, будинок 5, ідентифікаційний код 44613659).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 44106679).

Суддя Н. В. Стецик